Сплатив податок – отримав право голосу?
Нещодавно керівник Держпраці (вже колишній) Роман Чернега заявив, що в Україні дуже багато людей працює нелегально. Він додав, що в деяких країнах право голосу на виборах мають лише платники податків і було б добре запровадити такий механізм в Україні та позбавити тих, хто нелегально працює, права голосу.
Зважаючи на темпи прийняття непродуманих законодавчих ініціатив, не варто легковажити заявами представників нової «зе-влади». Їх варто аналізувати, обговорювати, ставити питання. Чи можливо запровадити таку ініціативу в Україні? Чи не буде вона порушувати права людей?
Щоб відповісти на ці питання, треба з'ясувати, хто такі платники податків, і скільки їх в Україні. Стаття 15 Податкового кодексу говорить, що платниками податків є юридичні чи фізичні особи, які володіють певним майном або отримують відповідні доходи і безпосередньо зобов'язані сплачувати податки до бюджетів різних рівнів.
Важливо додати, що податки поділяються на прямі і непрямі:
- прямі — стягуються безпосередньо з доходів і майна платника податків. До прямих податків належать прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно.
- непрямі — податки на товари й послуги, установлювані центральними й місцевими органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги й незалежні від доходів платників податків. Виробники й продавці виступають у ролі збирачів непрямих податків, уповноважених на те державою, а покупець стає платником непрямого податку. Найпоширеніші непрямі податки у вигляді акцизів, податку із продажів, мит, митних зборів.
Отже, що ми з цього маємо? Найбільшими платниками податків в Україні є юридичні особи, які є по суті операторами між громадянами та державою. Саме юридичні особи сплачують до бюджету і податки із заробітних плат, і податок на додану вартість, і акцизи. Очевидно, що наділити правом голосу юридичну особу ніхто не зможе. У такому разі, якщо реалізувати ідею Романа Чернеги, то, відповідно до чинних дефініцій законодавства, право голосу залишиться лише у ФОПів та власників нерухомого майна, які сплачують податки без посередників. Тобто, сам пан Роман, цілком ймовірно, теж втратить право голосу, адже право голосу втратять не тільки ті, хто працює нелегально, а і ті, хто працює легально, але не сплачує податок зі свого доходу самостійно. Чи покращить такий крок якість виборчого процесу? Можливо. Чи цього хотів Чернега? Сумніваюсь.
Якщо ж виходити із ширшого визначення платника податків, тобто вважати платниками всіх, хто опосередковано платить до бюджету, через відрахування із фонду заробітної плати, і через сплату ПДВ та акцизів при купівлі будь-якого товару, то ми отримаємо значно більшу кількість виборців, ніж маємо станом на сьогодні, адже купувати товари (тим самим сплачуючи податки) можуть не тільки повнолітні, і не тільки громадяни України.
Тобто реалізувати таку ідею взагалі буде дуже складно, хоча теоретично – можливо.
Тепер щодо того, чи порушує така ініціатива права людини. Почнімо з того, що виборчі права не належать до абсолютних, тобто таких, які належать усім без винятку, як право на життя, здоров'я чи честь. Це право може і має бути обмеженим. Саме для цього існують виборчі цензи. Вони мають бути об'єктивними за природою (віковий ценз, ценз дієздатності) та/або зумовлені реальними суспільними потребами (ценз громадянства та ценз осілості). Останнім часом у демократичних країнах існує тенденція до скорочення кількості цензів. Такі цензи, як майнові (власне, саме під це визначення підпадає запропонована ідея) чи цензи статі вважаються дискримінаційними, тобто такими, що надміру обмежують коло носіїв відповідного права. Ці принципи відстоюють міжнародні організації, такі як Венеційська комісія, ОБСЄ/БДІПЛ, до яких належить і до думки яких прислухається Україна.
Відповідно, запровадження додаткового майнового цензу в Україні навряд чи отримає позитивні відгуки міжнародної спільноти, це м'яко кажучи.
В той же час проблема виборчого цензу для України є надзвичайно актуальною. Особливо гостро питання постало впродовж останнього року двох виборчих кампаній. Я, наприклад, є прихильником заміни вікового виборчого цензу на ценз зрілості, або інтелектуальний ценз. Його суть полягає у тому, щоб надавати громадянам виборчі права за результатами тестів на знання Конституції, мови, історії, основ економіки та на наявність критичного мислення. Це могло би вирішити проблему безвідповідальності виборців і загалом українського суспільства.
