Прапори над Одесою

Вийшовши з перону одеського вокзалу, прибулець спершу може подумати, що опинився в якомусь заповіднику регіоналів. Адже його одразу зустрічає табір анти майдану, що розташувався прямісінько поруч з вокзалом (на тому місці, де раніше стояв пам’ятник Леніну) та величезна кількість бігбордів з обличчями Тігіпка, Добкіна та місцевих добродіїв – Фабрикант, Труханова та Ківалова у незмінний, із року в рік, компанії ветеранів на плакаті (роки минають, а ветерани на фото не старіють). Політичної реклами на вулицях набагато більше ніж у Києві й одностайне панування регіоналів у наглядний агітації майже непорушне.

Але після одного ж дня перебування в місті починаєш бачити дивні речі - по місту роз’їжджає багато автомобілі з українськими прапорцями, зустрічаються люди з жовто-синіми стрічками на одязі, а на балконах та вікнах вивішено чимало державних прапорів. Це дійсно вражає. Останнього разу я був в Одесі у січні и тоді нічого подібного не було - жодного прапорця, жодної стрічечки.

У центрі міста

Натомість тепер значно скоротилась кількість колорадських стрічок, які раніше можна було побачити на багатьох авто. Зараз їх стало набагато менше.

Такий вибух патріотизму дивує у місті, де роками панувала ідеологія «тутешності» (за висловом Миколи Рябчука) – інакше кажучи, суміш політичної думки ільфовських пікейних жилетів («А Чорноморськ буде вільним містом!») з позицією «моя хата с краю».

Таке враження ніби українські патріоти нарешті перестали тут відчувати себе маргінесом, вперше голосно заявивши про себе та самі усвідомивши, як їх багато.

Від багатьох знайомих доводилось чути, що зараз в Одесі «всі поділились навпіл та постійно сваряться». З одного боку це свідчить про доволі серйозні позиції антиукраїнських сил, але, з іншого боку, також і про те, що патріотів більш не сприймають як якихось поодиноких диваків. Вони стали реальністю сучасної Одеси.

У Лермонтовському провулку

І все ж було б дуже необережно робити надто оптимістичні висновки про повну перемогу над загрозою сепаратизму в Одесі. Куди поділась значна кількість людей, що раніше носили колорадський стрічки? Взялися за розум? Дуже сумнівно. Скориш за все – зачаїлись в очікуванні. Певною мірою, це добре, адже свідчить, що вони не відчувають зараз силу на своєму боці. Але як довго так триватиме?

Ворота на Молдаванці

Міліція - дуже ненадійна опора для держави. Між тим одесити відомі своєю політичністю. Це значною мірою стримує сепаратистський рух, але з іншого боку може виявитись фатальним, якщо в місто потрапить критична маса путінських «туристів», а влада буде діяти в своєму звичному стилі (тобто не діяти взагалі). Кількість політично активних одеситів може виявитись недостатньою, щоби протидіяти ворогові. Вивісити прапорець та ризикнути власною безпекою – не одне й теж саме.

Хочеться сподіватись, що влада не кине одеситів напризволяще. Бо треба ж розуміти, що кидаючи інших, одного дня сам залишишся без допомоги.