Революційна криза
Переговори і домовленості – єдиний порятунок революції
Штучно створена політична криза нині знаходиться на своєму апогеї. Влада всіляко намагається хоча б медійно приглушити конфлікт, але навпаки його поглиблює та екскалує. Проплачені мітинги біля Верховної Ради, заяви про наявність трупів — це лише намагання «затролити» тему. Хоча головним «тролінгом» влади повинні стати не погрози, екстремізм та рішення судів, а повна недієздатність опозиції. Показова ситуація – провал голосування за відставку парламенту і постійне блокуванням ради. Всі дії опозиціонерів та їх політтехнологів можна коротко назвати «ігрищами на публіку». Адже так бездарно втратити шанс і не скористатися внутрішнім розколом ПР може тільки українська опозиційна еліта.
Якщо реально підрахувати кількість «штиків», які потенційно готові проголосувати «За» відставку уряду, то їх кількість перевалила би за число набагато більше ніж 226. Але чомусь парламентарі навіть не намагалися домовлятися про успішне голосування, повністю проігнорувавши наявні внутрішні групи впливу у Партії регіонів, яка нині розкололася на кілька таборів.
Після того, як дане питання успішно провалилося, єдине, на що спромоглися опозиціонери, - це перекинути відповідальність за відставку уряду на Президента. Погодьтеся, щось схоже на маневр Януковича зі звільненням Тимошенко, щоправда у зворотному напрямку. Але і в такому разі владні політтехнологи зможуть легко викрутитися із цієї ситуації. Уста гаранта промовлять наступні слова: «Я прийму відставку уряду, якщо за нього проголосує рада». Після такої заяви, мені, хотілося б побачити реакцію опозиційної трійці, а вам ?
Тож єдиний вихід, який наразі залишається у опозиції – йти на переговори з владою. Переговори мають проводитися відкрито і гласно. Євромайданівці теж мають визначитися із кандидатурами для участі у них і відігравати там провідну роль. Бажано, щоб переговорники від мітингуючих не належали до жодних політичних партій. Результатом переговорів має стати відставка уряду, звільнення всіх незаконно затриманих та припинення будь-якого переслідування учасників провокацій. Будьмо реалістами, жодних перевиборів не відбудеться через банальну відсутність коштів у державі. У разі відставки уряду варто очікувати й те, що частина міністрів пропонуватиметься до нового складу, позаяк колективний Янукович не дасть злити команду «младореформаторів», на відміну від Азарова і його людей.
Якщо ж переговори не відбудуться, то існує можливість затухання даного мітингу, як це було з першим євромайданом, а іскра для його нового запалу вже навряд чи знайдеться. У даному випадку цілком реальне чергове і остаточне розчарування українців у політиці. Варто усвідомлювати і те, що існує великий ризик масових захворювань протестувальників від переохолодження або різних інфекцій.
Єдине питання, яке найбільш заважає переговорам — це гарантії виконання всіх домовленостей, і три екс-президенти у жодному разі не можуть виступати гарантами у цих переговорах. Було б набагато краще, аби за виконання домовленостей відповідали представники ЄС, які у будь-який момент можуть перекрити владі всі псевдо інтеграційні прагнення і таким чином вибити головний козир на виборах 2015.
Квасневський заявив, що доля України вирішиться у найближчі 48 годин, які вже майже минули.
Тож, якщо не переговори врятують революцію від краху, то що ?
