Лікарні в «червоній зоні» ледь справляються з напливом хворих на Ковід. Як працюють медики у Чорткові

«Я сам чортківський, але ще такої пустки в місті не пам’ятаю. Тут так порожньо, ніби якийсь Чорнобиль вибухнув», — скаржиться молодий чоловік на виїзді з містечка, який шукав попутників на Чернівці. Хоча мені, як приїжджій, Чортків зовсім не видався порожнім. Люди вулицями ходять — хтось у масці, хтось без, хтось із дітьми, спілкуються одне з одним, на питання відповідають охоче й детально.

А от у центральному корпусі районної лікарні справді порожньо: планове стаціонарне лікування і планові операції скасовані. А як інакше? У понеділок заповненими були 90 «інфекційних» місць, а вільними залишалося тільки 4. При тому, що в квітні було всього двоє хворих на COVID-19, у травні четверо, а в червні восьмеро. Про це розповіли лікарі. Але хворих, які потребують невідкладної допомоги (ургентних, мовою лікарів) і приймають, і навіть оперують.

Передбачених протоколом лікування препаратів немає

Чи є лікування від COVID-19 безкоштовним на практиці, як це декларує МОЗ? — питаю в медиків.

«Є постанова Кабміну, яка визначає, які ліки дозволено закуповувати за «ковідні кошти», — пояснює головний лікар районної лікарні Роман Чортківський.

— Це дуже обмежений перелік, і працювати в таких межах неможливо, — веде він далі. — Наприклад, дозволений препарат цефтріаксон. Його прописують пацієнтові, уколи роблять вдома чи в поліклініці — але пацієнтові стає гірше, у нього підтверджується пневмонія, хворий поступає в стаціонар. І лікар змушений змінити антибіотик, адже попередній не дав ефекту і в організму виникло звикання. Треба прописати, наприклад, тієнам, левофлоксацин, цефапім — але вони вже не входять до переліку безкоштовних ліків. Усе, що входить до переліку, в нас є на складі, і ми ці ліки видаємо: крапання, антикоагулянти… Інше хворим доводиться купувати за свої гроші. Хтось це розуміє, а хтось ні, дзвонять на гарячу лінію.

Ми від нашої лікарні написали лист Міністерству охорони здоров’я з проханням розширити список ліків, які можна закуповувати за «ковідні кошти», подали перелік тих, які, на нашу думку, доцільно включити у список. А поки цього не зроблено — не можемо закупити те, чого немає в списку. Закупівлі відстежують правоохоронні органи і, коли що, порушують кримінальні справи, — нарікає лікар.

В.о. начмеда Чортківської районної клінічної лікарні Олег Майданник деталізує:

— У затвердженому для лікування COVID-19 протоколі на першому місці — противірусні препарати. Імпортні, які в нас дуже дефіцитні, закупити неможливо — їх просто немає. Як і перспективи, що вони з’являться найближчим часом. Тому етап етіотропної терапії (тобто, дії на причину збудника) ми упускаємо, не маємо можливості її проводити. Починаємо лікувати хворих уже на другому етапі, коли в них виникають ускладнення. І ті сучасні рекомендації, як є в тому протоколі (що має бути кисень, має бути тромболітична терапія) прописані не так, як би нам, лікарям, хотілося, виходячи з наших реалій. Бо написано багато, а що з того практично можна застосувати? Існують наші противірусні препарати — амізон, аміксин, але їх, природно, в переліку немає — бо ще немає результатів випробувань, чи вони дійсно ефективні при коронавірусній інфекції. І зайвого ж хворому не будеш призначати — коли ти не впевнений у дієвості цих ліків. Тим паче, коли його немає в переліку, держава не дасть його безплатно…

Лікарня

Роман Чортківський стверджує: і інфекційне відділення, й переобладнане «під інфекцію» резервне заповнені «під зав’язку».

«Наша лікарня, розміщена в кількох корпусах, розрахована на 327 ліжок, — розповідає Роман Володимирович. — Інфекційне відділення на 34 ліжка — в окремому корпусі. Цього року, відколи з’явилися перші хворі на коронавірус, ми серйозно взялися за нього. Залучили чималі кошти — і позабюджетні (як від районної, так і від міської рад — ті, що з’явилися від перевиконання дохідної частини їхніх бюджетів і не були передбачені для лікарні), і спонсорські. Повністю відремонтували будівлю, закупили 5 апаратів штучної вентиляції легень (ШВЛ) — доти не було жодного! Зробили централізовану розводку кисню: його можна подавати у 22 точки. Через апарати ШВЛ, канюлі (носові трубки) і через маски.

Коли хворих почало надходити багато, паралельно відкрили додатково 58 ліжок: закрили ендокринологічне і неврологічне відділення у смт Заводське — на їхньому місці тепер інфекційне відділення-госпіталь. Усі хворі, які зараз на стаціонарному лікуванні (в понеділок їх було 90, сьогодні — в середу — вже кількох легших виписали додому), мають підтверджені на комп’ютерному томографі пневмонії різного ступеню. Тяжкі хворі лежать в інфекційному, бо там є реанімація (палати інтенсивної терапії) і, крім інфекціоністів, цілодобово чергують анестезіологи. У госпіталі цілодобово чергують терапевти — ми додатково перевели їх із поліклініки, дали їм на допомогу ендокринологів… Якщо хворий стає тяжчим — переводимо в інфекційне».

Чортківська районна клінічна лікарня — відповідно до постанови Кабміну — є опорною лікарнею інтенсивного лікування другого рівня (повинна забезпечувати надання медичної допомоги не менше як 200 тис. осіб). Вона єдина така серед районних лікарень Тернопільщини. Тому важливо зберегти корпус «умовно чистим» (не зараженим COVID-19) і надалі надавати допомогу терміновим хворим з іншими недугами. Після початку епідемії встигли й оновити кадри: лікарі пенсійного віку пішли, на їхні ставки взяли десятьох молодих анестезіологів. І мали рацію, бо навіть десятеро ледве встигають допомагати усім пацієнтам — адже час від часу і вони, на жаль, хворіють…

У головному корпусі організували ще дві палати, в які за потреби госпіталізують хворих, що потребують невідкладної допомоги і водночас можуть бути інфіковані коронавірусом. Наприклад, хворий з апендицитом і підозрою або й підтвердженим COVID-19 — його оперують і обслуговують уже як інфікованого COVID-19. Лікарі стверджують, що такі випадки не гіпотетичні — вже траплялися.

У лікарні загалом 13 апаратів ШВЛ. За день в інфекційному відділенні використовується понад 30 балонів кисню. Їх потрібно привозити щодня. В інфекційному відділенні приміщення, з якого здійснюється розводка кисню — за межами будівлі. Балони треба переключати щогодини. Щоби на це не відволікалися медики (а не кожному з них ще й під силу пересувати 100-кілограмові балони) — наймають на виконання цієї механічної роботи інших працівників. І попри скарги на безробіття — охочих працювати тут бракує.

Кисень закуповують у Львівського хімзаводу, який має базу в Тернополі. Тож із Тернополя балони з киснем і везуть до Чорткова, а звідси забирають порожні на заміну.

Невідкладна допомога надається!

Роман Чортківський показує лікарню. Проходимо коридорами, зазираємо в палати, піднімаємося сходами…

Лікарня справді майже порожня, але палати, операційні, післяопераційні, реанімаційні зали очікують на ургентних пацієнтів.

Ургентна палата в Чортківській районній клінічній лікарні

З вікна бачимо поліклініку. Вона має два корпуси — на сім поверхів і на три. Саме там розташований комп’ютерний томограф. Він приватний, вартість дослідження — 750 грн, але для стаціонарних хворих обстеження безкоштовне — адже його відшкодовує НСЗУ.

З іншого боку — машина з кисневими балонами.

Балони з киснем біля лікарні

Йдемо далі. Головний лікар розповідає:

— Ми виграли японський грант, вони нам поставили апарат УЗД, фіброгастроскоп, холкер ЕКГ, мікроскоп для лабораторії… Потім ще виграли американський грант із реформи вторинної ланки, наш госпітальний округ південного регіону Тернопільської області перевіряли, і коли нашу статистику й результати досліджень заклали в програму, то ми стали пілотним проєктом із реформування. Також ми ввійшли до списку з реконструкції приймально-діагностичного відділення, нам мають надійти на це кошти, і на апаратуру.

Проходячи коридорами, головний лікар питає у когось із медсестер, чи йтиме вона на похорон.

— Сьогодні вночі помер пацієнт, — пояснює. — Його дружина працює в нас педіатром, дочка — кардіологом. Ні, не від коронавірусу — коронавірус він уже здолав, тест був негативний. Але чоловік місяць хворів, у нього розвинулася вторинна бактеріальна пневмонія і дихальна недостатність. Ускладнення, які виникли в процесі хвороби, вже були незворотніми…

В операційній

«Велика біда — що кабінетні чиновники не знають, що ся робить…»

Маленькими затишними вуличками прямуємо до інфекційного відділення. Воно, розповідають місцеві мешканці, розташоване в будинку, в якому колись, за Польщі, мешкали два адвокати зі своїми родинами. Тепер його пристосували під лікарню. Затишний двоповерховий будиночок, розфарбований у жовте і з синім оздобленням, тоне в зелені. Виноград, кущі, фруктові дерева… Всередині подвір’я на натягнутих мотузках сохнуть випрані захисні костюми.

— Ми перемо і сушимо в себе, — пояснює завідувач інфекційного відділення центральної районної комунальної лікарні Ігор ШКВАРОК, який саме вийшов на подвір’я. — Маємо захисні костюми як китайські, так і українського виробника. Наші багаторазові — набагато кращі за китайські. Ті з клейонки — наші з тканини. Ті хоч і гарні, але непрактичні. А наші міністр не хотів закуповувати, бо вони ніби не мали сертифікату. На жаль, нас ніхто не питає — дають те, що «зверху» вирішили. Але ж вони коло хворих не ходять! Це дуже велика біда — що кабінетні чиновники не знають, що ся робить… Для персоналу якраз українські — чудові костюми.

Нагадаємо, в квітні Міністерство охорони здоров’я звинувачували у проведенні непрозорого тендеру на придбання захисних костюмів для лікарів: замість того, щоб придбати костюми в українського виробника, МОЗ оголосило новий тендер з неозвученою раніше умовою та вирішило придбати костюми китайського виробництва на 40% дорожче у невідомого посередника.

Сохнуть костюми для лікарів

Ігор Володимирович працює у відділенні вже 36-й рік — каже, якраз 1 серпня минуло 35. Понад 6 років очолює відділення. Тобто, зовсім не новачок, і «ковідний виклик» зустрів спокійно, навіть із гумором.

— У нашому відділення на 34 ліжка зараз лікуємо 30 хворих — чотирьох уже відпустили, — розповідає завідувач. — Ми тут приймаємо тільки важких і середньої важкості хворих — бо маємо кисень і ШВЛи. Перший хворий поступив 27 березня — з Монастириського району. Відтоді ми багато що тут пристосували. Зробили окремий вхід для хворих на COVID-19, виділили їм окреме крило. Від початку епідемії в нас пролікувалося більше 100 осіб. Двоє з підтвердженою коронавірусною інфекцією, на жаль, померли. Обоє внаслідок інсульту — чоловік, якого доставили до нас з реанімації в комі з геморагічним інсультом, помер через два дні, і жінка — від ішемічного інсульту. Сьогодні вночі також померла людина — 77-річна жінка, неходяча, яка перебувала в лікарні на операції, потім тиждень удома. Доставили до нас, бо задихалася. Але в неї COVID не підтвердився.

Завідувач іде перевдягатися в захисний костюм, мені також видають «обмундирування». Костюм білий, клейончастий, китайський. Високі бахіли, шапочка, з-під якої не має виглядати жодна волосинка, капюшон зверху, респіратор, і на нього зверху ще маска. Дві пари рукавичок, щиток для захисту обличчя. Інструктаж від медсестри, як правильно потім це все зняти — вона це робить щодня. Спекотно стало одразу — а ще ж працювати.

З завідувачем інфекційного відділення Шкварком перед входом у реанімацію

Прямуємо в реанімацію. На вході зустрічаємо двох молодих (це видно по очах за щитками і чути з голосів) чоловіками. Завідувач їх представляє: «Це наш анестезіолог Денис Миколайович, а це Віктор Анатолійович, інтерн. Обидва вже перехворіли і не бояться нічого. То не хлопці, а орли!». «Орли» регочуть і цікавляться, чи мені не страшно. Не страшно, лише дуже жарко.

Заходимо в палату. Тісненько. Лікар підходить до хворих, оглядає. Молода жінка відключилася від кисню, перепочиває — він допомагає знову підключитися. Апарат, каже, українсько-словенського виробництва. Звертає мою увагу на сліди від маски її на обличчі, змащені лікувальною маззю. Співчуваю жінці… «Але ж воно дає Вам дихати?» — намагаюся втішити. «Дає дихати, — погоджується, дихаючи тяжко. — Але дуже сушить. Тому мені трошки відключають».

У палаті реанімації

Поруч лежить старенька жінка, їй кисень іде через носові трубки. Ще одна жінка має ще більші пролежні на обличчі, ніж та пані, з якою мені вдалося перекинутися кількома словами.

У сусідній палаті худенька жінка підключена до апарату ШВЛ якоїсь іншої конструкції, з вертикальним монітором. «Це китайського виробництва, — пояснює лікар. — Апаратура дуже доброї якості, нова».

Пацієнтка підключена до апарату штучної вентиляції легень

Далі йдемо до тих, що вже ніби одужують. Тут цілий «консиліум» — лікуються троє медиків. Прогулюються коридором, виходять на сходи свого окремого входу. Дихають свіжим повітрям — спека вже трохи відступила. В коридорі розминаємося з молодим чоловіком, лікар цікавиться, чи тому вже легше. «Легше!» — тішиться хворий. Цьому пацієнту був необхідний кисень — в лікарні він отримав цю допомогу. Палати, туалети, душ — цілком пристойні, але хворі гуртом стверджують, що краще бути здоровому вдома, аніж хворіти в лікарні, навіть у найкращих умовах.

Відчуваю, що не витримую «парникового ефекту» захисного костюма і нестачі повітря під подвійним захистом респіратора й маски.

— Ооо, бачите, як воно нам? — з розумінням поставився Ігор Володимирович. — То розкажете всім, як працюють лікарі? Тяжко, правда? А як 12 годин так?

— Не хотіла б я бути лікарем, — зізнаюся я.

— А я вже інакшим не буду, — сміється завідувач. — Жінка моя каже, що я ненормальний — бо ніц не думаю, лиш за своїх ковідних слабих!

Медики хворіють доволі часто

Ризики компенсуються медикам обіцяною 300-відсотковою оплатою праці. Роман Чортківський розповідає, що 300% справді виплатили всім працівникам інфекційного відділення, які працювали з хворими на COVID-19. Адже лікарня уклала угоду з НСЗУ на пакет лікування таких хворих. Але виплати не захищають від інфікування.

Лікарі спілкуються. Один із них тепер — пацієнт

Трьох інфекціоністів, які одужують від COVID-19 в інфекційному відділенні, я бачила на власні очі. Ще 12 медиків перебувають на амбулаторному лікуванні — серед них і заступниця головлікаря. Ризик для медпрацівників великий, хоча засобами захисту вони й забезпечені: до 130 тисяч масок лежить на складі, захисні костюми, щитки, рукавиці, понад понад 3 тонни дезінфікувальних засобів — в тому числі від польської страхової компанії PZU Powszechny Zaklad Ubezpieczen. Це була гуманітарна допомога, організована міжнародним Фондом Солідарності спільно з МЗС Польщі та за підтримки польського бізнесу. Загалом є тримісячний запас усього найнеобхіднішого.

Хоча, кажуть, все одно час від часу вимушено закривають деякі відділення через те, що інфікуються працівники (лікарі, медсестри, бухгалтери, комірники…).

— Я особисто вже перехворів, — каже Ігор Шкварок. І розповідає про перебіг хвороби так, ніби це анекдот — сміючись і з типовим «галичьким акцентом»: — Захворів у п’ятницю — у мене піднеслася температура. Невисока — 37,7. Здав тест у неділю — він негативний. У понеділок увечері подивився футбол (може, то через футбол ся стало? Бо «Шахтар» програв 5:0 ), помився і ліг спати. О другій ночі встав до вбиральні — це пам’ятаю, бо глянув на годинник. А далі не пам’ятаю. Прийшов до тями — лежу. Навпомацки (бо світла увімкнути не встиг) визначив, де я є. Пробував встати, знов упав, розбив голову… Якось дістався до кімнати, жінка прокинулася, наробила крику: «Ігорко вмирає». Дочка прибігла — вона також медик… Побили мене по обличчі — і я ожив. Пульс слабкий, тиск 80 на 40… Думали вже — інфаркт, інсульт… Хотіли «скору» кликати. Кажу — ні, поки не будем! До ранку дожив. Зранку встав, чуюся — годен іти! Привів себе до порядку, тоді кажу: кличте скору! Інфаркт і інсульт не підтвердили. У середу здав ПЛР, у четвер отримав підтвердження.

Тоді у нас уже хворіли: анестезіолог, інтерн, ще один лікар. Вони були з пневмоніями, а я без — тож відносно легко все пройшло. Кселар пропив, фамотидін, азітроміцин 9 днів, аскорбінку, багато простої води — але тої ліпшої, профільтрованої, з лимоном. Просто ж знаю, що на вірус нічого особливо не діє.

А є хворі, які не можуть пити. І що капати їх не можна… Може, організм у мене здоровший, чи що… Після цього лікування через два тижні ПЛР-тест був уже негативний. Люди на базарі кажуть, що ми Ковід самі придумали — розкажіть їм, що все правда.

Спочатку на весіллі, потім на штучній вентиляції

Міський голова Чорткова Володимир Шматько телефоном говорить Текстам: «Діємо в межах постанови. Працює тільки спецтранспорт, і дозволили роботу ринку з дотриманням усіх протиепідемічних вимог, усе решта — згідно з постановою. Але вважаю, що це вбивство економіки, і ми не зупинимо коронавірус ніякими обмеженнями. Бюджет не виконується, грошей не вистачає. Закриваємо підприємців — вони податки перестануть платити. Не буде податків — як тоді працюватиме та ж лікарня?»

Співрозмовник відволікається від телефонної розмови зі мною і суворо питається у когось поруч із собою: «Де ваша маска? Ви пасажир чи хто? Вдягніть маску, штраф 17 тисяч, я особисто буду пильнувати!»

«Алло! — знову повертається пан Шматько до мене. — Таксистів ловлю, бо їм по барабану… Не дотримуються люди маскового режиму, дистанції, не використовують дезінфекційні засоби… У нас усе, як і в інших: хворих багато, лікарня переповнена. Додаткове відділення відкрили 21 серпня, бо не вистачало ліжко-місць…»

Люди й досі не вірять у статистику щодо коронавірусних захворювань, — погоджуються медики. Хоча ті, хто вже на лікуванні — вірять. І родичі їхні вірять.

Чортківські медики простежують хвилеподібну залежність заражень від масових свят. Кажуть, що надходження хворих зростає через певний період після великих весіль, інших забав та скупчень людей, чи після відновлення роботи ресторанів та торговельно-розважальних центрів. І хворіють сім’ями. І в лікарні лежать потім разом.

«Читав, що на найвищому рівні організована робота з протидії COVID-19 у Швейцарії, — каже Роман Чортківський, — але там вони знайшли порозуміння між державою і громадянським суспільством. Люди не кажуть, що «цього не існує», а насамперед самі себе бережуть».

Цифри і факти

Станом на 2 вересня в Чортківському районі амбулаторно лікувалися 148 хворих із пневмоніями.

На кінець серпня в районі захворіли на COVID-19 понад 500 осіб.

Упродовж серпня у двох відділеннях — інфекційному і переобладнаному відділенні-госпіталі — пролікувалося понад 100 пацієнтів.

Одномоментно до кисню буває підключено до 28 хворих, і балона вистачає «аж» на 40 хвилин.

чортків тернопільщина лікарі репортаж коронавірус