Марія Бурмака втомилася від революцій
Від тих, "що такими не є насправді, що такими даремно лиш звуться",
але співаючи, не уточнює, які саме має на увазі.
Марія Бурмака зняла відеокліп на свою нову пісню «Досить з мене цих революцій». У музичному ролику, що демонструється по М-1 в рубриці "нове", співачка грає на гітарі в компанії з ведучою 5 каналу Ларисою Губіною, ще якоюсь жінкою, мабуть, своєю, не дуже відомою загалу, подружкою та іншими, як можна припустити, друзями й знайомими з дітьми. Всі єдиною сім'єю сидять на великому зеленому дивані, який їздить вулицями Києва.
Сюжет і текст максимально прості, а як для Бурмаки - то аж занадто. Суцільний примітивізм. Одначе, після прослуховування напрочуд поверхової, абсолютно безбарвної, нічим не примітної пісеньки мимоволі виникає низка запитань. То все-таки: про які революції співає Бурмака? Від яких саме вона втомилася?
"Я втомилась від цих революцій,
Що такими не є насправді,
Що такими даремно лиш звуться,
Я сама собі буду правда.
Говорімо про щось інакше,
Я нічого вже не боюся,
Лише трохи, напевно, фальші.
Досить з мене цих революцій!"
Враховуючи особисту небайдужість Марічки до того, що діється в рідній країні, громадянську позицію, щирий патріотизм співачки, наявність в її репертуарі пісень соціальної спрямованості, можна сміливо припускати, що "революції", які згадуються в тексті - це не абстрактна і далека від української землі художня алегорія, а саме ті, що мають до України прямий стосунок.
Отже, йдеться не про якісь метафізичні, а конкретні, реальні події, які прийнято вважати революційними - явища, що здобули визначень "революційних". Тобто маються на увазі народні виступи, вияви масової непокори, активні й консолідовані прояви протесту. В новітній історії України можна навести приклади Студентської революції та Помаранчевої. Це від них Марія втомилася? А що саме її так втомило? На якому етапі сталося перевантаження?
У 2004 році співачка була активною учасницею Помаранчевого Майдану, виступала з його сцени перед велелюдним зібранням. То що, ця пісня є висловленням її особистого розчарування в музичному супроводі тодішнього руху опору кримінальній тиранії? Чи не Помаранчеву революцію Бурмака вважає такою, "що не є насправді" і "даремно лиш зветься"? А що ж в ній було не так? Чи тут йдеться про якісь інші, приміром, про ту, що на граніті, чи навіть "велику жовтневу"?
Чи, може, Бурмака проти нинішнього, сказати б, підприємницького Майдану? А що, в країні все нормально? Суспільству немає проти чого протестувати? Влада діє так, як належить і ніяких претензій до неї бути не може? Немає жодних приводів для виникнення революційних настроїв, які, що можна припустити зі слів пісні, Марічка апріорі ігноруватиме та триматиметься осторонь, бо "сама собі буде правдою"? А ті, хто протестує – ненормальні люди, що порушують спокій суспільства, підривають, словами кровосіса Азарова, стабільність в країні, а з нею і персональний комфорт у всьому задоволеної Бурмаки, Губіної та компанії.
До Марічки зневажливі вислови на адресу "майданів" і "революцій" звично висловлювали януковичі. Вони казали, що Майдан був куплений, що все це було інспіровано заходом, що народ був втягнутий у даремне, штучне, тобто "неправдиве" дійство, яке ніколи більше не повинно повторитися. Розтоптати, розчавити, дискредитувати Помаранчеву революцію - це їхня ідея фікс, яка нині вдало реалізується.
Шкода, але слова, наведені з нової пісні колись революційної Марії Бурмаки, легко вкладаються в цей контекст. Все, як потрібно правлячій партії та її уряду. Ніби написано і відзнято спеціально на їхнє замовлення. До того ж у напрочуд підходящу для цього пору, аби гасити хвилі народного обурення, що пішли країною відразу після здобуття проФФесором-рецидивістом президентської посади. Це ж треба...
"Я втомилася бути Бурмакой
Я не хочу такою бути
І насправді мені начхати
На всіх вас, тож ідіть всі до дупи!
Більше я тепер не Марічка
І тим більше вже не Бурмака
Ну а ця помаранчева стрічка
Вже давно мені теж до ср*ки
Говорімо про щось інакше,
Я нічого вже не боюся,
Лише трохи хильну шампанське.
Хоча ні, я ним просто нап'юся..."
/Олекса НедоБитий/