Громада проти Орди
Два світи, два способи життя - цей вислів, який дуже любила використовувати радянська преса, пригадується зараз, коли в Україні дійсно відбувається запекле зіткнення двох світів, двох різних систем побудови суспільства - Громади та Орди.
Битва під Оршею
Орда
Орда - це примат спільноти над особистістю, при якому інтереси та права окремого індивіда чи то пак «людської одиниці» не мають жодного значення. Це побудова суспільства за формулою Маркса «вільним є лише один (тиран)» на кшталт деспотій Давнього Сходу. Приберемо з цього устрою вкоріненість у традиціях рідної землі, притаманною Китаю, натомість додамо неспокійний дух «земледельца-кочевника» (саме так історик В. Соловйов характеризував «великороса») і отримаємо орду. Ту саму орду, що, знов таки за висловом Маркса, «… була вихована і виросла в жахливій і брудній школі монгольського рабства. Вона посилилася тільки завдяки тому, що стала virtuoso в мистецтві рабства».
Ідеологія орди - це повне и безумовне схиляння перед Силою Влади аж до плазування. Ординська влада може дозволити собі не перейматись дрібницями на кшталт гідності та справедливості, а дбати дише про силу, що наводить жах – в першу чергу, на своїх же. Чужинцю ціннісний ряд святинь орди здається моральним збоченням: це Сталін-Путін-Іван Грозний, продрозверстка-колективізація, ВЧК-НЕВС-КДБ-Беркут і так далі…
Громада
У протилежність Орді Громада бачить цінність у кожній окремій особистості. Тут немає яскраво вираженого індивідуалізму англо-американської системи, але й немає і східного розчинення індивіда у спільноті. Громада - це віче, магдебурзьке право, демократія, козацька республіка, УНР, Майдан. Цінності Громади та Орди настільки протилежні, що тут слушно згадати часто цитований вислів Липинського про те, що головна різниця це «не мова, не плем’я, не віра, а інший, витворений віками устрій політичний, інший метод організації правлячої верстви, інше взаємовідношення верхів і низів, держави і громадянства».
Кожна людина сама вирішує, до кого вона належить - до Громади чи Орди. Хтось обирає Орду, сподіваючись урвати свою частку ясиру, якого в Орді зазвичай вистачає. Наприклад, так звані правоохоронці так люто захищали Орду и так мляво стають на захист Громади тому, що відчувають - у Орді їх звиклий спосіб «заробітку» у вигляді здирництва–хабарництва є цілком прийнятним. А от у Громаді ясир, хоч поки і не вкорінений вщент, принаймні, не вітається.
Громада укорінена у власній землі – «чужого не треба, свого не віддамо». Для Орди ж все, що не своє, то майбутня здобич. Саме тому маємо феномен, коли найбільша за територією країна в світі постійно намагається захопити ще чиїсь землі. Для Орди весь світ є ворожім оточенням, бо ж у неї «лише два союзники – армія та флот» (Олександр ІІІ).
У зв’язку з цим постає нагальне питання – як же жити, маючи сусідом отаку орду? Так, як казали наші предки: «з москалем дружи, але камінь за пазухою держи!». У нашому випадку камінь доцільніше замінити більш вагомим аргументом.
