Дешевий кредит, який нікому не потрібен. Як уряд (не)підтримує бізнес

Минулого тижня в Європейському Союзі відбулася дуже жорстка дискусія з приводу плану порятунку європейської економіки. План порятунку включав у себе семирічний бюджет ЄС розміром в один трильйон євро та Фонд відновлення європейських економік з 750 мільярдами євро. Дискусії точилися як навколо розмірів компенсацій тим чи іншим країнам, так і відносно розмірів та форм відшкодування. Планувалося, що частина коштів від цієї суми буде направлена у формі позик, а частина – у формі безповоротних грантів. Зрештою, сторонам вдалося досягнути певного компромісу.

Раніше подібну програму підтримки економіки впровадили і в Сполучених Штатах. Ще в кінці березня Сенат США та Білий дім узгодили 2 трильйони доларів на стимулювання економіки. Вони підуть на фінансову підтримки великим та малим підприємствам, фінансування компаній, що припинили роботу, прямі виплати особам з низьким річним доходом тощо. Запропоновані заходи вже почали приносити реальну користь.

А що ж в цей час відбувалося в Україні? З одного боку, в своїй риториці й уряд Гончарука, і його наступника Шмигаля постійно торкалися теми допомоги українському бізнесу, що зазнав втрат від пандемії. Проте в реальності все було “не так однозначно”. Звичайно, у нас ВВП на рівні бідних африканських країн, а не Європи, і свою валюту ми не можемо друкувати, як США і ЄС, без провокування різкого знецінення. Але все ж деяку підтримку бізнесу влада могла надати і зі своїх коштів, і з позичених.

Так, ще на початку квітня прем’єр-міністр Шмигаль заявляв про плани, подібні до тих, які були реалізовані під час Великої депресії у США. Зокрема, передбачалося створити 500 тисяч нових робочих місць, з них значну частину – в сфері благоустрою.

Проте, оскільки відтоді цифра офіційно зареєстрованих безробітних теж суттєво зросла і перевалила за півмільйона осіб, говорити про якісь суттєві досягнення в цій сфері, вочевидь, не доводиться. Зауважимо, мова йде лише про офіційно зареєстрованих безробітних – реальна цифра безробітних в Україні традиційно вища. Так, за даним Торгово-промислової палати, станом на середину квітня кількість безробітних в Україні зросла на мільйон – до 2,5 мільйонів.

Одна з ініціатив уряду на підтримку вітчизняного бізнесу – програма кредитування 5-7-9% – точно не стала панацеєю від кризи. З одного боку, озвучені ставки кредиту достатньо заманливі для українського ринку. З іншого – цей кредит надається лише на придбання засобів виробництва. Тобто, придбати машину чи обладнання для свого підприємства можна, а от якимось чином компенсувати витрати на оренду – ні.

Рада тимчасово зняла з підприємств земельний податок, але цим користаються тільки великі заводи, які водночас найменше постраждали від епідемії. При цьому, меншає фінансових надходжень місцевих рад, що теж дуже поганою.

Ну і, звичайно, пільги по сплаті податків платникам єдиного соціального внеску. Скасування на декілька місяців сплати ЄСВ – річ непогана. Але для тих, хто займається бізнесом, це абсолютно неспівмірна компенсація тих втрат, які бізнес поніс за останні місяці.

Зараз Україна від жорсткого карантину перейшла до його адаптивної форми. Та за цей час багатьом не вистачило накопиченого жирку, аби дотягнути до повторного відкриття. Йдеться перш за все про сферу послуг. Зазначимо, що не всі сектори однаково постраждали, і підтримку варто було б надавати по-різному.

Тексти вирішили опитати експертів та учасників ринку про тк, як держава реально сьогодні може допомогти українському бізнесу.

Павло Кухта, директор з політичних питань Київської школи економіки, колишній в.о. міністра економічного розвитку

На сьогодні мільйони людей не працюють, сотні тисяч бізнесів не працюють. Бізнес продовжує нести витрати – наприклад платити за оренду, виплачувати зарплати. Інші країни запровадили програми фінансової підтримки галузей, які зупинилися в час пандемії. Це робилося, щоб утримувалися робочі місця, щоб бізнес не закрився, а люди мали якісь гроші пережити цей карантин і спокійно з нього вийти.

Відсутність такої програми в Україні вже негативно позначилася на нашій економіці. Якщо стане питання про повторне введення жорстких карантинних обмежень, то якогось запасу у бізнесу та людей, який би дозволив їм це пережити – вже немає.

Я звільнився з уряду в середині квітня. Коли я передавав справи новому міністру економіки, у нас перший нарис програми підтримки вже був. Як воно пішло далі, чому це не було розвинено та імплементовано – мені важко сказати. Але факт: на відміну від більшості європейських країн, Україна ніяк не підтримала бізнес. Наш уряд пробував запустити кредитні програми, але це не спрацювало, бо малий та середній бізнес здебільшого працює в тіні і взагалі не кредитується.

Це мала би бути досить дорога програма, на десятки мільярдів гривень, і дуже коротка, звичайно, лише на час карантину. Вона мала стосуватися сфери послуг, у якій сконцентрована найбільша кількість малих та середніх підприємств, і там працюють мільйони людей.

Це мала б бути якась форма прямих грошових виплат. Адмініструвати подібні виплати можна було б або через податкову, або через соціальні фонди, або комбінувати.

Базова ідея подібної допомоги має бути така: ми мінімізуємо всі виплати на користь держави – і виплачуємо якусь частину доходу.

Щодо української важкої промисловості, то, наприклад, українська металургія дуже сильно залежить від світової кон'юнктури, а вона сильно погіршилася. Поки туди не прийдуть потужні іноземні інвестиції – буде тривати повільне вмирання промисловості незалежно від того, є пандемія чи немає.

Ігор, інвестиційний банкір (попросив не називати прізвища):

З нашим рівнем організаційної спроможності українському сектору послуг і ресторанному бізнесу після оголошення карантину допомогти не могло вже нічого. Там, де був політичний блат – як у того ж Миколи Тищенка – там можна було не лише по-тихому працювати, але й дуже сильно підвищити свою маржинальність. Тому що все було зачинено, а в нього відчинено. Щодо всіх інших, то запасу підшкірного жиру було настільки мало, що два чи три місяці простою означало для більшості закриття. Це, фактично, й сталося– багато ресторанів у центрі міста закрилися, і переважно "з кінцями". А при тому, що персонал у них оформлений здебільшого неофіційно, то основну частина персоналу звільнили.

Урядова допомога бізнесу не могла спрацювати в принципі. Щоб український бізнесмен повірив українській державі? Це абсолютно неможлива річ! Тим більше, повірити державі, яка останнім часом поводила себе геть неадекватно.

Що стосується банківської програми 5-7-9. Так, вони зараз обдзвонюють ФОПів з приводу цих кредитів і розказують, як їх легко взяти. Але одне діло – дзвонити і розказувати, який чудовий кредит, а інше – видати фізично гроші. Ті ж нормативи НБУ ніхто ж не скасовував, є поняття застави, резервів, оцінки застави. Просто так вам гроші на руки ніхто не дасть.

Ну і від того, що якийсь підприємець зможе купити під пільгові кредити якийсь бусік – реально нічого не зміниться. Ні для економіки, ні для нього самого. Заробіток від купівлі нового бусіка не збільшиться. Ми маємо дуже бідний і дуже обмежений ринок, і якісь спроби перестановки стільців всередині нічого не дадуть.

Єдине, що можна було б тут зробити – це кожному громадянину України роздати по декілька тисяч гривень допомоги.

Єдине, що можна було б тут зробити – це кожному громадянину України роздати по декілька тисяч гривень допомоги. Так, це б дало певний стрибок інфляції, але це було б якимось солідарним заходом із серії “ми всі разом”. Так, до речі, робили в Німеччині. Але ми повинні розуміти, що в Німеччині позитивне (продають за кордон більше, ніж там купують) сальдо зовнішньої торгівлі в останні роки добігало до 10 відсотків ВВП. А у нас вже багато років сальдо зовнішньої торгівлі від’ємне. Будь яка грошова емісія в Україні, не підкріплена товарним виробництвом, буде призводити лише до інфляції – і причому, до інфляції випереджальними темпами.

Олександр Омельчук, співзасновник компанії, що надає інженерно-консультативні послуги

Наші основні замовники – у США. Відповідно, маю певне уявлення, наскільки ефективними були для економіки США урядові заходи з підтримки бізнесу. В американській економіці все відбувається, як в американському підручнику з економіки.

Роздачу грошової допомоги бізнесу там зробили максимально раціонально і просто. Гроші видавали банки. Замість того, щоб створити ще якийсь державний орган, затвердити штат, написати інструкції, банки просто обдзвонювали своїх клієнтів-підприємців і пропонували отримати урядову допомогу згідно з розробленою формулою. Офіційно це вважалася безповоротною позикою.

У США банки видавали підприємцям згідно з розробленою формулою якусь суму, яка офіційно вважалася безповоротною позикою

Її компенсували банкам з державного бюджету через Адміністрацію малого бізнесу (US SMA), також банки отримували комісію за кожен виданий кредит. Ну і давайте не забувати, що в Америці на постійній основі, до кризи і під час кризи, діяли різноманітні субсидовані кредитні програми (про підтримку бізнесу розвиненими державами читайте тут). І от всі ці гроші струмочками потекли в американську економіку, і за три - чотири тижні вже дійшли до наших клієнтів у будівельній сфері.

Хоча, звичайно, в сфері обслуговування там не все так райдужно. В перше чергу це, звичайно, стосується ресторанів. Там багато чого закрилося одразу, бо було простіше збанкрутувати, ніж платити борги. Плюс навіть зараз, коли вже Америка ніби відходить від якихось жорстких карантинних обмежень, все одно ресторани мають дотримуватися вимог щодо збільшення відстані між клієнтами, а це автоматично означає зменшення кількості клієнтів і, відповідно, надходжень.

Федір, власник однієї з київських кав’ярень (попросив не вказувати прізвище й назву кав'ярні):

У нас у Києві 70 - 80 % всіх бізнесів – магазинів, закладів громадського харчування та будь яких послуг – працюють в орендованих приміщеннях. Відповідно, левова частина всіх витрат у них – це оренда. Згідно з постановою Кабміну, яка є, до речі, дуже недосконалою, можуть або повністю звільнити від орендної плати, або надати, так як у Києві, 50% знижку на комунальне майно при оренді. Відповідно, на таку преференцію можуть розрахувати лише підприємства, які працюють у державних або комунальних приміщеннях.

З того що я бачу: більше половини бізнесів, які працюють в орендованих приміщеннях – це орендатори приватних метрів. Відносини приватних орендодавців і орендарів практично ніяк з початком кризи врегульовані не були. Тому дуже багато приватних бізнесів у Києві просто загинули. Бо власники приміщень не є підприємцями в класичному розумінні цього слова, не розуміють бізнес-процесів, і намагалися стягнути за цих декілька місяців простою повноцінну орендну плату. І зараз, коли двері закладів, скажемо так, напіввідкриті – вони також хочуть мати все. Через це дуже багато хороших і класних бізнесів позакривалися.

Відповідно, ми зараз побачимо картину, яку вже спостерігали в 2008 році. Коли Хрещатик і прилеглі центральні вулиці майоріли оголошеннями «Оренда», «Здам в оренду». Зараз, очевидно, ми на порозі подібної ситуації. Досвідчені орендодавці, які пережили ту кризу й потім шукали нових орендарів наступних два - три роки, звичайно, будуть намагатися знайти компроміс зі своїми орендарями. А от нова генерація орендодавців таких компромісів, вочевидь, не шукає. Тому розгортання цієї кризи буде дуже важко попередити.

Вже можна говорити про те, що в Україні остаточно загине маленький, немережевий бізнес. В мережах ресторанів вони підтримують тим чи іншим способом одне одного. Хтось працює краще, хтось гірше, а в середньому виходять на нуль. А якщо в людини маленький сімейний бізнес чи майстерня, книгарня – то вони просто не мають способу підтримки самих себе. Всі доходи зараз впали як мінімум в три рази у порівнянні з докризовим періодом. І очевидно, що люди не можуть покривати найпростіші видатки, такі як орендна плата, зарплатня своїм працівникам. Ці підприємства повністю позбавлені оборотних коштів.

Доходи впали як мінімум в три рази, маленькі підприємства позбавлені оборотних коштів

Щодо чинної на сьогодні програми 5-7-9. У нас малий та середній бізнес і так на сьогодні несе кредитне навантаження, вони і так всі в кредитах – відповідно, не поспішають брати нові. Ну і ці кредити не вирішують основного завдання – їх видають для купівлі якихось основних засобів виробництва, а головний тягар, який несуть на сьогодні малі та середні підприємства – це орендна плата, зарплата найманим працівникам. Звичайно, можна намагатися якимось чином схитрувати – брати кредити на одне, якимось чином отримувати готівку і закривати свої реальні проблеми, але це протизаконно і загалом лише відтермінує основні проблеми.

Ще одним кроком, на який могла б піти держава і що реально допомогло б бізнесу – це легалізувати якимось чином співробітників, які сьогодні працюють без оформлення у різних бізнесах. Аби вони працювали за нульовими ставками оподаткування, але щоб людям платилися легальні зарплати. Такий компроміс між державою і бізнесом був би дуже доречним. Тобто, держава може й не давати, але з іншого боку – й не забирати. Щодо роздачі грошей – то в наших умовах це завжди зловживання.

Анатолій, приватний підприємець, займається кейтерингом (просив не вказувати прізвище та назву компанії):

Питання оренди для нас критично не стоїть, ми орендували потужності під конкретне замовлення. Тепер це скоріше проблема орендодавців. Щодо нас самих, то фактично з березня у нас було лише одне велике замовлення. Це дуже мало. Фактично, весь цей час ми проїдали власні кошти. Із послабленням карантину якогось значного пожвавлення не спостерігається. У нас є з десяток попередніх замовлень, попередньо ніби там все погоджено, але остаточного рішення клієнти по них поки не приймають. Підозрюю, там велику роль грає психологічний фактор – люди бачать, що поки позитивної динаміки по захворюваності немає, і вирішують почекати ще.

Мені здається, така ситуація плюс - мінус по всій галузі. До мене доходять розмови, що великі мережеві бізнеси громадського харчування ніби нормально працюють. Але з малим бізнесом ситуація інакша. Я бачу це по кількості запитів на роботу від офіціантів, кухарів. Люди дзвонять і питають про роботу постійно. Відчувається, що зараз із цим великі проблеми.

Я чув про кредитну програму 5-.7-9. Там справді непогана ставка по кредиту, і я давно думав купити собі для роботи кращу машину. Але от питання – за рахунок яких коштів я виплачуватиму кредит? Обігових зараз просто немає. Щодо отримання якихось безповоротних виплат – я в це не дуже вірю. Занадто добре, аби бути реальністю. Ну звичайно, я повністю за. Була б можливість протягнути все ж до кінця всієї цієї історії з карантином. Тих коштів, які ще зараз у мене залишаються, вистачить десь на місяць, не більше. А що далі, якщо нічого не зміниться? Піду рибу ловити в Дніпрі (сміється). Колись це у мене непогано виходило. Риби через коронавірус точно менше не стало.

бізнес криза економіка