Т

Три «Д» про Україну Медведчука: деградація, деіндустріалізація та деінтелектуалізація. Моніторинг дезінформації №50

  • Коментар Зеленського щодо перевиборів у Білорусі дав білорусам привід вказати на українські проблеми та звинуватити українців у втручанні.
  • Песимізм та апокаліптичні роздуми до Дня Незалежності.
  • Українську підтримку протестів у Білорусі дезінформатори трактують як бажання «ликвидировать Минск в качестве переговорной площадки по Донбассу».
  • Порошенко проводить «мягкий захват Слуги народа» та чекає на перемогу в позачергових президентських виборах?
  • Дивіться, як змінювались теми дезінформації протягом року, на інтерактивній візуалізації

Період: 17–23 серпня 2020 року.

Теми дезінформації

Відсоток новин із вказаною темою серед усіх новин із групи сайтів

Заголовок тижня

«Карьерный лифт по-украински: разрубивший огурец Зеленского казак подался в политику. Будет депутатом»

Антипротест тижня

Російські сайти, орієнтовані на українську тематику, висвітлювали невеличку протестну акцію від “небайдужих українців” на підтримку Лукашенка. Її учасники транслювали класичні меседжі російської пропаганди про неповторення українського сценарію в Білорусі та тримали плакати з написами «Беларусь! Встань Брестской крепостью на пути “цветных” и “майданных” переворотов!»

Глузування з Зеленського та поради не втручатись у справи Білорусі

Щотижня маніпулятивні медіа продукують тексти, в яких намагаються висміяти чи дискредитувати Зеленського. Не обґрунтовано критикувати, а саме дискредитувати. Минулого тижня не обійшлось у цій темі без клікбейту «У Зеленского траур» (про публікацію президента, присвячену дню народження Скрябіна) та «Разрубивший огурец Зеленского казак подался в политику» («на местные выборы идет казак, прославившийся разрубанием пополам огурца, лежавшего на ладони Президента»).

Хвилю публікацій викликав коментар Зеленського стосовно ситуації в Білорусі з порадою Лукашенку провести перевибори. І якщо українські маніпулятивні видання переважно цитували самого Зеленського, то російські сайти, орієнтовані на українську тематику, коментар Зеленського використали лише як привід для детального цитування відповіді від МЗС Білорусі, які на російський лад спочатку маніпулювали, що «Украина — братская для нас страна и украинский народ — братский для белорусов», а закінчили відтворенням тез російської пропаганди про руйнівні наслідки Революції Гідності: «по нашему мнению, у украинского руководства еще много лет будет много вопросов поважнее, которыми нужно каждодневно заниматься внутри своей страны, нежели раздавать советы соседям». Такий самий прийом використали російські мейнстрімні сайти, видаючи матеріали під заголовками на кшталт «Минск открестился от «заезженных» советов Зеленского».

Лукашенко звинувачує Зеленського у розпалюванні протестів

Російські сайти, орієнтовані на українську тематику, пишучи про протести в Білорусі, проводили паралелі з Революцією Гідності. Писали багато, використовуючи розмаїття вже звичних нам (себто добре “відшліфованих” на українських подіях) пропагандистських тез.

Так, наприклад, згадували, що для деяких учасників протести — це лише «часть процедуры получения политического убежища в Европе», та описували цілий «бизнес, когда люди формируют себе оппозиционное портфолио, и под это дело очень легко получить убежище и гражданство».

Не забували звинуватити в усьому Захід. Щоправда, акцентували на перевазі Росії у вирішенні цього геополітичного протистояння. Писали, що «Запад позволяет России разруливать ситуацию в Белоруссии», бо Білорусь — лише «потемкинская деревня на деньги Москвы», і тому є «имманентной частью российской сферы влияния и останется там, кто бы ни пришел к власти, а у Запада нет ни сил, ни средств ее оттуда вытаскивать».

Україну, і зокрема Зеленського, теж намагались виставити стороною, яка доклала зусиль до дискредитації влади Лукашенка. Ніби-то «Украине очень выгодно втянуть Беларусь в военный конфликт» з метою «ликвидировать Минск в качестве переговорной площадки по Донбассу» (неначе перемовини можливі лише в Мінську). Залякували навіть, що «Украина готовит наступление в Донбассе на случай ввода войск РФ в Белоруссию».

Російські маніпулятори теоретизували про те, що «У России есть основания рассматривать Украину и Белоруссию своей законной сферой влияния», оскільки «эти страны расположены в ключевой зоне безопасности Москвы. Кремль пойдет на многое, чтобы не допустить увеличения и так значительного военного присутствия НАТО у своих границ». Одночасно з цим на мейнстрімних російських сайтах цитували Лаврова, який «заявил о вмешательстве извне в дела Белоруссии», та Пєскова: «попытки вмешательства извне в ситуацию в Белоруссии недопустимы». Про недопустимість втручання Росії, як і інших держав, у справи Білорусі в цих заявах не йдеться. Чого лише варті проникнення російських методів гібридної війни в білоруський медіапростір, або поступова заміна білоруських тележурналістів на співробітників Russia Today.

Місцеві вибори: ОПЗЖ проти списку дільниць на Донбасі, де виборів не буде, пропаганда Пальчевського в Києві

Тема місцевих виборів, що відбудуться наприкінці жовтня, набирає обертів разом із активним піаром Пальчевського (кандидата в мери Києва), який множить контент для десятків сайтів-сміттярок та активно використовує фейкові опитування. Зараз цей кандидат зосередився на міських питаннях, до Дня Незалежності віддавав шану воїнам, загиблим у російсько-українській війні, проте ще в березні він заявляв про «возможность остановить войну. Россия очень хочет остановить войну» (архів).

Минулого тижня представники ОПЗЖ намагались оскаржити рішення ЦВК про непроведення виборів у деяких територіальних громадах Донецької та Луганської областей. ЦВК, спираючись на висновки військово-цивільних адміністрацій, вирішила не проводити вибори на деяких прифронтових дільницях, де було голосування в 2019-му році, хоч ситуація на фронті мало змінилась. Дійсно, експерти наголошують на можливій політичній заангажованості рішення ЦВК, проте ОПЗЖ роблять це в емоційно-маніпулятивній формі. Так, наприклад, Німченко звинувачував, що «должностные лица ЦИК и руководители ОВГА действовали сообща, из политических и идеологических соображений», ніби-то тому, що «жители подконтрольных территорий Донецкой и Луганской областей не поддержали бы провластную политическую силу на местных выборах, а это повлияло бы на результаты выборов». А Бойко звернувся до «руководителей так называемых военно-гражданских администраций» з вимогою або забезпечити проведення виборів, або піти у відставку. Зазначимо, що заклик піти у відставку став вже класичним прийомом для представників ОПЗЖ, які регулярно закликають піти у відставку президента, його офіс, Кабмін, НБУ та інших незгодних з їхньою проросійською позицією.

Тим часом російські сайти, орієнтовані на українську тематику, писали, що Порошенко проводить «мягкий захват Слуги народа». Натхненником такої позиції став анонімний телеграм-канал «Легитимный» (один із основних фігурантів нашого розслідування методів російського впливу на українських депутатів). Описували, як «Порошенко развернул обстоятельную работу по переформатированию партии президента Владимира Зеленского «Слуга народа» в ресурс, подконтрольный себе» та «рассовывает в «Слугу народа» своих людей». Все це ніби з метою «вернуться в президентское кресло, причем, не обязательно дожидаясь очередных выборов». Людьми Порошенка російські сайти називають майже всіх політиків із проукраїнською позицією, які вступають до провладної партії (яка, нагадаємо, була створена в 2018 році, і тому не може похвалитись великою регіональною мережею та “своїми” депутатами з багаторічним стажем). Ймовірно, це робиться для того, аби знизити вплив і позиції проукраїськи налаштованих політиків, котрі є в партії влади.

Економіка: падіння гривні, дірка в бюджеті й перебільшення про кредити МВФ

Тему економічного зубожіння України минулого тижня продовжували розвивати і українські, й російські маніпулятивні видання. Щоправда, українські маніпулятори в його причинах вбачали дії уряду Шмигаля та “Зе-популістів” («экономику креативные ребята умудрились отправить в минус при благоприятствующей мировой конъюнктуре еще до коронавируса после 4 лет роста при барыгах»). А от російські сайти, орієнтовані на українську тематику, продовжували характеризувати український уряд виключно як маріонеток, пишучи, що «Капкан МВФ защёлкнулся – Украине не выбраться». На підтримку своїх тез іронічно згадували, як «Владимир Зеленский устами своего телевизионного alter ego Василия Голобородько посылал куда подальше функционеров МВФ», та вкотре називали Україну «аграрным придатком Запада и дешёвым сборочным цехом». Тож і ми вкотре додамо, що кредити МВФ мають низькі відсотки, а «придатком» і «колонією» Україна була в складі Російської імперії та СРСР.

Про рівень економічної експертизи дописувачів російських пропагандистських сайтів свідчить їхня оцінка корупції: «коррупция даже не конкурентное преимущество – это условие выживания большей части украинских бизнес-структур в условиях глобальной экономики. И, по сути, основа суверенитета такой страны как Украина, которая уже не способна защищать себя никакими другими способами».

Також писали:

Спам від Медведчука до Дня Незалежності

Віктор Медведчук скористався святом Дня Незалежності, щоб розповсюдити по маніпулятивних виданнях свій спіч «Три главных врага Украины, или Итоги 29 лет независимости», в якому, використовуючи вигідні для нього дані, розмірковує про деградацію, деіндустріалізацію та деінтелектуалізацію України. Нагадаємо, що сам Віктор Медведчук, незважаючи на амплуа опозиційного політика, перебував при владі (себто на вищих політичних посадах) з кінця 90-х років, і тому також може вважатись відповідальним за описані ним же явища.

Шпигунські історії

Інформація від головреда Цензор.нет Бутусова про те, що затримані в Білорусі вагнерівські найманці були мішенями спецоперації української розвідки та прибули в Білорусь транзитом до Києва, не залишилася поза увагою дезінформаторів та маніпулятивних сайтів. Популярне пояснення на російських ресурсах: ніби це Порошенко роздмухує тезу про “державну зраду” Єрмака й Зеленського, аби влаштувати путч (вкотре). Українські маніпулятори переважно вірили у зірвану операцію українських спецслужб.

Російські сайти писали про ще одну провалену спецоперацію, під час якої мали захопити високопоставленого терориста з Донбасу. СБУ заперечує цю інформацію.

Зовнішня політика

Крім Білорусі, піднімали традиційну тему українсько-американських відносин, яка зараз природно зосереджена на виборах у США. Були заяви про відсутність підтримки від Штатів через те, що Трамп стає на бік Росії, а проросійська депутатка, навпаки, запевняла, що «Для нас также будет плохо, если выиграет Байден, потому что у нас будет очень много вопросов относительно того, нет ли у нас внешнего управления».

Обидві позиції об'єднує невіра в надпартійну підтримку України в її протистоянні російській агресії, яка насправді існує в США. Подібні заяви поверхово патріотичні, проте деморалізують повідомленням про непотрібність країни зовнішнім партнерам, відсутність підтримки. Це одна зі стратегій дезінформації: “ви нікому не потрібні, здавайтесь”.

Крим

Повідомляють про графік відключення води через засуху на півострові. Кримські сайти на окупованій території пишуть про це або нейтрально, або про плани вирішення проблеми. Мейнстрімні російські сайти згадують туристичний сезон у Криму, боротьбу проти впливу санкцій і можливе визнання анексії Білоруссю — тобто, на воді не зосереджуються. Окупаційні сайти традиційно намагаються змалювати “хороше життя в окупації”.

Висновки

Білорусь залишається серед найбільш згадуваних тем тижня. Дезінформація на цю тему має багато цілей: вкотре виставити Майдан поразкою українського народу, налякати білорусів та звинуватити Україну в зовнішньому втручанні.

На українських маніпулятивних сайтах значна частка матеріалів присвячена місцевим виборам — це пропаганда Пальчевського та емоційні протести ОПЗЖ щодо списку дільниць на Донбасі, де не буде голосування за рішенням ЦВК. Російські сайти поки не показують значного інтересу до теми й більше пишуть про наслідки виборів для загальноукраїнської політики — очікують зменшення впливу «Слуги народу» й посилення позицій Порошенка. У російській дезінформації кандидатів на місцеві вибори ділять на «соросят» (сюди віднесли частину «слуг» і кандидата на посаду мера Києві від парії “Голос” Сергія Притулу з його заявою про необхідність підвищення тарифів) та решту. Теза про зовнішнє управління стала майже так само вживаною, як і теза про «країну, що не відбулась».

Напередодні Дня Незалежності частину публікацій склали роздуми про здобутки і поразки держави за час її існування. Поки регіональні сайти писали про програму святкування, українські мейнстрімні — публікували результати соціологічних опитувань щодо незалежності, на маніпулятивних сайтах згадували про зубожіння, міграційні настрої та втрачений економічний потенціал (тобто, енергомісткі, орієнтовані на радянський військово-промисловий комплекс і застарілі радянські підприємства, відірвані від потреб людей і ринку). Левова частка цих публікацій відрізнялась мінімально і складалася з думки Медведчука, проте ми помітили й інших коментаторів “розвалу країни”. Ці заяви передруковували російські дезінформаційні сайти.

Методологія

Ми шукали теми у 12200 матеріалах російською мовою з:

Маніпулятивність новини визначав покращений класифікатор з проекту “У нас погані новини”. У моніторингу враховували лише матеріали про суспільно-політичне життя, які стосуються України.

Обмеження дослідження:

В даному дослідженні ми враховували тільки ті теми, які співзвучні з російськими дезінформаційними кампаніями. Більшість з них спираються на реальні події, адже так дезінформація ефективніше працює. Назви тем відображають маніпуляції, використані в темі. Відповідно, новини з теми на українських мейнстрімних та регіональних сайтах можуть мати абсолютно інший зміст, ніж маніпулятивні матеріали.

Теми російської пропаганди в Україні ми беремо з наступних груп матеріалів:

У першій та другій групах новин матеріали відбирались класифікатором маніпулятивних новин.

NDI logo

дезінфомонітор дезінформація

Знак гривні

Що читати далі

Деза війни

Дезінформація поширюється в суспільстві подібно до вірусної епідемії, — дослідження
Знак гривні