Операція "Оптимізація"

Учора Міністерством фінансів України було оприлюднено проект Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", у якому в статті 30 йде мова про реорганізацію національних галузевих академій наук шляхом їх приєднання до Національної академії наук України.
При цьому Міністерство освіти і науки визначено головним розпорядником бюджетних коштів, а НАНУ - відповідальним виконавцем.
Кабінет Міністрів повинен до 1 січня 2016 року, тобто за місяць, забезпечити передачу всіх закладів, установ, організацій, що входять до складу всіх академій, а до 1 серпня 2016 року "...вжити заходів щодо
оптимізації мережі установ, закладів, організацій, чисельності їх
працівників, зокрема, реорганізації, об’єднання, ліквідації неефективних
закладів, установ та організацій чи припинення їх діяльності". Тобто процедура оптимізації шести академій має завершитися через 7 місяців.
Фінансування президій академій протягом 2016 року до реорганізації має відбуватися "...за рахунок та в межах бюджетної програми «Заходи щодо оптимізації системи національних галузевих академій наук".
Перше, що викликає недовіру - це терміни проведення реорганізації, яка за усіма ознаками є докорінним реформуванням інституту науки в Україні.
Як можна за вісім місяців реформувати галузь, з якою пов'язано долі десятків тисяч людей, активів на мільярди, загалом, потенціал модернізації країни у майбутньому?
Отже, терміни слід переглянути та встановити більш реалістичні - мінімум півтора-два роки.
Друге, що викликає запитання є відсутність будь-яких ознак існування бюджетної програми "Заходи щодо оптимізації системи національних галузевих академій наук".
Де її текст? Де громадське її обговорення? Чому у кулуарах невідомо ким твориться документ, за умовами якого має відбутися фінансування "реорганізації" академій в Україні?
Отже, треба побачити на власні очі, проаналізувати, обговорити та прийняти рішення щодо згадуваної програми. Ми - громадяни, маємо повне право знати куди і як планується витрачати кошти платників податків і що, у кінцевому рахунку ми отримаємо у вигляді "реорганізованої" академічної науки.
Третє, чому не академії, як самоврядні організації, мають вирішувати питання про власну реорганізацію та приймати рішення/правила щодо цього? Чи знають, загалом, академіки, що їх збираються "оптимізувати"?
Чому Міністерству освіти і науки надається виключне право вирішувати долю академічної науки?
Питання проінформованість стейкголдерів та реалізації їх прав у даній ситуації, наразі, залишається відкритим.
І, найголовніше, з огляду на очевидні проблеми антикорупційної боротьби, наявний дефіцит бюджету та зобов'язання уряду щодо скорочення видатків, складається враження, що під гаслом "реорганізації" та "оптимізації" відбудеться ліквідація академічної науки та перерозподіл майна (у народі - "дерибан") на користь зацікавлених провладних осіб.
На користь цієї версії свідчить поширення міфів про неефективність та непотрібність вітчизняної науки, зокрема:
1) Винаходи українських вчених, які не потрібні державі;
2) За що аборигени з'їли Кука? Відповідь Академії наук;
3) Интервью с замглавы БПП Игорем Кононенко: "Налогового кодекса в этом году ждать не стоит";
4) Как Дела в Украинской Науке.

Треба чітко усвідомити, що реформувати науку в Україні потрібно, проте спільними зусиллями стейкголдерів, у напрямах та заходами, щодо яких досягнуто суспільної згоди, прозоро та публічно прийнято рішення.