«Уряд відновлює справедливість» – і на перонах, і у вагонах. Соцреклама чи піар за гроші платників податків?

Зайшовши спекотного дня до старого вагону поїзду №13 «Ужгород-Київ» останню надію на прохолоду вбив напис на стінці на папері А-4 – «Кондиціонер не працює». Ну що ж, поінформований, значить вкотре озброєний, – подумалося, проходячи вглиб коридору. І раптом кинувся в око новенький кольоровий плакат на вході до купе із позитивною інформацією – «Уряд відновлює соціальну справедливість». Пасажири «Укрзалізниці», як і я, не могли не помітити кольорових листівок-плакатів із згадкою уряду та підвищення пенсій. А в тих вагонах, де є монітори, на цю тему крутяться ще й відеоролики. Не знаю, може когось ця реклама і спонукала згадати про пенсію, мені ж прийшла інша думка – з’ясувати, хто замовив цю рекламу і чи отримують, власне, залізничники хоч якийсь прибуток за розміщення такої продукції.

Плакат уряду у вагоні поїзда №129 «Київ-Ужгород»

Повертаючись зі столиці, «урядовий плакат» зафіксував ще й у вагоні поїзду №129. Тут від вагону радісні емоції – вагон новенький, хоч і квиток на нього дорожчий чи не вдвічі.

Вийшовши з потягу, аж три плакати побачив на стінці у підземному переході залізничної станції «Ужгород».

Загалом, з дитинства вчать, що залізниця – це зона підвищеної небезпеки. А раз так, то це явно не місце для афіш щодо діяльності влади. Це – якщо ми говоримо про інформацію на перонах. А то зачитався, зрадів реформі і... втратив пильність. А раптом хтось гаманець витягне? У вагоні, зазвичай, безпеки і часу для розслабленості більше. Тож користуючись нагодою, багато кому з подорожуючих хочеться почитати, послухати музику чи подивитися фільм. Ознайомлюватися із «осучасненням пенсій», напевне, у пасажирів бажання може бути менше.

Хіба що пасажиром буде... Сам Володимир Гройсман. Наразі від нього ще не доводилося чути фрази на кшталт «Уряд – це я», а втім вникаючи у суть месиджу «Уряд відновлює соціальну справедливість» мимоволі приходить думка, що на плакатах не так інфо щодо нюансів тиражованої сьогодні пенсійної реформи, як пряма реклама цього ж таки уряду.

«Уряд ініціює підвищення пенсій для 9 млн. українців без збільшення пенсійного віку»; «З 1 жовтня 2017 українські пенсіонери отримуватимуть більше»; «Працюючі пенсіонери отримуватимуть 100 % заслужених виплат» – от читаємо це і з першого разу важко зрозуміти, чи це звіт щодо пенсійних новацій чи якась передвиборча агітація. Власне тут не роз’яснення давно назрілої і перезрілої пенсійної реформи, не нюанси щодо нарахування пенсій від трудового стажу, не інформація про важливість сплати соцвнеску, а просто інфо про факт підвищення розміру виплати восени. Питається, якщо розмір пенсії у жовтні буде збільшений, чи не побачать це люди самі? Для чого ж тоді про «осучаснення виплат» гудіти, випускаючи листівки та розклеюючи їх в поїздах та на перонах? Щоб про це дізналися ще й ті, хто пенсію не отримує? Ну тоді це вже нагадує піар діючого уряду. І якщо такі дії на державному підприємстві, то це вже ознаки використання адміністративного ресурсу. А якщо на це ще й витрачаються бюджетні гроші, то тут мова може йти й про їх нераціональне використання.

До слова, «осучаснення пенсій», про яке йдеться на листівці, станом на сьогодні – тільки теорія, оскільки втілення на практиці залежить від голосування у парламенті. І наші депутати, відомі частим прогулом пленарних засідань, можуть і не підтримати законопроекти від уряду. А якщо таки підтримають, то Верховна Рада так само може рекламувати себе як ініціатор підвищення розміру пенсії. Але на листівках про це – ні слова.

В Україні вже є кейси, коли політики використовували свою посаду та й, по суті, бюджетні гроші, для особистого піару. Насамперед згадується випадок із міністром транспорту в уряді Тимошенко Йосипа Вінського, який з’явився особисто у сюжеті соціальної реклами щодо послуг «Укрпошти». Використання державних грошей, в підсумку, обернулося звільненням Вінського.

Сама Юлія Тимошенко – двічі прем’єр-міністр, – також не погребувала можливістю реклами, наклеївши на славнозвісні автомобілі для сільської медицини «Опель Комбо» власне прізвище.

Так, щоб кожен бачив, що машину куплено не просто урядом за кіотські гроші, які стали державними, а саме Тимошенко. В підсумку закупка машин обернулася для самої очільниці уряду проблемою із правоохоронними органами.

Ми направили запит до Кабміну – скільки грошей та з яких джерел профінансовано «Укрзалізницю» за розміщення листівок. На що отримали довгий текст від прес-секретаря прем’єр-міністра Дмитра Столярчука із витягами законів та постанов щодо поняття публічної інформації. А насамкінець, щодо питання по суті, поінформовано: запит перенаправлено до «Укрзалізниці».

Ми і без пана Столярчука також паралельно направили інформаційний запит до ПАТ «Укрзалізниця». І отримали від заступника начальника Департаменту маркетингу і реклами І.Крюкова коротку відповідь – «на виконання доручення Кабінету Міністрів України ПАТ «Укрзалізниця» від Мінсоцполітики було отримано (безкоштовно) комплекти плакатів та два відео ролики з питань пенсійної реформи. На даний момент плакати розміщуються на всіх вокзалах та на станціях з максимальним пасажиропотоком; у пасажирських поїздах, у тому числі і в поїздах «Інтерсіті» та «Інтерсіті+».
Відеоролики транслюються у поїздах «Інтерсіті», «Інтерсіті+» та вокзалах, де встановлені відеомонітори».

Отже, як бачимо, залізниця не отримує грошей за демонстрацію плакатів та відеороликів жодного доходу. Бо це все є, нібито, соціальною рекламою.

Так, соціальною, адже, як інформується на плакатах, «уряд відновлює соціальну справедливість». На жаль, ми тут не бачимо інфо про важливість сплати соцвнеску, його розміру та як від цього у майбутньому залежатиме розмір власної пенсії. Ми не бачимо тез щодо важливості власне реформи і, навіть, прийняття непопулярного, проте, можливо, виправданого рішення щодо підвищення пенсійного віку. Ми бачимо інше.

Якби зараз офіційно стартувала виборча кампанія, подібні листівки можна було б трактувати і як приховану агітацію. До слова, передвиборча агітація на вокзалах та в громадському транспорті офіційно заборонена.

Заради справедливості варто відзначити, що інформаційний плакат про урядову програму «Доступні ліки», який автор також зафіксував на ужгородському залізничному вокзалі, більш насичений інформацією по суті. Відповідно, листівку дійсно варто вважати соціальною рекламою.

Хочеться побажати владі, і українському уряду зокрема, щоб за гроші платників податків дійсно розміщувалася саме соціальна реклама, а не така, що має ознаки піару влади.

Текст блогу вперше опубліковано 22 червня 2017 року на сайті «Ні корупції!»