Президент позитиву. Які прийоми використовує Зеленський, аби тримати рейтинг

Безособове телебачення та політична сатира

У сьогоднішніх топ-політичних шоу на центральних каналах прізвище “Зеленський” почуєш точно не частіше, чим “Порошенко”. На шоу щедро представлені представники монобільшості, які ведуть дискусії зі своїми політичними опонентами, але от нині діючого президента тут майже не згадують.

У колись нищівному для президента Порошенка політичному шоу на 1 + 1 “Право на владу” тепер досить конструктивно розповідається про поточні події в житті країни. За Зеленського теж згадують, але здебільшого якось опосередковано. “Мета, яку вам поставили”, - каже ведуча про завдання вочевидь поставлене президентом одному з чиновників. Прізвище Зеленського в даному випадку не згадується. Основний фокус тут - на представниках уряду.

У “Свободі слова” Савіка Шустера приблизно така ж ситуація. Досить конструктивне обговорення ряду проблем, з потужним ухилом на енергетику, наявність державних службовців, плюс потужна піарівська підтримка зі сторони незмінного тут Михайла Саакашвілі. Володимира Зеленського тут теж згадують побіжно. Хоча тут є свої особливості - декілька учасників, які справді дозволяють акцентувати на особистості Володимира Зеленського. Це Олег Ляшко та Юлія Тимошенко. Саме з їхніх вуст можна почути персонально критику проти Володимира Зеленського. Загалом, складається враження, що саме вони на цьому каналі виступають у ролі нових облич.

Проте, щоб, зрештою, розказували чи не розказували щочетверга у «Праві на владі», чи у п’ятницю в “Свободі слова”, за четвергом та п’ятниця прийде субота. А це означатиме, що у самий вечірній прайм-тайм українці на самому топовому каналі країни знову зможуть переглянути свій улюблений «Квартал» (цікаво, як вони його знімають в умовах карантину, коли вся креативна індустрія сидить по домах і проїдає останні накопичення?). І там серед буйства веселощів та жартів неодмінно буде і політична складова. Яка саме не важко здогадатися.

Для прикладу можна взяти окремий епізод з «Кварталу» за 6 червня «Коломойський та Ахметов дивляться пряму трансляцію з Верховної Ради». Мізансцена дуже проста – актори “Ахметов” та “Коломойський” дивляться по телевізору засідання Верховної Ради і коментують його. За цей достатньо короткий епізод тривалістю всього 10 хвилин актори встигають разів п’ять згадати за Петра Порошенка, який виступає тут у ролі служки «Ахметова». Порошенко взагалі є лідером по кепкуванню у цьому епізоді, таке враження, що його намагаються не лише виставити у максимально негативному світлі, але й принизити. Декілька разів він приносить по виклику тортик Ахметову, виконуючи роль класичного лакея.

Хоча не минають кварталівці увагою і лідерку БЮТ, згадують у своїх жартах і Дубінського та Гончаренка. Серед представників ОПЗЖ сміються лише над Ківою. Варто віддати належне є у мізансцені і один «жарт» з Зеленським. «Ти не знаєш, чому Зеленський ще нікого не посадив? – питає «Ахметов» у «Коломойського». «Пульт же у мене», - відповідає Коломойський, показуючи телевізійний пульт. Обоє сміються.

Враховуючи, що цей ролик був оприлюднений якраз напередодні активної фази історії з судом над Порошенком, можна припустити - або його автори були певною мірою провидцями і вгадали з темою жарту, аби таки щось знали і готували суспільну думку до подібного розвитку подій. З огляду на слова учасниці "Кварталу" Олени Кравець, що Зеленський продовжує вичитувати сценарії "Кварталу", які правда потім були спростовані самим Зеленським, останній варіант може бути дуже вірогідним.

Загалом, видається, що саме формат комедійного шоу, яким є "Квартал", є найбільш вдалим для просування політичних месиджів. І "Квартал" може бути набагато більш ефективним інструментом, ніж те ж «Право на владу» чи шоу Савіка Шустера. Тому що "Квартал" спроможний залучати до переглядів великі прошарки переважно аполітичного населення, яке не затягнеш на перегляд політичних шоу. А політичний контент тут подається максимально спрощено, плюс вже точно ніхто не закине про дотримання якихось журналістських стандартів.

Свій хлопець

Володимир Зеленський чудово грає роль свого хлопця. Йому це справді вдається для великої частини своєї аудиторії. Можна згадати вже хрестоматійний приклад з шаурмою. Хід, який поставив його на один щабель з мільйонами своїх шанувальників.

Фото Зеленського з шаурмою якби сигналізує - хлопці, я такий самий як ви, я купую, їм таку саму їжу, як ви, і не цураюся цього.

І хоч президентство ніби вимагає від нього приймати у тому числі і якісь непопулярні рішення, він і далі намагається балансувати на межі, доводячи своїй аудиторії, що він таки свій, він з ними заодно по один бік окопів. Президент намагається робити це навіть під час карантину, коли якраз від нього варто було очікувати якісь непопулярні дії та заяви. Візьмемо для прикладу промовисте послання Зеленського до 1 травня щодо коронавірусу.

Треба віддати належне – Зеленський справді дуже докладно і просто доводить аудиторії, що необхідно ще трохи протриматися на карантині. Хороший текст і непогане виконання. Сам президент не наказує, а ПРОСИТЬ бути обережними у ці дні. Але у цьому ролику цікаве і його закінчення. «Давайте сьогодні відзначати не на всі сто… Тому максимум по п’ятдесят. Щоб у всіх у нас було тридцять шість і шість», - каже президент. Ну де ще знайдеш такого президента?! Закликає до утримання, але в той же час демонструє розуміння, що людям буде важко дотримуватися карантинних обмежень. Таким чином, президент разом з українським народом грають в свою особливу гру – з однієї сторони, ніби вводиться жорсткий карантин, з іншої - всі ніби розуміють, що його повністю не буде дотримано. І президент тут чітко дає зрозуміти на чиїй він стороні.

“Йому важко” або майстер-клас з емпатії

Майже у всіх українських президентів був один спільний гандж – нездатність викликати емпатію, співпереживання. У Кучми, Януковича і Порошенка з цим були реальні проблеми. Зрештою, у цьому нічого дивного немає. Біографія секретаря парткому великого заводу, братка з 90-х чи жорсткого бізнесмена точно не сприяли формуванню цього хисту. Чого не скажеш про Зеленського. Всі його дії чи заяви – вони так чи інакше, але завжди розраховані викликати певну емпатію у своєї аудиторії. І, в першу чергу – це співпереживання до свого хлопця, який опинився у ворожих для себе обставинах.

Неголений та у вишиванці

Для викликання цієї емпатії у Зеленського є цілий набір інструментів. Перше, звичайно, це його зовнішній вигляд. Не секрет, що Зеленський часто буває як то кажуть в народі «пом’ятим», чи якщо висловитися більш толерантно змученим. Цей образ часто доповнює легка неголеність президента. Все це дає підстави його опонентам для кпинів та жартів, але от, можливо, думка його прихильників дещо відрізняється. Саме від них дуже часто можна почути в різноманітних варіаціях аргументи, що «йому важко».

Зеленський також дуже любить виставляти себе жертвою безпідставної критики. «До критики того, що я роблю, я звик, все нормально. До критики з усіх каналів я теж звик, тобто можна вже всім розслабитись і не старатись, я вже спокійно це сприймаю”, - зазначить він на останньому брифінгу. Так, його справді критикують телеканали пулу Медведчука. Про яку “критику з усіх каналів” йде мова, коли в топових передачах самих топових каналів його прізвище почуєш лише пару раз за годину? Але образ людини, яка змучилась від безпідставної критики - він практично сформований.

Зеленський дуже чітко займає позицію жертви, жертви через цькування своїх близьких

І, звичайно, не може не викликати емпатію образ Зеленського як чоловіка та батька, що переживає за своїх рідних. “Хочу попросити, щоб не чіпали моїх дітей і мою дружину, вони не мають до цього відношення», - заявив Зеленський на своєму останньому брифінгу. Варто нагадати, що протягом всієї новітньої української історії близьким перших осіб держави заслужено чи незаслужено завжди добряче перепадало від медіа, політичних опонентів, та просто “вдячного” українського народу. Згадаймо, фразу “ваша дружина американка”, якою цькували Катерину Ющенку. Мабуть, важко буде знайти українця, який би не написав, перепостив, чи принаймні прочитав якогось з тисяч мемів та жартів про Людмилу Янукович. Не уникнув інформаційних ударів по своїм близьким і Петро Порошенко. Але лише Зеленський намагається зробити критику своїх близьких дієвим інструментом емпатії до себе. Він дуже чітко займає позицію жертви, жертви через цькування своїх близьких.

Відчуття емпатії для людини, яка значну частину свого життя займалася акторською діяльністю, певно, вже стало невід’ємною складовою її життя. Саме бажанням отримати чергову дозу співпереживання суспільства можна пояснити зізнання Зеленського у тому, що він хотів спеціально перехворіти на ковід. Проте, все ж довести до кінця цей свій митецький задум Зеленський таки не наважується. Можливо, і правильно.

Майже Лукашенко

Майже з самого початку своєї каденції Володимир Зеленський намагається вжитися в роль Олександра Лукашенка. Цей образ управлінця, який прийде і насварить місцевих бонз, піймає за руку та вижене місцевого казнокрада - надзвичайно популярний серед українців. “Може хоч якось зверху наведуть порядок, бо тут на місці все схоплено”, - приблизно таку фразу в різних варіаціях можна почути у різних куточків країни.

І Зеленський намагається підігрувати цим сподіванням. Саме звідси ростуть ноги його крилатому вислову “вийди звідси, розбійник ти”, з яким він ще на початках своєї каденції звернувся до чиновника міськради Борисполя. Саме цим пояснюється його практику дзвінків на телевізійні камери з “розрулюванням” тих чи інших питань. Так, наприклад, він дзвонив Віталію Кличку з приводу поставлених з Дніпра трамваїв. Або, наприклад, нещодавно він дзвонив керівнику “Укрексімбанку” з вимогою реструктуризації кредитів підприємцям. З однієї сторони, це, звичайно, дуже суперечливі кроки, що викликають критику та жарти опонентів, з іншої сигнал для власної аудиторії - він приїде і розбереться. Хоча питання наскільки довго йому вдасться грати у подібно гру – залишається відкритим.

Той, що зливається зі стіною

Є такий стійкий фразеологізм - “злитися зі стіною”. Це коли людина, від якої вимагається взяти відповідальність на себе, відходить у сторону, фактично, тікаючи від відповідальності. Зеленський неодноразово вдається до такого ходу. Тим самим, він уникає відповідальності і можливого удару по своїм рейтингам у разі, якщо ситуація піде не так, як планувалося.

Згадаймо президенство Порошенка. В якийсь момент люди почали його звинувачувати майже у всьому, що трапилося поганого за останні трохи не двадцять років. З Зеленським все складається рівним чином до навпаки. Навіть у тих випадках, за які він персонально відповідає, в очах багатьох українців його особиста відповідальність трансформується у загальну відповідальність.

Мабуть, найкраще прослідкувати технологію уникнення від відповідальності на прикладі введення карантину через коронавірус. Якщо сьогодні спитати середньостатичного українця, хто ж таки відповідальний за введення карантину, дуже великий шанс, що ви не почуєте якоїсь чіткої відповіді. І проаналізувавши заяви високопосадовців на цю тему за останніх кілька місяців справді важко визначитися, хто ж справді відповідальний за це рішення.

В ході всієї історії з коронавірусом в Україні президент намагається по максимуму дистанціюватися від ролі людини, яка першою оголошує якісь непопулярні кроки. Іноді складається враження, що і від прийняття непопулярних рішень також. Саме Аваков першим навіть за київського мера заявить, що Київ зупиняє взагалі всі пасажирські перевезення, крім працівників екстрених служб, аптек і продмагів. Пізніше естафета по жорстким рішенням перейде до українського уряду, який заборонить будь які прогулянки в парках. Зеленський за всім цим спостерігатиме ніби зі сторони, час від часу закликаючи український народ ще трохи потерпіти.

Ще більше ця технологія проглядається у реагуванні Зеленського на ситуацію з війною. Він не виступає з заявами про загострення на фронті, практично не говорить про втрати. Зеленський робить все, аби уникнути будь якої асоціації з негативною інформацією з фронту. І, як не дивно, подібна поведінка знову приносить свої результати. Так, попри результати опитування, які показують, що більшість виборців все ж вважає, що Зеленському таки не вдалося виконати дані обіцянки по припиненню війни, якогось глобального роздратування його діями не спостерігається. Відбувається зворотній процес - самі медіа все менше говорять про те, що відбувається на сході України.

Порошенко та опоненти

Якби Порошенка не було, то Зеленському його треба було б вигадати. Саме образ Порошенка є одним з наріжних каменів сьогоднішнього рейтингу Зеленського та його “ідеології”. Хоча це не можна сказати, що у цьому саме “заслуга” Зеленського. Думка "Порошенко винний у всьому" спочатку поширювався з іншими мислевірусами в о основі яких завищені очікування від нової влади, такі як зростання ВВП на 40%, здешевлення комуналки і тп.. З кожним місяцем стає все більш зрозуміло, що ці очікування так і залишаться мрією. Тому для значна частини тих , хто голосував за нову владу, придумує для себе новий аргумент: “Я не голосував саме за Зеленського, а голосував проти Порошенка”. Таким чином, саме Порошенко стає мірилом успіху чи не успіху Зеленського.

“Горе будет …., когда от твоего пердака загорится твоя убогая хата” Саме так один з прибічників Порошенка в серцях під час диспуту написав одному прихильників Зеленського у Фейсбуці. Останній певно не дуже вчитавшись в текст коментаря у відповідь написав пост, у якому заявив, що прихильники Порошенка погрожують спалити йому обійстя. Під постом у фб підтягнулися десятки прихильників Зеленського, які висловлювали підтримку своєму однодумцю, не дуже розбираючи першопричини конфлікту. За ними підтягнулися і легіони “порохоботів”. Це короткий опис стандартного зіткнення між прихильниками Зеленського та його опонентами, які відбуваються на полях соцмереж майже чи не щодня.

Варто віддати належне - Зе зміг сформувати у своїх відданих прихильників щось подібне до командного духу, перетворивши політику на своєрідні спортивні перегони, в яких хоч не хоч, а треба підтримувати свого. Недарма, останні дебати з Порошенко у нього відбувалися саме на стадіоні.

На сьогодні частина прихильників Зе так і не вийшли зі стану війни з порохоботами, в якому вони знаходяться певно вже більше півтора року. Для них ситуація продовжує залишатися абсолютно подібною до ситуації у футболі – є своя команда і за неї треба вболівати. І не важливо, які показники демонструє рідна команда - вони свої і їх треба підтримувати попри все. Хоча тут треба віддати належне і опонентам Зеленського – вони справді не дають його фанам розслабитися, постійно коректно чи некоректно нагадуючи їм про їх вибір. Фейсбучні розборки між фанами різних політичних сил стають іноді більш важливими, чим адекватна оцінки дій своїх політичних сил.

Проблемою є і сама якість критики. Опоненти Президента дуже часто концентруються на особистих моментах Зеленського та його близьких, в той же час не помічаючи якихось системних помилок чинної влади. Звичайно, обговорення сукні дружини президента під час прийому це важлива річ, але можливо варто трохи сконцентруватися і на тому, що говорилося під час прийому. Тим більше, що подібних гегів, які стосуються особистого життя президента він сам продукує величезну кількість, іноді навіть здається, що цілеспрямовано. Постійна концентрація увагу на якихось особистих речах може з часом перетворити критиків президента на своєрідний клуб по інтересам, коли більшість українців не сприйматиме, або навіть не розумітиме їхніх аргументів. В той час, як справжні недопрацювання та проколи влади залишатимуться поза будь якою увагою.

Проте, крім палких фанатів у Зеленського є велика кількість людей, які підтримали його на виборах і підтримували до недавнього часу. Вони не дуже активні у соцмережах, проте зараз, що називаються сумніваються. Життя не стає кращим, а скоріше навпаки, обіцяна казка теж не поспішає реалізовуватися. Здається, саме тут є небезпека для Зеленського втратити своїх прихильників. Проте, у Зеленського є щось таке, що принаймні частину з них примушує поки триматися за нього. Це надія на те, що обіцяна казка принаймні частково, але таки справдиться. Хай не повністю, хай навіть на одну десятку, але таки справдиться. Фактично, глобально у світосприйнятті прихильників Зеленького нічого не змінилося, вони далі очікують на чудо. А найкращим казкарем поки залишається саме він.

політика зеленський рейтинг порошенко піар