«Чорні лісоруби» з Волині. У лісовій глушині від банд тікає навіть поліція

Держава кволо бореться зі знищенням лісів

«Чорними лісорубами» прозвали всіх лісових браконьєрів, які полюють на вікові дуби, карпатські смереки та інші цінні породи дерев. Вони знаходять в лісі дерева найкращої якості, нишком зрізують, вивозять та продають на нелегальному ринку. Далі з них виготовляють, наприклад, дубові бочки для виробництва коньячних спиртів та інших дорогих алкогольних напоїв, або унікальні авторські меблі та різні цінні речі. Ареал незаконних вирубок доволі широкий — від Карпат до Слобожанщини, від Волині до лісів столичного регіону, куди приїжджають незаконно різати віковий ліс навіть із Рівненщини.

Тут варто пояснити. Ліс можуть красти по-різному. Напівлегально: це коли у лісництва є дозвіл на вирубку, але він виданий з порушенням, або коли прикриваються санітарною чи протипожежною рубкою, а рубають комерційну деревину. Також зазначимо, що в сучасному світі ліс росте для того, щоб його рубали й продавали — для багатьох країн це важлива галузь економіки. Але ліс потрібно рубати правильно, щоб він потім сам відновився, або його власники мають висаджувати новий (деталі — в нашому довгому тексті).

У цій статті йдеться виключно про нелегальні вирубки, на яких нема жодних документів.

Цей незаконний бізнес досить прибутковий, адже всього один куб такого дерева може коштувати близько 500 євро у заготівельників.

Лісові війни на Волині

Знайомитися з локальною проблематикою я почав у Волинському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, де на мої не завжди зручні запитання щиро відповів Руслан Войцеховський, головний лісничий управління .

Він зізнався, що зараз вони мають дійсно серйозну проблему. На Волині панує організоване злочинне угрупування, яке системно займається крадіжками лісу. Ця проблема помітніша на території Ківерцівського району, смт Цумань, де майже все вкрито лісами. Серед лідерів угрупування — 4 чи 5 осіб досить молодого віку, близько тридцяти років.

Їм допомагають ще молодші хлопці, які виступають сторожами та інформаторами, а також допомагають перевозити та ховати деревину, частково її переробляти. Завдяки раціям та мобілкам, на яких часто змінюють сім-карти, вони оперативно тримають зв'язок між собою, попереджають про пересуванням поліції чи лісової охорони. Зрубаний дуб може залишитись у лісі — якщо запідозрять, що їх почули, або що дерево можуть впізнати лісники.

Зрізаний дуб. Фото надане "Волиньлісом"

Працюють виключно електропилками, вони майже безшумні. Мають певну кількість авто на європейських бляхах (позашляховики, мінівени та мікроавтобуси), які власноруч трансформовані під перевезення вкраденого лісу — виймають задні сидіння, переробляють багажні відділення.

Вкрадені і розпиляні дуби перевозять мікроавтобусами, щоб не привертати уваги. Фото надане "Волиньлісом"

Фото tsn.ua

Тому відразу ріжуть ліс на метрові колоди, щоб далі досить швидко завантажитись та непомітно проїхати по будь-якій дорозі — це ж не вантажний автомобіль, який привертає велику увагу. А кожен джипа чи мінівен поліція теж не буде зупиняти — їх на дорогах тисячі. Діють «чорні лісоруби» швидко й продумано. Тому затримати їх важко. А якщо й зловиш «на гарячому» — машини кидають, тікають. Але тепер діють ще й нахабно: повертаються і палять машини.

з машини вийшов чоловік у балаклаві, він вийняв зі свого авто пляшку з бензином, вилив її у салон затриманого мінівена та підпалив

З одного боку — нищать речові докази, відбитки пальців. З іншого — демонструють свою сміливість, залякують лісників. Так сталось на початку травня, коли вони спалили завантажений краденим деревом мінівен. Лісова охорона спочатку помітила збиті замки на в’їзді у лісовий квартал, а потім і підозрілий автомобіль. Зупинити його відразу не вдалось, він вдарив авто майстра лісу й поїхав далі. Оголосили перехоплення, його таки вдалося зупинити на дорозі край лісу. Всі, хто був у машині, відразу втекли. Але незабаром до лісничого з помічниками під’їхала інша машина, з неї вийшов чоловік у балаклаві, після суперечки він вийняв зі свого авто пляшку з бензином, вилив її у салон мінівена та підпалив.

Відео "Волиньлісу"

Потім було затримання ще одного автомобіля, джипа, який теж був завантажений краденим лісом. Його теж спалили крадії — повернувшись через якийсь час.

Відео "Волиньлісу"

Я прошу Руслана Войцеховського дати мені контакти когось із його підлеглих у районі, щоб я міг виїхати та безпосередньо поспілкуватись з учасниками тих подій. Все це виглядає справді дуже страшно та незвичайно, важко уявити, що хтось так відкрито не боїться йти проти закону. Але сподіваюсь роздобути більше деталей та фактів, тож далі дорога пролягає на Цумань.

Якось ганялися за поліцією

Цумань — невеличке селище міського типу, колишній районний центр, зовні нічим не відрізняється від інших селищ. Хіба тим, що дуже багато мешканців пересуваються моторолерами, мотоциклами та автомобілями з єврономерами — не дуже дотримуючись правил. Я зупиняюсь у центрі містечка, чекаю на головного лісничого Цуманського лісгоспу Володимира Левосюка, а також на Анатолія Дорошука, голову Цуманської об’єднаної територіальної громади.

Вони під’їжджають одночасно, але спочатку маємо розмову з Анатолієм Дорошуком. Він розповідає про ту ж саму проблему з «чорними лісорубами», бідкаючись, що ніхто не може зупинити їх. Мешкають вони здебільшого в сусідньому селі Карпилівка, але є й у самій Цумані. І що характерно, розповідає мені голова ОТГ, — коли, мовляв, хтось із представників закону чи влади намагається зупинити крадіїв, то їм на допомогу виходить усе село. Блокують дороги, не дають затримати, захищають, переховують.

ніхто не може зупинити чорних лісорубів, а місцеві їм співчувають

З одного боку, це зрозуміло — це ж їхні родичі, друзі, сусіди, однокласники. Така «громадська порука» в інших умовах була би гарним прикладом, але ж порушується закон, і ця тенденція призводить до фактичного безвладдя у цих краях. Закон не працює, тут ніхто не боїться ні представників влади, ні поліцейських. Та що ще гірше — на це з великим захватом реагує молодь.

В їхніх очах «чорні лісоруби» є місцевими героями, месниками без страху та докорів сумління. Вони сміливо беруть з них приклад, допомагають їм, а в перспективі теж планують займатись тим самим. Чому? Бо ліс крадуть усі — й офіційно прикриваючись посадами, і неофіційно; це роблять родичі, сусіди, знайомі.. То чому б не взяти своє?

Додамо, що із "взятого свого" не платяться податки, отже громада не отримує коштів на дороги, школи і тому подібне. Тобто парочка людей використовує спільний ресурс усіх мешканців Це навіть якщо відкинути шкоду завдану природі.

Коли в селищі відбувається якесь свято, день села чи якесь інше, — поліція туди свідомо не потикається. Чому — бо, як кажуть «можуть відгребти». Це не жарти — траплялося, що запальні молодики… ганялись на авто за поліцейськими, бо ті їм чимось не догодили.

Ніби підтверджуючи правдивість цих слів на центральну площу селища вилітає чорний джип BMW, робить різкий розворот на 180 градусів та, скрегочучи гальмами, зникає за поворотом.

на центральну площу селища вилітає чорний джип BMW, робить різкий розворот на 180 градусів та, скрегочучи гальмами, зникає за поворотом.

«Це вони?», — запитую в голови ОТГ. Він ніяково опускає очі додолу, нічого не відповідає… Пізніше, у продовженні розмови, зізнається — на майже 13 тисяч мешканців територіальної громади всього два дільничних (!), ще й один із них ліг у лікарню з підозрою на коронавірус. Все, у мене більше питань нема…

Далі розмовляю з Володимиром Левосюком, головним лісничим Цуманського лісгоспу. Він додає деталей: мовляв, так, «чорні лісоруби» почуваються тут дуже вільно, а всьому причина — безкарність. Тому й відверто залякують працівників лісової охорони — от, наприклад, нещодавно зрізали болгаркою один із залізних лісових дорожніх шлагбаумів, привезли до села та кинули під воротами будинку одного з лісників. Натякаючи, певно, що їм дороги перекрити не вийде, а де живуть охоронці — їм добре відомо.

Або стежать за рідними, переслідуючи їх на автомобілі ввечері. Про побиті вікна та словесні погрози годі й казати. Якби, каже Володимир Левосюк, хоча б одного з лідерів заарештували, довели вину та посадили — була б інша ситуація, інші би вже побоялись так цинічно себе вести. Володимир каже, що обласна поліція вже дуже серйозно зайнялась цим питанням, і це лише справа часу — вони мусять це припинити, вони мусять когось арештувати. Відкрито два кримінальних провадження, й вони потроху рухаються. Запитую — а не відкупляться «дубокради» (він саме так їх називає у нашій розмові), поліція ж теж гроші любить? Каже що ні, не повинні. Це для них справа честі, бо занадто вже нахабно та цинічно діють «дубокради».

Запитую, а скільки ж заробляють у них лісники офіційно? За які гроші ризикують? Відповідає — в середньому по лісгоспу офіційна зарплата становить близько 10 тисяч гривень на місяць. А скільки ж заробляють їхні опоненти? Куб хорошого дуба коштує близько 450 євро, за раз вивозять по декілька кубів, а за день роблять по 3-4 ходки, а часом і більше. Тобто, якщо навіть розділити прибуток на всіх учасників, то лише з однієї «спецоперації» вони заробляють в день так, як лісник — за місяць.

Запитую у головного лісничого, чи не страшно за тих 400 доларів на місяць так ризикувати, адже живете поряд, і все може статись. Каже — так, страшно, але вибору нема. Все вже зайшло далеко, тепер ситуація проста — хто кого…

Але чи лише за свою офіційну зарплату б'ються лісники? Тут варто зазначити, що офіційна зарплата — це все-таки стабільність та гарантована пенсія, на відміну від розбійницької торгівлі дубами. Плюс корпоративна солідарність зі своїми. Є й елемент міжвидової конкуренції, бо в лісгоспах теж дерево крадуть, і ці об’єми — ще більше вражають. Треба поговорити з іншою стороною цієї запеклої сутички. Ситуація не виглядає однозначною, щось має бути ще.

Хто вони — банальні крадії чи народні герої?

Мені вдалось знайти контакт одного з тих, кого називають «чорними лісорубами». І кого лісники підозрюють в організації цього злочинного угрупування — або, принаймні, одного з їхніх лідерів. Хоча сам Павло себе так не називає і каже, що його не варто до цього всього прив’язувати.

Власне, перша телефонна розмова з ним із самого початку не складалася, адже на мої прямі запитання про спалені автівки та крадіжки лісу Павло відповів бурхливо. Мовляв, питати про таке прямо має право тільки суддя або прокурор, але не журналіст. Що його самого переслідують, погрожують проламати голову.

І що він знайшов на своїх машинах шість GPS-трекерів. Тобто, хтось незаконно відстежує його переміщення, і хтозна — можливо, я теж є ланкою у цьому стеженні за ним…

Беру паузу.

Але вже за кілька днів сталось те, про що мене попереджав Володимир, головний лісничий із Цумані. Поліція Волині здійснила 26 травня два десятки обшуків у 12 підозрюваних у Ківерцівському районі, в різних місцях. Вилучили холодну й вогнепальну зброю, балаклави та маски, різне спеціальне обладнання, набої, багато простеньких мобільних телефонів та рації.

Тут і вище — фото Нацполіції

Також правоохоронці провели низку обшуків на місцевих приватних пилорамах, виявили та вилучили там певну кількість деревини різних порід без документів про походження. Ну, а родзинкою на торті стало затримання мікроавтобуса Mercedes, водій якого перевозив дуб без документів — саме так, як це завжди робили «чорні лісоруби». Його нібито затримали для перевірки на причетність до незаконних схем.

Фото Нацполіції

Я відразу стривожився, чи не втратив я своє джерело інформації, та вирішив написати Павлу на Вайбер, чи то не його затримали. І врешті він почав відверто говорити. Ось що буквально він мені розповів, далі пряма мова — пряміше якої вже й нема чого хотіти...

«Ні, Ігорю, мене не затримали, у мене просто обшук був. І це була просто «показуха», вони так роблять пару раз на рік. Вони просто приїхали на кілька пилорам, до людей, які їм не платять чи не вважають за потрібне. І нас трохи пообшукували, знайшли там якісь рації, які можуть використовуватись у таких цілях, як там, наприклад, колодязь викопати, яке там стеження-среження…

І маячки, які вони там забрали — то ж це їхні були, які вони ставили нам. Вони втратили за місяць шість маячків. Це ті, шо на наші машини приліпили, ото приїхали і їх забрали. Це такий собі вони піар зробили. Якби вони заїхали в дійсності на ті пилорами, де лежить до хріна-хрінища ліса краденого, куди возить директор і продає, куди лісничий і лісник возить і продає — на ті пилорами ніхто ніколи не заїжджає. Але скоро ми туда заїдемо».

«Вони на лісову охорону тратять дуже багато, але вона неефективна, не займається тією роботою, які в них прямі обов'язки. Їм понакупляли машини, джипи, форму, повиучували їх всіх. Але це люди, які займаються тільки прикриттям вивезення лісу. Все, більше нічого. Ніякої іншої цілі в них нема, вони сплять, коли їм треба охороняти, коли треба стежити за культурами, берегти ліс. Вони того не роблять. І понятно, що молодьож дивиться на весь цей бєспредєл, і хоче тоже звідти свою копійку вирвать».

Далі я відповів, що безумовно розміщу всю інформацію, яку він мені надасть, без купюр. І Павло продовжив.

«Можна багато говорить, багато того, що ми бачимо. Вам треба три сторони почути — нашу позицію, позицію поліції, лісгоспу. І людей ще треба послухать. Які дивляться на все це і просто плачуть. Є пару чоловік, які з ними хочуть боротися. Понятно, шо хтось для когось як кістка посеред горла. І починаються такі впливи, через поліцію, через разні там залякування монтіровками і так дальше... Розміщайте куди хочте, але нічого ми їм не зробимо. Мені люди прийшли і чотко-ясно сказали, шо «спрячь топор войни», шо нічого не зробиш, сістєму не поламаєш. Але я кажу — а я попробую, я попробую!»

«От напримєр, є парк Цуманська Пуща, там взагалі нічого не можна робити. Даже дрова збирать, це якшо по закону, і вони там не дають даже дрова збирать. Так я прийшов до лісничого і я йому там відкопав більше 50 пеньків! Він там зрізає дуба, сантиметрів десять вниз у землю зрізає, а потім засипає пенька зверху землею, а дуба забирає — і має гроші з того. Так крадуть ліс вони. Я їм ці пеньки відкопав, то вони все одно сказали, шо то пеньки мої. Бо інакше як ти ті пеньки найшов. А я кажу — можу їх найти набагато більше, якщо захочу.

Бо це ж просто, по лісі йдеш і видно — галявина, воно ніби все росте порядошно, а потім бах — і просвєт, галявина. Береш шомпура і просто втикаєш, шукаєш, бо вже знаєш, що воно там повинно буть. І так багато можна знайти, я за 5 годин пройшовся по лісу і знайшов тих 50 пеньків. Лісова охорона вже працює кілька років, 2 чи 3, а що вона знайшла? То нафіга та лісова охорона, якщо я за тиждень більше найду і зроблю, ніж вона за три роки… Ось вам елємєнтарне питання любому з них — і вони моментально тєряются…»

«Задайте питання лісничому, який по званню старший, ніж лісник, — а що в тебе робиться в обході? А він скаже, що «а я яким боком туда? Лісник матеріально відповідальний, то ви його питайте». Мол, то не його діло. Як будто він там не працює в тій сфері. Він тільки командує лісником! Лісник — привези мені те, зроби мені те, машину мені поремонтуй! Тут один такий вже був дірєктором таким, наладив схєму. Що лісник робить лісничому все, все що той скаже. От машину треба ремонтувать, а той каже — а де я гроші візьму? Так той каже — так піди і в лісі знайди. Годьни шо небудь, зріж. І зроби мені машину, он там ключі в ній…

От нашо тоді ця схєма, якщо вона взагалі не працює на людей, на державу? Не працює на державу та їхня банда…»

Я вдячний Павлу за відвертість, але зазначу, що почав говорити тільки тоді, коли правоохоронці його притисли. Звісно, ми не можемо на 100% довіряти кожному його слову, але й перевірити усі твердження ми теж не в змозі. Як і спростувати. Дії та здобутки лісової охорони від часу її створення — це тема окремої розмови, ця структура розкриває в межах своєї відповідальності досить багато порушень та злочинів проти лісу щороку. Однак корумпованість, розкрадання та халатність у лісовому господарстві не видається вигадкою чорного лісоруба, який надягає маску «народного месника», адже щороку таких випадків розкривається та доводиться до суду поліцією, прокуратурою та СБУ досить багато.

На війні як на війні

Вкотре переглядаючи відео зі спаленими авто, починаєш розуміти, що місця для компромісу не залишилось взагалі. Це справжня війна, і в ній навряд чи будуть переможці. Постраждають ті, хто законом вповноважений охороняти ліс, але чесно це робити не завжди хоче. Постраждають ті, хто не від хорошого життя краде ліс і вважає це правильним, бо ті, хто ліс охороняє — крадуть ще більше. Страждає й сам ліс, бо його різали, ріжуть і будуть різати — усі.

Ці люди живуть у сусідніх селах або ж і зовсім поруч. Чим закінчиться це протистояння, спрогнозувати важко, однак однозначно воно може призвести до ще тяжчих наслідків: кримінальних розборок, каліцтв чи навіть смертей.

волинь ліси