Типово європейська дилема, або Особливості голландської ратифікації

Зовсім скоро парламент Нідерландів скаже своє слово і ратифікує або відхилить угоду про асоціацію. Саме час поглянути назад, на той шлях, який пройшла українська угода в Нідерландах. За останній рік історія ратифікації Нідерландами цієї угоди стала мало не хрестоматійною в багатьох аспектах. І це перша, але не головна причина дослідити її уважніше.

Автор: Олександр Снідалов

Як усе починалось

Ратифікація Угоди про асоціацію з ЄС, яка триває

Першою країною, яка зробила це, стала Румунія. І зробили це, до слова, з рекордною швидкістю — вже через два тижні після підписання угоди Україною, 9 липня 2014 року румуни завершили ратифікаційний процес. Останньою ратифікацію завершила Греція — через півтора року після Румунії, 24 листопада 2015 року. Хоча ні — не останньою, бо восени 2015-го Голландія, яка формально ратифікувала угоду ще в липні того року, вирішила дати цьому процесу друге дихання.

І все через референдум. Голландська конституція не передбачає референдуму. Тож іще у 2005 році депутати PvdA (Партія праці), GoernLinks (Зелені ліві) та D66 (Демократи 66) внесли до парламенту законопроект, за яким у Нідерландах мав з’явитись консультативний референдум. Цікаво, що ці самі партії десятьма роками пізніше виступили на підтримку Угоди про асоціацію з Україною.

PvdA (Партія праці)
Характер — соціал-демократичний, прогресивний
Поточний статус — учасник урядової коаліції (разом з VVD)
Кількість мандатів — 8 у верхній палаті і 36 у нижній
Угоду про асоціацію підтримує.

D66 (Демократи 66)
Характер — ліберально-центристський, прогресивний
Поточний статус — в опозиції до уряду Рютте.
Кількість мандатів — 10 у верхній палаті і 12 у нижній
Електорат — переважно великі та університетські міста.
Угоду про асоціацію підтримує.

GroenLinks (Зелені ліві)
Характер — ліва та зелена, прогресивна
Поточний статус — в опозиції до кабінету Рютте.
Кількість мандатів — 4 у верхній палаті і 4 у нижній
Електорат — у великих та університетських містах.
Угоду про асоціацію підтримує, вважає, що результат референдуму має бути врахований.

8 років на референдум

Парламентська боротьба за закон про референдум тривала вісім років. За ці вісім років багато чого встигло змінитись, наприклад прізвища авторів закону про референдум, і ось нарешті у 2013 закон був прийнятий у нижній палаті парламенту, в 2014 — у верхній, а першого липня 2015 року закон вступив в дію. Проти прийняття закону послідовно виступала партія нинішнього голландського прем’єра VVD, та партії християнського спрямування, однією з яких була CDA.

VVD (За свободу і демократію)
Характер — консервативно-ліберальний право-центристський.
Поточний стан — учасник урядової коаліції, лідером партії є прем’єр Рютте.
Кількість мандатів — 13 у верхній палаті і 41 у нижній
Угоду про асоціацію підтримує.

CDA (Християнсько-демократичний заклик)
Характер — християнсько-демократичний, центристсько-консервативний.
Поточний стан — в опозиції до уряду Рютте.
Кількість мандатів — 12 у верхній палаті і 13 у нижній
Електорат — переважно віруючі католики та протестанти, які живуть у сільській місцевості і є людьми старшого віку.
Угоду про асоціацію підтримує, вважає, що результат референдуму має бути врахований.

Сенат голландського парламенту проголосував ратифікацію угоди з Україною через шість днів після того, як вступив в дію закон про референдум. Таким чином рішення по угоді підпадало під дію Закону про референдум. Нідерланди потрапили до трійки країни, у яких між рішенням нижньої палати парламенту і завершенням парламентської ратифікації минуло найбільше часу: чехи на першому місці цього рейтингу — з дев’ятьма місяцям, далі італійці і голландці, у яких по три.

Через три дні після ратифікації угоди парламентом і через два дні після підписання відповідного закону королем Нідерландів блог Geenstijl разом з організацією «Burgercomité-EU» ініціювали збір підписів за проведення референдуму проти угоди.

Пізніше до них долучилась ще одна організація — «Forum voor Democratie». Ці три локомотиви голландського євроскептицизму стали ядром кампанії «проти», яка отримала назву GeenPeil. Як пізніше, за тиждень до голосування, напише в рубриці «Точка зору» журналіст De Volkskrant, Sijbren De Jong (31/03/2016 «GeenPeil сперечається, як Кремль»): «Зі зростаючим подивом дивлюсь я на аргументи, що подаються, як правда, противниками угоди. Чим далі, тим більше ці аргументи, мов близнюки, нагадують пропагандистські тези російських державних медіа.»

GeenStijl (з гол. «Невиховані») — євроскептичний, популістський шок-блог, заснований в 2003 році, входить до 100 найпопулярніших сайтів Нідерландів. З 2007 року 40% прав на блог належать видавничій групі Telegraaf Media Group, яка також володіє газетою De Telegraaf. Під час референдуму по угоді про асоціацію між Україною та ЄС GeenStijl публікував велику кількість матеріалів, де Україна подавалася в негативному світлі.

Активісти GeenPeil швидко зібрали спочатку 14 тис, а потім і 472 тис, необхідні для проведення референдуму, і виборчій комісії нічого не лишалось, крім як призначити дату — 6 квітня 2016.

Перед початком агітаційних кампаній противників та прихильників угоди, вона саме почала діяти. Тимчасово і тільки в економічній частин але таки почала. І що це такий режим дії це позитив для української економіки — наші товари активно продаються в Європі вже рік — але відсутність повноцінної ратифікації дасть формальний привід депутатам ЄС з часом повернутись до питання угоди з Україною і, можливо, навіть скасувати її, якщо цьому сприятиме політичний контекст.

Під час ратифікації в Нідерландах за угоду проголосували вісім партій парламенту. З них кампанію «за» до референдуму вирішили проводити лише дві з половиною: D66, GroenLinks та молодіжне крило PvdA. Для проведення кампаній ці партії використовували як партійні кошти, так і гранти уряду. Серед трьох партій найбільший бюджет мала кампанія D66, яка витратила 100 000 євро, половину з яких взяла з партійної каси. Партії, що не підтримували референдум як політичний інструмент, але підтримували угоду про асоціацію (нагадаю, це урядова VVD та опозиційна CDA) не проводили активних кампаній, але у публічних заявах і під час дебатів закликали голосувати «за».

Крайні право-ліві

Варто згадати і про парламентських противників асоціації. Ними були три партії: праві популісти-євроскептики PVV, ліві популісти-євроскептики SP, та екзотична Partij voor de Dieren. З усіх трьох кампанія SP була, напевне, найактивнішою.

PVV (Партія за свободу)
Характер — націоналістичний, крайньо-правий (за іншою класифікацією консервативно-центристський).
Поточний стан — в опозиції до уряду Рютте.
Кількість мандатів — 9 у верхній палаті і 12 у нижній
Угоду про асоціацію не підтримує.

SP (Соціалістична партія)
Характер — крайньо-лівий.
Поточний стан — в опозиції до уряду Рютте
Кількість мандатів — 9 у верхній палаті і 15 у нижній
Угоду про асоціацію не підтримує.

Саме соціалістична партія практично відразу після завершення референдуму, невдалого для прихильників України, але цілком успішного для євроскептиків, на хвилі перемоги, спробувала провести через парламент рішення, яке зобов’язувало б уряд визнати результати референдуму та відмовитись від ратифікації угоди. Тоді рішення соціалістів не мало підтримки, але вже через п’ять місяців, за ініціативи прихильників угоди але опонентів уряду, партії D66, було проголосоване рішення, яким вичерпувався час відведений уряду на роздуми. Парламент вимагав урядового рішення по угоді не пізніше кінця листопада 2016 року. В останній день дедлайну, 31 жовтня, уряд надіслав до парламенту лист з пропозиціями.

Але повернемось на кілька днів назад. Урядовому листу передував візит до Нідерландів українського міністра закордонних справ Клімкіна, який розпочався 25 жовтня. На сайті уряду мета візиту була визначена так: «проведення політичних переговорів з нідерландськими чиновниками з питання завершення ратифікації Угоди про асоціації між Україною та ЄС». Для тих, хто не мав можливості стежити за голландською пресою напередодні візиту українського міністра, розклад зустрічей міністра Клімкіна, що відбулись в рамках візиту, досить чітко окреслює проблематику питання ратифікації. Крім зустрічі з Кундерсом, своїм візаві у голландському уряді, Клімкін також зустрівся з головою Сенату та і з лідерами партій CDA та D66.

Ще до оголошення пропозицій уряду по ратифікації було зрозуміло, що навіть маючи бажання ратифікувати угоду, уряд Нідерландів буде змушений покладатись у Сенаті на підтримку опозиційних партій, серед яких традиційними союзниками уряду були саме CDA (лідером цієї партії є Сибранд Бума, запам’ятайте це ім’я) та D66.

У нижній палаті парламенту урядова коаліція мала достатньо сил для того, щоб провести ратифікацію без сторонньої підтримки. Серед інших варіантів розглядалась також ситуативна більшість за участі VVD, PvdA, D66, GroenLinks та ChristenUnie, але велика кількість учасників набагато ускладнювала переговори по такому варіанту, тож в голландських медіа його практично не розглядали, сприймаючи хіба що, як план Б. В своєму матеріалі за 1 листопада AD наводить інформацію про підтримку ратифікації з боку GroenLinks: «...GroenLinks вважає, що на підтримку України мають бути використані усі можливі інструменти.»

Різниця у політичній підтримці угоди про асоціацію голландськими парламентськими партіями (PVV, SP, CDA, VVD, D66, ChristenUnie, GoenLinks, PvdA, PvdD, SGP) до референдуму (початкова ратифікації угоди) та після референдуму (публічної позиція). Чітко видно як змінили свою позицію консервативні партії, в той час як основна підтримка продовжує йти від прогресивних і правих сил.

Пропозиція уряду щодо ратифікації була проста. Рютте просив у парламенту згоди почекати ще трохи — а саме шість тижнів, поки прем’єр домовиться з ЄС по юридично зобов’язуючому додатку до угоди, в якому б давалась відповідь на зауваження (так як їх зрозумів уряд), противників угоди.

Таким чином Рютте планував залучити на свій бік депутатів від CDA, чия підтримка була критичною для ратифікації і які вимагали врахування результатів референдуму.

Що саме Рютте хотів прописати в додатку до угоди з Україною? Цим додатком голландський прем’єр хотів запевнити співгромадян, що угода не містить таких аспектів: а) зобов’язань щодо країн ЄС надавати військову допомогу Україні; б) зобов’язань надавати Україні фінансову допомогу з фондів ЄС; в) відкритого доступу українців до ринку праці ЄС; г) статусу України як кандидата на вступ в ЄС.

Також додаток повинен був містити вимогу до України посилити боротьбу з корупцією. Насправді жоден з вказаних прем’єром аспектів не фігурує в тексті угоди, а згадка про боротьбу з корупцією і так там є, але на думку Рютте прийняття такого додатку дозволило б голландським політичним силам проголосувати його без електоральних втрат, що було критично важливо, оскільки вже навесні 2017 року на Нідерланди чекають парламентські вибори.

Наступного дня після листа голландського уряду до парламенту, 1 листопада, пропозиція прем’єра активно обговорювалась на телебаченні, радіо, а також на сторінках нідерландської преси.

Союзники Рютте чекають на конкретні пропозиції

Навіть, зазвичай далека від політичних питань і впливова у голландських фінансово-економічних колах, Financieele Dagblad (FD) не оминула цієї теми. FD вийшла з заголовком «CDA тримає Рютте в лещатах через Україну».

FD зацитувала лідера CDA в Сенаті, Елко Брінкмана, який у своїх заявах був менш категоричний, ніж лідер партії Сибранд Бума. [«Просто ми ще не вирішили, якою буде наша позиція», говорить Елко Брінкман для FD. Голова фракції CDA в Сенаті заперечує інформацію про те, що за лаштунками його група вже домовилась з Рютте. «Це неправильний шлях». Окремо Брінкман відповідає на звинувачення у тому, що він тримає уряд у заручниках: «Сенат часто критикують у надмірній заполітизованості і тепер ми не хочемо брати в цьому участь». Брінкман спершу хоче побачити результат переговорів Рютте в Брюсселі: «Ми вивчимо зміст документів». — FD]

Інший потенційний союзник прем’єра, партія D66, за джерелами FD, є більш прихильною до ідей Рютте, хоча публічно також займає вичікувальну позицію. [«Я хочу дати Рютте можливість спершу дійти згоди з 27 країнами», розповів лідер партії, Александр Петхольд. Він поставив перед урядом дві вимоги: «З однієї сторони уряд має предметно відповісти на зауваження тих, хто голосував проти. З іншого боку Європа не має розриватись в різні боки, не має давати Путіну можливість дестабілізувати ситуацію в Україні і посилювати ризики для безпеки східних кордонів ЄС». — FD] Загалом матеріал FD свідчить про те, що редакція симпатизує зусиллям прем’єра, на відміну від деяких інших більш популярних і популістичних видань, таких як, наприклад, AD.

Рютте може свідомо затягувати час аби уникнути відповідальності

Algemeen Dagblad (AD) є однією з наймасовіших щоденних видань. Під час кампаній, що передували референдуму видання було не дуже активне, але після референдуму AD зайняло чітку критичну позицію щодо зусиль уряду по ратифікації угоди. У свої публікації від 1го листопада AD зробило акцент на затягуванні урядом ратифікаційного процесу, опублікувавши статтю з іронічним заголовком «Коментар Рютте по Україні: почекайте ще хвилиночку», натякаючи що уряд і так досить довго зволікав з прийняттям рішення.

Відразу після референдуму уряд аргументував затримку необхідністю почекати результатів Brexit-у але навіть після завершення референдуму у Великобританії голландський уряд продовжував вичікувати, доки парламент не встановив конкретний строк. AD пише, що навіть за виконання усіх планів Рютте згідно терміну йому може забракнути часу на ратифікацію рішення поточним складом парламенту, перекладаючи проблему ратифікації на плечі наступної урядової коаліції. Шанси на збереження поточної коаліції в наступному парламенті видання розцінює як дуже малі.

[Рютте сподівається узгодити цей підхід в Єврокомісії 15-16 грудня. Після цього він зможе подати в Гаазі закон, який підтвердить ратифікацію угоди. Йому може забракнути часу: цей закон мусить пройти через Сенат, що зазвичай є досить тривалим процесом. Парламент йде на канікули перед Різдвом і відпочиває до 17 Січня, а вже після 24го лютого Парламент не зможе проводити засідання через початок виборчих кампаній. Отже у Парламенту був лише один місяць на те, щоб відреагувати на урядове подання. Якщо часу забракне, тоді з’являються ризики, після виборів коаліція VVD та PvdA вже може не матиме більшості в парламенті — AD].

Видання De Telegraaf також зробило іронічний матеріал з акцентом на затягуванні рішення по угоді, але без додаткових подробиць. Показовим є лист одного з читачів, надрукований у тому ж номері за перше листопада. [Угода про асоціацію з Україною обернеться політичною, фінансовою підтримкою, членством в ЄС та НАТО. І все це під маскою торгівельної угоди. Без жодних зобов’язань з українського боку. Країна є банкротом з адміністративної, економічної та фінансової точок зору. Проштовхувати ратифікацію цієї угоди — це безвідповідально. Це впливає на довіру до політиків. — De Telegraaf]

Без українського підпису план Рютте важитиме менше

Більш помірковане видання Trouw зробило акцент на ставленні України на пропозицію Рютте. У своїй статті «Рютте думає, що бачить козину стежку» пише про те, що Україна може відмовитись підписувати запропонований голландським прем’єром документ.

[Вчора литовський міністр закордонних справ Лінус Лінкевічус, та заступник українського міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції на зустрічі з Парламентом заявили, що угода зможе працювати з додатком від Нідерландів. Втім, Україна може не підписати такий додаток. Країна болісно ставиться до обмеження перспектив членства в ЄС. Минулого року Президент Порошенко заявив, що країна планує подати заявку на членство в 2020 році. Без українського підпису додаток Рютте матиме менше ваги. — Trouw].

Trouw було єдиним виданням, яке сфокусувалось на цьому аспекті і, як показав подальший розвиток подій, немов у воду дивилось: 25 листопада, під час саміту Україна-ЄС президент Порошенко заявив що ратифікація угоди Нідерландами не має тягнути за собою перератифікацію угоди іншими країнами та зміну тексту угоди.

Варіант, який є прийнятним для української сторони, передбачає окреме рішення Єврокомісії, але не додаткові сторінки до угоди. Наступного тижня після заяви Порошенко, прем’єр Рютте в інтерв’ю Financial Times розповів, що може повернутись в парламент з пропозицією не ратифікувати угоду у разі, якщо не знайде підтримки своєму плану в Брюсселі. В статті також зазначається, що деякі країни ЄС не хочуть ставити підпис під пунктом плану Рютте, який передбачає відсутність перспективи членства в ЄС для України в рамках угоди про асоціацію.

«Стосунки між прем’єром Марком Рютте і лідером CDA Сибрандом Бума є жорсткими. Має місце брак взаємної поваги»

Видання Volkskrant, яке самі голландці називають сварливим, у своєму матеріалі 1го листопада, присвяченому плану Рютте, зацитувала думку противників асоціації. [Лідер SP Еміль Ромер дуже негативно відреагував на рішення Рютте спробувати ратифікувати угоду, незважаючи на результат референдуму. «Демократичне волевиявлення не можна ігнорувати. Партії, які вскочили на коліно до Рютте, зрадили демократію». Лідер VNL Йон Руз, один з лідерів кампанії «проти», заявив, що він не здивований. «Партіям і Брюсселю не потрібна думка людей» — Volkskrant].

Відсутність власних свіжих думок Volkskrant з лихвою компенсував наступного дня у матеріалі під заголовком «Рютте не спокусить Бума», присвяченому стосункам прем'єра і лідера CDA. Цей матеріал можна без перебільшення назвати ключем для розуміння перспектив ратифікації Угоди про асоціацію. Історія стосунків веде нас в далекий 2012 рік, коли після демаршу PVV урядова коаліція розпалась. Прем’єр (а це було перше прем’єрство Рютте) пішов у відставку і були оголошені нові вибори. [...Рютте не був поблажливим до партнерів по коаліції. Незважаючи на відчай партії CDA, якій потрібен був час, аби перегрупуватись (на тих виборах 2012 CDA отримала найгірший результат з часу заснування — примітка автора), VVD наполягала на проведенні виборів якомога скоріше. Тільки дякуючи PvdA цього не сталось. «Він підвів нас», — кажуть в CDA, оглядаючись назад, «Рютте думав тільки про перемогу на виборах». З того часу стосунки Бума і Рютте були прохолодними. — Volkskrant]

За час другого прем’єрства Рютте і Бума вже встигли обмінятись серією «компліментів», яка аж ніяк не сприяла налагодженню стосунків між політичними силами.

[...Рютте звинуватив голову CDA у зловживанні опозиційністю. В тій заяві він зазначив, що радикальність опозиції CDA «дивує його і часом навіть дратує». — Volkskrant]

[Стосунки між Рютте та Бума ще жорсткіші. «Має місце брак взаємної поваги», говорять в CDA. «Йдуть різноманітні спроби поєднати цих двох, зокрема в майбутньому коаліційному уряді», говорить інший інсайдер. Але Бума не приховує своєї неприязні. Він очікує що Рютте пам’ятатимуть не як державника, а радше як популіста: «Справити враження — це все чого прагне Рютте». В іншій ситуацію Бума заявляв: «Скільки разів прем’єр буде вибачатись за всі ті розумні істини, які він говорив минулого разу». Бума робить висновок що «Рютте зашились по собі спадщину з порожніх слів та порожніх обіцянок». Рютте реагує на це як на провокацію. Він переміг Бума на останніх дебатах: «Ви не брали на себе жодної відповідальності. Ви залишили працьовитих голландців на самоті.» Нещодавно Рютте скаржився: «Я зовсім не розумію Бума». — Volkskrant]

Втім особиста неприязнь лідерів провідних політичних партій Нідерландів не є вироком для ратифікації «української угоди», оскільки за словами тої ж Volkskrant сенатори CDA матимуть свободу прийняти самостійне рішення під час голосування по угоді.

В СDA існує опозиція до курсу лідера Бума і вона підтримує ратифікацію угоди

Стаття у газеті Trouw за те ж число (2 листопада) більш детально розповідає про стан справ всередині CDA. Як і можна було очікувати по українському питанню всередині партії немає одностайності. Trouw відома своїм християнським корінням і традиційно багато уваги приділяє діяльності CDA, тож не дивно, що вона стала єдиним виданням, яке ґрунтовно розповіло про баланс сил в лавах голландських християнських демократів. Матеріал Trouw має красномовну назву «Опозиція проти курсу Бума по Україні» і містить перелік діячів та центрів впливу всередині CDA, які не згодні з позицією лідера по «українській угоді».

[Серед рядових членів партії невдоволення переважає єдність у позиції по українській угоді. «Просто підпиши цю угоду», — каже Фріссен, голова впливового Комітету з міжнародних справ партії CDA. Фріссен каже що «розпочався серйозний емейл трафік» щодо визначення позиції партії. Мета цих зусиль така: CDA має підтримати ратифікацію угоди про асоціацію. «Це дуже талановиті люди, які займаються зовнішньою політикою в CDA». Фріссен був членом Парламенту, мером і комісаром Королеви в CDA. «Партія має зробити те саме, що роблять інші християнсько-демократичні партії Європи», — каже він, «триматись основної лінії ЄС».

Один з осередків партії також відкрито протистоїть позиції лідера Бума: «Нідерланди мають втримати свою репутацію в Європі». Спайк Бровер, представник осередку, говорить що має підтримку від багатьох інших осередків. Його осередок надіслав листи до Парламентів країни та ЄС з проханням підтримати зусилля прем’єра Рютте. «Ставлення CDA нас дуже турбує», пояснює Бровер, «Ми закликали виборців підтримати угоду про асоціацію, тож нинішня позиція дуже бентежить». —Trouw]

Варто зазначити що в розділі «Редакційна думка», у статті під назвою «Рютте обрав чутливий шлях», Trouw займає чітку позицію на підтримку ратифікації угоди і досить критично висловлюється по офіційній позиції CDA з цього питання.

[Опоненти угоди грають з демократією у небезпечну гру. Вони подають ситуацію такий спосіб, ніби просте «так» чи «ні» буде достатньою відповіддю і уряд має просто втілити результат консультативного референдуму. Це також стосується таких партії, як CDA ... які спочатку підтримували асоціацію та були противниками консультативного референдуму, а тепер тримаються протилежної позиції.

...не може бути такого, що уряд просто слідує результатам референдуму, без урахування власної, особистої відповідальності. Угода про асоціацію з Україною є позитивом. Як для України, так і для ЄС. Референдум мав явку, яка ледь-ледь забезпечила легітимність його результатів. Врешті-решт двадцять відсотків виборців занудили решту людей до тої міри, що вони навіть не прийшли на виборчі дільниці. Те, що деякі тепер заявляють, ніби Рютте «зрадив» демократію — це просто неприйнятно. Але річ навіть не в тому, що прихильники угоди, на основі розрахунків стверджують, що результат референдуму не є суттєвим, і що уряд може ігнорувати його. Річ у тім, що між двох крайнощів Рютте обрав ризиковану золоту середину, за якою варто йти стільки, скільки треба. — Trouw]

Через Україну урядова коаліція втратила більшість, але парламент підтримав пропозицію Рютте по угоді з Україною

9го листопада на дебатах по пропозиції прем’єра, парламент неохоче, але підтримав план Рютте. Спроби висловити недовіру уряду мали місце, але не мали успіху. З характеру дискусії було зрозуміло, що більшість депутатів не готові давати прем’єру жодних гарантій до офіційних результатів переговорів з Брюсселем. Такий перебіг подій цілком влаштовував Рютте, який заявив, що має достатньо довіри парламенту, аби розпочати переговори по додатку до угоди.

Ці дебати були цікаві ще одним аспектом — на них Жак Монах вперше був присутній не як член PvdA і урядової коаліції, а як «сам собі фракція». Напередодні він вийшов з партії, членом якої був останні тридцять років. Раніше він мав намір висувати свою кандидатуру на пост лідера партії але тепер це, схоже, вже не актуально. Одна з причин, яка побудила Жака залишити ряди PvdA, безпосередньо пов’язана з партійним курсом на підтримку ратифікації угоди з Україною. Жак Монах є ярим опонентом такої політики і прихильником врахування результатів квітневого референдуму. Інтриги додає той факт, що сам Жак є відомим колекціонером і власником галереї російського мистецтва. Після свого виходу з PvdA він відмовився складати повноваження депутата, чим зруйнував урядову більшість в нижній палаті парламенту. Більшість у верхній палаті коаліціанти втратили ще навесні 2015 року, після чергових виборів до Сенату. На цей момент для проведення будь-якого рішення через нижню або верхню палату парламенту Рютте необхідна підтримка якоїсь з опозиційних партій. Зокрема для ратифікації угоди про асоціацію з Україною в нижній палаті Рютте тепер доведеться просити про підтримку у формально опозиційної D66. На щастя в цьому випадку однієї D66 буде достатньо для прийняття рішення — розраховувати на CDA в нижній палаті було б чистою авантюрою. В такому режимі нечинної більшості парламент існуватиме ще півтора місяці, оскільки в лютому 2017 стартує передвиборча кампанія, під час якої діє мораторій на парламентську діяльність.

Партійний конгрес підтвердив розбіжності всередині CDA по українському питанню

За кілька днів після парламентських слухань відбулась подія, яка мала відкрити завісу над характером протистояння всередині CDA — 12 листопада пройшов партійний конгрес християнських демократів Нідерландів. І хоч Україна не значилась на порядку денному, лідер партії, Бума, був змушений згадати її у своїй промові. За свідченнями численних ЗМІ українське питання звучало в кулуарах чи на найчастіше. 14 лютого AD у своєму матеріалі «Бума кидає виклик партійній лінії CDA позицією по Україні» наводить цитату лідера CDA, де той апелює до результатів виборів США, які завершились усього за кілька днів до заяви Бума:[«Якщо ви не слухаєте виборців, ви отримуєте Трампа, або Брексіт або «ні» на кожному наступному референдумі» — AD]

AD у типовий для неї спосіб видає бажане за дійсне, зазначаючи, що опозиція до лінії Бума йде від одного єдиного середовища, залишаючи поза увагою велику кількість крайових осередків та колишніх топ-чиновників в лавах CDA.

[Бума першим визнав, що в партії є й інші погляди (крім традиційних для проєвропейської CDA — примітка автора) на цю ситуацію. Опозиція до лінії Бума йде переважно від Комітету Закордонних Справ партії — AD]
Як би там не було, але партійний конгрес не приніс змін до офіційної позиції CDA, партія все ще відмовляється підтримати ініціативу Рютте і наполягає на тому, що результати референдуму мають бути враховані.

ЄС підтримало вимоги Рютте, а голландська преса втілює задум прем’єра

15 грудня засідання Єврокомісії схвалило пропозицію Рютте і голови урядів країн ЄС підписали її. Редакція документа (український переклад якого опублікувала Європейська Правда) виявилась менш жорсткою ніж очікувалось. Важливо що документі чітко вказується його область дії і вона чітко обмежена угодою про асоціацію. Позитивом можна вважати той факт що документ не накладає жодного обмеження на можливість членства України в ЄС, натомість в ньому йдеться про те, що угода про асоціацію не передбачає статусу кандидата на вступ ЄС до України. Неприємним моментом є розмитість тези про відсутність «додаткової фінансової допомоги» Україні з боку ЄС. При бажання національні уряди можуть використати цю тезу для зупинки тієї допомоги, яка надається вже зараз.

Важливою є позиція голландських видань по цій темі, оскільки саме за їх посередництва уряд має шанси вплинути на думку тих, хто голосував проти асоціації на референдумі, збільшуючи простір для маневру по цьому питанню для парламентських партій. Можна впевнено казати що більшість голландських ЗМІ відреагувала, саме так як треба голландському уряду. Видання акцентували увагу на зусиллях Рютте, яких тому довелось докласти аби дійти згоди з іншими лідерам, зокрема були повідомлення що Польща активно опиралась деяким положенням документа. Також газети наводили зміст прийнятого документа, який виглядав цілком переконливо в контексті зауважень противників асоціації. Лише Trouw провела ґрунтовний аналіз тексту дійшовши тих самих висновків, що і провідні українські експерти з цього питання: [Цей додаток має політичну силу, але в суді його можна буде використати хіба що для того щоб витлумачити дію закону. Цей додаток містить мало сенсу. В ньому говориться, що угода не робить Україну кандидатом на вступ до ЄС. Це показує, наскільки заплутані стали розмови навколо цієї теми. Процедура, що визначає як європейська країна може подати заявку на членство в ЄС визначається угодами по функціонуванню ЄС (Лісабонські угоди). В них же зазначено що будь який член ЄС може блокувати початок переговорів про приєднання іншої країни. То ж ці положення вже існують і є юридично зобов’язуючими у контексті способу, яким Нідерланди могли б тримати Україну за межами ЄС. Таким же чином, для прикладу, Греція блокує приєднання Македонії.

Додаток так включав тезу про відсутність зобов’язань з боку ЄС по військовій допомозі Україні. Така теза є дивною оскільки ЄС, на відміну від НАТО, не має військових сил які могли б надати таку допомогу. За збігом обставин на тоді ж лідери ЄС обговорювали військову політику ЄС, зокрема ідею спільної розробки озброєнь. До таких проектів Україна потенційно зможе приєднатись, тісно співпрацюючи з майбутньою Європейською агенцією з розробки озброєнь в рамках Угоди про асоціацію. Також додаток містить тезу про те що угода передбачає боротьбу з корупцією і може бути зупинена якщо ця боротьба не ведеться. В цій частині додаток просто повторює вже існуючий параграф Угоди про асоціацію де йдеться про те що кожна з сторін може зупинити дію угоди якщо інша сторона не виконує своїх зобов’язань. — Trouw]

Розв’язка наближається. Слово за парламентом

Сьогодні ми маємо певні відповіді на питання, навіщо Україні голландська ратифікація, як вплине на нас додаток до угоди, чому затримується ратифікація і від кого залежить, відбудеться вона, чи ні. Більш важливі питання залишаються поки без відповіді.

Чи зможе тиск європейських партнерів та зусилля прем’єра по пошуку відповіді на застереження противників асоціації спонукати голландських християнських демократів підтримати угоду?

Чи переступить Бума через особисту неприязнь до Рютте заради зміцнення ЄС, чи все ж вирішить, що перемога на парламентських виборах для нього важливіше?

Чи втримається голландський прем’єр від спокуси перекласти «українське питання» на плечі наступного уряду?

Хоча є одна підказка, цитата зі недавньої статті De Telegraaf може допомогти передбачити відповіді і звучить оптимістично для прихильників угоди про асоціацію: [Голосування в Сенаті відбудеться, скоріше за все, після 15 березня, якщо так станеться то ті сенатори CDA, які підтримують угоду, зможуть проголосувати за неї без шкоди для результату партії на виборах у нижню палату парламенту.]

Приклад Нідерландів може зовсім скоро стати актуальним для іншої країни, яка все ще є членом ЄС — Великобританії. Якщо кілька місяців тому Нідерланди оглядались на Брексіт, то тепер Британський парламент буде дивитись, як голландці розв’язують проблему, з якою скоро доведеться зіткнутись їм самим: суд постановив, що Брексіт не зможе відбутись без рішення британського парламенту, а рішення зупинити Брексіт обов’язково буде коштувати британським політикам електоральної підтримки.

Шість загальнонаціональних газет (De Telegraaf, AD, Volkskrant, Trouw, NRC, FD) і один тижневик (Elsevier), сімнадцять випусків, більше двадцяти статей і заміток були опрацьовані в рамках підготовки цього тексту. Огляд планувався до публікації ще три тижні тому, пізніше строки декілька раз переносились через появу нової інформації, тепер матеріал охоплює випуски газет за 1, 2, 9 та 14 листопада.