Економна побутова техніка: навіщо Україні європейське енергетичне маркування

Лампочка, телевізор, холодильник, пральна машина тощо – прилади, які споживають значну частку електроенергії в господарстві кожної сім’ї. Не дивно, що у ЄС розроблена комплексна політика щодо зниження споживання енергії побутовими приладами. І зрозуміло, що це питання – одна з вимог до України в Угоді про асоціацію. Воно стосується як громадян, оскільки енергоефективні прилади можуть суттєво зменшити статтю сімейних витрат на електроенергію, так і виробників, для яких важливе запровадження європейської системи енергетичного маркування побутових приладів. Тож що зроблено у цьому напрямку в ЄС та Україні?

Автор: Любов Акуленко, Український центр європейської політики

За підрахунками країн ЄС, на побутових споживачів припадає близько 25% від загального обсягу енергії. Оскільки до 2020 року в ЄС заплановане скорочення споживання енергії на 20%, то сфері використання побутових приладів приділяється чільна увага. Зокрема Єврокомісією у 2015 році розроблено комплекс заходів політики з енергетичного маркування та дизайну. Серед її запланованих результатів – досягти 19% економії енергоспоживання у секторі побутових приладів у 2020 році, порівняно із сценарієм відсутності такої політики. Для домогосподарств це означитиме економію близько 100 млрд євро на рік до 2020 року або ж 400-500 євро на рік з розрахунку на 1 домогосподарство.

Зокрема, для цього було розроблено відповідні директиви Європейського Парламенту і Ради ЄС у сфері енергоефективності (Директиви № 2010/30/ЄС та № 2009/125/ЄС). Ці документи є основою для визначення специфічних правил і стандартів енергетичного маркування та дизайну для всіх побутових приладів, що споживають енергію, стимулюючи як виробників, так і споживачів таких приладів до випуску та використання приладів із меншими показниками споживання енергії. А стосовно стандартів енергетичного маркування для окремих видів побутової техніки, які мають найбільший потенціал зі скорочення енергоспоживання, розроблено відповідні делеговані регламенти (конкретизують вимоги Директиви 2010/30/ЄС).

Так, кожен вид побутового приладу вимірюється класом енергоефективності (від А+++ до D) на основі так званого «індексу енергоефективності», що показує різницю між фактичним енергоспоживанням побутового приладу та певним «стандартним» рівнем енергоспоживання, яким задається нижня межа «найгіршого рівня енергоспоживання». Також встановлюються вимоги щодо макету етикетки, яка має обов′язково бути на приладі, інформації, що має на ній розміщуватися, вимоги до оформлення тощо.

Тому делеговані регламенти створюють чітку і стандартизовану систему маркування. З одного боку вона має допомагати споживачам обирати прилади з меншим споживанням енергії. З іншого - стимулювати виробників побутової техніки до застосування технологій, що дозволяють скоротити енергоспоживання.

Як Україна імплементовує норми європейського маркування?

Відповідно до Угоди про асоціацію станом на 1 листопада Україна мала імплементувати ряд нормативно-правових актів ЄС стосовно енергетичного маркування. Це рамкова Директива № 2010/30/ЄС стосовно вказування обсягів споживання енергії на товарі, а також делеговані регламенти щодо маркування холодильників, морозильних камер, електричних ламп і світильників, посудомийних машин, пральних та сушильних машин, печей та витяжок, кондиціонерів, телевізорів.

З листопада 2014 року було прийнято рамкове законодавство та 4 технічних регламенти з маркування холодильників, пральних машин, посудомийних машин, а також електричних ламп і світильників.

І на сьогодні ці норми повністю впроваджені в практику діяльності компаній-виробників, імпортерів та державних органів в Україні. Тому вітчизняні споживачі, купуючи побутові прилади в торгівельних мережах України, можуть побачити на етикетці клас енергоефективності та обрати товар з таким, який є найбільш високим і відповідно – енергоекономним.

Відтак покупець, наприклад, лампочки, може визначити клас її енергоефективності за європейськими стандартами та обрати ту, яка споживає найменше енергії. Якщо ж укомплектовувати домашнє господарство приборами, що споживають менше енергії, то кумулятивний ефект за рік може бути досить відчутним – зменшена плата за електроенергію, відповідно – дбайливіше ставлення до навколишнього середовища.

Однак для того, щоб українське енергетичне маркування визнавалося в ЄС, а європейське – в Україні, необхідно завершити імплементацію визначених норм. Наразі роботу сильно уповільнюють бюрократичні механізми співпраці Державного агентства з енергоефективності по вертикалі Кабінету Міністрів України, а саме занадто довга процедура погодження проектів технічних регламентів серед інших міністерств та відомств.

Зокрема, Держенергоефективності підпорядковується Міністерству регіонального розвитку та будівництва, а співпрацювати має з Мінекономіки, тому всі розроблені проекти нормативно-правових актів підлягають складній процедурі погодження. Це дуже уповільнює процес їх прийняття. До того ж, через зміни уряду проекти актів, які були на етапі погодження, направлялися на нове коло погодження.

У результаті з 7 технічних регламентів вдалося затвердити лише 2 (щодо маркування електричних ламп та світильників та маркування посудомийних машин), інші було розроблено, але так досі і не прийнято.
Тому Україна продовжує пробуксовувати з імплементацією необхідних норм ЄС у сфері енергетичного маркування, та уже прострочила відповідні дедлайни, закріплені в Угоді про асоціацію.

Як виглядає маркування «по-європейськи» в Україні?

Якщо Україна імплементує вищеописане законодавство ЄС, то запровадить систему маркування енергопоглинаючих приладів, аналогічну до тієї, що діє в Євросоюзі. Що означитиме введення в дію цих стандартів? Перш за все, це зобов′язання для виробників та імпортерів побутових приладів в Україні наносити відповідне маркування на свою продукцію. Без цього продаж обладнання на українському ринку стане неможливим.

Хоча уже сьогодні досить велика частка побутових приладів на ринку України імпортується саме з ЄС і вже містить на собі відповідне енергетичне маркування. Тому з точки зору споживачів та імпортерів, європейська система енергетичного маркування побутових приладів не є чимось новим.

Однак імплементацію національних стандартів з енергетичного маркування приладів за вимогами відповідних делегованих регламентів ЄС, слід розглядати в контексті реформи системи технічного регулювання взагалі.

Тому у цьому контексті варто зазначити, що повна гармонізація українських технічних стандартів у сфері енергетичного маркування ще не відбулася. Це залежить від реформи системи технічного регулювання в цілому, зокрема в тій її частині, що відповідає за взаємне визнання технічних стандартів ЄС та України.

Таким чином, українські та європейські виробники під час продажу продукції на ринках ЄС та України мають поки що дотримуватись національних стандартів маркування. Однак на сьогодні наші стандарти вже відносно адаптовані до таких, що встановлені в ЄС. Вони вже побудовані на основі ідентичної методології вимірювання класу енергоефективності, а тому реально відрізняються лише гербом та прапором на етикетці, що значно спрощує взаємний експорт продукції, яка підлягає такому маркуванню.

Якщо говорити про застосування нових технічних стандартів маркування, то станом на листопад 2016 року виробники та імпортери побутової техніки стали наносити маркування нового типу на холодильники, пральні та посудомийні машини, а також електричні лампи та світильники - ідентично до європейської системи маркування.

Однак й досі під питанням достовірність вказаних виробником даних енергетичного маркування щодо класу енергоефективності через неясність ситуації навколо проведення перевірок виробників. Причина - відсутність повноважень у Держенергоефективності перевіряти імплементацію вимог нових технічних регламентів, а також діючий мораторій на перевірки для головного контролюючого органу в цій системі – Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів – що не дає змоги повноцінно контролювати достовірність даних.