Як впливові соратники Єфремова просили у Росії мільярди на "ЛНР", а в результаті стали ніким

Нещодавно опублікований хакнутий вміст поштової скриньки Бориса Рапопорта, заступника начальника «управління Адміністрації Президента РФ із соціально-економічного співробітництва з державами-учасницями СНД, республікою Абхазія та республікою Південна Осетія», відкриває нові аспекти участі місцевої політичної “еліти” в сприянні російському вторгненню та окупації східних областей України. Ми вивчили декілька листів.

16 червня 2014 року на пошту Рапопорта надходить лист із поміткою «Для Борис Яковлевича (Лично)».

Нагадаємо, що на цей час вже давно були захоплені усі адмінбудівлі органів державної влади в Донецьку та Луганську. За два тижні до того була захоплена база прикордонного загону у м.Луганську, а за два дні до цієї дати на підльоті до Луганського аеропорту збитий Іл-76 із десантниками 25 ОПДБр. Напередодні завершилась операція зі звільнення Маріуполя, але тривали бої за Слов’янськ. Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ залишалися під контролем бойовиків Паші «Локатора» Дрьомова. Наступного дня відбудеться кровопролитний бій за селище Металіст на підступах до Луганська, та потрапить у полон доброволець «Айдару» Надія Савченко, майбутній нардеп.

Коротше, палало на всьому фронті від Азовського моря до Сіверського Дінця.

Лист у Кремль

І ось у цей час російський посадовець, який відповідає за існування російських окупованих територій на кшталт Придністровʼя, Абхазії, Південної Осетії та щойно організованих Кремлем «ДНР» та «ЛНР», отримує пропозицію наступного змісту (орфографія збережена):

«Здравтствуйте!

Для планирования и принятия рещении по антикризисной программы ЛНР с нашей стороны подготовлено соответствующий план.

Считаем необходимим в ближаещее время встретится у вас для обсуждения и утверждения плана деиствии. Было бы результативно создать рабочую группу для коректировки необходимых мероприяти с участием представителей министерства Финансов, Экономики, Банка России, газпрома , РаоЭС, Росснефть, Поставщиков продавольствия и имедикаментов, а также представителей в соотвтетствие приложениям к письму.

Мы готовы приехать на переговоры в близжещее время в составе Захаров Сергей Юрьевич., Лазовский Эдуард Моисеевич, Могилевский Лев Иосифович.

У нас ситоация с каждым днем обостряется как в военном так и экономическом направлении.

Просим нажначить дату встречи и сообщить

С уважнеием

Могилевский Лев»

Перелічені у листі особи — відомі в Луганську члени політичної еліти місцевого осередку Партії регіонів та близькі соратники Олександра Єфремова.

Лозовський Едуард — фактично, особистий «банкір» Єфремова, багато років очолює створений Єфремовим «Укркомунбанк», до лютого 2014 року — один із заступників голови Луганської ОДА. Прославився ще й тим, що мріяв розстріляти Майдан, "как Жуков в Одессе в 46-м".

Захаров Сергій — депутат Луганської обласної ради від Партії регіонів, керівник ТОВ «Стронг», а головне — президент конфедерації «Русское наследие», яка до цього активно підтримувала безстрокове продовження базування ЧФ Росії в Криму, активний прихильник «Антимайдану», а надалі – «Армии Юго-Востока» Валерія Болотова.

Що ж до Льва Йосиповича Могилевського, який, власне, і відправив листа в АП РФ, то, як стверджує відомий луганський журналіст Сергій Іванов, він за часів Януковича був консультантом секретаря РНБО України Клюєва і керівника АП Льовочкіна.

Що ж пропонують ці впливові луганські регіонали?

У додатку до листа прикріплені документи «Схема мероприятий» та «ЛНР_финанс», які, власне, й розкривають плани оточення Єфремова.

Велику увагу приділено функціонуванню «Укркомунбанку». Пропонується зробити його головним банком «ЛНР», яка перебувала в процесі оформлення, та перераховувати кошти безпосередньо з Банку Росії до «народної республіки» з використанням фінансової установи Лозовського-Єфремова. При цьому, регіонали розраховували, що Росія виділяла б на підтримку цього сепаратистського анклаву 1,5-3 млрд. доларів щорічно! Неймовірно жирний шматок як для фінустанови, що на той час перебувала на межі банкрутства.

«Укркомунбанк», яким володіє Єфремов, вони хотіли зробити головним банком «ЛНР» через який мало б іти $1,5-3 млрд. російського фінансування.

Паралельно луганчани вимальовували Рапопорту проекти запровадження рублевої зони, інтеграції підприємств на захоплених бойовиками “ЛНР” територіях, до російського економічного простору. Пропонували анексувати нафто- та газогони на території Луганської області й створити на їх базі власного оператора.

Власник Луганського тепловозобудівного заводу — російський “Трансмашхолдінг” – мав би збільшити виробництво рухомого складу, РЖД та ВТБ – розмістити замовлення на виготовлення і ремонт вагонів на ПрАТ «Трансмаш», ВАТ «Стахановвагонмаш», ВАТ «ПВРЗ», Внешекономбанк РФ – максимально завантажити виробництво ВАТ «АМК», організувати імпорт його продукції.

МТС та Вимпелком — перереєструвати бізнес своїх операторів у нормативному полі ЛНР. “Міненерго + РАО «ЄЕС»: відпрацювати можливість придбання електроенергії у ЛНР, її транспортування в треті країни через територію РФ.

МО РФ + Мінпром РФ: відпрацювати можливість розміщення замовлень на підприємствах ВПК ЛНР (більше 50 підприємств і університетів).

Мінсільгосп РФ + Мінтранс РФ + Регіони РФ: відпрацювати можливість закупівлі сільгосппродукції в ЛНР та експорту пшениці, кукурудзи, соняшнику через порти РФ” — так автори листа уявляли функціювання економіки “народної республіки” за російські гроші. Запорукою цього вони вважали особисту вказівку Путіна, якому їхні плани мали б донести керівники Адміністрації Президента РФ.

Зауважимо, що більшість заходів мали бути виконані за великого фінансового вливання та адміністративно-організаційного втручання держорганів та державних корпорацій РФ. «Регіонали» з властивим їм комсомольським волюнтаризмом широкими мазками розписали усі “плюшки”, які мали надійти внаслідок захоплення Луганщини до російської економіки. При цьому, вони уникали згадок про те, чиїм коштом все це має робитися. Менше з тим, головне — особиста зустріч із “потрібними людьми” в Москві.

Московський кидок

Поки що невідомо, чи прийняли Могилевського, Лозовського та Захарова в Кремлі. Але, як показали шість років, що минули, прожекти луганської регіональної еліти зазнали повного краху.

Москва, наразившись на санкції за Крим та військове вторгнення на Донбас, не наважилась на пряме фінансування «народних республік», вибудувавши складну схему із проксі-банком у Південній Осетії.

“Для приховування прямої фінансової підтримки фейкових установ на захопленій території Луганської області РФ залучила до схеми фінансування банківську установу Південної Осетії, через яку кошти з Росії потрапляють до так званого «державного банку ЛНР». Потім гроші розподіляються самозваним «міністерством фінансів ЛНР» для утримання окупаційних органів влади та силового блоку псевдодержавного утворення. Зокрема, незаконних збройних формування «МДБ», «МВС», «народної міліції». Щорічний обсяг фінансування РФ псевдодержавного утворення на тимчасово окупованій території Луганської області перевищує 30 мільярдів російських рублів”, – повідомляло СБУ.

Жодні промислові корпорації РФ в “ЛДНР” не зайшли — навіщо їм зайві конкуренти?

Захоплення газогонів на півночі Луганщини та плани нафтопереробки в Лисичанську було перекреслено вдалими діями української армії. Все промислове виробництво на окупованих територіях майже повністю згорнуте.

Трансмашхолдінг — вивіз технічну документацію Луганськтепловозу до РФ

Трансмашхолдінг — вивіз технічну документацію Луганськтепловозу до РФ. Прибуткові вугільні підприємства Луганщини та Алчевський меткомбінат передані в користування олігарху-втікачу Сергію Курченку, який тісно співпрацює з ФСБ та викачує з “республіки” останні соки, не дуже переймаючись долею шахтарів та металургів — червневі страйки на шахтах окупованої Луганщини тому підтвердження. Плани “регіоналів” із створення за російський кошт власної міні-держави пішли прахом.

На даний час Лев Могилевський, автор листа, розпродав свої активи на окупованій Луганщині (ось оголошення про продаж) та виїхав до РФ. Лозовський мешкає в Ізраїлі, доля Сергія Захарова не є достеменно відомою.

Свята простота

Оточення Єфремова просто не знало і не могло знати – адже виросло на російському імперському міфі – про те, що з приходом на будь-які території Росія перш за все займається грабунком, навіть якщо поставила на окупованих територіях лояльний уряд. Наприклад, у комуністичній Польщі: як пише Енн Епплбом у своїй книзі “Залізна завіса. Приборкання Східної Європи”, маючи у Варшаві маріонетковий уряд, Червона армія намагалася вивозити польські заводи в СРСР. І цим намірам завадили тільки протести робітників, які перекривали залізницю.

Але цей простий урок і досі не вивчили навіть ті підприємці і політики, які в роки війни добре себе почували на українській території. Наприклад, зараз з Росією активно заграє Ігор Коломойський, але це вже ніша історія.

війна бізнес окупація луганщина економіка зрадники