Поліетиленовий пакет, що пам'ятає Елвіса Преслі. Планету завалює пластик

Життя і сміття

Поліетиленові пакети живуть удвічі, а то й утричі довше, ніж їхні господарі.

Період розкладу пакета – 100-200 років, а це означає, що перші пакети, якими користувалося людство, досі не розклалися остаточно. Пакети увійшли в масовий вжиток у Європі та США приблизно в один і той самий час – в середині 20-го століття. Хоча винайдений поліетилен був раніше, й використовувався, наприклад, для перших телефонних кабелів чи як компонент для виробництва радарів під час Другої світової війни.

Отже, люди вперше почали складати покупки в пакети в часи, коли в Британії починали свою кар'єру "Бітлз," в Штатах рвали публіку королі джазу та рок-н-ролу Луї Армстронг і Елвіс Преслі. Іконами стилю були Одрі Гепберн та Мерилін Монро. А мафія оплакувала смерть Аль Капоне. Ці знаменитості, вочевидь, теж користувалися поліетиленовими пакетами для покупок. Більше того, на зорі "пластикової ери" новий винахід здавався колосальним благом! Тоді ніхто не знав, що пакети – куди довговічніші за зірок і значно небезпечніші за мафію!

Якщо "життя" пакета – кількасот років, це означає, що більшість із них досі лежать в землі чи плавають у Світовому океані. Поступово перетворюючись на дуже дрібні часточки, які потрапляють у ґрунт та воду, а звідти – в тіла тварин і риб та в наші тіла.

500 пакетів на рік, 10 мільйонів щохвилини

Дехто скаже – та не лякайте нас пакетами, досі ж нічого не сталося – і далі не станеться! Але давайте подивимося на темпи й обсяги споживання, точніше, переспоживання поліетиленових пакетів.

За даними Департаменту міського благоустрою Києва, середньостатистичний українець за рік використовує близько 500 пакетів. Для порівняння, британець використовує 400 пакетів, американець 300, німець 45, данець – 4. Американцям і британцям теж властиве надмірне споживання пакетів, але в них є переробні підприємства, де вживані пакети переробляють на щось інше, або спалюють на сміттєспалювальних заводах, отримуючи тепло і електроенергію. В Україні ж і 1% пакетів не переробляється.

За даними ООН, щохвилини людство використовує 10 мільйонів пластикових пакетів. Використали – і зразу викинули.

Більшість пакетів використовується лише один раз і вирушає на переробку, полігон відходів чи спалення. Оскільки в Україні галузь переробки відходів відсутня взагалі, то 95% усього сміття у нас потрапляє у на полігони, звалища та стихійні смітники. А розгрібати це все, вочевидь, будуть наступні покоління українців.

Авторці цього матеріалу доводиться бувати на найбільшому в Україні, столичному полігоні твердих побутових відходів у Підгірцях. Це полігон номер 5, на якому зараз ведуться роботи з реконструкції. У процесі робіт старе сміття, яке лежить там вже десять-двадцять, а то й тридцять років, дістають і переміщають, формуючи схили сміттєвих гір. І на цих "розкопках" добре видно, що органіка давно згнила, і сміття, яке лежить в землі – це переважно пластик та поліетилен, який за кількадесят років анітрохи не змінився.

Чи є вихід

Поки що кожному з нас варто мінімізувати використання поліетиленових пакетів, узагалі відмовитися від тонких, які неможливо використовувати повторно. Торби, ностальгічні авоськи – зручна і недорога альтернатива.

У ВР зареєстрований і вже пройшов перше читання законопроект про заборону пластикових пакетів. Швидше за все, він буде прийнятий. Це непоганий хід для привертання уваги, та й для піару всіх причетних. У законопроекті пропонується зробити пакети платними, а всі пакети щільністю менше 50 мікрон заборонити у точках роздрібної торгівлі та закладах харчування. Не потрапляють під заборону пакети, тонші 15 мікрон. Логіка в цьому є, адже товсті пакети легко переробляються. Але ж не в Україні, де галузі переробки відходів просто не існує (поодинокі часто тіньові бізнеси або громадські ініціативи – це ще не галузь). Цей закон, безумовно, приверне до себе увагу. Але, на думку автора матеріалу, не вплине на кількість пакетів на смітниках.

Щоб пакети, а разом з ними і папір, скло, пластикові пляшки, тощо почали, нарешті, окремо збиратися і перероблятися, потрібен інший закон – закон Про управління відходами. Такий є, і він чекає на перше повторне читання. Це закон 2207-1д, який дозволить зробити перші кроки до очищення України від сміття.

Що змінить закон Про управління відходами

Це рамковий закон, який передбачає створення двох паралельних систем збору відходів від населення. Одна – це РВВ (розширена відповідальність виробника), коли виробники чи імпортери товарів, тари, упаковки самі опікуються збором та переробкою своїх використаних товарів (електричної та електронної техніки, автівок, шин, мастил, пластикових чи скляних пляшок, картону, паперу, металевих виробів, а також батарейок, акумуляторів тощо). Рештою відходів опікується муніципальна система. Забезпечує містян контейнерами, спеціальними пунктами збору відходів і гарантує якісну послугу із вивезення та переробки відходів. Також закон вносить зміни до визначення власника відходів. Зараз такими власниками є десятки і сотні перевізників, порядних і непорядних. Забрав відходи з контейнера – і розпоряджайся ними, як хочеш. От деякі й везуть сміття у посадки чи в двір сусіднього будинку. Новим законом саме місто визначається власником відходів. І дає інвестору, який зацікавиться будівництвом сміттєпереробного заводу, гарантії на обсяги відходів та тарифи на 20-30 років вперед. Зрозуміло, що ніякий перевізник таких гарантій дати не може. А сміттєпереробний завод, залежно від технології й потужності – це від 80-100 до 600 мільйонів євро (спалювальний, як у Копенгагені).

Місто визначатиме перевізників, які й далі надаватимуть послугу з вивезення відходів, але ця послуга і послуга оброблення (переробки) будуть розділені, для них будуть окремі конкурси.

Також передбачені більш жорсткі вимоги до наявних та нових сміттєвих полігонів.

законопроект екологія