Чорне море, гарне море... Як відпочивається від Затоки до Арабатки (Репортаж)

Закриті кордони штовхнули українців мандрувати рідними чорноморськими берегами. Їдучи берегом на маршрутці від села до села курорту до курорту, мимохіть усвідомлюєш, чому ще давні греки назвали ці води «Понтом Евксинським», цебто – «морем гостинним». Якщо вирушати із сходу на захід, праворуч від вас тягнутимуться неозорі рівнини, око втішатимуть запашні трави, і тихо зашелестять услід дикі оливи. Деінде цю всю красу – помережать і розлогі лимани, з бузьками, рибою, вужами, заплавами. Чого тобі ще треба, людино? Утішайся життям. Ти й так у раю!

Переповнений відпочивальниками міні-автобус ще зразка 1990-х років кволо повзе на межі Одеської області. Шляхом до села Рибаківка на Миколаївщині.

– Як добре тут у вас на Півдні, – перемовляюся я з літньою пенсіонеркою, що раз по раз уважно поглядає то на мене, то на мій малий наплічник. – Анічого не роби; три дерева посадив, завів козу – і живи без грошей. Ще й горіхів повно на кожному кроці.

Глуха тиша западає в переповненому відпочивальниками автобусі. Хтось зі «стоячих місць»– чи то місць для стояння – важко опираючись натрудженими руками об поручні, озирається до мене.

– На зиму немножко на одежду надо, – бурмоче у відповідь пенсіонерка напомадженими вустами. Автобус плететься далі. У вікно заглядає сонечко.

Опис українських курортів радше потребує безладності, ніж упорядкованості. Зрештою, такий вигляд має й увесь наш відпочинковий берег. Та це й непогано, якщо вдуматися. Усе по-рідному, з відтінком анархії, по-домашньому. Готелі громадяться на готелях; будиночки – на будиночках; старі, ще радянські, бази «отдиха» зливаються в антуражі з новобудовами, котрі зростають, купчаться одна до одної, мов опеньки на Київщині після дощу.

Арабатська коса

Як не кажи, але українці – таки підприємлива нація, здатна обернути на справжній рай навіть болота. Власне, ті й обернулися нашим новим наймоднішим трендом морського відпочинку, про який ми досі майже нічого не знали.

Цілющі болота поблизу моря очікують вас і на півдні Одещини, і зовсім у протилежному напрямку– на краю Херсонщини, в Генічеському районі, тобто географічно – безмаль у Криму. Мова про Арабатську косу. Нині там бренд боліт та озер – найрозвинутіший.

– Усе, як в Ізраїлі на Мертвому морі, навіть краще, – хваляться мешканці сіл Щасливцеве й Стрілкове, які розкинулися за лічені кілометри від Генічеська.

Рожеве озеро на Арабатській косі

А й справді, в Ізраїлі не бували, проте звані в народі «солоні озера» Арабатської коси залишають на дні пам’яті дивовижні відчуття. Тіло саме по собі гойдається на воді, мов надувний матрац; сіль м’яко пощипує вам навіть найдіткливіші місця. Зір вабить незвична рожева вода. І чудні іноземці сюди також навідуються. Щось теревенять англійською чи то шпрехають німецькою.

–Hooo! I’m jumping here! Mike! Come to me, Mike! Cute! Wow! / Гууу! Я тут стрибаю, Майку! Ходи сюди, Майку! Круто! Вав! – весело репетує якась пишна руда красуня в синьому купальнику, приковуючи увагу значно менш розкутої вітчизняної публіки.

А за кілька кілометрів на Вас очікує й гліцеринове озерце, «молодильне». Наче тобі все в казці: пірнув – і молодим виринув.

Перед озером, звісно, височіє й новенький православний храм. Їх, до речі, чимало в курортних місцях. Можливо, мода така, щоб люди не топилися. Чи то щоб відразу було де посповідатися за побережні знайомства. Феєричну картину доповнюють і «суворі» відпочивальники.

– Полєз, я, мать, – мовить якийсь кістлявий «мужик», приєднуючись у воді до дружини з трьома доньками, перед тим «отхлєбнув из горла полторушки».

Також, окрім безкоштовних наразі солоних і гліцеринового озер, покваптеся відвідати на Арабатській косі ще й гарячий гейзер – що не є йодо-бромне джерело. Біля нього-таки – болото з цілющими грязями. Там можна сміливо обернутися на дідька, вимазатися так, що й мама рідна не впізнає. Омиють вас – усього за 50 гривень дужими струменями з товстих шлангів, схожих на каналізаційні, котрі міцно триматимуть у руках велетні-пузані, схожі на «сумоїстів».

Гліцеринове озеро

Відпочивальники полюбляють і тутешнє солоне до неможливості «Сиваське озеро», знову-таки з цілющим болотом, що навпроти. І вже аж під Генічеськом варто набрати й пекучої ропи з «рожевого болота», яка начебто зцілює від усіх видів остеохондрозу – масової недуги ХХІ століття.

Покваптеся, словом, на Арабатку, покваптеся, поки там ще все дешево, і підприємці не встигли розкрутитися. Азовське ж море на косі часто ледь неспокійне. Отже, досхочу нагойдаєтеся на хвилях. А оскільки біля берега воно мілке, то гоже сміливо колисатися разом із дітьми.

Про ціни

Знову-таки, Чорноморсько-Азовське побережжя пропонує вам відпочинок найрізноманітнішого ґатунку: бажаєте – сім’єю, а хочете – удвох або самотою, чи то галасливою студентською туснею, урешті – навіть зі свінгерами. Тут широкий вибір. Тому – трохи про ціни.

Загалом, спартанський спосіб буття ви віднайдете повсюди. Ідеться про вагончики, усілякі прибудови тощо, де проживання за добу одній особі коштуватиме від 100 до 150 грн. Можлива й варіація на трьох – із дитиною – 250 грн. Душ, санвузли – усе спільне. Іноді матимете окрему газову плиту, здебільшого ціна також передбачає холодильник.

спартанський спосіб буття ви віднайдете повсюди

Все назване подивує вас і в Одесі, причому не деінде, а прямо на Французькому бульварі. Той тягнеться понад морем між двома «золотими пісками» для народу та не тільки: Аркадією й Ланжероном. Хай що, а кмітливі одесити примудряються ховати свої саморобні «відпочинкові комплекси» акурат посеред розкішних висоток із захмарними цінами на просторі квартири.

Шукати ці зразки минулого варто відразу на залізничному вокзалі серед тутешніх «рієлторів» із табличками на грудях. І тут наперед приготуйтеся: квартира заледве не класу люкс насправді може виявитися захаращеним «доміком», по суті, чудним флігельком

– Главное же функция, крыша есть, кровать есть, чего еще желать? – пояснить вам її господар.

Оригінальний вибір пропонує й уславлена «Затока». Тамтешні селяни нашвидку нагородили цілі кількаповерхові готелі зі звивистими залізними драбинами та двомісними «номерами», чи то тісними кімнатками. Ціна передбачає й телевізор. Ба! Подекуди віднайдете щось і на кшталт басейну. А в Рибаківці – ого-го! На третьому поверсі, в «пентхаусі» бази «Grand Oasis», усього за сто гривень з особи за ліжко, на Вас чекають і тиша, і хороші душові.

Це щодо «спартанства». Проте адекватні оселі, двомісний номер із вигодами починаються з ціни не нижчої, ніж п’ятсот гривень. На трьох осіб – і вісімсот.

Отже, сума на десять днів за житло – у середньому вісім тисяч. Харчуєтеся вдома? Гаразд, тоді додайте ще по 150 гривень з розрахунку – день на особу: двісті грам м’яса, трішки ковбаски або «сальца с утрєца», яєшня, гроно винограду чи кавунчик. Усе включено.

Маємо на трьох вже близько тринадцяти тисяч. Чортова дюжина. Розваги – на ваш вибір. Але орієнтовно – припасайте ще тисяч зо п’ять, аби почуватися вільно. Бажаєте харчуватися інде? Калькулятор до рук – перемножуємо втричі.

У Коблево безліч ресторанів на будь який смак. Але гучна музика – залізне правило всюди

Річ у тім, що ціни на березі неабияк кусаються. Овочі-фрукти там дорожчі теж удвічі-втричі, ніж углибину материка. Навіть виноград, що його цього року збирають тоннами, дорожчий за апельсини. То по шістдесят гривень, а то – й цілих сто. Отже, гамузом сімейний відпочинок утрьох вам обійдеться щонайменше в «двадцятку».

Мінуси

– А чому Вам не знизити б ціни на помідори з огірками? Люди частіше купуватимуть, курортників побільшає. Усім вигідно ж буде, – доскіпуюся я до торгівця овочами в Рибаківці.

–Шо я знаю, у хазяїна – спрашуйте, я тілько продаю, – ніяково відповідає дядько.

Отож короткий курортний сезон та традиції й апетити вітчизняних підприємців – перешкоджають повноцінному розвитку курортної зони. Словом, ліпше раз продати «солідно», ніж багато разів – «по-дрібному». Не учать люди ази торгівлі і менеджменту, не учать. Тому-то наші курортні поселення й отримують вигляд безладних та хаотичних, на відміну від цивілізованих болгарських і турецьких. Отам – лоток, отут – кіоск, попереду – нахалабудили, а позаду –добудували санвузол. «Подсчитали – всьо харашо, получаєтся за сєзон ще додатково по двєсті рублєй з чєловєка, єслі без рєбьйонка».

На березі цілодобово лунає музика, по суті – нестерпна. Різні «маруви» та російські діджеї вас конче підстерігатимуть в одеській Аркадії. Нав’язливий російський реп супроводжуватиме й у маршрутках або автобусах, де самотній героїзм – геть не завжди доречний, тим паче якщо це – щось «заказноє», «для своіх», як вам невдоволено пояснять.

До слова, приватні перевезення – ще один із видів безконтрольного заробітку на морському побережжі. Часто варто не полінуватися, дістатися маршруткою до державного автовокзалу – і дорога додому обійдеться на третину дешевше.

«Перлина біля моря»

Зрештою, якщо Вам щось не до вподоби на українському побережжі, пригадайте: усмішка та доброзичливість там прочинять будь-чиї двері.

Отак сонячна Одеса, історично – Хаджибей, також варта того, щоб зажити насолоди й морем, і юрмою. Одеса – чи не найкраще місце для відпочинку й з погляду інфраструктури, крамниць за цінами таких же, як і київські, а ще – музеїв та екскурсій центром, переважно зведеним українськими архітекторами.

Тут вам –і унікальний морський музей, і історичний з експонатами нашої козацької та степової історії, яких не знайти ні в Дніпрі, ні в Києві, затим – сучасного й класичного мистецтва.

Зрештою, в Одесі ви хутко знайде спільну мову і з геть відвертими та бурхливими, як справжня давня українська інтелігенція, науковцями, і зі спритними вусатими дідусями з прижмуреними очима, і зі стрункими дотепними продавчинями, і з сивими гіппі, що виконуватимуть Цоя деінде на вулицях, і ще з безліччю приємних добрих людей.

Одеса, пляж "Ланжерон"

Пляж «Ланжерон» подивує вас шеренгою ресторанчиків на будь-який смак понад морем, «Аркадія» – вогнями та юрмами молоді. Не поспішайте нею обурюватися. А якщо ви студент, то – не марнуйте часу! Проведіть його гарно. Вам не подобаються масові смаки? Не переймайтеся, запропонуйте новим знайомим або подрузі щось із того, що вам подобається в книжках чи музиці; запросіть у гості й у своє місто, у рідний гуртожиток. До речі:

– В Одессе спят до двенадцати дня, – обов’язково нагадає Вам господар дешевих «доміків».

Катранка

Віриться, що наше Чорне море дедалі більше спонукатиме «українських панянок і джигітів» відпочивати в себе на Батьківщині, ніж ганебно тікати з неї кудись у Грецію чи Єгипет. Усі реалії не переінакшити вмить. Та саме завдяки їм, пошук усамітнення на природі приведе й до незабутніх відкриттів.

Очевидно, Катранка – межа української Бессарабії, на кордоні з Румунією – заради її краєвидів варта, щоб здолати сотні кілометрів. Там вас не заскочить галас, тільки – шум хвиль, навіть якщо на пляжі – кількадесят сімей. До моря тут конче проминаєш лиман скрипучими дерев’яними мостами. Хтось рибалить із них, решта – пробирається в очерети. Перелітні гуси, лебеді й качки пурхають над головою, ледве не черкаючи її лапами.

Лиман по дорозі на море в Катранці

Сонечко встає

Шляхом же на більш галасливе село Руссєйку чайки спокійно проводжатимуть вас услід очима, і широка піщана смуга поміж прісною й морською водами змусить зупинитися, щоб побути нарешті наодинці з собою, птахами, сонцем, небом та пінистими хвилями без нікого, геть без нікого. Бігме, отаке трапляється всього кілька разів за життя. Людина та море. Море та людина – сама.

Отаке трапляється всього кілька разів за життя. Людина та море. Море та людина – сама

Тут також тривало можна поплавати на мілині, далі ж – ринути в хвилі назустріч сонцю. А втім, дно попід товщами прозорої води ще довго не зникатиме з виду. Усе напрочуд схоже на океан або Середземне море. Тільки значно краще – завдяки м’яким лиманним домішкам.

Затока

До слова, медуз цього року на Чорному морі майже немає. Лише вряди-годи, коли дна не чутно під ногами, вони радше приємно пощипують, ніж жалять, ніби нагадуючи, що не варто далеко запливати.

І навіть у гамірній Затоці завжди є де відокремитися від решти вкінці пляжу. Хай тут вода й не прозора, як у Катранці, проте заворожує по-своєму – то чорніє надвечір услід за небом, а то через водорості міниться зеленим кольором.

Затока також полонить білими пісками. Якщо ж Вам пощастить з погодою, яскравим сонцем – то й поготів здаватиметься, наче Ви в Єгипті. Малолюдні місця Затоки – загалом, чудове місце для тих, хто любить плавати. Достатньо глибоко, і водночас до берега – близько.

Рибаківка

Там Ви також віднайдете свої особливості. Ті ж мілкі пляжі, що й на Арабатській стрілці, проте морська вода добряче перемішана з прісною. Адже село розкинулося на мисі, і побережжя пролягає між лиманами, один з яких – це гирло Дніпра. З огляду на це, й дно під ногами за метрів десять від берега ставатиме ледь глинистим, вода ж - мутнішатиме.

У кожному разі, курорт розраховано на дітей – очевидно, саме через мілини. А на пляжі перед очима розкидається краєвид острова Березань ( історично – Озібєк). У Рибаківці також варто прогулятися вздовж берега попід піщаними кручами.

У Рибаківці цікаво погуляти попід кручами

Епілог

Про Причорномор’я ще можна розповідати чимало. Поціновувачам вин варто нагадати: у Бессарабії неодмінно скуштуйте червоного сухого, домашнього. Майже не містить цукру. Не забувайте й про двісті-триста грамів сухого білого надвечір, але вже від виноробень – у моду дедалі більше входять і малі приватні. Та якщо почали з пива – (sos!) не змішуйте.

–Дак один немец здесь каждый день выпивал по семь бутылок пива, – розповість в Одесі господар «доміка», й наостанок додасть. – Ну, пока! Будут деньги – приезжайте опять.

А загалом курортний сезон – чудова нагода для українців із різних регіонів, відновлюючи здоров’я, руйнувати довкола «ватні» стереотипи, навіяні ззовні. Головне – спілкуймося, доброзичливо, якомога більше витрачаючи і на вино, і на пиво, і на «доміки». Це ще одна запорука того, що населення Півдня, багатшаючи, не озирнеться на протиправно анексований Крим та викине з голови не свої думки.

Словом, гарного відпочинку!

Азовське море відпочинок чорне море катранка рибаківка одеса затока арабатська коса