Світ очима емігранта: усі однакові, усім все байдуже :)
Так сталося, що я жив, вчився і працював в Україні, потім жив, вчився і працював у Квебеку, а тепер живу у Квебеку, а працюю у Канаді, через річку:) Тобто трохи «подивився світ» (подорожі не рахуються: мандрівник і мешканець країни - дві великі різниці).
Що я скажу? Люди усюди однакові - у тому сенсі, що цікавляться тільки своїм. Усе інше їм, у принципі, по барабану. «Своє» - це навіть не просто своя країна, а своє середовище. Поза ним - якісь паралельні малоцікаві світи.
Іммігранти це відчувають особливо добре, адже ми живемо поміж кількома середовищами водночас. Квебекцям абсолютно байдужа і Україна, і Бразилія, і Непал. Вони можуть спитати: «Ну як там?», але за хвилину перестануть слухати відповідь.
Англоканадці - такі самі (Квебек - за річкою, але про нього нічого не знають і знати не хочуть; що вже казати про Румунію, Болівію чи Анголу?).
Ось чому іммігрантам (зокрема й українцям) часто здається, що «місцеві» - зациклені на собі, нічого іншого не знають і не цікавляться. Але коли ми приїжджаємо до України - те саме. Людям теж байдуже, що ми бачили, якими мовами говорили, яке там, «за морем», життя.
Ми такі великі «знавці», бо у нашій ситуації інакше не можна. Але навіть ми не завжди цікавимось тими країнами/культурами, що нас не стосуються.
Навіть у межах тої самої країни, інтелігенція має відносну уяву про життя пролетарів, пролетарі - про інтелігенцію, міщани - про село, селяни - про міську культуру. Не кажучи про різні регіони. Виняток - ті, хто «дрейфує» поміж кількома середовищами...
(c) Євген Лакінський, http:/
