Сьогодні 10 років Текстам. Згадуємо, як ми з вами прожили цей час
Хочете привітати Тексти - підпишіться на щомісячний донейт.
24 липня 2010 року на сайті Texty.org.ua вийшла перша стаття. Вона називалася “Ми повернулися, зустрічайте ж нас! :)”. Відтоді на своєму сайті ми виступаємо за адекватність у політиці й державному управлінні, в людських стосунках, долаємо колоніальну спадщину та відстоюємо права і свободи людини й демократичні цінності. Ми прожили ці роки так, як і вся країна – злітали на хвилях ентузіазму та адреналіну й падали в глибини розпачу. Тексти завжди намагалися дізнатися й побачити більше. Для цього ми використовуємо, крім традиційних статей, аналітики та репортажів, також і журналістику даних.
2010
Одразу після перемоги Віктора Януковича ми намагалися зрозуміти, яким шляхом рухатися далі, на чому будувати альтернативу пост-радянській, пост-колоніальній Україні. Без самоорганізації нічого не вийде (приклад спільноти для перекладу “Доктора Хауза”), але також нічого не вийде без зміни моралі в суспільстві. Багато що з цього своєрідного маніфесту проявилося під час і після Майдану 2014 року.
В кінці 2010 року ми вирішили просити у наших читачів пожертви. Завдяки ним ми протрималися наступні два роки. На повноцінне фінансування не вистачало, однак вдалося знайти кошти для роботи двох з половиною людей у віртуальному офісі. І навіть зробити один із перших зразків політичної інфографіки: “Таємниці зачіски Володимира Литвина”.
2011
Перша інтерактивна візуалізація (трохи страшна! ;), створена для порівняння бюджетів різних років: “декілька десятків дресированих мавп по команді диригентів з адміністрації президента проголосували своїми і чужими картками, і все – бюджет прийнято”. Так починалась наша журналістика даних.
Також ми закликали: “Не бійтеся! Усі проблеми українців від страху”. Писали, як жінок перетворюють на товар. Про чудову медицину, яку згодом уже “розвалювала” пані Уляна Супрун. Записали лекцію Говарда Діна про те, чи може в Україні встановитися диктатура. Розказували про початок “арабської весни” в Єгипті. Зробили культовий репортаж про панків та повій з Окружної. Писали про тоді ще м’яку російську пропаганду. Про перші серійні протести підприємців (з наметами на Майдані) проти економічної політики “регіоналів”. Про рекламний бізнес Романа Шухевича.
2012
Рік безнадії. “Регіонали” наступають по всіх фронтах. У нас виходить перший із нам відомих описів феномену “Пшонка-стайл” (він же – “раннє бикоко”). Лекція Енріке Пеньялоси в Києві “як збудувати місто, де варто жити”. Він розповідав загальновідомі речі, але 8 років тому це звучало як одкровення пророка. Анти-колоніалізм: українці все ще переходять на російську, Ленін все ще ніяк не помре; мрія, що Євро-2012 стане кінцем пострадянської України.
Виступ про журналістику даних на TEDX Київ. Перший об’єктивний рейтинг ВНЗ України на основі ЗНО (найсвіжіша версія). Веб-програма, яка витягувала з “вісника закупівель” головну інформацію про тендери, і давала можливість з нею працювати (3.5 млн користувачів за весь час, Data Journalism Awards-2012, друге місце). Вивчали Верховну Раду як соціальну мережу.
2013
Коли з усіх телеканалів ллється “побєдобєсіє” саме час покопатися в своїй ідентичності. Так з'явилася по-своєму пророча стаття про Донецьк – розкішне, азійське місто-палац. Ми згадали, що українська ікона, український архітектурний модерн і його коротке життя – це те, що нас відрізняє. Ненасильницький спротив за участі бійців ОУН-УПА допоміг розвалити ГУЛАГ.
Коли міністерство освіти очолював Дмитро Табчник із росусскомірними поглядами, ми не могли не писати про захист української мови, який ішов від самоорганізованих спільнот. Зраз ми розуміємо, що просували антиколоніальний дискурс. А тоді ми просто рятували своє. Як переконати бізнес говорити українською, жертви русифікації самі по собі не змінять мову. Чому Польщі вдалося?
Починається Революція Гідності. Сповідь з іншого боку барикад.
2014
“2014” – не просто один із багатьох років. Це час, коли щось змінилося у всесвіті. Безсонні ночі за новинами і дзвінки від колег з барикад. В якийсь момент ми обмінюємося паролями хостингу, щоб сайт продовжував існувати “в разі чого”. Запускаємо спецпроєкт “Механізми Майдану” – серія репортажів про те, як працює протест. Коли ми приходимо на якісь із безлічі зборів активістів на Ярвалу, там усі знають Тексти. Ми вражені й зворушені – так, це наша аудиторія. Далі робимо першу детальну хронологію падіння режиму Януковича.
Почалася війна. Хаос, нерішучість та некерованість: захоплення Криму Росією. Приклади, які надихають. Наша війна за незалежність. У скільки обійшовся нам “патріотизм” Семенченка? Коломойського? Аби не пряме втручання російських військ, в кінці літа 2014 Донбас знову був би повністю українським. Початок волонтерського руху. Мистецтво на війні з Росією. ЄС допомагає Росії зберігати контроль.
Наша інтерактивна мапа АТО стає найбільш відвідуваним проєктом з журналістики даних (більше 5 млн унікальних переглядів за кілька місяців). Підсумки виборів.
2015
Постмайданна країна воює і вирує. Вперше працюємо з офісу: дві кімнати і розкішний балкон в центрі Києва. Більше пишемо про місто. Військова тематика теж вкрай важлива для нас. Як війна змінює людей. Майкл Щур і стан справ у ЗСУ. Чотири історії з Іловайська. Бачимо, що країну накривають хвилі паніки та розпачу – описуємо досвід Ізраїля у висвітленні бойових дій.
Дикість у поглядах і поведінкових звичках співвітчизників теж у центрі нашої уваги, як і спроби змінити старі радянські практики в державних інституціях. Агресія до дітей у суспільстві. Сімейним теж не дуже раді. Перша спроба реформувати пост-радянську медицину. Найкращі варіанти майбутнього сподобаються не всім.
В цей рік починаємо робити більше проектів із журналістики даних. Про Дніпро, вкрадений у киян. Починаємо укладати базу псевдо-соціологів та прихованих піарників. Вулиці з радянськими іменами.
2016
Антиколоніалізм – постійний предмет нашої уваги, тим більше, що триває війна з колишньою метрополією. Ми аналізуємо перші кроки до реальної війни, які здійснювала Росія. Звідси народилося дослідження: “Хто з депутатів бився за Харківські угоди в 2010 році (підготовка до здачі Криму)” – ця стаття і досі часто потрапляє в найбільш топові матеріали місяця. Звертаємо увагу на черговий сепаратистський проєкт Медведчука. Допомагаємо волонтерам зробити щорічний моніторинг стану української мови : російська домінує. Розвінчуємо міф про канадську “двомовність”.
Війна за незалежність. Стаття Володимира Горбуліна про те, як Росія роками готувалася до нападу – рекордсмен із переглядів, і вона того варта. Перший бій. Найкраща книжка про війну.
Крім війни, важливо проводити внутрішні реформи. Тут усе йде не так гладко, як хотілося б. Пишемо про те, як за фасадом нової поліції приховуються старі “мєнти”. Наш перший репортаж про бурштинову лихоманку – і дотепер цю галузь ніхто й не намагається легалізувати, а місцеві панічно бояться легалізації. В ЗСУ є зміни на краще, але є і заробітчани. Наш кореспондент, який нещодавно повернувся зі служби, відвідує збори резервістів і пише про те, як змінилася армія.
Журналістика даних. Тролесфера: перший проєкт про російську дезінформацію в українському Фейсбуці. Як ми зрозуміли в результаті численних зустрічей після публікації проекту, тодішнє керівництво країни не знало про дезінформаційні кампанії Росії проти України в соцмережах і не розуміло їхньої природи. Тоді країна прямувала до відкритості, і чиновники почали заповнювати декларації про доходи. На їх основі ми зробили проект у вигляді гри (фінал міжнародного конкурсу з дата-журналістики Data Journalism Awards-2016).
Ще один проект – про Драгобрат: фантастичні Карпати в 3D (авторка Ярина Серкез перемогла в категорії “найкраща молода журналістка даних” на міжнародному конкурсі Data Journalism Awards-2017).
Ще один цікаве розслідування на основі даних: база даних продажу квитків показує, як звозили масовку за Януковича під час протестів у 2014 році.
2017
Вперед і вгору! Країна з величезними труднощами реформується, але багато хто вважає, що повільно і недостатньо.
Зміни помітно навіть в архітектурі. Новий театр на Подолі викликає гострі дискусії, ми про нього пишемо, що це найкраще, що сталося з Києвом.
Реформи йдуть болісно, часто їх супроводжують хвилі скандалів. Намагаємося встигати за темпом змін: Раянейр шантажує Бориспіль. Один день із життя школяра. Зупиніть політику “зеленого тарифу”. Серія репортажів із засідань по “справах Майдану”. Програна блокада.
За чотири роки зроблено більше реформ, ніж за попередніх двадцять два, хоча є й нюанси.
Журналістика даних. Глобальні зміни клімату поступово приходять і в Україну. Ми це бачимо завдяки супутниковим знімкам, тож робимо проект Зелений Дніпро та визначаємо найспекотніші райони українських міст-мільйонників.
Заради красивої історії починаємо робити проект про баржу, яка пливе з кавунами до Києва, і бачимо, як ця історія супроводжується атаками російських тролів. Дуже показовий приклад.
Тротуари Києва заставлені автомобілями і, пам'ятаючи настанови Пеньялоси (див 2012 рік), ми робимо матеріал про київські парковки.
Особиста свобода і захист даних як її частина завжди були нашими пріоритетами – це спонукало нас зробити матеріал про те, як поліція використовує дані з вашого мобільного телефону.
2018
За рік вибори, і ми відчуваємо тривогу, адже всі здобутки Майдану можуть бути втрачені. Пишемо статтю “Чому ми будемо голосувати за Порошенка” – ми не є беззаперечними фанатами цього політика й знаємо його вади, але він реалізував політики, які ми завжди просували: раціональність в управлінні й антиколоніалізм. Описуємо деталі газової кризи-2018.
Боротьбу з корупцією і за адекватність ніхто не скасовував, і ми готуємо серію матеріалів про Академію Наук. З кожною новою публікацією до нас звертаються все нові й нові науковці: вони хочуть поскаржитися на несправедливість, якої зазнали, та розповісти про корупційні схеми, які бачили. Інша частина науковців вважає це атакою на НАНУ з корисливою метою. Медреформа Уляни Супрун у розпалі, тож серед іншого ми пишемо про нові жорсткі вимоги від МОЗ для випускників вишів. Стартує реформа школи. Ми говоримо з учителями і з’ясовуємо, що більшості з них дуже не вистачає сміливості.
Російська дезінформація стає все витонченішою, її сила в тому числі й у колоніальних наративах щодо України, які ми не до кінця усвідомлюємо. Наші автори пишуть про те, що “Опозиційна російська культура просуває «русскій мір», образ безнадійно корумпованої України створює Росія. Аналізуємо російські меседжі від Тимошенко (привіт, Капітан Очевидність, але мусимо це довести ще раз). Як патріоти переходять на темну сторону. Пишемо короткий гід по маніпуляціях у медіа, аби люди могли їх усвідомлювати.
Переклад наукової статті 1976 року “Сила тупих” стала хітом аж до сьогодні. Чомусь її почали із новим завзяттям читати протягом року президента Зеленського.
Розмірковуючи над новими проєктами з журналістики даних, ми розуміємо, що російська деза набирає обертів, і процес її виявлення варто автоматизувати. Тож починаємо працювати над створенням відповідної технології. В результаті публікуємо дослідження про екосистему сайтів-помийок.
Бурштинова тема не вщухає, і ми вирішуємо з’ясувати масштаби. Так з'являється карта з місцями видобутку бурштина, знайденими нейронною мережею (SND Digital-2018, бронзова медаль, Prix Europa-2018, фіналісти в категорії “Онлайн-проекти”).
2019
Вкрай напружені вибори президента. Для багатьох питання стоїть руба: країна виживе – чи знову все марно? Всі свої сили і технічні навички аналізу даних кидаємо на аналіз соціологічних опитувань і результатів виборів. Узагальнені рейтинги подають сигнал про перемогу Зеленського, та в неї не хочуть вірити. Цього року закінчується термін Ради, яку обрали після Майдану – найкраще скликання за всю історію. Наш проект Три етапи ради показує, хто просував реформи, а хто їх саботував під патріотичними гаслами.
Підбиваємо підсумки п'яти років шаленого темпу війни і змін. Досягнення п’яти післямайданних років. Що встигла Уляна Супрун. Уроки поразки та Дев’ять причин програшу Порошенка.
І знову намагаємося розібратися з травмами минулого. Анти-колоніалізм: Культура бідності, та психологічні травми – трагічна спадщина “совка”.
Журналістика даних. На основі розробленої в попередній рік технології створюємо інтерактивний моніторинг тем російської дезінформації (Sigma Awards - 2020, переможці в категорії “найкраща інтерактивна новинна веб-сторінка”).
Для душі і разом з Радіо Аристократи збираємо всю українську музику на одній сторінці.
2020
Рік почався з відпочинку Зеленського в Омані, збитого українського пасажирського літака в Ірані, та згодом все затьмарив коронавірус. Ми першими писали про потребу в масовому тестуванні, урядовці спочатку це заперечували. Те саме й щодо потреби змінити свою поведінку, про необхідність носіння масок – про це ми теж говорили першими. Коли накопичилися дані – створили модель, щоб оцінювати ситуацію з COVID-19 (ця модель необхідна через ненадійність статистики).
Страх, непевність щодо майбутнього та врата засобів до існування – благодатний грунт для дезінформації. У статті Страх і ненависть у Нових Санжарах ми показали, як російські мережі в Україні розганяють паніку.
І останній гучний матеріал – про те, як використовують Телеграм-канали, щоб втемну керувати депутатами.
