Щоб упоратись із епідемією, потрібен весь уряд, а не лише система охорони здоров'я

Так, це нечесна гра – проте багато країн будуть змушені в неї зіграти. Якщо залишити COVID-19 без нагляду, то кількість жертв вірусу подвоювалася б кожні п'ять-шість днів, вважає видання.

Уряди можуть сповільнити цей темп – але проблема в тому, що "бюрократичний час" відрізняється від часу епідемії. Тому багато урядів по всьому світу почуваються "плоскостопими", нездатними бігти досить швидко.

Випадки вірусу спостерігаються вже в добрій половині країн світу. На полудень 10 березня за київським часом, за даними університету Гопкінса, відомо про близько 115 тисяч заражених та понад 4 тисячі загиблих.

Однак аналіз видання The Economist, зроблений на основі випадку Китаю, показує, що в багатьох країнах на одного ідентифікованого хворого може бути десяток неідентифікованих. До речі, нижча смертність – це просто більша кількість тестованих, а вища смертність у відсотках просто значить, що не про всіх хворих знають.

Наприклад, в Ірані, Південній Кореї та особливо в Італії відомо про велику кількість хворих. А, наприклад, у США відомо про понад 750 хворих станом на 10 березня – проте Америка після перших півтори сотні захворілих протестувала лише кількасот людей, тоді як Південна Корея щодня тестує десяток тисяч осіб. Почавши шукати, США знайшли, звісно, епідемію, що "втекла з-під контролю".

Коли в країну проникає вірус, то для затримання його та пом'якшення ефекту потрібні не лише лікарі та фельдшери.

ВООЗ отримала в Китаї урок про те, як мали б упоратись із епідемією системи охорони здоров'я. Однак потрібно, щоб діяли всі урядові системи – особливо з огляду на те, як через вірус ламаються ланцюги постачання цілої глобальної економіки, через що тимчасово закриваються цілі галузі виробництва.

Першим завданням урядів є забезпечити лікарні людьми та грішми. Китай "призвав" (як в армію) понад 40 тисяч медичних працівників до провінції Хубей. Великобританія подумує про те, щоб повернути на роботу лікарів, які перебувають на пенсії.

Світовий Банк спрямовував 12 мільярдів доларів, а МВФ – 50 мільярдів доларів спеціально на боротьбу з COVID-19. Світовий Фонд, який зазвичай бореться з малярією й туберкульозом, дозволив країнам переспрямовувати його гранти на боротьбу з коронавірусом. Конгрес США також виділяє 8.3 мільярди на боротьбу з коронавірусом у країні. До речі, у США є чи не найкращі лікарі світу – проте система охорони здоров'я фрагментована й тому має дуже малий "запас міцності": лікарняних ліжок при епідемії може не вистачати.

Настільки ж важливо для заповільнення поширення хвороби якось примусити людей тестуватися ще тоді, коли спалах почався і його можна стримати. Навіть у США близько 28 млн людей не покриваються медичними послугами взагалі, а багатьом іншим доведеться самостійно платити за своє лікування в разі ураження.

Крім того, людям із м'якими симптомами добре б самим ізолювати себе. І тут важливими є офіційні й оплачувані лікарняні, яких нині нема в багатьох країнах. Багато людей не можуть собі дозволити не вийти на роботу за власний рахунок. У тих же США чверть працівників не має оплачуваних лікарняних. Чому так швидко поширюється вірус в Італії? Зокрема, тому, що кожен п'ятий рахується "самозайнятим" і не має офіційних лікарняних, тож продовжує працювати навіть із симптомами. Результат – дедалі більша кількість заражених. Одне з математичних моделювань показало, що в разі епідемії гарантовані лікарняні зменшили б кількість випадків грипу в США на 40%.

Лікарняні дозволили б також послабити удар по попиту, який, разом із порушенням ланцюгів постачання та загальною панікою, б'є по економіці багатьох країн. В Китаї в лютому 2020 року виробнича активність упала до рекордно низького рівня з часу введення моніторингу в 2004 році. Економіка в першому кварталі 2020 році в цілому може впасти вперше з часів смерті Мао!

ОЕСР передбачає, що світове зростання економіки в цьому році буде найнижчим з 2009 року. Математичне моделювання Австралійського національного університету показує, що загальний ВВП в Північній Америці та Європі буде на 2% нижчим, ніж був би за відсутності епідемії, та на 8% нижчим, якщо смертність виявиться вищою, ніж очікувалося.

У багатих країнах значна частина економічних зусиль припадає не так на медицину, як на заспокоєння фінансових ринків. Федеральний Резерв США зменшив ставки за два тижні до своєї запланованої зустрічі, на якій щорічно визначається монетарна політика. Центробанки Австралії, Канади, Індонезії також вступили в дію з цією ж метою – пом'якшення паніки на фінансових ринках. Європейський Центральний Банк також може вдатися до подібних заходів, очікує The Economist.

Однак нинішнє заповільнення економіки – не звичайна рецесія. Дії центробанків полегшать отримання позик та заспокоять паніку, проте дешеві кредити не припинять захворювання людей. Монетарна політика не відремонтує зламані ланцюги постачання для виробництва.

Краще підтримувати економіку прямо: допомагаючи людям і фірмам, по яких ударив коронавірус і злам економіки, платити свої рахунки. Позичаючи їм гроші, якщо потрібно. Для фізичних осіб пріоритетом має стати безоплатне лікування та надання оплачуваних лікарняних.

Адміністрація Трампа (!) думає про оплату рахунків за лікування для людей, уражених коронавірусом. Японія виплатить з казни зарплати батькам, які залишаються вдома, щоб доглядати за малолітніми дітьми, які не пішли до школи чи дитсадку. Сингапур допоможе таксистам, що лишилися без роботи. Потрібно більше подібних ідей.

Ліквідність буде значним викликом і для компаній. І хоча цей шок не відрізняється від фінансової кризи, коли отрута поширюється зсередини – той період показав, як упоратись із кризою ліквідності. Фірми, які втрачають доходи, все одно повинні платити податки, зарплати та відсотки за позиками. Уряди мають подумати, як зменшити цей тягар, поки триває епідемія, щоб уникнути непотрібних банкрутств та звільнення людей з роботи.

Роботодавців можна спонукати скоротити робочі дні для всіх одночасно – а не звільняти натомість частину робітників. Влада може допомогти банкам виплачувати позики фірмам, які стикаються з браком коштів – так, як це робилося під час фінансової кризи й так, як це робить Китай сьогодні.

Китай також прямо наказав банкам не братися зараз за неплатників. Західні уряди такого зробити такого не можуть, але в інтересах самих позичальників показати зараз "терплячість" до тих, хто позичає – так, як це робилось у США під час тимчасового припинення роботи уряду в 2018-19 роках.

Так, є тиск. З одного боку, в охороні здоров'я потрібно "розтягнути" епідемію в часі, щоб із піком просто впоралися лікарні. З іншого боку, в економічній політиці потрібно, навпаки, мінімізувати тривалість закриття фабрик через відсутність робітників. Зрештою, урядам слід буде знайти баланс.

Але наразі уряди настільки відстають від епідемії, що пріоритетом має бути просто сповільнення її поширення.

коронавірус економіка світ