«Сто тисяч українців» VS Центр Леся Курбаса. Історія про етику в соцмережах і не тільки
Про цю історію хотілося написати ще місяць тому, однак руки дійшли тільки тепер. Можливо, новинний привід вже втрачений, однак тема, як на мене, досі актуальна. Йтиметься про етику у соцмережах, спекуляції на темі Майдану, а також банальну людяність.
Спершу про факти. 22 лютого у Facebook на сторінці анонімного користувача «Сто тисяч українців» з’явився такий запис: «Відмова у притулку і допомозі постраждалим 18-20 лютого. Будь ласка перепост. Україна має знати своїх зрадників! Неллі Корнієнко, фактичний керівник Національного Центру Театрального Мистецтва, що знаходиться практично на Софійській площі, та по сумісництву дружина бувшого народного депутата України від НР Леся Танюка відмовила надати допомогу протестуючим та постраждалим. Ми пізнаємо людей по ділам їх. Ганьба мразоті! Ми пам’ятатимемо про це!»
В коментарях одразу ж з’явилося безліч емоційних, навіть образливих, коментарів на адресу Неллі Корнієнко. Вже наступного дня допис поширило 1220 користувачів! Тоді ж у ситуацію втрутилися працівники Центру Леся Курбаса. Зокрема, Оксана Іванців та Олександра Сичевська написали про те, що повідомлення неправдиве і насправді їхня установа активно бере участь у подіях на Майдані.
Натомість користувач «Сто тисяч українців» заперечив їм словами: «Я відповідаю своєю честю, що це чиста правда. Коли до п. Корнієнко працівники цього ж центру звернулися з пропозицією надати приміщення – вона відмовила. Ганьба!» Він також попросив Олександру Сичевську надати йому фото поранених у Центрі Леся Курбаса і одразу ж додав: «Таких фото у вас немає, тому ви брешете» (при цьому сам жодних фото на підтвердження власних слів щодо ненадання допомоги не продемонстрував). Крім того, автор повідомлення послався на працівника центру Копйова, який нібито мав підтвердити відмову у наданні допомоги. Однак той навпаки заперечив ці слова.
Наступного дня користувач «Сто тисяч українців» вилучив повідомлення про Неллі Корнієнко і написав: «Я видалив пост тому, що людина, яка надала інформацію боїться помсти».
24 лютого на сторінці Центру Леся Курбаса з'явилася офіційна заява колективу, однак не лише щодо поширення інформації про ненадання допомоги майданівцям. Там йшлося про можливе рейдерське захоплення приміщення, а Facebook-повідомлення називали лише частиною більшого плану.
Після інциденту я поспілкувалася і з Неллі Корнієнко, і з анонімом «Сто тисяч українців». Не ставила собі за мету перевірити правдивість слів кожного зі своїх співрозмовників, просто поспілкувалася. Із пані Неллі поговорила наяву, зі «Сто тисяч Українців» – у Facebook.
Позиція директорки і засновниці Центру Леся Курбаса була очевидна: її ім’я спаплюжили. Пані Корнієнко не сумнівалася, що ті, хто її знає, не повірили у таке повідомлення. Але разом з тим її хвилювало, що існує тисяча тих, хто почув про неї вперше, повірив у це, й не замислюючись натиснув «share».
Власник аккаунту "Сто тисяч українців"поставився до мене насторожено: відразу поцікавився, чи не маю особистих стосунків із Центром Леся Курбаса та його керівництвом. Однак нічого такого не виявив, тож ми змогли трохи поговорити.
На моє запитання, чи перевіряв він інформацію перед тим, як публікував - "Сто тисяч українців" запевнив, що відомості цілком достовірні, що його джерело інформації має до Центру Курбаса безпосередній стосунок… Із натяків, шматочків свідчень можна було б скласти більш цілісну картину… Однак у цій історії мене цікавили етичні моменти, а не детективні.
Тож я зупинитися і винесла для себе з цієї історії кілька спостережень.
Перше. Вкотре замислилася над необхідністю критично ставитися до інформації, поширюваної у соціальних мережах, особливо через маловідомі, анонімні сторінки і ще більш особливо – до не підкріпленої ніякими аудіовізуальними доказами.
Друге. Вразила мене не стільки кількість поширень скандальної публікації, як зміст коментарів під нею. Необдумані, знічев’я кинуті образи, нецензурна лайка на адресу незнайомої людини – це справжній «перебор». А особливо – зважаючи на те, що більшість людей, які це все читали та коментували, очевидно, є симпатиками Майдану та його цінностей.
Третє. Не знаходжу виправдання діям власника анонімного аккаунту. По суті, він вкинув у інформаційний простір «кістку», спровокував реальних, зі справжніми іменами та прізвищами, людей на негатив. Тимчасом сам залишився майже «білим та пухнастим», «борцем за правду» з іменем «Сто тисяч українців».
Четверте. Майдан показав справжню суть речей, виявив людські чесноти та вади. Постала проблема спекуляцій, шахрайства під прикриттям Майдану. І, якщо добре подумати, то нІчого звинувачувати у всіх бідах чиновників та політиків.
Звісно, ми не можемо змусити людей бути чесними, але можемо самі стати уважнішими та принаймні намагатися відділяти зерна від полови.
