XVIII

Перший в’язень-сатьяграхі

Коли відділ у справах азіатів побачив, що, незважаючи на напруження всіх своїх сил, зміг зареєструвати тільки 500 індійців, він вирішив когось заарештувати. У Джермістоні жили багато індійців, одним із яких був пандит Рама Сундара. Цей чоловік мав мужній вигляд і був наділений певним хистом до балачок. Він знав напам’ять кілька віршів, написаних санскритом. Оскільки він походив з півночі Індії, то природно, що він знав кілька віршів-доха та чопаї з переспіву Рамаяни Тулсідасом, а завдяки званню пандита він також мав певну репутацію серед людей. Він виголосив багато натхненних промов у різних місцях. Дехто з індійців-недоброзичливців із Джермістона переконав відділ у справах азіатів, що багато індійців у цьому місті виробили б дозволи, якби Рама Сундару заарештували, й посадові особи, яких це стосувалося, не могли утриматися від цієї спокуси. Тож Рама Сундару взяли під арешт, і оскільки це був перший випадок такого роду, то як уряд, так і індійці були у зв’язку з ним дуже схвильовані. Рама Сундара, якого до вчорашнього дня знали тільки добрі люди в Джермістоні, за одну мить став знаменитим по всій Південній Африці. На ньому зосередилися всі очі, наче він був видатною людиною, що постала перед випробуванням. Уряд без жодної потреби вжив спеціальних заходів для дотримання миру. У суді до Рама Сундари також виявляли належну повагу не як до звичайного в’язня, а як до представника своєї спільноти. Судову залу заповнили напружені індійські глядачі. Рама Сундару засудили до місяця звичайного ув’язнення й тримали в окремій камері європейського відділення в йоганнесбурзькій тюрмі. Людям вільно дозволяли зустрічатись із ним. Йому дозволили отримувати їжу ззовні, тож йому щодня приносили делікатеси, приготовані від імені спільноти. Йому надавали все, чого він хотів. День, у який йому було винесено вирок, святкували з великим блиском. Не було і сліду пригніченості – навпаки, відчувалися піднесення й радість. Сотні людей були готові сісти в тюрму. Посадові особи відділу у справах азіатів розчарувались у своїх надіях зібрати ударний врожай охочих зареєструватися. Навіть у Джермістоні вони не отримали жодної особи. Виграла тільки індійська спільнота. Невдовзі місяць завершився. Рама Сандару випустили, й процесія провела його до місця, де було організовано зібрання. Виголосили кілька промов. Рама Сундару вкрили численними гірляндами квітів. Добровольці влаштували на його честь святкування, а сотні індійців заздрили щастю Рама Сундари та жалкували, що у них не було можливості зазнати ув’язнення.

Проте Рама Сундара виявився фальшивою монетою. Уникнути місячного ув’язнення можливості не було, оскільки його заарештували зненацька. У в’язниці він насолоджувався розкошами, яких не знав зовні. Та оскільки досі він звик до свободи дій і був залежний від поганих звичок, самотність і обмеження життя у в’язниці виявилися для нього надмірними. Незважаючи на увагу з боку адміністрації тюрми та спільноти, в’язниця здалася йому надто тяжкою, й він розпрощався з Трансваалем і з рухом. Хитрі люди є в кожній спільноті та в кожному русі – були такі й у нашому. Вони знали Рама Сундару навиворіт, але з думкою про те, що навіть він міг стати інструментом провидіння для спільноти, вони не викрили мені його таємну історію, аж поки його мильна бульбашка нарешті не лопнула. Потім я дізнався, що він був зв’язаним контрактом робітником, який дезертирував, не дочекавшись завершення свого контракту. Нема нічого ганебного в тому, що людина була зв’язаним контрактом робітником. Читач під кінець побачить, як зв’язані контрактами робітники виявилися надзвичайно цінним надбанням для руху, та який великий внесок вони зробили в остаточну перемогу. Безперечно, було неправильно, що він не закінчив відпрацьовувати свій термін за контрактом.

Я настільки детально розписав усю історію Рама Сундари не для того, щоб викрити його недоліки, а щоб вказати на мораль. Лідери будь-якого чистого руху зобов’язані переконатися, що вони допускають до нього тільки чистих бійців. Але, незважаючи на всю їхню обережність, неможливо уникнути проникнення небажаних елементів. Та все ж якщо лідери безстрашні та правдиві, то прихід у рух небажаних людей, про яких не знають, зрештою не шкодить справі. Коли Рама Сундару викрили, він став опудалом. Спільнота забула його, зате рух зібрав свіжі сили навіть завдяки йому. Ув’язнення, якого він зазнав заради доброї справи, свідчило на нашу користь, ентузіазм, створений судом над ним, залишився надовго, а скориставшись його прикладом, слабкі люди, не попрощавшись, добровільно відійшли від руху. Було ще кілька випадків подібної слабкості, крім цього, проте я не збираюся розглядати їх тут детально, оскільки це не принесло б жодної користі. Для того, щоб читач достатньою мірою оцінив як силу, так і слабкість спільноти, досить буде сказати, що був не один Рама Сундара, а кілька, але що все-таки, як я зауважив, рух отримав від усіх них тільки користь.

Нехай читач не показує пальцем на Рама Сундару, висміюючи його. Всі люди недосконалі, й коли в одній людині недосконалість помітна більшою мірою, ніж в інших, люди схильні звинувачувати її. Проте це несправедливо. Рама Сундара не став слабким навмисне. Людина може змінювати свій характер, контролювати його – але не може його позбутися. Бог не дав їй стільки свободи. Тільки коли леопард зможе змінювати свої плями, людина зможе видозмінювати особливості своєї духовної статури. Хоча Рама Сундара й утік, хто може сказати, наскільки він, можливо, шкодував про свою слабкість? Чи радше – хіба не була сама ця втеча переконливим доказом його покаяння? Якби він не мав сорому, то йому не треба було б утікати. Він міг би виробити собі дозвіл і більше ніколи не потрапляти до в’язниці, підкорившись Чорному Акту. Крім того, якщо б він узагалі так думав, то він міг би стати інструментом відділу у справах азіатів, обманути своїх друзів і стати персоною ґрата уряду. Чому б нам не судити про нього з кращого боку й не сказати, що замість зробити щось подібне він, соромлячись власної слабкості, сховав своє обличчя від спільноти й навіть зробив їй ласку?

***

Повернутися до змісту: Махатма Ганді. Сатьяграха у Південній Африці

Англійський варіант: XVIII. The First Satyagrahi Prisoner

Цей переклад - доволі масштабний проект, який здійснюється за пожертви читачів. Ви також можете допомогти.