Багатонаціональна політика

Сьогодні вкотре став свідком закидів Україні звинувачень в утисканні прав національних менших, зокрема - мовних прав. В суспільстві продовжують лунати заклики принити "насильницьку українізацію" та жити реаліями багатонаціональної політики.

Я згоден - багатонаціональна політика може стати базисом позитивних соціальних зрушень. Та лише в тому випадку, якщо багатонаціональна політика - це рівність і мерітократія, а не поступки титульної нації (більшості) іншим національним меншинам (меншості).

Відповідно, основною багатонаціональної політики мають стати:

- компроміс;
- конкуренція;
- взаємоповага.

Лише при сповідуванні цих принципів багатонаціональна політика має право на існування.

Лише при дотриманні цих цінностей термін "толерантність" набуває реального змісту, припиняючи бути ефемерним гаслом за права сексуальних меншин та проти расової дискримінації.

Я готовий жити у багатонаціональній країні і бути толерантним до будь-яких меншин, якщо з представниками моєї більшості йдуть на компроміс, якщо єдиний способ будь-яких змагань з представниками моєї більшості - чесна конкуренція, і якщо до моєї більшості представники меншості відносяться з повагою, а не з почуттям того, що ми їм щось винні.