Курс на олігархів та Росію і кінець епохи нових облич. Відставка Уряду, Генпрокурора та зміна риторики Зе

"Нових обич замало", але кадрів Януковича забагато не буває

Зеленський: «Це уряд нових облич. Але облич замало. Потрібні нові мізки та нові серця. Цей уряд знає, що робити. Але знати замало — потрібно дійсно дуже багато працювати, потрібно робити. І ми не маємо боятися правди — ми повинні визнавати помилки».

Заміна уряду ознаменувала кінець епохи нових облич і радикальну зміну декорацій на українській політичній сцені. Те, що «облич замало», апріорі зрозуміло кожній людині зі здоровим глуздом, і під час минулорічних виборчих баталій опоненти Зеленського постійно звертали увагу на цей очевидний факт. Проте саме на міф про «нові обличчя», «найновішим» з яких був сам Зеленський, купилася більшість виборців, давши «Слугам народу» карт-бланш на зміни в країні.

Але тепер Зеленський відкинув один із наріжних каменів своєї дотеперішньої риторики як «помилку». Хоча насправді це була свідома маніпулятивна технологія. Але тепер можна позбутися людей, яким була відведена роль демократичного фасаду режиму, а заодно й баласту, на який можна валити провину за наслідки своєї політики.

Нова кадрова риторика Зеленського нагадує вже призабуту риторику Януковича, а частина нових міністрів є безпосередніми діячами режиму Януковича. Кого саме президент намагається видати за людей «з новими мізками і новими серцями», яскраво змалювала у виступі в парламенті депутатка від «Голосу» Олександра Устінова:

«Я бачу контрреволюцію режиму, який ми виганяли з Майдану… Нам намагаються зараз продати як нове обличчя нового міністра охорони здоров'я (Ілля Ємець – Тексти), який вже був міністром охорони здоров'я за часів Януковича. Нам намагаються зараз сказати, що нове обличчя – це пан Гутцайт (міністр молоді та спорту – Тексти), якого ви вигнали зі списку, який у вас ішов 81 номером, тому що був занадто зашкварений. Тому що в нього бізнес в Росії, а його бізнес-партнери – це все ж таки люди, які зараз воюють в російській армії.

Пан Уманський (міністр фінансів – Тексти) свого часу підписав 79 мільйонів гривень, які були передані компанії Саші Януковича. Які потім через прокладки було виведені, а ці гроші мали піти на будівництво "Охматдиту".

У нас міністр соцполітики (Марина Лазебна – Тексти) – це людина, яку свого часу призначав на посаду Віктор Янукович як голову служби зайнятості. А ви знаєте, як при Віктору Януковичу отримували посади”.

Економічне падіння і заморожені пенсії. Хто ж це зробив разом?

Зеленський: «Ми постійно чули про економічний стрибок, але є враження, що економіка брала розгін, спіткнулась і ризикує проїхатись обличчям по землі. За два місяці нового року невиконання держбюджету становило майже 16 мільярдів гривень, — ми повинні казати правду. 13 із них — це провал надходжень від митниці (…). Нам розповідали про рішучий та безкомпромісний бій з контрабандою, але наразі виглядає так, що в цьому бою контрабанда відправила Митницю в нокаут (…). Інший наш біль — падіння промисловості на 5%. І воно триває четвертий місяць поспіль у багатьох секторах. Уряд, на жаль, не надав інструментів, які стимулюють внутрішнє виробництво та нові виробничі потужності. (…) Ми ризикуємо, що про наш промисловий потенціал скоро казатимуть: «Це було давно і неправда».

«Понад 11 мільйонів пенсіонерів — реальний план щодо підняття їхніх пенсій, може, десь і є, але, на жаль, комунікаційно він відсутній. Ми нічого не чули, суспільство нічого про це не чуло. Велика частина пенсіонерів отримує менше двох тисяч гривень, індексація пенсій зараз не проведена, програма підвищення пенсій для людей 80+ років поки що не реалізована».

Одразу виникає запитання: а хто ж це зробив разом? Чому це раптом президент говорить про свій власний уряд так, ніби це якісь марсіани чи кляті «попередники», а не призначені за його особистою вказівкою люди? Хіба уряд вів якусь окрему від Зеленського політику? Хіба не одна й та сама партія контролює Банкову, Кабмін і Верховну Раду? Хіба Зеленський не є одноосібним лідером, вказівки якого уряд і правляча фракція беззастережно виконують? Хіба всі ці півроку не Зеленський роздавав ці вказівки – усні й письмові, публічні й таємні, в ручному режимі керуючи країною?!

Критика Гончаренка так розлютила Зеленського, що він побіг до депутата через увесь зал, аби повчати його

В’їдливо, але влучно про це сказав у своєму спічі, адресованому президенту, депутат від «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко:

«Ми маємо обіцянку кінця епохи бідності. А що ми маємо в результаті? Ми маємо заморожені пенсії людей, ми маємо Вашу обіцянку, що після 70 років нужденні люди не будуть сплачувати комунальні тарифи. І де воно? Ви обіцяли підвищення пенсій людям, старшим 80 років. Де воно? Навіть ту індексацію, яку Ви по закону мали зробити зараз, Ви її не робите. Немає кінця епохи бідності, може, тільки для Ваших друзів.

Ви обіцяли кінець епохи кумівства. Де Баканов? Це Ваш друг, сусід і партнер, Ви таких всіх назбирали. І оце Ваша епоха кумівства. Ми бачимо, як вона «закінчилась».

Ви обіцяли кінець епохи жадібності. А тепер платите сотні тисяч гривень, сотні тисяч гривень своїм міністрам, керівникам державних компаній і в конвертах депутатам від "Слуги народу". Це кінець епохи жадібності?

Ви обіцяли кінець епохи брехні. Але Ви брешете, брешете людям. Ви обіцяли забрати мандат у депутата – ґвалтівника неповнолітньої, якого Ви привели у Верховну Раду. Він і зараз тут сидить».

До речі, виступ Гончаренка вивів Зеленського з рівноваги. Президент піднявся зі свого крісла і, стрімко пройшовши через усю парламентську залу на гальорку, куди «слуги» посадили фракцію «ЄС», намагався повчати опозиційного депутата, як правильно виступати.

Критика потрапила в яблучко – Зеленський хоче створити в суспільстві ілюзію, що він, як «мудрий цар», бореться з якимось чужим урядом і виправляє помилки якихось сторонніх людей. Насправді ж це його власний уряд, його власна політика і перш за все його відповідальність. І Зеленського дуже дратує, коли його публічно товчуть носом у цей факт.

Тарифи

Зеленський: «Уряд провалив роз’яснювальну — це найважливіше — кампанію, комунікацію і роботу з місцевою владою, для того щоби люди в усіх регіонах дійсно відчули на собі зменшення вартості платіжок за тепло».

Президент не збирається визнавати, що сама по собі обіцянка знизити тарифи виявилася блефом. Натомість звинувачує власних урядовців, які не змогли переконати людей вірити байкам влади, а не цифрам у власних платіжках.

Випади у бік Заходу

Зеленський: «При всій повазі до наших міжнародних партнерів, при всій вдячності за їхню допомогу, сьогодні громадяни нашої країни у наглядових радах наших підприємств почувають себе національною меншиною.

Ми не ставимо під сумнів прозорість чи ефективність роботи іноземців, їхній внесок у боротьбу з корупцією. Ні. Це лише питання справедливості і нашого почуття суб'єктності».

Наростання антизахідної риторики Зеленського і його команди є ознакою одразу двох тенденцій. По-перше, Зеленський узяв курс на посилення позицій близьких до нього олігархів, і саме ставленики цих олігархів, вочевидь, змінять менеджерів і членів наглядових Рад у державних компаніях. У т.ч. іноземців, які не погоджуються обслуговувати бізнес-інтереси нової влади. По-друге, ця риторика є частиною загального розвороту в бік Росії.

«Слуги народу», по суті, створили нову коаліцію з промосковською ОПЗЖ. Вони не лише майже однаковими словосполученнями звинувачують західних партнерів у тиску і втручанні в українські справи, розповідають, що Гончарук, Рябошапка і Ситник служать Соросу та Порошенку, агітують за так званий «мир» з Москвою, але й спільно голосують за відставку уряду й генпрокурора.

Яскравою ознакою цього промосковського розвороту стала й заява нового прем’єр-міністра Дениса Шмигаля про намір пустити воду в окупований Крим.

За кілька годин прем’єр у вже звичному для «слуг народу» стилі опублікував у фейсбуку допис зі спростуванням власних слів.

А ще за кілька годин остаточно всіх заплутав, заявивши з трибуни парламенту, що «в разі потреби» воду постачатимуть для українських громадян у Криму «хоч бутлями, хоч цистернами», але не для промислових та військових об’єктів.

Очевидно, що заміна патріотичних і професійних керівників на більш проросійських і слухняних торкається не тільки уряду. Зміни вже відбуваються в центральних органах виконавчої влади, Нацраді з телебачення й радіомовлення та інших структурах влади всіх рівнів.

Торпедування медреформи

Зеленський: «Потрібно мати сміливість і визнати, що багато хто не готовий до другого етапу медичної реформи від 1 квітня. Майже щодня у нас протести в різних медичних закладах, люди бояться закриття лікарень, а в тих бояться звільнень. Місцева влада іноді не готова брати на себе повноваження, немає достатнього фінансування тощо — багато причин. Є великі питання до тарифів, медичного обладнання та дуже велике питання кадрів. Отже, головне питання: а куди ми зараз поспішаємо? Куди ми «летимо»?

Запитання, навіщо поспішати з реформами, звучить дуже кумедно від людини, яка ініціювала «турборежим» і постійно розповідала, що у нас немає часу на розкачку. І ось – несподіваний розворот на 180 градусів. Мовляв, навіщо поспішати? Звичайно, хтось, у кого здоров’я міцніше, може й почекати.

А хтось чергового зволікання зі змінами в медицині може й не пережити. Втім, кадрова політика Зеленського у сфері охорони здоров’я наводить на думку, що справа не стільки в часових рамках реформи, скільки в прагненні віддати медицину на відкуп старим корупціонерам, звівши зміни в галузі нанівець.

Швидше за все, така доля чекає й решту реформ. Одним із поодиноких винятків може стати хіба що реформа децентралізації, над якою влада й особисто Денис Шмигаль справді активно працюють. Але й тут усе залежить від того, чи Зеленський хоча б із третьої спроби внесе нарешті адекватний, без диктаторських замашок, проєкт змін до Конституції щодо децентралізації.

Курс на репресії

Зеленський: «Я хотів би зробити нашим правоохоронним органам два подарунки. Перший — це календар. Він має нагадати вам, що надворі вже весна. Другий — це Кримінальний кодекс України. Є підозра, що дехто його не має, на жаль. Сподіваюсь, він стане вашою настільною книгою (…) На зустрічі влітку правоохоронні органи одноголосно казали «У нас все є, потрібна тільки політична воля». Політична воля, — що це таке? Я вам її дав. Візьміть її, ви її отримали. «Потрібно, — казали, — скасувати телефонне право». Будь ласка — скасуйте, будь ласка, беріть це. Ніхто зверху не спускає жодні прізвища, на які треба звернути увагу… Окрім ваших, так (Зеленський звертається до депутатів ЄС на чолі з Петром Порошенком, а правляча фракція стоячи аплодує – «Тексти»).

«Скажіть, будь ласка, як мені не втручатися у вашу діяльність, щоби вона нарешті принесла результат, якого чекають всі? (…)»

Це послання було найвиразнішим у всій промові Зеленського. Глава держави ні слова не сказав про верховенство права, про захист свободи й безпеки українців, про потребу неухильного дотримання Конституції та законів, про відповідальність правоохоронців за незаконні дії чи тим більше – про власну відповідальність за незаконні вказівки правоохоронцям (у т.ч. зафіксовані на «плівках Труби»).

Меседж Зеленського був прямо протилежним – від правоохоронних органів вимагається розгорнути репресії. Розгорнути якнайшвидше, орієнтуючись не на закон і факти, а на календар і вказівки згори. Перш за все – обов’язково розгорнути репресії проти політичної опозиції.

Мета Зеленського – не право і справедливість, а залякування й ув’язнення опонентів (на жаргоні правлячого режиму – «посадки»). Усіх, хто намагатиметься бодай трохи пригальмувати маховик репресій і хоча б час від часу звертати увагу на потребу дотримуватися закону – чекає доля Рябошапки. Якого звільнили саме за те, що він, з одного боку, дозволив розслідувати злочини, пов’язані з партнером Зеленського Ігорем Коломойським, а з іншого – не надто поспішав виконувати вказівки щодо розправи з опонентами влади.

Очевидно, що тепер «слуги народу» й ОПЗЖ поставлять більш слухняного прокурора, який спрямує енергію у вказане згори русло. Керівники СБУ й особливо НАБУ або зрозуміють натяк, або також позбудуться посад. А з ДБР, яке вже є головним інструментом репресій і очільниця якого заявила про намір скасувати амністію майданівцям – як і з МВС, керівника якого Зеленський назвав одним з найефективніших міністрів – у президента, схоже, повне взаєморозуміння.

Уряд пішов – проблеми залишаються

Зеленський: «Сьогодні на внутрішньополітичному полі існуючим проблемам та чинному уряду затісно. Вони більше — це моя думка — не можуть існувати поруч. А отже, хтось із них повинен піти».

Незрозуміло, з якою метою Зеленський сказав ці слова, але це – чиста правда. Хтось справді мав піти – або уряд, або проблеми. І президент вирішив, що треба вигнати уряд, а проблеми – лишити. Власне, у нього й не було іншого вибору, бо він сам і є головною проблемою України. І доки цю проблему не буде вирішено, на нас чекають важкі часи.

уряд репресії політика зеленський реванш