Влада «виконуючих обов'язки». Як напередодні впровадження ринку захоплюють сільську землю. Приклад із Полтавщини

Незаконне захоплення земель в українському селі процвітало завжди. Після скасування мораторію на продаж землі (який ми вітаємо — Тексти) таких випадків може тільки побільшати, адже "віджата" земля стає ходовим товаром, який можна буде легко збути. Тому перед тим, як ринок землі запрацює, слід ухвалити низку законів, які його регулюють, та, що особливо важливо, налагодити чітку роботу Держгеокадастру, котрий фіксує право власності на землю.

Служба безпеки України постійно блокує оборудки так званих «чорних реєстраторів» (зазначимо, що в нормальній державі це не функція спецслужби), які діють спільно з працівниками Держгеокадастру, — припинено рейдерські захоплення в Донецькій, Житомирській, Одеській, Полтавській, Луганській областях та місті Києві. Нові земельні скандали зафіксовані у Київській, Рівненській, Чернівецькій, Волинській областях. На жаль, у більшості цих випадків у такі схеми втягують учасників та ветеранів АТО. Аферисти використовують цей статус як дірку в законодавстві — користуються тим, що держава пообіцяла кожному учаснику війни земельну ділянку. Самі ж ветерани у цій схемі отримують незначні гроші й формально нічого протизаконного не роблять.

Нагадаємо, що громадяни України зможуть купувати землю з 1 липня 2021 року, а з 2024 року набувати право власності зможуть і юридичні особи.

Україна. Надмірна розораність

Я їду в Полтавську область, у село Хорошки Лубенського району. В редакцію звернулись місцеві мешканці з тривожним сигналом: хтось почав розорювати заплавні луки села. Це село відоме тим, що там відбувались зйомки усім відомої музичної комедії «Весілля в Малинівці». Та у мешканців села настрій зараз невеселий — земельне рейдерство докотилось і до них. Справа дійшла до відкритого протистояння, тому селянам довелось викликати правоохоронців — у селі зараз дійсно грандіозний шухер.

Від Києва до Полтави простягається магістраль М-03, яка через Харків йде аж до державного кордону з Росією (КПП «Довжанський»). Дорога до Лубен у непоганому стані.

Землі обабіч розділені лісопосадками на певні геометричні форми, щоб затримувати вологу, а також для зручності обробки/контролю. Пізніше заглиблююсь у питання — виявляється, що розораність земель в Україні є найбільшою в світі! Вона вже досягла 56% загальної території держави. Із 60 млн гектарів земель майже 72% становлять саме сільськогосподарські угіддя (це 33 млн гектарів ріллі та майже 8 млн гектарів природних кормових угідь, сіножатей і пасовищ).

До зміни клімату це була проблема майбутнього, але зараз, коли стало сухіше і тепліше, така розораність призводить і до пилових бур, одна з яких накрила Київ цієї весни. Наші чорноземи виснажуються і втрачають свої якості. (Детальніше читайте у нашій статті: «Земля і пустеля. Україна може втратити свої ґрунти, якщо не зупинити варварське розорювання природних ділянок»)

Розорювання земель також збільшує викиди СО2 в атмосферу, що, в свою чергу, посилює зміни клімату.

Хорошки. Люди в розпачі

У Хорошках відразу прямую до приміщення сільської ради. Біля неї мене зустрічають місцеві, які найактивніше протестують проти рейдерства — дякують за приїзд, цікавляться, «як столиця». Починають розповідати, що сталось та чим загрожує, на їхню думку, ситуація з розорюванням заплавної луки. Вони вважають, що після того, як ці землі оброблять хімікатами при вирощування кукурудзи, після чергового розливу річки хімія піде і в саму річку, і в їхні городи та колодязі. Вони не дуже глибокі, до води максимум сім метрів, а то й менше. Інша проблема — де тепер випасати корів. З кожним роком їх все важче утримувати в господарствах, якщо не буде пасовищ — корови усі поїдуть на бійню, а багато сільських сімей втратять істотне, а подекуди і єдине стабільне джерело доходу.

Мешканці не просто стурбовані — вони у відчаї. Не розуміють, що потрібно робити і як себе захистити. Розорювання вони зупинили, але потужні John Deere вже встигли передискувати приблизно 60 (!) гектар заплави річки всього за кілька заїздів. Коли трактори приїдуть знову — невідомо, але те, що це станеться — впевнені.

У захист з боку влади не вірять. Хоча, як зізнались, багато хто з них голосував за нову владу, та вона зрадила їхні надії. Пройшов рік, але ніякого покращення не відбулося, стало тільки гірше. Олександр Ришко, один із активних протестувальників, каже, що й зараз би голосував проти Порошенка, бо не переносить його фізично. Він досі вважає, що це найголовніша проблема, яка в нас була. Та водночас каже, що Зеленський його теж не задовольняє. Олександр Рішко: «Зеленський — хороший актор, записує хороші ефірчики. Але такої марної роботи, як він робить, не було ще ні в кого. Я в ньому розчарований однозначно».

З приміщення сільради виходить сільський голова, селяни починають активно спілкуватися з ним.

У центрі — сільський голова Микола Бровко

Микола Олександрович Бровко керує громадою з 2002 (!) року. Раніше працював у школі вчителем фізкультури. З гордістю згадує, що в 1980 році ніс олімпійський вогонь по території Лубенського району Полтавщини. Я його розумію: в радянські часи це означало належність до обраної касти партфункціонерів.

Але тепер йому доводиться відповідати на всі незручні та гострі питання розлючених односельців, за партію не сховаєшся. Він єдиний доступний щодня представник влади в селі — нікуди не дінеться, хоча й дуже хочеться (зважаючи на його настрій). Він пояснює людям, що нікому не надавав ніяких дозволів на обробку тієї землі, не погоджував ніякі документи, що сам стурбований цією ситуацією. Земля знаходиться за межами села, мовляв, там його повноваження закінчуються.

На допомогу йому час від часу приходить державний еколог, інспектор екологічної інспекції Центрального округу Сергій Хоменко. Він теж приїхав за викликом селян. Але й його роз’яснення не вселяють надії в людей. Все, що він може — провести позапланову перевірку у вигляді натурного огляду, описати все, що побачив, та скласти про це акт. Він не може ні провести докладну експертизу, ні навіть швидко та професійно виміряти велику ділянку землі, яку розорали, — для цього потрібне спеціальне сертифіковане обладнання з технологією GPS. Якого, звісно, нема ні у нього, ні в сільського голови. Хоча чисто по-людськи еколог розуміє місцевих, адже з такими ситуаціями він стикався вже не раз.

Еколог-інспектор не може ні провести докладну експертизу, ні навіть виміряти розорану ділянку землі — для цього потрібне спеціальне сертифіковане обладнання з технологією GPS

«На жаль, це типова ситуація — через розпорошення контролюючих функцій між різними органами, їх недостатню матеріально-технічну базу та неузгодженість законодавства порушники лишаються безкарними. Дотримання земельного законодавства формально перевіряє і Держекоінспекція, і Держгеокадастр — а в реальності відбувається масове використання земельних ділянок з порушенням цільового призначення чи взагалі без документів по всій Україні. Нашою організацією спільно з Держекоінспекцією, Мінекоенерго, комітетом екополітики Верховної Ради розроблений і зареєстрований проект Закону про державний екологічний контроль №3091, який дозволить створити ефективний природоохоронний контроль, але він, незважаючи на підтримку керівників профільного комітету та депутатів від правлячої фракції, вже 3 місяці лежить без руху в комітеті», — каже аналітик МБО «Екологія-Право-Людина» Петро Тєстов.

Активісти просять надати довідку від сільради, що ці землі справді раз на 2−3 роки затоплює річка, що це заплава. Голова спочатку погоджується — мовляв, добре, напишу. Але потім уточнює: можу вказати тільки те, що цю територію край села останній раз дійсно два роки тому затопило у весняну повінь. Мовляв, він не спеціаліст, не має права стверджувати, що це заплава річки, а не просто лука для сіножаті (як це зазвичай і вказується в юридичних документах). Далі вирішуємо поїхати оглянути розорані землі для складення акту державним екологічним інспектором. Їдемо усі разом — голова, активісти, еколог та журналіст.

Спільний огляд розораних земель

Сільський голова розповів мені те, що знає зі свого боку. 27 квітня йому зателефонували з невідомого номера, людина представились як фізична особа-підприємець Гриценко Григорій. Сказава, що буде обробляти землю у них.

Микола Бровко: «Я запитую у нього — де саме? Каже — біля ферми. Відповідаю, що там у нас орендує сінокоси й пасовища фірма «Райз-Максимко» (це компанія Бахматюка, — авт.), головний офіс у Києві, а у нас тут територіальне управління та відділок. Він мені щось інше доказував, я нічого не зрозумів. Кажу, що якщо маєте бажання у нас обробляти землі, хоча у нас вільних немає, то спочатку приїдьте сюди, покажіть свої документи, хто ви такі, на які землі маєте дозвіл — ми подивимось.

Він приїхав, привіз мені документи на 15 осіб, виданих Держгеокадастром у Полтаві. Це накази «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» на земельні ділянки по 2 гектари — для ведення особистого селянського господарства. Усі документи датовані від 15 січня по 13 квітня цього року, і ця земля оформлена для учасників АТО, так мені було сказано».

Перепитую — чому лише 15 наказів?

Микола Бровко: «Там їх 65 чоловік. Частина вже зроблені, а частина на стадії виготовлення. Я попросив і зробив з частини тих документів копії для себе, щоб потім можна було хоч би чимось захиститися. Я вже пред’являв їх представнику екологічної інспекції з Полтави».

Далі, як кажуть активісти та стверджує голова сільради, — на луг за селом заїхали потужні трактори. 28 квітня вони почали дискувати землю, 29 квітня продовжили роботи попри спротив селян. Активісти кілька разів викликали місцеву поліцію, але лише після приїзду прокуратури 30 квітня роботи було «тимчасово призупинено до з’ясування всіх обставин» (формулювання від прокурора, що приїздив за викликом).

Трактористи орали ділянку, не дотримуючись навіть елементарних правил: до води всього 10—15 метрів, а подекуди набагато менше. Про50 метрів охоронної берегової зони для середніх річок, згідно з Водним кодексом — у цьому випадку навіть не йдеться.

Розораний заплавний луг

Крім того, готуючи землю до оранки, зрізали невеликі поодинокі дерева, які росли на лугу.

У сільській раді Хорошків я поспілкувався з землевпорядницею, яка при мені зайшла на сайт Держгеокадастру та на мапі показала, як швидко міняються дані по ділянках, що знаходять навколо їхнього села. Ще тиждень тому, каже, більшість територій за селом, де вони зазвичай випасають свою худобу, була іншого кольору. Про це завжди була домовленість із районним відділенням Держгеокадастру, яку вони щороку поновлювали. За призначенням це були землі для пасовищ та сіножаті. Але тепер вони на очах змінюють форму власності, ось ці чорно-сірі прямокутники — то і є наділи по два гектари землі. Нібито для ветеранів війни. Але потім на них з’являються рейдери. Ще кілька десятків гектарів пасовищ — під реальною загрозою зникнення.

Території для випасу худоби різко змінюють форму власності

Відомості про землі з кадастрової карти

Хорошкам пощастило. Тут оселилася людина з великого міста, яка знає, як підняти шум у соцмережах, як організувати протест і кому скаржитися. Родіон Заугольний із Харкова, два роки тому змінив квартиру в місті на будинок у Хорошках, він — типовий дауншифтер. Розмовляє російською, проте за українське село готовий покалічити. Дуже йому болить ця проблема: втікав від бруду цивілізації, та вона його і в цьому віддаленому селі знайшла…

День закінчується, але я розумію, що мені обов’язково треба поспілкуватися з представниками полтавського Держгеокадастру, з обласними чиновниками, поліцією. Тому вирішую їхати в Полтаву, там і заночую.

Полтава. Зачинений Держгеокадастр

Відрядження у карантин — ще те випробування. Поїсти ніде, навіть не на всіх заправках вип’єш кави, що там вже казати про хот-дог. Однак журналіста прогодує і язик, і ноги. Знайшов помешкання на ночівлю, знайшов і перекус. Все ж Полтава — гостинне місто.

Вранці відразу намагаюсь потрапити в Держгеокадастр Полтавської області. Приїжджаю за адресою — і цілую замок. На поверхах ніби відкриті вікна, десь світиться світло. Та на дверях засови та грізні таблички: відвідувачів тут не чекають, карантин. Двічі про це пишуть — можливо, комусь з першого разу не дійде.

Додзвонитися на вказаний на сайті телефон теж проблематично — або трубку ніхто не бере, або ж лінія зайнята. Карантин в Держгеокадастрі Полтавської області видається абсолютно глухим. І німим.

Тим часом телефонує Родіон, у нього хороша звістка. Поголос про рейдерські події в Хорошках пішов непоганий, тож по обіді в Лубнах має відбутись нарада обласних чиновників — обговорюватимуть проблема розорювання пасовищ і сінокосів в Хорошках та інших селах Лубенського району (Вовчик, Снітин). Ніби на ній має бути голова облдержадміністрації, тож я сподіваюсь зустріти й представників поліції, і, можливо, когось із кадастру — а раптом поталанить? Дві години — і я в Лубнах.

Лубни. Піар — все

Зустріч має відбутись у міській раді, тож чекаю на активістів там. Приїхав голова сільської ради Хорошків, бачу кількох депутатів районної ради. Нарешті з’являється делегація чиновників вищого рангу, на чолі — голова Полтавської облдержадміністрації Олег Синєгубов, якого було призначено восени минулого року.

З ним поруч, майже не зберігаючи соціальну дистанцію, але в масці, народна депутатка Анастасія Ляшенко. Це її 148-й мажоритарний округ, де вона стала депутатом від партії «Слуга народу» минулого літа. Хто ще з ними — сказати важко, всі у масках. Зате легко впізнати представників губернаторської прес-служби, з дорогими фото- та відеокамерами, яких не менше 4 чи 5 людей. Піар у нинішньої влади — на недосяжній висоті.

Нарада досить імпровізована і триває недовго. Сідаємо в кабінеті заступника мера Лубен — подалі один від одного, одягаємо маски, починається розмова. Олег Синєгубов просить розповісти про ситуацію голову сільради, активістів, свої репліки та запитання пізніше скажуть і журналісти.

Нарада у заступника мера Лубен

Єдина корисна інформація, яка прозвучала з вуст Олега Синєгубова і дала чітке розуміння, що ж коїться з чиновниками Держгеокадастру Полтавської області: їх просто немає!

Є лише виконуючі обов’язки керівника цієї інстанції, які змінюються щомісяця, а то й щотижня. І так — по всій Україні. У грудні 2019 року новий голова Держгеокадастру Денис Башлик відсторонив від виконання робочих обов’язків всіх регіональних керівників. Відтоді у Полтавському держгеокадастрі розпочалася своя справжня кадрова катавасія, яка продовжується досі. Наприклад, Олександр Костиря — зараз в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, він прийшов у березні цього року, а до нього було ще кілька «виконуючих обов'язки».

Є лише виконуючі обов’язки керівника управління Держгеокадастру, які змінюються щомісяця, а то й щотижня. І так по всій Україні.

Тобто, немає в кого питати — що ж відбувається у цій організації насправді. Звісно, буде викликаний тимчасовий керівник, йому будуть озвучені питання щодо цих розораних ділянок, відповіді проаналізують. Якщо були порушені норми закону, то інформацію передадуть правоохоронцям. Так чи інакше, але голова Полтавської державної адміністрації Олег Синєгубов на камери заявив, що бере під особистий контроль цю справу, і зробить все від нього залежне, щоб проблему вивчили та вирішили. Що ж, побачимо. Слово — не горобець.

До речі, щодо розораних земель у Хорошках 2 травня було відкрито кримінальне впровадження за статтею 197-1 Кримінального Кодексу України «Самовільне зайняття земельної ділянки». Я звернувся за коментарями до представника Лубенської поліції, Дмитра Майбороди, який теж тимчасово виконує обов’язки начальника цього підрозділу МВС. На мої запитання він не відповів, посилаючись на таємницю слідства.

Але запевнив, що вони працюють над цією справою, перевіряють інформацію і щодо замовників, і щодо того, чи справді земля виділяється дійсним учасникам АТО, і чи не було порушення закону з боку представників Держгеокадастру.

Типова ситуація

Я зв’язався телефоном з Григорієм Гриценком, трактористи якого «попрацювали» на окраїні села Хорошки наприкінці квітня. Насамперед хотів з’ясувати, хто ж його замовник, для кого він взявся надавати свої послуги. Пан Григорій, почувши, що я журналіст і займаюсь питанням землі в селі Хорошки, сказав, що перебуває в лікарні. Мовляв, у батька інсульт, тому зараз йому не до коментарів. Передзвонити не запропонував, тому я пообіцяв зателефонувати йому пізніше, за кілька днів.

У сухому залишку. Дізнатися, хто ж насправді стоїть за лаштунками нового земельного скандалу на Полтавщині, поки що не вийшло. Але фактом є те, що маючи на руках лише частину дозволів на виготовлення проектів землеустрою, без погодженої технічної документації загалом, без договору з орендарями ділянок (та й незрозуміло — чи ті ділянки по 2 га вже встигли оформити «атошникам» у власність?), без погодження чи хоча б обговорення цього проекту з громадою села — невідомий рейдер встиг розорати велику частину запланованої території.

І якби місцеві не підняли шум і не почали закидати скаргами усі інстанції, кликати на допомогу правоохоронців та ЗМІ — за тиждень вся земля була би розорана, і чинити якийсь спротив просто не було би сенсу.

Ситуація в Хорошках дуже схожа на подібні незаконні оборудки з виділенням земель нібито для учасників АТО в інших регіонах країни. Все відбувається за однією схемою. Спочатку підшуковуються вільні ділянки поза межами населених пунктів — цим, звісно, займаються службовці Держгеокадастру, за що й отримують винагороди. Далі аферисти шукають певну кількість громадян, які за своїм правовим статусом мають право першочергово претендувати на приватизацію земельних ділянок.

Найзручніший варіант зараз — це ті, хто брав участь в антитерористичній операції на сході України. Від них за невеликі гроші (500—1000 у.о.) беруть копії документів та доручення на представлення їхніх інтересів у відповідних органах державної влади. Після виділення ділянок замовляється технічна документація, далі йде розпаювання ділянок по 2 гектари, після чого, знову ж таки, Держгеокадастр підписує наказ про передачу цим особам у приватну власність ділянок. Щойно ділянки відчужуються у держави чи комунального підприємства, — вони відразу переписуються на інших осіб. Наприклад, таким чином минулої осені було відчужено 232 га земель сільськогосподарського призначення у Києво-Святошинському районі.

І таких випадків по Україні багато— вже, мабуть, десятки. Увесь цинізм цієї ситуації — в тому, що, прикриваючись статусом учасника АТО, аферисти розтягують українські землі за безцінь.

полтавщина корупія земля село