Пекло зсередини або як я працював в ДВК

Нестерпна задуха, розлючені люди, сварки та суперечки – так виглядала типова виборча дільниця у Києві в минулу неділю. Всі, хто прийшов, щоб віддати своій голос, були обурені величезними чергами та черепаховою швидкістю процедури голосування.

Звичайно, що роздратування виливалося на «ледарів» з ДВК, що своєю повільністю ніби навмисно знущалися з людей. Але як воно було насправді? Чому голосування проходило так повільно? Як людина, що мала необережність піти працювати членом ДВК, спробую відповісти на ці питання.

Дилетантам тут не місце

Якщо ви думаєте, що після революції серед членів ДВК замість «заробітчан» масово з’явились політично свідомі люди, яки дійсно представляють певні політичні сили, то ви помиляєтесь. Ідеалістів на кшталт вашого покірного слуги, що прийшли працювати в ДВК на волонтерських засадах, на щастя меншість. Чому на щастя? Далі це стане зрозуміло.

Більшість складу ДВК складають справжні професіонали виборчого процесу. За плечима цих людей чимало виборів. Завдяки їхньому досвіду різні політичні сили за певну винагороду регулярно запрошують їх представляти свої інтереси у виборчих комісіях. Ці люди не просто добре знають всіі процедури, але володіють знанням з безлічі дрібних організаційних нюансів, що в кінцевому підсумку дають можливість виграти дорогоцінний час. А часу на виборах катастрофічно не вистачає.

Мушу визнати, що спочатку я дивився на цих людей з деяким осудом – як же, прийшли лише, щоб заробити! Це лише я тут такий один правильний, прийшов за «покликом сумління». Але згодом стало зрозуміло, що саме завдяки професіоналізму цих людей вибори взагалі відбулись Бо якщо б комісії складались лише з таких «правильних» новачків як я, вибори могли б просто бути зірваними.

Так чому ж до біса все одно так повільно?!

Дійсно, чому? А це треба завдячити Верховній Раді, що скоротила квоту представництва членів комісій від кандидатів у Президенти з двох до одного. Вийшло, що в ДВК просто не вистачало людей для роботи. Ось порахуємо.

В нашій комісії було 12 членів ДВК. Двоє пішли зі скринькою по будинках тих людей, що за станом здоров’я голосували вдома. Залишається 10. По 2 за кожним столом – один шукає виборця у списку на президентські вибори, знаходить, дає людині розписатись у списку. Потім шукає людину у списку на місцеві вибори

Другий член ДВК видає людині чотири бюлетеня, на кожному з яких виборець повинен розписатися. Сам член ДВК заповнює відривний талон до кожного з бюлетенів. Вся процедура займає 3 – 4 хвилини на кожного виборця. Іноді довше, бо хтось з літніх людей починає розпитувати, навіщо чотири бюлетені, який з них до чого і т.ін.

Отже візьмемо в середньому 4 хвилини на виборця. За годину можна видати бюлетені 15 виборцям.

5 столів по 15 виборців = 75 виборців за годину по всій дільниці

12 годин роботи ДВК по 75 виборців = 900 виборців.

А в списках – близько 1500 виборців. І як встигнути всім проголосувати? А ось незрозуміло як. Тому й закрилась наша дільниця лише о 21-й годині. І це був порівняно непоганий результат!

13 годин каторги

Ці 13 годин, що тривали вибори на дільниці, для членів ДВК були БЕЗПЕРЕРВНИМ процесом дуже кропіткої роботи в умовах підвищеного стресу. В мене, наприклад, за 13 годин був лише один перекур на 5 хвилин. Весь інший час я не вставав з-за столу.

Від такої напруженої роботи під вечір очі настільки стомились, що я брав паспорт людини, дивився у штамп реєстрації, а розібрати адресу не міг – букви розпливалися.

Дивився прізвище людини, починав шукати її у списках і встигав забути прізвище. Доводилось вибачатись і питати знову…

Технічне забезпечення виборів було «на висоті». На вистачало звичайних кулькових ручок. Дуже дратувало, що товсті пачки бюлетенів, цих «документів суворої звітності» доводилось складати просто на підлогу, бо ніяких коробок для них не передбачалось.

Незрозумілою залишилась роль спостерігачів. Іх було в кілька разів більше ніж членів ДВК. Дехто з них нам допомагав – намагався організувати чергу, заспокоїти людей, але більшість прости сиділи на стільцях і щось «спостерігали». У тісному приміщенні, де катастрофічно не вистачає повітря, наявність додатковою кількості людей не виглядала розумним рішенням.

Але нарешті останній виборець проголосував. Я перевів подих і як виявилось дарма це зробив. Адже попереду чекала…

Шалена нічка

Як ви вважаєте, якою може бути ефективність та уважність людини, яка щойно протягом 13 годин займалась кропіткою роботою? Правильно, дуже низькою. А от законодавство вважає, що саме в цей момент людина перебуває на максимумі своїх можливостей. Інакше, як пояснити, що таку вкрай відповідальну роботу, як підрахунок голосів, доручають вкрай знесиленим людям?

Перейти до підрахунку довелось одразу же, без перерви на відпочинок. Беручи до уваги кількість бюлетенів, рахувати треба було дуже багато. І ще багато разів перераховувати, бо постійно щось не сходилось. А як же зійтись, якщо я, наприклад, починав рахувати тоненьку пачку з бюлетенів – штук 15, не більше – доходив до середини і розумів, що збився з підрахунку тому, що встиг заснути над бюлетенями. Починав знову рахувати і знову засипав. І так по кільку разів. Звичайно, що помилки траплялись постійно.

До речі, приміщення дільниці на ніч зачиняється. Свіжого повітря для членів ДВК не передбачено.

У підсумку підрахунок ми закінчили близько дев’ятої ранку. Тобто це вже була більше ніж доба (!) роботи без перерви. Я знову перевів подих і знову виявилось, що марно.

День другий. Каторга продовжується

Скінчився підрахунок і почалася писанина протоколів. Кожен з членів ДВК особисто повинен був написати по 4 протоколи – на кожні вибори окремий протокол. До кожного з них внести прізвища всіх кандидатів та назви всіх партій. ВІД РУКИ

Якщо ви помітили, то я жодного разу не згадав про комп’ютер. Для виборчого процесу цей прилад ніби не існує. Все робиться вручну. Наче й і не в ХХІ сторіччі живемо…

Отже протягом 3 чи 4 годин всі члени ДВК сиділи за столом та писали протоколи. Потім всі бюлетені треба було запакувати – по кожній партії та кандидату в окремий пакет. Якщо навіть за якогось кандидата був поданий один голос – все одно, в окремий пакет, до якого додавались заповнені папірці з підписами членів ДВК. Потім пакети розкладались по великих мішках. Хоча може це було не потім, а перед написанням протоколів – вже не пам’ятаю, на той момент я втратив орієнтацію в часу.

Близько 14-й настав момент відвезення мішків з бюлетенями до ОВК. Я погодився їх відвезти, бо нестерпно хотілось вирватись з приміщення, в якому знаходився вже 30 годин.

Подих не переводив і правильно. Бо приміщення ОВК було вщент заповнено такими ж мішечниками як ми. Величезний холл був сповнений людьми, що понуро стояли над однаковими мішками та чекали своєї черги. Дочекатись кінця черги, що рухалась дуже повільно (а може не рухалась взагалі) я так і не зміг. Простоявши в черзі дві години, я нарешті дочекався зміни і поповз додому, щоб впасти у довгоочікуваний сон.

Підсумок

А прокинувшись подумав: вибори організовані таким чином, як і багато чого іншого в нашій державі: для роботи людей створені такі нелюдські умови, що жодна нормальна людина не піде виконувати цю роботу за 340 гривень, що платить держава рядовим членам ДВК. Тому піде вона лише, якщо неофіційно отримає гроші від партій. І якщо виборчій процес і надалі буде проводитись так само, то і ця практика буде лише розквітати.