Канадський «двомовний» парадокс - «білінгвізм» штучний, але інакше не можна
Звісно, Канада не є двомовною. Але багато англоканадців про це не знають. Англомовні іммігранти - також.
- А от ти і не правий! - скаже іммігрант з англомовної провінції, - От я навіть знаю людей, що віддали сина до школи з поглибленим вивчанням французької. І він навіть може щось сказати французькою!
Що він може сказати, ніхто толком не знає - це ж бо французькою! Я бачив хлопця з такої школи. Він міг підтримати розмову французькою, але з великими помилками. Писав він значно гірше... І це - один з найбільших поліглотів.
В місті Квебек мені постійно давали зрозуміти, що моя французька - далека від ідеалу. Тому, коли я чую, як людина з Саскачевану каже про знайому, яка «дуже-дуже добре говорить по французьки», а виявляється, що їй важко навіть прочитати газету чи внятно розповісти де вона працює - то в мене когнітивний дисонанс :)
Навіть враховуючи таких «поліглотів», лише 18% канадців вважають себе двомовними (і половина з них - франкомовні).
У Канаді - парадоксальна ситуація: два досить різних народи ділять одну квартиру. Розділитися не можуть, бо у одних залишився б туалет, а у інших - кухня, і з кімнати до кімнати довелося б ходити «через кордон».
Квебекуа не хочуть асимілюватися; 20 мільйонів англоканадців просто не здатні вивчити французьку на нормальному рівні (це справді важко). Офіційних «білінгвізм» штучний і тільки ускладнює життя. Але відмінити його теж не можна, бо це єдина можливість захистити французьку.
Такий парадокс.
(c) Євген Лакінський, http:/
