Діти і війна на Донбасі. Украдене дитинство
Близько 200 загиблих та близько 500 поранених – такими є лише офіційні цифри щодо дітей, які постраждали під час конфлікту на Донбасі. Однак до цієї кількості не увійшли діти, які добровільно чи примусово стали учасниками військового конфлікту. Адекватною статистикою щодо цього питання досі не володіють ні правоохоронці, ані міжнародні організації, тому офіційно на боці угруповань «ДНР» і «ЛНР», що визнані в Україні терористичними, неповнолітні не воюють (уперше опубліковано на Радіо "Свобода" http:/
Громадській організації «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», що входить до складу Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі», відомо про скалічені долі десятків неповнолітніх, які пізнали війну на власному досвіді. На основі особистих інтерв’ю, проведених документаторами Коаліції, вдалося з’ясувати, що штовхає дітей на такий крок, як вступ у незаконні збройні формування.
Серед опитаних свідків абсолютна більшість стверджувала, що головною причиною вступу неповнолітніх у лави бойовиків стало бажання «погратися у війну». Цю думку доповнює очевидець із Ясинуватої, який особисто знав двох неповнолітніх, що разом пішли воювати: «Молодь, особливо неповнолітні, це ж романтика та героїка війни... Я думаю, цілком достатньо було цього».
У «групі ризику» щодо залучення у незаконні збройні формування опинилися підлітки – учні старших класів шкіл, студенти професійно-технічних училищ, коледжів, а також перших курсів місцевих вишів.
«Ви розумієте, просто хочеться дітям не сидіти на лекціях, не сидіти на уроках, так… Як один учень там: «Степанівна! – це він майстру виробничого навчання. – Я з твоїм іменем блокпост будую! Від бандерів захищаю!». І вони дійсно клали щось там на залізничній колії», – стверджує педагог із Рубіжного.
Уседозволеність та безкарність, помножені на вільний обіг зброї у багатьох захоплених містах Донбасу, тільки підлили олії у вогонь. Так, за словами очевидця зі Слов’янська, коли захопили будівлю міського відділу міліції, зброю видавали усім. При цьому вік охочого озброїтися особливого значення не мав – головним дозвільним критерієм було бажання захищати незаконне угруповання «ДНР».
Ще однією причиною добровільного залучення неповнолітніх є фінансове неблагополуччя. Існують свідчення про те, що членам незаконних збройних формувань платили за щоденну «службу».
«Так, їм же ж давали грошей там. Коли працювали ще ці банки, їм платили – щось давали на руки, щось давали на картку. …На блокпосту біля школи ***… стояли хлопці, якраз розмовляли про отримання грошей. … І один із них обмовився про те, що йому на картку щодня 300 гривень дають. За виконання яких робіт – я не знаю. І давали їм добові на руки», – стверджує свідок подій у Слов’янську.
Ідеологічні переконання, сформовані не в останню чергу внаслідок проросійської пропаганди, також нерідко ставали стимулом для участі у війні. При цьому часом внаслідок розбіжностей у політичних переконаннях навіть близьким було важко спілкуватися із неповнолітніми, які добровільно пішли до лав бойовиків: «Він казав, що потрібно захищати Слов’янськ від «укропів». Видно було, що у нього якась нав’язана думка, коли з ним розмовляєш, він не сприймав інформацію».
До незаконних дій неповнолітніх часто мотивували їхні ж родичі, передусім – батьки, а також наставники – шкільні вчителі, спортивні тренери. «Налаштування йшло навіть від майстрів виробничого навчання, які проросійськи налаштовані. «Хлопці, ходімо, хлопці, ходімо! Та знімемо прапор, повісимо наш, російський, «ЛНР»-івський». Десь в такому роді все було», – стверджує свідок із Рубіжного.
Юні відвідувачі спортивних секцій також ризикували потрапити до незаконних збройних формувань у випадку, коли їхні тренери активно поділяли проросійські погляди. При цьому в окремих свідків є підстави підозрювати, що про майбутній конфлікт такі тренери знали задовго до його початку.
«У них було не просто бойове мистецтво. У них таке… Стиль виживання, більше військова навіть підготовка. Мені здається, що їхній тренер знав заздалегідь, і він їх готував до чогось, тому що все дуже швидко відбулося», – пригадує очевидець зі Слов’янська.
Траплялося, що одразу після тренування або у вільний час вихованцям спортивних секцій пропонували переглядати пропагандистські фільми, або слухати лекції з «патріотичного» виховання.
«За тривалістю хвилин 40 … відеоматеріал був налаштований, що Західна Європа озброює Західну Україну, там створюються бази збройні, формування, щоб іти потім, захоплювати, насаджувати свою волю Донбасу і Східній Україні», – розповідає особа з міста Слов’янська, яка на власні очі бачила пропагандистські матеріали.
Антоніо Квайє, нині покійний. Охороняв блокпости бойовиків у Слов’янську
Також часто підлітки вимушені були йти на війну через… свою родину. Так, левова частка дітей, які в різний спосіб допомагали проросійським бійцям – вихідці із неблагополучних сімей. У таких випадках війна ставала порятунком від постійних проблем удома: усвідомлення своєї потрібності покривало нестачу батьківської любові.
«Наскільки я пам’ятаю, два такі випадки, з самого дитинства, коли *** хотів покінчити життя самогубством. Від того, що от ці щодня сварки, сварки, сварки. … років 10 йому було. … Він став на перила на балконі і кричав: «Або перестанете сваритися, або я стрибну!» – пригадує свідок із Сєвєродонецька.
Усі згадані випадки описують добровільне залучення до збройних підрозділів угруповань «ДНР» та «ЛНР». Однак Коаліції достеменно відомо принаймні про один випадок, коли неповнолітнього погрозами змусили захищати угруповання «ЛНР». Ось що про це сказав свідок: «Його з коледжу притягли додому до батьків... говорив, що це двічі було, він уникав, але потім заявили, що він все одно повинен служити в армії, і його забрали, бо якщо ні, то розберуться з батьками...»
16-річний Вадим Шніп, озброєний РПГ-18
Перераховані вище причини залучення неповнолітніх до незаконних збройних формувань не є вичерпними, проте вони превалюють над іншими, менш частими факторами. Потреба мати гроші на існування, їсти, бути комусь потрібним і захищати хай чужі, але переконання – фактично це і є основні тригери для дітей, які добровільно чи ні, але воювали. Одні з них і досі продовжують це робити. Другі – переїхали до Росії. Треті – змінили свої погляди і намагаються продовжувати життя як цивільні особи на підконтрольній та на тимчасово окупованій території України.
Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» займається документуванням випадків залучення неповнолітніх до НЗФ. Правозахисники переконані, що злочинцями у таких випадках є саме ватажки, які дозволяли неповнолітнім воювати, і вони мають понести справедливе покарання. Що більше буде зібраних свідчень, то швидше цих осіб притягнуть до відповідальності.
Кожен з нас може допомогти зберегти історію та відновити справедливість на Донбасі. Тож якщо вам відома інформація щодо залучення неповнолітніх до НЗФ – будь ласка, заповніть спеціальну захищену форму на сайті Коаліції. Без вашої письмової згоди Коаліція не публікуватиме та не передаватиме отриманої інформації третім особам.
Цей матеріал підготовлено Східноукраїнським центром громадських ініціатив за сприяння МФ «Відродження» в рамках проекту «Експертна підтримка документування злочинів проти людяності та воєнних злочинів в ході збройного конфлікту на сході України
