"Клікова свідомість" і проблеми з пам’яттю

У процес самоосвіти, а той просто сприймання будь-якої інформації кожна сучасна людина дедалі частіше нарікає на свою пам’ять: начебто довго і старанно вчитувався у якийсь матеріал, але вже за декілька тижнів, а то і днів не можу пригадати, хто ж насправді був той Геродот чи коли ж почалася ІІ світова війна. Здавалося, елементарні знання вивітрюються з нашої голови миттєво, залишаючись так і не висловленими у стінах університетських аудиторій, у розмовах з друзями, у своїх роздумах, але найголовніше: стають недоступними для застосування їх у своїй професійній діяльності.

Автор: Дмитро Джулай

А й справді, що ж це за епідемія «поганої пам’яті», яка охопила майже чи не все сучасне покоління? Копирсатися у причинах «безпам’ятства» можна до безкраю – починаючи від індивідуальних властивостей головного мозку до не досить старанного опрацювання матеріалу. Проте існують певні об’єктивні фактори, що притаманні лише нашій сучасній інформаційній епосі, вони і впливають на нашу пам’ять.

Сучасне життя дедалі інтенсивніше переходить до мережі Інтернет. За допомоги всесвітньої павутини ми можемо вільно знайти будь-яку інформацію на будь-яку тему, іноді доходячи до абсурду: перевіряючи правопис за допомогою «Google» чи згадуючи дату народження свого найкращого друга за допомогою його сторінки у соцмережі. Інтернет начебто допомагає заощадити сили і час, звільняючи нас від багатогодинних та виснажливих вояжів до бібліотек, пошуків потрібних людей, які є носіями специфічних знань. Але…

Чи задумувався хтось із нас, з яким величезним масивом інформації у мережі доводиться працювати нашому головному мозку? Тільки-но зайшовши в мережу, миттєво починається безперервне бомбардування інформацією: починаючи від перегляду різноманітних фото та інших графічних приколів (мемів) у соцмережах до сприймання всюдисущої реклами.

Додайте сюди ще й прочитання різноманітних текстів (здебільшого «цікавих» але беззмістовних) – і за якісь півгодини сидіння в глобальній павутині ваш мозок встигне побачити, сприйняти, обробити, проаналізувати, запам’ятати грандіозний для нього масив інформації. Але, мабуть кожен з нас у мережі проводить не півгодини, а набагато більше часу впродовж усіх трьохсот шістдесяти п’яти днів.

Непідготовлений природою до таких складних випробувань мозок починає обдурювати себе. Для того щоб упоратися з таким величезним навантаженням, він починає по-іншому сприймати інформацію – сканувати її.

Саме так, на моніторі комп’ютера ми не читаємо, а скануємо інформацію: швидко перебігаємо очима електронний текст, зачіпаємося поглядом лише за окремі слова, речення, фрази, а не сприймаємо текстовий матеріал цілісно, через це у більшості випадків й не можемо чітко викласти логіку тієї чи іншої події або явища, прочитаного з дисплею. Таке явище також спровоковане нематеріальною основою електронного тексту, який здається нескінченним (як за розмірами площі сторінок, так і їхньої кількості), викликаючи внутрішній психологічний дискомфорт. Людина не може впевнено і чітко зрозуміти обсяг матеріалу внаслідок чого починає сприймати його фрагментарно.

Швидке прогортання коліщатком миші електронного тексту ніяким чином не концентрує увагу на предметі читання, а отже, на дає змогу повноцінно зафіксувати у пам’яті опрацьований матеріал.

Вагомою перешкодою до природного з боку людської логіки сприйняття електронного тексту заважає його гіпертекстова природа. Тобто читаючи текст ми за допомогою покликань, розміщених всередині нього, можемо швидко переходити до зовсім іншого тексту, а з нього – ще до іншого, і так до нескінченності. Схематично електронний текст можна уявити як дерево із надзвичайно великою кількістю пов’язаних між собою гілок. Постійне, а деколи й хаотичне переміщення з гілки на гілку занурює нас у такі інформаційні нетрі, що вийшовши з них, ми розуміємо, що майже нічого так і не вдалося запам’ятати чи віднайти відповідь на своє питання.

Здавалося, вихід із такої ситуації простий й очевидний – для кращого засвоєння знань варто працювати лише із звичайними паперовими книжками. Проте звичка чи точніше навичка фрагментарного сприйняття електронного тексту зазвичай переноситься і на роботу із паперовими носіями. Формат обсягу інтернет-публікацій, який складає всього-на-всього близько 500-600 знаків, не сприяє ефективній роботі із текстом, адже привчає мозок тримати увагу на дуже коротку дистанцію. З огляду на це прочитати на паперовому носієві газетну статтю великого формату для більшості з нас стає нелегким випробуванням, не кажучи вже про художні твори розміром у 600-700 сторінок.

Останні дослідження констатують також і про появу так званого «гугл-ефекту». Сучасне покоління сприймає саме мережу як банк інформації, а не свій мозок. Той факт, що в інтернеті «знайдеться все», аж ніяк не стимулює запам’ятовувати. Саме до такого висновку прийшла професор Колумбійського університету Бетсі Сперроу, провівши за для унаочнення експеримент. Групі студентів-добровольців із Гарварду запропонували надрукувати на комп’ютері приблизно 40 тверджень на будь-яку тему для подальшого їх відтворення із пам’яті. Однак одній половині сказали, що їхня інформація буде збережена, а іншій, що ні.

Внаслідок цього виявилося, що пам’ять спрацювала краще у тих, хто знав, що їхня інформацію не збережеться. Проте, з огляду на такі данні висновок науковця доволі оптимістичний: «Це аж ніяк не означає, що ми стали тупішими, що у нас зовсім не залишилося спогадів. Швидше за все, ми адаптувалися до нового способу пошуку інформації. І це дивовижно!»

Не останню роль грають й технічні засоби, за допомогою яких ми зчитуємо електронний текст. Дисплей монітору чи планшету надзвичайно швидко втомлює очі. Це спричинено тим що, яскравість паперового тексту залежить від навколишнього середовища, на відмінну від електронного, який сам випромінює світло. Крім того, при читанні з екрану погляд спрямований вгору або вперед. У такому положенні очей акомодаційний м’яз зазвичай розслабляється, проте при читанні його доводиться напружувати. Ці та деякі інші особливості суперечить природі людського ока, а отже не можуть позитивно впливати на сприйняття електронного тексту.

Незважаючи на те, що електронний текст має певні переваги над паперовим, зокрема зручність та проста у маніпулюванні, проте ж саме це, водночас, породжує безліч його хиб. За швидкість та зручність доступу до матеріалів в мережі нам доводиться платити якістю засвоєння знань. Поряд із потрібною інформацією ми мимовільно вбираємо у себе тонни інформаційного сміття. Кожен знає, що пам’ять не нескінченна: не виключено, що мозок запам’ятає ім’я виконавця популярного зараз «Oppa gangnam style», але натомість вивільнить із себе дату народження Тараса Шевченка.