Закляті друзі. Через репресії в армії Туреччина не може ефективно воювати з Росією в Сирії

- Що в цілому відбувається останніми днями в Сирії?

- Сирійський режим Башара Асада, Іран та Росія змогли консолідувати свої сили та здійснити широкомасштабний наступ в сирійських провінціях Алеппо та Ідліб. В ході наступу вони завдали протурецьким силам ряд тяжких поразок. І таким чином поставили під великий сумнів існування останнього великого осередку спротиву режиму Асаду на півночі країни. Внаслідок цих їхніх дій була також розблокована дорога, що напряму сполучає сирійську столицю з другим за розміром сирійським містом - Алеппо.

- А як в цьому регіоні опинилися турки? В чому їхній інтерес?

- Основний, стратегічний інтерес Туреччини полягає в створенні зони безпеки в курдських районах Сирії. Декілька років тому турецька армія, користуючись буфером, який утворився на півночі Сирії з протурецьких та ісламітських груп, зайняла регіон, де була найбільша активність Курдської робітничої партїі – Афрін. Цей регіон був символом курдської незалежності на території Сирії. Там же антитурецькі курдські збройні формування мали свою базу.

Турецькі війська

Ідліб та західна частина провінції Алеппо, де розгорнулися зараз активні дії – це той необхідний буферний регіон, який убезпечував турецьку присутність у курдських районах Сирії. Без цих регіонів турецька присутність в Афріні буде під ударом.

Після захоплення режимом Асада ряду повстанських регіонів на півдні та в центрі Сирії, потік біженців звідти ринув саме до Ідліба. В результаті у цьому регіоні утворилася критична маса повстанців, як місцевих, так і з інших регіонів. Турецька армія в рамках домовленості з росіянами почала встановлювати спостережні пости, які подекуди були перебудовані у цілі військові бази, що іноді виглядають як справжні фортеці. Частина з цих спостережних пунктів внаслідок наступу частин режиму Асаду та іранців опинилися фактично в оточенні.

- До останнього часу здавалося, що у турок та росіян досить непогані стосунки…

- Туреччина в останні роки досить активно розвивала стосунки з Російською Федерацією, зокрема, у військовій, військово-технічній галуззях. Так, наприклад, Туреччина домовилася про купівлю російських ракетних комплексів С-400, що, до речі, дуже посварило Туреччину зі США.

І частиною всієї цієї російсько-турецької співпраці став розподіл сфер впливу в Сирії. Туреччина та Росія ніби остаточно домовилися, що Ідліб залишається недоторканою зоною, там оголошується перемир’я.

Сирія та провінція Ідліб. Карта телеканалу Aljazeera

Передбачалося припинення вогню, встановлення спостережних пунктів і навіть спільне патрулювання російських та турецьких військ, які мали забезпечити режим припинення вогню. Але… В якийсь момент Путін з Асадом та іранцями взяли й порушили цю сепаратну угоду.

- А які загалом цілі вони переслідують?

- Союзники, тобто Асад, Путін та іранці, вирішили, що зможуть розблокувати друге за величиною місто в країні – Алеппо. Хоча воно і так перебувало під контролем Асада, але майже з усіх боків його оточували повстанці. Але досягнувши цієї цілі, вони побачили, що повстанці сипляться під їхніми ударами, а турки не надають їм належної підтримки. Відповідно, вони вирішили продовжити наступ. Якщо супротивник відступає – то чому зупинятися?

- А що саме Росія, Путін виграють від того, що займуть ці території?

- Це означає, що можна перейти до наступного етапу в Сирії. Мова йде про так зване політичне врегулювання та конституційний процес. Оскільки війна в значній мірі буде завершена перемогою його союзника, Росія отримає авторитет та славу переможця. В той же час, росіяни небезпідставно розраховують, що Туреччина нікуди не дінеться. І ті спільні проекти, зокрема, з побудови атомної електростанції, постачання газу, співробітництва у військово-промисловій сфері, продовжиться. Росіяни вважають Туреччину слабкою й ізольованою від Заходу.

- А за рахунок чого наступ цієї коаліції Путана – Асада – іранців виявився успішним?

- Тут спрацювало багато різних факторів. Так, достатньо дієвою і доволі ефективною виявилася підтримка російської авіації. На землі досить ефективно діяли бійці «Корпусу ісламських вартових» імені вбитого американцями Сулеймані. З іншого боку, спостерігалася втома та роз’єднаність груп антиасадівських повстанців, неефективність дій турецької сторони.

- Чи можна сказати, що конфлікт зараз перебуває у гарячій фазі?

- Так, конфлікт зараз розвивається по наростаючій. Лунає ряд суперечливих заяв. Так, Туреччина погрожує застосуванням усіх наявних засобів, намагається відновити своє співробітництво зі Сполученими Штатами. З іншого боку, Ердоган заявляє, що сирійська криза не спричинить погіршення відносин з Російською Федерацією. Але це погіршення вже є.

- Наскільки все ж вірогідно, що Туреччина дасть жорстку відповідь?

- Туреччина вже накопичила в конфліктному регіоні достатньо помітне угрупування своїх збройних сил, і наче починає огризатися. Але у турків є одна велика проблема. Після невдалого заколоту в Туреччині була знищена вся більш-менш самостійна верхівка збройних сил. За останні роки в Туреччині були засуджені або навіть без вироку сидять десятки тисяч військових. Це були люди, спроможні мислити стратегічно, оцінити бойову ситуацію, за потреби висловити президенту свою думку.

От буквально зараз, на тлі бойових дій в Сирії, в Туречинні ще двісті п’ятдесяти військовим оголошено підозру щодо участі в заколоті. Як результат, принаймні станом на зараз, дії турецьких військових у Сирії не є ефективними. Поки що у них мало що виходить. Удари наносилися не туди і не тоді, коли треба. Дається взнаки й конфлікт турецького керівництва зі США. Вже більше року Туреччина не отримує розвідувальної інформації зі США по цьому регіону.

- Як ситуація може розвиватися надалі?

- Найближчий час покаже, чи спроможна турецька армія зупинити наступ і відкинути наступаючих. Проте, дуже вірогідно, що ми і надалі спостерігатимемо гібридне протистояння. Росіяни будуть бомбардувати міста, де нібито немає турків, у свою чергу, турки робитимуть так само. Ну, а сирійців чи іранців нікому шкода не буде.

росія війна сирія туреччина