Французький досвід для реформування української молодіжної політики
Нещодавно в Києві були презентовані результати незалежного громадського моніторингу в рамках проекту «Забезпечення прозорості системи підтримки заходів громадських організацій з метою реалізації державної молодіжної політики в Україні», що здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Детально з результатами ви можете ознайомитися тут: http:/
Цей проект підштовхнув до досліджень закордонних практик державного фінансування громадських організацій. В цьому дописі йтиметься про Францію.
Конституційний закон про державні фінанси (LOLF - loi organique relative aux lois de finances) визначає основні принципи фінансування молодіжної політики. Закон також визначає умови акредитації (тобто фінансування) молоді та молодіжних об'єднань і захист молоді.
Громадські організації, що добровільно реєструються при Міністерстві у справах молоді і спорту, розглядаються як потенційні партнери і мають право звертатися за матеріальною допомогою для реалізації конкретних проектів.
Міністерство має мережу з 105 керованих державою місцевих служб і 30 національних громадських організацій, що відповідають за здійснення національної політики. Тільки акредитовані організації можуть отримувати субсидії від Міністерства. Акредитація є грантом, надання якого ґрунтується на доповіді Національної ради з питань комунального утворення і справах молоді (CNEPJ) для національної акредитації та Ради з питань комунального утворення і у справах молоді (CDEPJ) на рівні департаментів - для місцевої акредитації. На сьогодні 500 асоціацій отримали національні акредитації, 35 тис. мають місцеві акредитації. Національна акредитація "молодь і комунальна освіта", поряд з Фондом співробітництва з питань молоді та комунального освіти (FONJEP), є для DJEP (департамент молоді в міністерстві) інструментами обміну і фінансування.
Міністр надає акредитацію на національному рівні, а префект здійснює цю діяльність на місцевому рівні. Лише ті об'єднання, які працюють в молодіжній сфері та галузі комунального освіти не менше 3 років, мають право на акредитацію. При цьому вони повинні відповідати певним вимогам, таким як свобода совісті, принцип недискримінації, демократично відкриті процедури, прозорість управління і рівний доступ до управлінських посад для чоловіків і жінок.
Місцеві об'єднання, що пропонують заходи для молодих людей з пріоритетних галузей, отримують консолідовану підтримку з 2006 року. Віддалені сільські території в даний час є пріоритетним завданням, з метою забезпечення того, щоб молоді люди мали доступ до соціально-культурної діяльності, не дивлячись на проживання у віддалених районах. Освітні проекти мають три напрямки: розвиток дітей і молоді; їх включення в суспільне життя; їх успішність в школі.
Фонд співробітництва у справах молоді та освіти суспільства (FONJEP) був створений в 1964 році у формі асоціації. Фонд об'єднує органи державного фінансування і асоціації, і його основна мета полягає у сприянні оплати постійних співробітників, що займають керівні та управлінські посади, лідерів молодіжного руху і громадських об'єднань сфери комунального освіти, поряд з некомерційними юридичними особами, заснованими на приватному праві, що діють в області соціального забезпечення. Управління діяльністю здійснює Рада директорів, що складається з представників асоціацій-членів і представників фінансових органів (міністерств, територіальних органів самоврядування і державних органів), ґрунтуючись на принципі спільного управління. Держава несе відповідальність за частину винагороди "працівників FONJEP", а інші виплати здійснює національний уряд або саме об'єднання. Міністерство молоді, спорту та асоціативного життя фінансує близько 57% з 6379 посад, які є як на національному, так і на місцевих рівнях. Національні «пости», якими керує Департамент у справах молоді та комунального освіти, відносяться до федерацій або національним об'єднанням, які працюють з національних питань або глобальним цілям. Місцеві «пости», на які в даний час припадає 75% всіх робочих місць FONJEP, управляються на місцевому рівні. Префекти несуть відповідальність за їх привласнення або скасування на основі думок, висловлених місцевими уповноваженими органами Міністерства.
Як підсумок є дві рекомендації:
1. Створити аналог до системи акредитації молодіжних організацій у Франції (де, щоправда, акредитація є не лише списком визнаних партнерів серед ГО, але і підставою для субсидіювання). В Україні розміщення на сайті переліку партнерських громадських організацій оптимізувало б щорічне подання однотипної інформації про організацію в заявках на фінансування до Міністерства молоді та спорту України. Такий «реєстр» посилював би довіру громадян і державних службовців на місцевому рівні до організацій, які підтримує держава на національному рівні. Цей реєстр також потрібно було б зв’язати з інформацію про реалізовані проекти, з можливістю перегляду он-лайн звітів, кошторисів тощо.
2. Варто підтримувати не лише заходи молодіжних організацій, але й і їхню інституційну спроможність. У Франції таку підтримку надають по різному – через спеціально створений фонд. В Україні запровадження системи надання державної підтримки інституційного розвитку молодіжних громадських організацій включили до середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року, тож процес уже розпочався.
Франція
