Українська радянська комуно-совкова джамаХЄРія
"Тоді в нас не демократія, а джамахірія, по Каддафі!" - так, з моєї точки зору, досить влучно на минулому ток-шоу "Шустер-live" під час дискусії з учасниками передачі від провладного табору щодо поточної політичної ситуації в Україні схарактеризував сучасну форму і методи правління в українській державі політолог-єдиноцентрист Вадим Карасьов.
Зі свого боку хочу розширити це визначення. Вважаю за доцільне доповнити його ще декількома дефініціями, які, на мій погляд, найбільш повно відображають суть пануючого в країні антиукраїнського режиму кримінальної тиранії. Отже мій варіант встановленої в Україні системи правління звучить так: Українська радянська комуно-совкова джамаХЄРія.
Останнє слово - похідне від російського жаргонного "херить", тобто відкидати, ігнорувати, заперечувати, зіпсовувати. Вважаю запропоновану смислову категорію ("джамаХЄРія") повністю підходящою для класифікації реакції влади на численні народні протести проти її політики. Адже діє вона прямо протилежно декларованим нею ж самою принципам: замість "почую кожного", влада вчиняє за правилом "урою кожного", хто наважиться подати голос, що йде всупереч генеральної лінії "партии и правительства".
Щодо повернення країни до радянських часів і відродження в ній совка, то це відбувається настільки явно, що видно неозброєним оком, а тому не потребує жодних доказів. Цю частину визначення сучасного державного ладу розцінюю як аксіому.
Оця карасівська "джамахірія", так би мовити, осмислена і доповнена мною в данному дописі, стала, як на мене, одним з ключових моментів передачі, чи не найціннішим зі всього, що в ній було.
Серед інших моментів, які заслуговують на увагу - установка "януковичів" на те, що події в Лівії - це дуже небезпечно, мовляв, не дай Боже, щоб у нас, в Україні, сталося щось подібне. Бо це - хаос, підрив стабільності, ну його! Позаяк будь-який порядок кращий за "неконтрольований розгул демократії", як це відбувалося останнім часом в низці арабських країн і Лівії зокрема.
Про це триндикали такі адепти режиму як Інна Богословська, Володимир Олійник, Олег Зарубінський тощо.
(До речі, ніхто не в курсі, навіщо останній збрив свої вуса? Може проспорив комусь? Виглядає так, що через це він не стільки помолодшав, скільки... навіть не занаю як це сказати покоректніше. Такий солідний був чолов'яга, а зараз щось таке собі... непевне. Пам'ятаєте яскравий епізод зі знаменитої "Діамантовиї руки" - сцену в ресторані: "Ты зачем усы сбрил, дурик?". В даному випадку теж саме можна адресувати і Зарубінському).
Але повернімося до нашої "джамахєрії". Так от, судячи з того як організовано, дружно, злагоджено, а головне - як натхненно і з якою силою переконання ця біло-блакитна команда прийнялася лякати українців розвитком демократії по-лівійськи, подібний революційний сценарій справді викликає у "януковичів" занепокоєння.
А якщо так, то значить вони цілком допускають його реалізацію в Україні. Тобто вони відчувають настрій широких народних мас. І бояться його. Через це режим дає своїм трибунам провести відповідну роз'яснювальну роботу за посередництва одного з найрейтинговіших політичних ток-шоу.
Мабуть тема запобігання і недопущення в Україні туністсько-єгипетсько-лівійського сценарію стала однією з тих, що внесена у "темники" президентської адміністраці. Тепер з нею як з інструкцією до дії по ефірам пішли "глашатаї" стабільності, аби захистити країну від будь-яких небажаних, на їхнє переконання, потрясінь.
Це зайвий раз засвідчуює переляк можновладців за усвідомлюване ними беззаконня, яке чинять в державі. По їхній шкірі вже пробіг перший морозець. Чим більше вони відчуватимуть наближення свого неминучого й ганебного кінця, чим ближче наближатиметься до них дихання вулиці, тим частіше українці будуть чути про небезпеку хаосу народних бунтів. Отже, такий страх влади - ще одне раціональне зерно передачі й одночасно - позитивний тренд українського політичного сезону.
Наступним яскравим моментом телевізійного дійства стало запитання "нунсівця" Олександра Третьякова до Ганни Герман. Видно той дуже добре підготувався до передачі. Бо це запитання з розряду тих, якими слідчі виводять на "чисту воду" підозрюваних, а лікарі-психіатри, в залежності від почутої відповіді, ставлять пацієнтам діагноз.
Третьяков попросив заступницю глави АП назвати прізвища людей, які, на думку Герман, уособлюють владу в країні. Ну, перше в списку - відомо яке. А от які наступні, відразу за ним?
Спочатку Герман спробувала уникнути відповіді, а потім таки наважилася і зрештою оголосила: Колесников, Клюєв...
- А я думав, ви скажете Литвин та Азаров, адже після президента в табелі про ранги йдуть спікер ВР та прем'єр-міністр, - зауважив Олександр Третьяков.
Своєю відповіддю Герман "розсекретила" дані про те, у кого в країні знаходяться реальні важелі впливу. Отже насправді виходить так, що в цій ієрархії спікер парламенту та голова Кабміну - ніщо і ніхто. Над ними стоять конкретні донецьки "бригадири". Вони ж всіма і командують. Ось хто реально "рулить" в країні, насаджуючи тут свою "джамаХЄРію".
Схожість джамахірії Мумара Каддафі з джамахєрією Віктора Януковича ще й в тім, що обидва диктатори вважають політичну опозицією в своїх країнах ненормальним явищем, а її прихильників - провокаторами або купленими іноземними структурами чи державами.
І той, і інший як можуть борються зі воїми опонентами, не гребуючи жодним методом. І при цьому брешуть як дихають, називаючи чорне білим і навпаки.
Так, Каддафі заявляє, що в країні, насправді, все спокійно, а велелюдні народні протести називає вибриками поодиноких бунтівників, накачених накротиками та підюжених Аль-Каїдою.
Янукович каже про встановлення в країні політичної та економічної стабільності, що повністю протилежно реальному стану речей; говорить про прихильність свободі і демократії, одночасно скасовуючи свободу мирних зібрань та слова у ЗМІ; запевняє в європейському курсі України, а сам як може вддаляє її від цивілізації, накидаючи на країну російське ярмо; критичні ж відгуки про своє правління, що все частіше лунають в ЄС, пояснює підступами вітчизняної корупційної бюрократії.
