The Коломойський. Як олігарх відновлює вплив, аби заробляти на державі

Коли ми говоримо про Коломойського, варто пам’ятати, що у стосунків цього олігарха з українською державою дуже складна і заплутана історія. І дуже тривала. Все, що відбувається сьогодні – це лише невелика частина тих подій, які розгорталася перед нашими очима практично в усі роки Незалежності.

За ці роки олігарх пережив декілька падінь та злетів. Але попри дуже частий спротив з боку інших олігархів, а також президентів та інших політиків, Коломойський завжди знаходив можливість вчепитися і не лише перечекати черговий “льодовиковий” період, а й повернутися і знову наростити свою присутність.

Йдеться не просто про ведення бізнесу, а про заробляння грошей з використання ресурсів держави, тобто, наших з вами. Саме так сталося після Помаранчевої революції. Проте історія з Ігорем Коломойським явно схильна до певної циклічності, й ось уже під натиском президента Порошенка Коломойський знову переходить до оборони, і навіть у певний момент залишає свою улюблену Швейцарію, в якій до того любив перечікувати всі житейські проблеми, і переїжджає до Ізраїля.

Історія робить свій черговий поворот, і ми знову бачимо повернення олігарха до країни. Певно, на цей раз найбільш масштабне та епохальне. Цього разу у Коломойського буде більше козирів. І одним з тузів мав стати новий Президент, який багато в чому завдячує підтримці найбільш рейтингового каналу країни, “плюсів”, що перебуває у власності олігарха.

Коломойський також має свою окрему групу всередині фракції «Слуга народу». Набільш голосистий серед депутатів цієї групи – Олександр Дубінський. Експерти люблять розмірковувати про чисельність «коломойських» депутатів. Проте все ж не варто робити такого чіткого розподілу між депутатами з "групи К" та іншими нардепами. Принаймні, на сьогодні фракція «Слуга народу» не проголосувала за жоден закон, який би суттєво суперечив інтересам олігарха.

Двері Офісу Президента, ще донедавна очолюваного Андрієм Богданом, завжди відкриті для нашого героя. Володимир Зеленський ніяк не може чітко відмежуватися від Коломойського. Президент ніби намагається здаватися самостійним політиком, але водночас не хоче й розсваритися з харизматичним олігархом.

У Ігоря Коломойського немає підстав бути не в гуморі

Попри декларовану неупередженість, українська судова система чомусь теж дуже часто виявляється прихильною саме до аргументів представників групи “Приват”. У тяжкі для олігарха часи саме рішення українських судів дозволили йому тримати оборону. А коли ситуація змінилася на краще, суди стали його передовими бойовими підрозділами – і почали наступ.

Одним із вагомих інструментів впливу на ситуацію для олігарха залишаються підконтрольні йому медіа. Всі державні топ-менеджери, які потрапляли в немилість до олігарха, зрештою ставали об'єктами пильної уваги близьких до олігарха популярних блогерів та його ЗМІ.

Активно залучені для проведення різноманітних акцій під офісами впертих державних органів і робітники його підприємств. Мова йде, зокрема, про багатоденне блокування Національного банку України, “Укренерго”, центрального офісу “ПриватБанку” в Дніпрі. Якщо попередні три інструменти він використовував завжди, то масовка з роботяг – відносно недавній винахід.

«ПриватБанк»

“ПриватБанк” до націоналізації виконував роль центру імперії Коломойського та його групи “Приват”. Після націоналізації банку в 2016-му році у його бізнес-імперії не стало серцевини, а на неї зав’язано більшість українських активів. Плюс виведення з банку мільярдів доларів, які так-сяк намагається повернути держава. Згідно з оприлюдненою інформацією про результати аудиту, проведеного міжнародною компанією розслідувань Kroll, до націоналізації власники вивели шахрайськими діями з «ПриватБанку» 5,5 мільярдів доларів.

У 2017 році вже націоналізований «ПриватБанк» звернувся з позовом до Високого суду Лондона, в якому вимагав від Коломойського та його бізнес-партнера Геннадія Боголюбова повернути виведені з банку капітали. Лондонський суд до розгляду справи по суті арештував активи Коломойського та Боголюбова на суму понад 2 млрд доларів. Цьогоріч лондонська судова епопея має продовжитися.

Але, якщо знову взяти "Приватбанк" під контроль, то можна відкликати позов у Лондоні або укласти мирову угоду з самим собою. Ще 18 квітня 2019 року, в часи безвладдя – тобто, зміни Президента – скандальний Окружний адміністративний суд Києва визнає націоналізацію “ПриватБанку” незаконною. Водночас, правління Національного банку України зайняло принципову позицію, оскаржуючи це рішення та подібні до нього в апеляційних інстанціях.

Згодом кількість судових позовів з боку Ігоря Коломойського та пов’язаних із ним структур почала зростати в геометричній прогресії. Наразі є вже сотні позовів від Коломойського і Ко в справі «ПриватБанку».

Ігор Валерійович може бути переконливим для вітчизняної судової системи, в нього є потужне лобі в усіх державних структурах, у Верховній Раді, та й зрештою, навіть сам Президент не може чітко окреслити свого ставлення до олігарха. Та не все в житті так просто навіть для Коломойського. Він не може вплинути на суди за кордоном. Є жорстка позиція Міжнародного валютного фонду (не віддавайте"Приватбанк" олігарху, поверніть виведені капітали, а то не дамо грошей). В умовах знекровленого бюджету це суттєвий аргумент для Президента, котрий зараз і приймає усі важливі рішення сам.

І боротьба триває. МВФ вимагає прийняти так званий «антиколомойський» закон. Законопроєкт №2571 мав унеможливити ситуацію, коли певний націоналізований банк (читай, «ПриватБанк») через суди можна повернути колишньому власнику.

Проте після того, як даний законопроєкт надійшов у профільний комітет Верховної Ради, він суттєво скоротився і змінився за своєю суттю. Фактично, з «антиколомойського» він став «френдлі» до олігарха. Звісно, це не пройшло повз увагу МВФ, який зрештою забракував цю потугу. За інформацією джерел LIGA.net, головною підставою для несприйняття стала норма про те, що власники банків-банкрутів, в тому числі тих, які були націоналізовані, можуть домовитися з Кабміном про компенсацію, а суму збитку повинен довести український суд. Таким чином, поки що в цій справі можна констатувати певну бойову нічию, але боротьба за кожну кому законопроєкту триває.

Не отримавши поки перемоги в основній битві за банк, Ігор Коломойський може записати собі декілька перемог у позиційній війні, які матимуть довготривалі наслідки. Йдеться про справи зі стягнення заставного майна за кредитами рефінансування, виданими “ПриватБанку”.

Так, згідно з інформацією Національного банку України, лише в 2018 році НБУ подав 148 позовів проти Ігоря Коломойського та пов’язаних із ним компаній як поручителів по виданих банку кредитах рефінансування. За цими позовами суди вже ухвалили 24 рішення на користь Національного банку про стягнення заставного майна на загальну суму 1,36 млрд грн.

Проте Коломойський на цій ділянці пішов у контрнаступ. Верховний Суд у січні 2020 року підтвердив прийняті раніше судами рішення по ТОВ “Гаджибей”, яке пов’язують з Коломойським. Ще до націоналізації “ПриватБанку” ця компанія надала заставу по виданому банку кредиту рефінансування на 20,9 млн грн.

Тут варто пояснити. Банк Коломойського “Приват” займав величезну долю ринку, і в разі краху існував ризик розвалу всієї банкіської ситеми і паніки вкладників. Тому НБУ регулярно видавав Коломойському так зване рефінансування – тобто, дешеві кредити – аби банк тримався на плаву.

ТОВ "Гаджибей" у жовтні 2014 року надало Національному банку в заставу дві земельні ділянки в Одеській області в якості забезпечення за кредитом рефінансування, що надавався ПриватБанку до націоналізації. Оскільки ТОВ не виконало взятих на себе зобов’язань майнового поручителя ПриватБанку, Національний банк з метою погашення заборгованості через звернення стягнення на заставне майно подав позов до суду.

Проте і господарчий, і апеляційний суди відхили вимоги НБУ, а Верховний Суд згодом підтвердив рішення цих двох судів. Судді вказують, що Національний банк може стягнути заставу з ТОВ "Гаджибей" лише у випадку неможливості списання коштів з банківських рахунків вже націоналізованого “ПриватБанку”. Іншими словами, державі дозволили скільки завгодно стягувати самій із себе кошти, але от право стягнути майно у приватних структур, які були залученні до схеми з виведення капіталів з банку – зась.

Як заявили в НБУ, таке рішення створює ризик, що «ексвласники ПриватБанку зможуть уникнути відповідальності за невиконання взятих на себе зобов’язань». Воно також створює загальну правову невизначеність, дуже вигідну для українського олігарха. Нагадаємо, згідно з інформацією НБУ, загальна заборгованість “ПриватБанку” за кредитами рефінансування складає на сьогодні близько 7,6 млрд грн.

Варто нагадати, що, отримуючи рефінансування, “ПриватБанк” Коломойського щедро заливав кредитами різні сумнівні та пов’язані з групою “Приват” компанії.

Ще одна судова справа щодо кредитів рефінансування тривала на тлі масових протестів працівників підприємства, власником якого є Коломойський. У вересні минулого року Нікопольський завод феросплавів (НЗФ) в рамках мирової угоди з Національним банком України з погашення заборгованості по виданому “ПриватБанку” кредиту рефінансування перерахував 21,8 млн грн.

Після чого одразу ж звернувся з позовом до самого “ПриватБанку” про стягнення з нього цих самих 21,8 млн грн. Одночасно з цим біля центрального офісу “ПриватБанку” в Дніпрі почалися багатоденні акції протесту нібито працівників Нікопольського заводу феросплавів. Зрештою, господарчий суд прийняв рішення стягнути з “ПриватБанку” кошти НЗФ , що й було зроблено. Водночас, “ПриватБанк” подав апеляцію на рішення суду про виплату НЗФ грошей.

Підсумок:

Ігорю Коломойському поки не вдалося за допомогою судів повернути в свою власність “ПриватБанк”. Проте судові розгляди тривають, кількість позовів зростає
Ігор Коломойський/Держава Україна: Конфлікт триває

Державі Україна не вдалося на законодавчому рівні відстояти націоналізацію “ПриватБанку” шляхом голосування у Верховній Раді “антиколомойського” закону. Водночас, і Коломойському не вдалося провести через Раду свої зміни, які б полегшили йому повернення “ПриватБанку”
Ігор Коломойський/Держава Україна: Нічия

Верховним Судом фактично відмовлено в праві НБУ стягувати заставне майно у фінансових та майнових поручителів. Плюс НБУ відмовлено у стягненні застави по кредиту рефінансування на 20,9 млн грн
Ігор Коломойський: Перемога, Держава Україна: Поразка

“ПриватБанк” перерахував НЗФ 22 млн грн, які той до того перерахував банку за угодою по кредитах рефінансування, де він виступав поручителем. “ПриватБанк” оскаржив дану угоду в суді
Ігор Коломойський/Держава Україна: Конфлікт триває

Втім, бізнес-імперія Ігоря Коломойського – це не лише фінанси. Олігарх був і залишається власником чи співвласником найбільших нафтовидобувних та нафтопереробних активів країни.

Нафта та газ

Коли мова заходить про нафтові активи Коломойського, одразу ж згадується “Укрнафта”. Це найбільша нафтовидобувна компанія України, яка видобуває понад 80% нафти та понад 20% газового конденсату в країні. Контрольний пакет “Укрнафти” належить державі в особі НАК “Нафтогаз України”, в той час як пов’язаним з групою “Приват” офшорним компаніям належить 42% її акцій.

Акціонерна угода компанії передбачала, що 6 членів наглядової ради “Укрнафти” обираються з-поміж кандидатів, запропонованих Нафтогазом, а голова правління та інші 5 членів наглядової ради – з-поміж кандидатів, запропонованих компаніями (читай, Коломойським – ред.). Лондонський міжнародний арбітражний суд у квітні 2018 року виніс своє рішення з приводу корпоративного управління “Укрнафтою”, яке по-різному трактується різними представниками держави.

Так, “Нафтогаз” розповсюдив інформацію, що за рішенням суду, спрощено кажучи, голову правління призначає Нафтогаз, а не міноритарні приватні акціонери. А виконавчий директор “Нафтогазу” Юрій Вітренко, відповідальний за “Укрнафту” з боку держави, заявив, що суд не приймав такого рішення. “Суд визнав, що "Нафтогаз" за англійським правом добровільно погодився з тим, що не пропонуватиме призначати свою кандидатуру на посаду СЕО "Укрнафти" і буде голосувати за того голову правління, якого запропонує сторона міноритарних акціонерів, яку ви називаєте "Приватом", – зазначив він в одному з інтерв’ю в серпні минулого року.

“Укрнафта” зараз переживає не найкращі часи. Сума заборгованостей та штрафних санкцій «Укрнафти» перед державним бюджетом – 30 млрд грн. Водночас, у самій компанії вважають, що з нею свого часу повелися несправедливо.

Щоб розібратися в цьому, треба повернутися в часи прем'єрства Тимошенко. Тоді, починаючи з 2006 року, уряд в пориві турботи про народ зобов’язав «Укрнафту» продавати видобутий газ за ціною "для потреб населення" – ясно, що вона була нижчою за ринкову. “Укрнафті” це не сподобалося, вона це ріщення Кабміну оскаржила і, зрештою, підтвердила своє право на частину спірного газу в суді.

На початку 2019 року керівництво “Нафтогазу” запропонувало схему взаєморозрахунків з "Укрнафтою". За словами Юрія Вітренка, уряд Гройсмана її загальмував.

Проте в лютому 2020 року, коли вже діяв новий “зелений” уряд, Юрій Вітренко повідомив, що сторони таки досягли угоди. “Нафтогаз” має отримати з держбюджету компенсацію за те, що постачав населенню газ за заниженими цінами.

Після чого він отриманими грошима розраховується з “Укрнафтою”, перераховуючи їй 15 млрд грн за спірний газ, а також перераховує 14,6 млрд грн предоплати за газ, який буде видобуто в майбутньому.

Таким чином, “Укрнафта” отримає якраз ту суму, яка покриває її податковий борг. Своєю чергою, “Укрнафта” направляє всі ці кошти назад до держбюджету в якості погашення свого 30-мільярдного податкового боргу.

Схема погашення податкового боргу "Укрнафти"

Звичайно, турбота про “Укрнафту”, компанію з контрольним державним пакетом, похвальна. Юрій Вітренко заявляє, що компанії не вистачає грошей для погашення податкового боргу. Але не варто забувати, що 42 % акцій компанії належить приватним акціонерам. І власне тут постає основне питання – чому держава має вирішувати фінансові проблеми приватних акціонерів? Тим більше, що ця компанія час від часу приймає рішення, які можуть суперечити державним інтересам.

Так, коли уряд Яценюка підвищив рентну плата за добування нафти та газу, “Укрнафта” відмовилася платити. Паралельно проводилися дивні аукціони, в яких брали участь пов’язані компанії (тобто ті, якими володіють акціонери Укрнафти), видобута нафта продавалася покупцям, які за неї не заплатили. НАБУ свого часу активно розслідувало проведення аукціонів «Укрнафти» з продажу нафти.

Вже в такому далекому 2015 році низка компаній отримала від «Укрнафти» близько 1 млн тонн нафти з відтермінуванням оплати до кінця 2015 року. За поставлену нафту компанії так і не розрахувалися, що, за оцінкою НАБУ, спричинило збиток державним інтересам на загальну суму понад 7,7 млрд грн. Як повідомляють в НАБУ, в результаті “активних слідчих та процесуальних дій” у 2017 році деякі компанії-отримувачі нафти добровільно відшкодували «Укрнафті» понад 51,7 млн грн. Паралельно Київський апеляційний господарський суд у 2018 році частково задовольнив позовну заяву Національного бюро до «Укрнафти» та одного з отримувачів нафти у 2015 році — компанії «Котлас», та визнав недійсними укладені нею 60 угод купівлі-продажу нафтопродуктів на загальну суму 2,94 млрд грн.

Згідно з інформацією “Наших грошей”, компанія “Котлас” та інші компанії, які отримали нафту від “Укрнафти” в 2015 році, можуть бути також причетні до виведення капіталів з “ПриватБанку”.

На початку лютого 2020 року стало відомо про укладення мирової угоди між “Укрнафтою” та компанією “Котлас” про погашення боргу за отриману нафту на загальну суму 2,48 млрд грн., яка передбачає розстрочку – заборгованість потрібно виплатити до грудня 2025 року. При цьому, ніяких штрафних санкцій за несвоєчасну виплату боргу дана мирова угода не передбачає. Як не передбачає і якоїсь компенсації за втрати від інфляції. За оцінкою медіа, враховуючи середній індекс інфляції за 2016 - 2019 роки, лише інфляційні платежі за цей період мали скласти 266 млн грн.

Не варто забувати, що “Котлас” – це лише одна з компаній, яка в 2015 році отримала нафту від “Укрнафти” і не заплатила за неї. Є ще ТОВ «Галнафта», що заборгувало 1,37 млрд грн, ТОВ «Гарант-УТН» – 1,33 млрд грн, ТОВ «Техтрейд Груп» – 1,10 млрд грн, ТОВ «ТД Прикарпаттянафтотрейд» – 2,05 млрд грн (заборгованість вказана станом на 30 вересня 2015 року).

Що найцікавіше – “Укрнафта” нещодавно звернулася до судів з приводу затвердження мирових угод з цими компаніями, проте суди відмовили “Укрнафті”. Йдеться про суди першої інстанції – можливо, надалі ці справи будуть розглядатися в апеляції.

Антимонопольний комітет (АМКУ) ще в березні 2017 року оштрафував цілу низку компаній, зокрема, “Укртатнафту” та НПК “Галичина”, акціями яких володіють офшорні фірми групи “Приват”. Компанії визнали винними в антиконкурентних діях на аукціонах з продажу нафти та газового конденсату «Укрнафти».

Загальна сума штрафу, накладеного Антимонопольним комітетом, склала майже 1,4 млрд грн.

Проте українська судова система, як завжди, стала горою на порятунок рідного національного капіталу. Спочатку суди першої інстанції визнали протиправними штрафи АМКУ, а вже 8 травня 2019 року і Верховний Суд України підтвердив їхнє рішення. Питання про змову на аукціонах “Укрнафти” у публічному проторі більше не піднімається.

Водночас, міноритарні акціонери “Укрнафти” продовжують вимагати від України в Стокгольмському арбітражі сплатити 4,7 млрд доларів, зокрема, за відбір чи купівлю в “Укрнафти” газу за заниженими цінами, збільшення ренти за надрокористування тощо. Загальна сума претензій становила 4,7 млрд доларів, проте пізніше акціонери збільшили свої претензії до 5,4 млрд доларів. Зараз ця справа – на стадії розгляду. Хочеться сподіватися, що досягнення угоди щодо погашення податкових боргів “Укрнафти” позитивно відіб’ється на перебігу судового процесу. Проте, наразі ніщо не вказує на зміну позиції позивачів. Що буде робити держава Україна в разі винесення в цій справі негативного рішення – поки невідомо.

Ну й про поточну діяльність “Укрнафти”. Якщо за попереднього Уряду і Президента «Укрнафта» отримала прибуток у 4,7 млрд грн, то за 9 місяців 2019-го чистий збиток компанії склав 363,8 млн грн.

І от попри такі, чесно кажучи, зовсім незадовільні показники, “Укрнафта” продовжує залишатися дуже “щедрою” до деяких компаній. Так, як повідомляє профільний ресурс Enkorr, “Укрнафта” пробачила приватівському “НПК-Галичина” 6,5 млн грн штрафів та пені по боргу за постачання нафтового газу. Також, за повідомленням того ж ресурсу, “Укрнафта” пробачила дніпропетровській компанії “Укрнерно-Трейд” пені та штрафів на суму 22,7 млн грн по боргу за природний газ.

Підсумок:

Закриття питання з боргами “Укрнафти” за 2006 - 2012 роки. Цей спір однозначно негативно впливав на діяльність компанії, акціонерами якої були як держава, так і приватні акціонери. Чи зможе держава Україна якимось чином скористатися з цієї угоди при розгляді скарги акціонерів “Укрнафти” у лондонському арбітражі – поки під питанням.
Ігор Коломойський — Перемога, Держава Україна — Перемога/Поразка

Судами скасовано штраф в 1,4 млрд грн, накладений на низку нафтопереробних підприємств групи “Приват”.
Ігор Коломойський — Перемога, Держава Україна — Поразка

“Укрнафта” пробачила “приватівським” нафтопереробним компаніям 29 млн грн штрафів та пені
Ігор Коломойський - Перемога, Держава Україна - Поразка

Феросплави/Центренерго

Феросплавний бізнес – третій потужний “кит”, на якому тримається імперія Коломойського. В його основі – Нікопольський та Запорізький заводи феросплавів. До речі, частина цього бізнесу також належить і олігарху Віктору Пінчуку, який виступає акціонером НЗФ.

У феросплавного бізнесу є й свої мінуси, одним з яких є його надзвичайна енергоємкість. Україна реформувала ринок електроенергетики, зробила його більш сучасним і ринковим. І згідно з новою моделлю ринку, в 2019 році до складу тарифів “Укренерго” планувалося включити витрати на передачу електроенергії. Очевидно, ці нововведення не дуже сподобалися Ігорю Коломойському, оскільки з’явилися відповідні судові позови, а під офісом “Укренерго” стартували пікети робітників його феросплавних підприємств.

І в червні 2019 року вже відомий по рішенню з денаціоналізації “ПриватБанку” Окружний адміністративний суд Києва за позовом Нікопольського заводу феросплавів призупинив дію постанов НКРЕКП (держорган, який визначає правила гри на ринку електроенергії), які встановлювали тарифи “Укренерго” на передачу електроенергії. Фактично, цим рішенням було підважено запуск всієї моделі ринку електроенергії. Пізніше апеляційний суд розблокував тарифи “Укренерго”. Проте… Для п’яти підприємств нові тарифи таки виявилися призупиненими. Мова йде, звичайно ж, про підприємства групи “Приват” – Нікопольський завод феросплавів, Запорізький завод феросплавів, “Дніпроазот”, Марганецький та Покровський ГЗК.

За словами виконуючого обов’язки голови правління НЕК “Укренерго” Всеволода Ковальчука, НКРЕКП продовжує судитися з цього питання з підприємствами Коломойського. Він також оцінив суму несплат “приватівськими” підприємствами через призупинення дії для них тарифів в 420 млн грн. “Наразі понад 420 млн грн. Лише після того, як НКРЕКП, рішення якої оскаржуються, виграє суд з цих питань, ця сума буде вважатись боргом. І ще буде процедура стягнення цих коштів", – розповів Ковальчук в інтерв’ю медіа.

Проте битва за дешеву енергію для феросплавного бізнесу на цьому не закінчилося. Як стверджує в своєму розслідуванні Бізнес Цензор, олігарх віднайшов для своїх підприємств майже вічне джерело дешевої енергії. В даному випадку мова йде про “Центренерго”. 78% акцій цієї компанії, яка виробляє електроенергію з вугілля, належить державі в особі Фонду держмайна. Попри це, робота “Центренерго” на сьогодні дуже тісно пов’язана з великим капіталом.

Як зазначає видання в своєму розслідуванні, підприємства групи “Приват”, зокрема, Нікопольський завод феросплавів, є основними споживачами електроенергії “Центренерго”, яку вони закуповують за прямими договорами. Видання стверджує, що закупівля електроенергії проводилась за ціною нижчою, ніж в той час існувала на ринку. Лише за неповних 4 місяці минулого року, за оцінкою Бізнес.Цензора, через продаж електроенергії за прямими договорами компаніям Коломойського "Центренерго" недоотримало 700 млн грн виручки”.

Проте, треба віддати належне уряду та прем’єр-міністру Олексію Гончаруку, який вочевидь таки зважився вступити в конфлікт з олігархом номер один країни з приводу “Центренерго”. Так, за результатами засідання уряду 26 лютого Гончарук пообіцяв продовжувати і посилювати боротьбу з корупцією до її повного знищення, включаючи корупцію в енергетиці. “Ми прийняли рішення про заміну менеджменту в компанії “Центренерго” і на трьох обленерго. Це прискорить підготовку цих підприємств до прозорої приватизації”, – повідомив Олексій Гончарук. Водночас, попри оприлюднення відповідних рішень щодо призначення керівників обленерго, рішення по зміні керівництва “Центренерго” станом на середину дня 2 березня так і не було оприлюднене.

Можливо, причиною такого затягування з оприлюдненням подібного рішення можуть стати подальші події, що зачепили всю владну вертикаль. Мова йде про можливу відставку самого прем’єр-міністра. Як стверджує “Дзеркало тижня” з посиланням на власні джерела, прем'єр-міністр Олексій Гончарук був викликаний 28 лютого до Зеленського, де під час зустрічі серед іншого президент поставив Гончаруку запитання про рішення Кабміну щодо зміни глав енергокомпаній, включаючи “Центренерго”. За словами джерела видання, Зеленський нібито повідомив про те, що Коломойський був украй незадоволений цими кадровими змінами, та поцікавився причинами, які спонукали прем'єр-міністра Гончарука їх здійснити.

Підсумок:

Судом призупинена дія постанов НКРЕКП для підприємств групи “Приват”, якою встановлювалися нові тарифи для “Укренерго”. Суму несплат “приватівськими” підприємствами керівник “Укренерго” оцінив у 420 млн грн
Ігор Коломойський — Перемога, Держава Україна — Поразка

Продаж “Центренерго” електроенергії за прямими договорами компаніям Коломойського. Лише за неповних 4 місяці минулого року, за оцінкою медіа, через подібну реалізацію "Центренерго" недоотримало 700 млн грн виручки
Ігор Коломойський — Перемога, Держава Україна — Поразка

Уряд призначив нове керівництво “Центренерго”. Але поки незрозуміло, чи вступило це рішення в дію, та як воно виконується. Також незрозуміла позиція Президента з цього питання
Ігор Коломойський/Держава Україна: Конфлікт триває

Авіакомпанії

Якщо вірити самому Ігорю Коломойському, він володіє лише 25 % однієї з найбільших українських авіакомпаній – «Міжнародні авіалінії України» (МАУ). Проте переважна більшість експертів та медіа сходиться на тому, що саме він контролює всю компанію.

У вересні минулого року міністр інфраструктури Владислав Криклій заявив, що його міністерство розробляє механізм компенсацій українським авіакомпаніям, які змушені облітати територію Російської Федерації. Йшлося, перш за все, про МАУ Коломойського та авіакомпанію SkyUp. За словами міністра, авіакомпанії стають неконкурентоспроможними, тому що вони змушені робити обліт і втрачати чимало коштів.

На щастя, поки що, здається, ця ініціатива закінчилася для державного бюджету нічим — рішення так і не було прийняте, принаймні, офіційно про це нічого не заявлено.

Рішенням сумновідомого Окружного адміністративного суду Києва, пізніше підтвердженим апеляційним судом, було скасовано вимогу Офісу великих платників Державної фіскальної служби щодо сплати МАУ близько 60 млн грн податків та зборів. Дану суму нарахували, оскільки в ході податкової перевірки встановили, що МАУ сплатила компанії-нерезиденту за оренду двох літаків 431,6 млн грн. При цьому авіакомпанія скористалася пільгами, наданими Конвенцією урядів України та Великобританії про усунення подвійного оподаткування.

МАУ стверджувала на підставі цієї конвенції, що прибуток та дохід від експлуатації повітряних суден підлягає оподаткуванню виключно в державі, резидентом якої є отримувач подібного прибутку чи доходу. Податківці стверджували, що британська компанія-отримувач доходу була не кінцевим власником отриманого доходу, а лише виконувала функцію посередника. Зрештою, суд пристав на сторону української авіакомпанії і прийняв рішення “визнати протиправним та скасувати” рішення податкової.

Окрема історія — із заборгованістю МАУ перед “Украерорухом” за послуги з аеронавігаційного обслуговування. Це досить давня історія, борг перед “Аерорухом” накопичувався не один рік. Проте в 2019 році він сягнув вражаючої суми. В інтерв’ю профільному виданню “Центр транспортних стратегій” Андрій Ярмак опосередковано підтвердив, що борг МАУ перед “Украерорухом” складає близько 1 млрд гривень. “Загальний порядок цифр такий (1 млрд грн – ред.), однак ця сума включає і плату за надані послуги, і штрафні санкції, і поточні платежі”, — зазначив він.

Проте в кінці минулого року з’явилася інформація з посиланням знову ж таки на Ярмака про те, що МАУ таки почала потроху погашати заборгованість. Але, за його словами, ці виплати навіть не покривають поточних витрат.

Ще одна авіакомпанія, яку пов’язують з Ігорем Коломойським — “Дніпроавіа” — може взагалі претендувати на місце найщасливішого учасника судових процесів минулого року. Верховний суд України торік 10 жовтня відхилив касаційну скаргу державного “ПриватБанку”. Таким чином, було підтверджено попередні рішення судів, якими банку відмовили у виплаті відсотків та пені з наданих авіакомпанії кредитів на загальну суму 1,5 млрд грн.
Впродовж 2017 - 2018 років цю справу розглядала в різних господарчих та апеляційних судах, по “Дніпроавіа” була розпочата процедура банкрутства, ініційована компаніями групи “Приват”. Крапка в цій справі була поставлена Верховним судом України.

Підсумок:

Судовим рішенням скасовано вимогу Офісу великих платників ДФС щодо сплати МАУ близько 60 млн грн податків та зборів.
Ігор Коломойський — Перемога, Держава Україна — Поразка

Верховний суд України 10 жовтня минулого року відхилив касаційну скаргу “Приватбаку” і відмовив у визнанні кредитної вимоги на 1,5 млрд грн до “Дніпроавіа”
Ігор Коломойський — Перемога, Держава Україна — Поразка

Саме в 2019 році ми побачили, як у масовому порядку закривалися “старі” справи шляхом “замикання” всього судового ланцюжка рішенням Верховного Суду. Фактично, поки що Ігор Коломойський вийшов переможцем із більшості справ, відкритих проти нього за часів протистояння з президентом Порошенком.

На деяких напрямках — зокрема, в ситуації з “Укрнафтою” — сама держава досить охоче йшла на співпрацю з олігархом, укладаючи з ним мирові угоди. В той же час, на такому стратегічному для олігарха напрямку, як “ПриватБанк”, олігарху поки не вдалося досягти суттєвого успіху. Можна говорити, що державі вдалося втримати свої позиції — принаймні, станом на початок березня. Водночас, викликає певні побоювання вперте просування правок до так званого “антиколомойського” закону.

Основна інтрига протистояння між державою та олігархом, здається, очікує нас попереду. Мова йде про ситуацію навколо призначень до “Центренерго”, де уряд останнім часом проявив достатню рішучість у відстоюванні державних інтересів.

Наслідки цього протистояння матимуть суттєвий вплив на подальший перебіг подій у всій країні. Без реального, а не на словах позиціювання влади як такої, що протистоїть олігархам, вона буде приречена, в кращому випадку, на безкінечне перетягування канату з українським олігархом, у гіршому – просто опиниться у його обіймах. Справа лише в часі.

коломойський зеленський олігархи