Український шанс. Одеський іспит

(Допис є продовженням допису Український шанс. Битва за Донбас)

В Одесі таки бахнуло. При чому, бахнуло дуже сильно, і дуже боляче. Остаточні наслідки буде видно пізніше. Проте чи могло не бахнути в Одесі, яка вже дарувала нам депутата Царькова з КПУ, (не плутати з Царьовим), депутата Маркова з ПР/«Родины» та депутата/мера Костусєва з ПР/Союзу? Могло. Але для цього мав би відбутись щасливий збіг обставин, але не відбувся, а ми одержали ще одну сумну дату в, і без того, досить не веселому українському календарі.

Але ці сумні події мають великий шанс перетворити Одесу на такий собі чорноморський Дніпропетровськ – гавань спокою в базовому колись регіоні для Партії регіонів та різних антиукраїнських сил. Все залежить від волі керівництва держави і, в першу чергу, самих одеситів.

За «дивним» збігом обставин одеська трагедія розгорілась саме тоді, коли на Донбасі відновилась АТО. Що ж, задумка з відволікаючим моментом у окупантів частково спрацювала, АТО призупинили на 2 дні. Що досить логічно, зважаючи на державну жалобу.

Увагу суспільства переключили на іншу точку, що дозволило виграти сепаратистам такий дорогоцінний час, якого наші силовики і без того згаяли дуже багато. Проте, Одеса, схоже, показала вершину можливостей російських спецслужб, по дестабілізації ситуації. Вершину можливостей і майже повну їх некомпетентність. Маючи озброєних бойовиків, ініціативу та сприяння з боку «міліції», все, на що доблесні штірліци Путіна спромоглися – це лише влаштувати сутичку, яку бездарно провалили, а під кінець розіграли кроваво-вогняний шабаш на Куликовому полі. Спецслужби, які уміють лише убивати – нічого не варті.

Спецслужби, які 15 років готувалися до походу на Україну, а останні 5 років ця підготовка була фактично не прихованою.

Ось що мені нещодавно написав знайомий з Петербурга: «При том у нас численность ВВ увеличена, кроме того, года 2-3 назад я такую интересную вещь узнал: в то время когда обычные военные ВУЗы Петербурга 1й курс не набирали, а если набирали, то максимум 30-50 человек, то наше Училище Внутренних Войск набрало, не то в 2009м, не то в 2010м аж свыше 500 первокурсников. Я, помню, обалдел тогда: с кем воевать собираемся?». Зараз саме час випускатися тим, хто поступив в 2009.

І, майже при повній відсутності центральної влади, при величезному саботажі місцевої влади та силових структур, всі ці хвалені чекісти здатні лише на криваві провокації, та розбій в регіонах, які мають славу антиукраїнських та проросійських. Росія махає кулаками, що, мовляв, ЦРУ регулярно організовує кольорові революції, постійно детально описує, як роблять це їхні джеймси бонди, але сама так нічого і не навчилась.

вони першими озвучили про президента Януковича те, що про нього думала більшість країни. Саме вони першими почали битися з міліцією під час Євромайдану, ще на Першому вічі 24 листопада. Саме вони почали створювати Самооборону, після побоїща 30 листопада.

Саме вони на Сході та Півдні були силовою надією та опорою місцевих Євромайданів. Саме вони дали чудовий об’єднавчий слоган: «Від Луганська до Карпат, фанат фанату друг і брат!». Саме вони стали авторами самої знаменитої пісні про Путіна. Саме вони розігнали колорадський марш в Харкові 27 квітня. Саме вони прийняли на себе головний удар епаратистів в Одесі. І саме вони стали тою рушійною патріотичною силою, яка показала, що Одеса – українське місто. При чому показала не 2 травня, коли вдалося розігнати Окремо хочеться похвалити футбольних ультрас. І не лише одеських. Саме сепаратистів, і не тоді, коли українці рятували бідак з вогняної пастки, а 4, коли уже почало здаватися, що колоради беруть реванш, коли «правоохоронці» почали відпускати сепаратистів. Саме 4 травня відбулась перемога в Одесі. Саме тоді над Куликовим полем остаточно замайорів український прапор, а в одеської міліції з’явився новий начальник, який пообіцяв боротись з сепаратизмом та екстремізмом. Чомусь здається, що на Одеському напрямку Путін зазнав разючої поразки, не врахувавши реальних настроїв місцевого населення. (Чергове запитання до компетенції ГРУ та ФСБ). Як кожна перемога додає наснаги борцям, так і події в Одесі мають зміцнити віру патріотів в нашу загальну перемогу, а різним антиукраїнським елементам має додатися сумнівів та зневіри.

Події в Одесі дуже звузили поле для маневрів росіян. Патріотичні сили готові зустрічати «гостей» фактично по всіх областях, тож Донбаський сценарій є малоймовірним для інших регіонів. Так провокації влаштувати вони зможуть, так провокації з жертвами, нажаль, але щодо їхнього успіху у мене є великі сумніви, принаймні будь-які успіхи будуть локальними і тимчасовими. Так, звісно, окупанти спробують максимально розтягнути та розширити зону нестабільності, щоб наші нечисленні дійсно боєздатні підрозділи не могли проводити повноцінних операцій. Будуть продовжуватись спроби когось підкупити, переманити, спонукати до зради. Нажаль серед наших силовиків ще багато зрадників, агентів впливу і просто неблагонадійних. Але нашим головним козирем є народ. Простий
український народ, який з палицями і фанерними щитами йшов в атаку на автоматників на Інститутській в лютому, який з палицями та камінням йшов в атаку на озброєних сепаратистів в Одесі. Чи можливо здолати таких людей?

Також додають оптимізму останні заяви Путіна про вибори, перенесення «референдуму», потребу діалогу. Тепер уже він хоче затягнути час, бо плани його руйнуються. І руйнують їх в першу чергу прості українці, які показують себе в цій ситуації справжньою нацією, а не населенням, як про нас думають окремі персони.

Багато хто з острахом чекав 9 травня, проте розумні люди кажуть, що більше мають боятися не українці, а росіяни. Теракт в Україні остаточно поховає ідею поширення «русского мира» в нашому краї, а теракт в самій РФ може викликати патріотичну істерику серед росіян з вимогою помсти, як це було в 1999 році.

Денис Степанов