Громадське, куди ти?
Нещодавно сталася одна малопомітна подія, яку однак можна із сумом назвати знаковою. Громадське телебачення запустило російськомовну програму у своєму ефірі двічі на тиждень. Як стверджують журналісти Громадського, програма є для "росіян, які не вірять Путіну".
Фраза, цитована на картинці, була сказана російським журналістом. Проте озвучення її як в ефірі Громадського та і на їх офіційній сторінці у Фейсбук, відверто кажучи, шокує.
А загаолом, здавалося б, ну що тут такого? Ну дві години на тиждень російською. І можливо зрештою це і корисна річ, бо вдасться переконати частину росіян, що війна з Україною - це погано?
Почнімо з впливу на росіян. Очевидно для всіх, в тому числі і для журналістів Громадського, що кількість російськомовних ресурсів в Україні величезна. Немає нічого простішого, ніж отримати українські новини про Україну російською мовою, якщо є бажання, звісно. Окрім того існують більш-менш об'єктивні російські медіа про Україну, як російське Радіо Свобода, Ехо Москви, Дождь тощо. Ще один додатковий ресурс російською мовою нічого не змінить для росіян. Більше того, переважна більшість з них не довіряє українським новинам будь-якою мовою і віддає перевагу російським. Для тих, хто довіряє українським, не потрібен додатковий ресурс російською мовою. З реакцією пересічних росіян на це нововведення Громадського можна познайомитися у коментарях до посту у Фейсбуці та під відео цієї нової програми. Наведу лише кілька з них.
Натомість, новина про російськомовну програму та відео програми завалені вщент негативними коментарями від українців.
Для журналістів Громадського є очевидним, що глядачами цієї програми будуть переважно українці і лише одиниці росіян. Отже у сухому підсумку наслідком нової програми Громадського є лише русифікація ефіру. Яка ж тоді справжня мета запровадження російськомовної програми?
Запровадження російськомовної програми в ефірі Громадського не було б таким великим лихом якби розглядати цю подію відірвано від інших подій в Україні. Однак, в контексті повного домінування російської мови на телебаченні українському та радіо, пресі, книговиданні і подальшої активної русифікації, поступове зникнення останніх українських острівців є катастрофічним. Нещодавно українське Радіо Свобода також запустило програму російською мовою для росіян, наче не існує російського відділення Радіо Свобода. Голос Америки припинив практику перекладу коментарів російською мовою (дивіться відео з 3 хв. 50 сек.). Ведучі каналу "1+1" почали переходити на російську мову зі співрозмовниками (дивіться відео з 2 хв. 50 сек.), хоч і ведуть програму українською. Парадоксально, але Україна замість намагання якомога далі дистанціюватися мовно від країни-агресора (яка прийшла "захищати"російськомовне населення України) натомість активно русифікується.
Для ефективнішої боротьби з російською пропагандою Громадському варто було б більше уваги приділяти замість російськомовної програми англомовним випускам (запуск яких є дуже позитивним моментом), адже більш-менш потужні англомовні медіа ресурси України можна перерахувати на пальцях однієї руки: Euromaidan press, Kyiv Post, Ukraine Today, Censor.net. Однак, маємо те що маємо – чергове прогинання під Росію.
Попереджуючи коментарі про Ірину Фаріон та про те, що мова є зараз не на часі, коли йде війна... Українська мова саме на часі, бо найкращий опір агресору – мовний і культурний. Росія чомусь не претендує на землі Німеччини чи Франції. Чому? – Бо вони інакші мовно і культурно. Асимілювати такий народ буде дуже важко, навіть якщо перемогти його у війні. Зараз ні в кого немає сумнівів, що потрібно якомога більше дистанціюватися від Росії. А найкраще це зробити за допомогою мовної диференціації. Окрім того, найкращий спосіб дати світу зрозуміти, що Україна – не Росія за допомогою української мови. Для особливо наполегливих і агресивних опонентів раджу почитати хто такі манкурти і яка доля на них чекає.
