Ценз осідлості чи резидентство. Про політиків і їхні іноземні паспорти

Стаття в “Українській правді” про те, що політичні опоненти перед виборами-2015 можуть задіяти проти Кличка наявність у нього виду на проживання в Німеччині і його відсутнісь в державі протягом останніх п”яти років, викликала широкий розголос. Тим більше, після приколу з позбавленням мандату Ігоря Маркова ми бачимо, що для цих опонентів нема нічого неможливого.

Автор: Микола Поліщук

Оскільки ж Мустафа Найєм не пише нічого надаремно, ми можемо припустити, то через “Українську правду” просто вирішили прозондувати громадський резонанс на випадок реалізації такого плану — резонанс як внутрішній, так і зовнішній, тому що ні для кого не секрет, що зараз серед усіляких закордонних доброзичливців Кличко користується особливою симпатією, обійшовши за рівнем негласної підтримки як Юлію Володимирівну, так і Арсенія Петровича.

Можна сказати, що сьогодні захід в основному ставить на Кличка. Я не здивувався б навіть, якби дізнався, що ці всі витоки “таємних планів Банкової” запускаються із штабу Яценюка, в якому останнім часом ревниво дивляться на свого досить самостійного останнім часом партнера по коаліції.

Але якщо такі плани з нейтралізації боксера дійсно розробляються аналітиками ПР, то в першу чергу вони несуть загрозу саме регіональній фракції. Тому що по-перше, в Україні на судові заборони вже ніхто особливо не звертає уваги через те, що суд в Україні давно вже перестав оперувати поняттям вини, а керується тільки міркуванням доцільності. І всім зрозуміло, що якщо нагорі прийміть рішення валити Кличко, то будь-який суддя Кірєєв посадить його що за проживання за кордоном, що за вбивство Щербаня, - був би Кличко, а стаття знайдеться.

По-друге зрозуміло, що в цьому випадку ніякі апеляції до закону не будуть прийняті не те, що виборцями (народна легітмізація у нас завжди вартувала більше за будь-який суддівський папірець), а й західними партнерами, на яких у Януковича після торгових воєн з Росією дивляться, як на останню надію.

Зате нова влада, яка прийде на зміну нинішньому режимові, цілком може задати кілька питань вже регіоналам, які захочуть іти до влади — і саме на тему їх перебування в Україні.

Ні для кого не секрет, що зараз у нас половина міністрів і третина депутатського регіонального корпусу не те, що живуть за кордном роками, а й мають другі паспорти самих різних держав — від банальних Росії та Ізраїлю, до Греції, Італії, Іспанії, Латвії та Панами з Колумбією. До речі,панамський паспорт — це не забаганка Лазаренка, а дуже популярний в світі кауфляжний документ. По-перше, його може отримати будь-хто бажаючий, яий заінвестує в панамські банки певну суму, по-друге, цей документ дає можливість власникові безвізово пересуватися шенгенською зоною та Сполученими Штатами.

Але ж на це ніхто особливо не звертає уваги. А якщо слідом за Кличко спитати, скільки часу живе в Україні той самий невловимий народний депутат Юрій Івнющенко? А чи не має майна та бізнесу в Австрії народний депутат Азаров-молодший, і скільки часу він взагалі прожив в Україні за останні років двадцять? А як з паспортом, цензом проживання і закордонним бізнесом у депутата-регіонала Новинського, який не прожив в Україні не те, що останні п”ять років, він навіть громадянином країни не перебував стільки років. І що після цього Кличко?

Поза сумнівом, норма про ценз проживання у країні є дуже розпливчастою і маніпулятивною. Той же Андрій Шевченко, який вже і дорогу забув до своєї батьківщини раптом виявляється законослухняним українцем з доходом в п”ятнадцять тисяч гривень. Всякі митці-гастролери на ктшталт Яна Табачника чи Тедеєва теж вступають в ділові відносини з іноземними промоутерським фірмами, але ніхто через це не ставив під сумнів їх депутатство. Різні ж країни вирішують це питання по-різному.

Коли в Америці є норма про те, що президентом країни може стати тільки особа, народжена на її території, то це якраз створює цілком чіткий і чітко визначений бар”єр, на відміну від край маніпулятивних положень про іноземний бізнес чи визначень цензу проживання в країні. Так, це не дає можливості обратися американським президентом Шварцнегеру (і в Україні б така норма закрила б дорогу в президенти для Кличка, до речі), але й перекриває дорогу для влади усіляким новінським. І це друге цілком виправдовує перше.

А якщо вже говорити про те, як адаптувати норму про необхідність для кандидата в президенти певний час проживати на території України, то варто було б просто змінити дещо формулювання закону і вказати, що обиратися на виборчі посади можуть тільки резиденти України. Поняття “резидента України” чітко записане в українському податковому законодавстві, передбачає і час проживання в державі і механізм звітування про податки. І не дозволяє так нахабно маніпулювати нормами закону.