Людяність. Канадська чиновниця, її троє дітей і чоловік рятували мешканців будинку для літніх. Персонал розбігся через вірус
Уявіть собі, що ви лікарка та одна з директорок у системі охорони здоров’я. Ваша організація, окрім іншого, відповідає за моніторинг будинків для людей похилого віку. Зараз неділя, 16:30. Ви не просто на роботі — ви вийшли з кабінету, сіли за кермо й приїхали до будинку для людей похилого віку — де, здається, щось не так. Про це пише Євген Лакінський, автор книги «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді» За матеріалами La Presse.
Саме в такій ситуації опинилася Надін Лярант (Dre Nadine Larente). У неділю 29 березня вона приїхала до приватного будинку для літніх людей — резиденції «Еррон» (Herron) на заході Монреалю, де перебувало 130 людей старшого віку.
Ситуація в резиденції «Еррон» нагадувала фільм жахів: на 130 старших людей було лише двоє санітарів і одна медсестра. Вони не встигали навіть нагодувати пацієнтів. Їжу розносили по кімнатах і ставили просто на підлогу — та чимало мешканців не могли навіть встати, не кажучи вже про те, щоб нахилитися й підняти обід. Люди залишалися голодні, зневоджені та в лайні (у прямому сенсі слова, адже не було кому міняти памперси). Дехто, здається, був у такому стані вже не перший день. Зазначимо, що подібні історії, коли персонал кидав підопічних через пандемію, траплялися в багатьох країнах.
Що б ви зробили на місці Надін? Викликали допомогу? Саме це вона й зробила. Але перший дзвінок зробила своєму чоловіку. Той приїхав із трьома їхніми дітьми — 13, 15 і 17 років, і вчотирьох вони взялися розносити їжу. Сама ж лікарка взялася до важчих справ. Допомога приїхала, і вони продовжували роботу разом... Чоловік із двома молодшими дітьми працювали до 9-ї вечора. Надін зі старшою дочкою — до першої години ночі.
Надін Лярант
«Де були родичі пацієнтів?» — питали люди. Виявилося, що візити до резиденції були заборонені з 14 березня, і родичі просто не знали, що там робиться.
«Таємниця фільму жахів»
Щоб не вдаватися в подробиці, ситуація, вочевидь, розвивалася так: наприкінці березня в резиденції зафіксували кілька випадків COVID-19. Частина персоналу пішла на карантин, інші злякалися й не вийшли на роботу.
За версією власниці, вона дізналася про катастрофічний брак персоналу лише по обіді, не змогла знайти заміну й відразу ж повідомила центр охорони здоров‘я.
Робота санітара в будинку для літніх людей — важка і фізично, й психологічно. Та проблеми в резиденції «Еррон», схоже, почалися задовго до коронавірусу. Ще в 2017 році перевірка виявила, що пропорція між мешканцями й персоналом «крихка». Тоді в «Ерроні» мешкали 103 людини. Що ж зробили власники? Збільшили кількість — ні, не персоналу, а підопічних! — до 130. Воно й не дивно: щомісячна платня за проживання — близько $4 000, плюс фінансова підтримка від держави.
Навіть у «мирні» допандемійні часи в резиденції були проблеми з утриманням персоналу — чимало санітарів та сестер йшли звідти, а ті, хто залишався, були перенавантажені, та не завжди кваліфіковані. Коли в березні 2019 року, за рік до епідемії, в «Ерроні» старша жінка захлинулася їжею прямо в їдальні, їй не змогли надати допомогу, а санітарка побоялася навіть викликати швидку. Жінка померла.
Звісно, за часів коронавірусу ситуація дійшла до ручки.
Будинки для літніх людей: як це працює
У традиційних суспільствах старші люди живуть із дітьми та онуками. В Північній Америці у більшості випадків дорослі діти селяться окремо від батьків. Старші люди, які вже не в змозі дбати про себе самостійно, переїздять до резиденцій для старших людей: там їх годують, лікують, розважають. Усюди чистенько, акуратно, комфортно. Якщо в людини чи її нащадків є гроші — існують приватні резиденції, якщо нема — державні. А діти й онуки регулярно відвідують дідусів та бабусь. Вдома ж бо вони б не змогли надавати такий нагляд, а тим більше — медичну допомогу.
У теорії все добре. На практиці ж буває по різному. У деяких резиденціях справді добрі умови. А в деяких... як уже вийде. Подекуди жаліються на погану їжу, брак персоналу, брак медичного обслуговування...
Є два чинники: 1) Є багато старших людей, часто безпомічних, які вже дещо забувають, і в яких не завжди легкий характер. 2) На догляді за ними можна добре заробити — платять же й родичі, й держава. Є певна спокуса набрати якнайбільше підопічних та заощадити на персоналі й не тільки.
За часів COVID-19 виявилося багато «цікавого» — і що в приватних резиденціях санітарам платять мало, і що вони (санітари) подекуди працюють у кількох резиденція одночасно, тож якщо в одній з них вірус, мимоволі можуть занести його й до іншої. І, звісно ж, що у санітарів нема масок...
Кримінальна справа
З 29 березня, як тільки виявили проблему, резиденцію «Еррон» взяли під державну опіку. Практично відразу ж поліція розпочала кримінальне розслідування.
Франсуа Лего (François Legault), прем‘єр-міністр Квебеку, заявив, що резиденція приховувала від держави всю складність ситуації і не надавала потрібні документи. Власниця заявила, що вона сама попросила державу про допомогу і виконувала всі інструкції. З іншого боку, резиденції компанії Katasa, якій належить Еррон, вже були об‘єктом розслідувань, які виявляли численні порушення й недоробки. Та невідомо, скільки інших резиденцій мали аналогічні порушення. Проблеми зараз не тільки в «Ерроні» — просто там ситуація зайшла занадто далеко.
Як би там не було, але з 13 березня 2020 року в резиденції «Еррон» помер 31 мешканець, і більшість, здається, не від COVID (зазвичай в цій резиденції помирає близько чотирьох людей на місяць).
«Скільки ще старших людей має померти, щоб викликати хвилю обурення?» — питає квебекський журналіст Патрік Лягасе (Patrick Lagacé).
Власники перекладають відповідальність на державу, держава — на власників.
Але, на щастя, є такі люди, як лікарка Надін Лярант, її чоловік і діти.
