Адекватність або катастрофа. Запобігти стрімкому поширенню COVID-19 в Україні може лише зміна поведінки влади і громадян

Цю статтю також можна прослухати:

Станом на 3 жовтня Україна, де за добу від COVID-19 померло 92 людини, посідає за подобовим показником смертності прикру першість у Європі, якщо не брати до уваги Росію.

COVID-19 набирає обертів по всьому світу, збираючи сумні жнива. Понад 35 млн підтверджених випадків захворювання, більш ніж мільйон померлих. Вірус вражає людей будь-якого віку, національності та статків: від мешканців нетрів Мумбаї чи Сан-Паулу до президента США.

Але в Україні динаміка розвитку епідемії значно гірша за середньосвітову.

Загалом в Україні вже майже 230 тис. підтверджених випадків захворювання на коронавірус, а число смертей наближається до 4,5 тис.

Причому ці цифри – лише верхівка айсберга, адже українська коронавірусна статистика є заниженою.

Проте масштаб проблеми видно неозброєним оком. Забиті інфекційні відділення лікарень, в багатьох із яких уже бракує місць. Лікарі, які падають із ніг, намагаючись впоратися з наростаючим потоком нових хворих.

У Верховній Раді захворіли вже 49 депутатів і 26 працівників апарату. Деякі з них, включно з п’ятим президентом Петром Порошенком, потрапили до лікарні з двобічною коронавірусною пневмонією. Одна співробітниця померла. Поширення хвороби в Раді набуло таких темпів, що парламент змушений був скасувати всі пленарні засідання до 20 жовтня.

Ще кілька тижнів тому більшість із нас про коронавірус чула лише з інтернету чи телевізора. Тепер же багато хто з подивом помічає, як стрімко зростає кількість його друзів чи знайомих, які захворіли на COVID-19. Серед моїх знайомих і родичів із різних регіонів країни і сфер діяльності лік іде вже на десятки, двоє людей померли.

Чому це відбувається і що з цим робити? Відповідь на перше запитання – очевидна. Сприятливий ґрунт для стрімкого поширення вірусу створюють дві взаємопов’язані причини – масова безвідповідальність людей і кричуща безвідповідальність влади.

Люди

Всі пам’ятають, наскільки істеричною була реакція не те що на хворих, а просто на людей, що поверталися з Китаю. Накручений натовп у Нових Санжарах. Медики у Винниках, що співали гімн, вимагаючи не пускати евакуйованих із Китаю в їхній госпіталь.

Незважаючи на суворість карантинних заходів, запроваджених навесні по всій країні, більшість людей їх дотримувалася не лише через страх покарань, а й через усвідомлення небезпеки.

Як не парадоксально, але ті самі люди, які навесні, коли хворих в Україні було сотні чи тисячі, дотримувалися максимально можливих заходів безпеки, зараз, коли захворіли вже сотні тисяч, припинили це робити.

Йдеться не лише про людей, які вимушені перебувати у натовпі в транспорті, місцях навчання чи роботі через дії своїх працедавців. А й про нехтування базовими заходами безпеки. Дедалі більше людей ходять без масок або з носом поверх маски (що практично те саме) в транспорті, установах чи крамницях. Самі магазини й кав’ярні заповнені людьми, школи й університети з переповненими класами й аудиторіями працюють майже у звичному режимі, протиепідемічні заходи вживаються більше для галочки.

Хтось «втомився» від карантину (так, ніби вірус зважатиме на чиюсь втому), хтось став жертвою пропаганди, що ніякого коронавірусу взагалі не існує. В будь-якому разі, більшість українців не вважає коронавірус серйозною загрозою.

Ось як мій знайомий з Одеси, у якого днями помер від СОVID-19 тесть, описує різницю між реальністю, яку бачать медики й ті, в чиї родини безпосередньо прийшла хвороба, та міфами, якими забиті голови прихильників теорії змови.

При цьому частина «невіруючих» не лише сама ігнорує заходи безпеки, а й висміює людей, які цих заходів дотримуються.

«Ти що, боїшся вірусу?», «Ха-ха, а чому ти в наморднику?» – лише деякі із закидів, за допомогою яких «свідки коронавірусної змови» тиснуть на людей, що дотримуються розумних протиепідемічних рекомендацій.

Є також і ті, хто усвідомлює небезпеку вірусу, але сприймає слідування карантинним обмеженням як «життя у вічному страху». Мовляв, життя без обіймів, рукостискань, тісних дружніх тусівок – несправжнє. Оскільки «все одно всі рано чи пізно захворіють», то треба просто прийняти і пережити цю хворобу. Те, що їхня поведінка загрожує не лише їм, а й іншим людям, їх не обходить.

Однією з вагомих причин поширення хвороби є те, що багато її носіїв недбало ставляться до карантинних вимог, бо не вважають себе хворими. І скільки б не говорилося про інкубаційний період чи про безсимптомність хвороби у багатьох інфікованих, заяви на кшталт: «нащо мені носити маску, я ж не хворію» і далі чути на кожному кроці.

Так чи інакше, мільйони людей в буквальному сенсі чхати хотіли на карантин, стаючи заручниками власної безвідповідальності і роблячи такими ж заручниками людей, які перебувають поруч із ними.

Влада

На біду України, безвідповідальність багатьох громадян наклалась на кричущу безвідповідальність влади.

Навесні уряд запровадив суворий карантин, аж до зупинки залізниці, авіасполучення і міського транспорту.

Хоча такі заходи, безумовно, стримали поширення епідемії, значна їх частина була не лише незаконною, а й виразно надмірною і завдала важкого удару по економіці.

Заборона гуляти в парках навіть на самоті, заборона навіть членам однієї родини ходити більш ніж по двоє, заборона віддалятися від помешкання далі певної відстані та інші відверто ідіотські обмеження викликали справедливе обурення людей. Наочним зразком цього ідіотизму стало знамените полювання купи поліцейських на суші й на воді за хлопцем, який сам-один прийшов поморжувати у весняній воді в Гідропарку.

Протиправні, неадекватні й руйнівні дії уряду на початку епідемії дискредитували карантин як такий, викликавши у багатьох несприйняття і тих заходів безпеки, які є розумними.

У підсумку влада тепер, коли епідемія набирає небаченого розмаху, впала в іншу крайність і крізь пальці дивиться на будь-які порушення.

Навіть ті більш-менш логічні правила, які хоч якось діяли, змінюються суто з популістичних міркувань незадовго до місцевих виборів. Як-от волюнтаристська зміна критеріїв віднесення територій до «червоної» зони.

Але ще більш обурливим є той факт, що вигравши час завдяки тотальному локдауну і зібравши понад 60 млрд грн у Фонд протидії COVID-19, влада примудрилася бездарно витратити і час, і гроші.

Більш ніж половина коштів фонду пішла на передвиборчий ремонт доріг, ще мільярди – на інші далекі від протидії епідемії цілі на кшталт доплат поліцейським.

Натомість українська медицина не отримала ні достатньо тестів і лабораторій, ні належної кількості додаткових обладнаних місць у лікарнях.

І тепер лабораторії захлинаються. Добиватися тестувань від держави людям доводиться буквально зі скандалами і значною втратою часу, а потім чекати на результати тестів до тижня, а то й більше. І весь цей час ці люди, навіть із симптомами хвороби, офіційно не є хворими на коронавірус.

Навіть до приватних лабораторій черги зростають щодня, і про жодні заходи безпеки в цих чергах не йдеться, тобто здорові люди можуть заразитися від хворих.

Якщо нічого не робити, станеться катастрофа

Якщо так піде далі, за лічені тижні на нас чекає колапс медичної системи. Ось тут ми писали, що відбувається в лікарнях уже зараз.

Невдовзі дедалі більший потік хворих заповнить усі місця, де їх можливо лікувати. Лікарі, які й так тримаються з останніх сил, не зможуть допомогти всім. Ще більше лікарів захворіють самі, а інші – просто звільняться, і їх нікому буде замінити. Не вистачатиме кисню на всіх, хто потребує кисневої терапії. І люди, які за меншого потоку хворих одужали б, просто помруть.

Колапс медичної системи вдарить не лише по хворих на коронавірус, а й по всіх людях, які потребують медичної допомоги. Багатьом із них це також коштуватиме життя.

А невдоволення чи навіть паніка, що за таких обставин швидко охопить суспільство, може призвести до непередбачуваних наслідків.

Єдина можливість уникнути катастрофічного сценарію – невідкладно взяти епідемію під контроль, різко уповільнивши темпи зростання кількості хворих.

То що, знову весняний сценарій? Знову все закрити і всім сидіти по хатах?

Ні. Суть не в механічних діях на кшталт зупинки роботи, сидіння вдома чи навіть носіння масок як амулету чи панацеї.

Потрібно чітко усвідомити, як передається хвороба, і звести шляхи її передачі до мінімуму. Зробити все, щоб менше людей заражалися, водночас не вдаючись до зайвих обмежень там, де загроза зараження невисока. І, звісно, докорінно змінити роботу системи охорони здоров’я з виявлення і лікування хворих на COVID-19.

Як поширюється вірус

Щоб ефективно протидіяти коронавірусу, насамперед потрібно не забувати, як він поширюється.

Упродовж часу, що минув із початку пандемії, вчені по всьому світу проаналізували тисячі фактів заражень і дійшли кількох важливих висновків:

По-перше, щоб заразитися, людина має отримати значну «дозу» вірусу. А це можливо, якщо хворий або кашлятиме просто перед людиною, або якщо відбувається достатньо тривалий близький контакт із хворим (наприклад, розмова впродовж 10–15 хвилин і довше на звичній відстані обличчям до обличчя. Звісно, поцілунки, обійми й рукостискання також підвищують ризик заразитися).

По-друге, ймовірність захворіти від торкання руками заражених поверхонь – відносно невелика, бо вірус, хоча й залишається на них, швидко втрачає свою силу. Ретельно мити руки і користуватися антисептиками, звісно, потрібно, але основну увагу слід усе-таки звертати на протидію зараженню через дихання.

По-третє, левова частка всіх заражень відбувається в приміщеннях, а групові зараження майже всі відбулися в закритому просторі. Це означає, що на вулиці не обов’язково носити маску, за винятком випадків тривалого тісного спілкування чи тривалого перебування у натовпі. Водночас у приміщеннях важливі не тільки маски, а й правильна вентиляція.

По-четверте, ризик зараження дуже залежить від дихальної активності людей. Якщо інфікована людина не мовчить, а говорить, ризик зараження тих, хто перебуває з нею в одному приміщенні, зростає в рази. Найнебезпечніше – якщо людина кричить чи голосно співає. Також що глибше людина дихає в приміщенні, де є інфекція, то вищі її шанси захворіти. З огляду на це дуже небезпечним є хоровий спів (байдуже – під час академічної репетиції чи гучного застілля), під час якого нерідко трапляється одночасне зараження коронавірусом багатьох людей.

Розуміючи шляхи поширення хвороби, цілком можливо зменшити її поширення через цілеспрямовані дії.

Якщо так зване ефективне число відтворення Rt (середня кількість людей, яких заражує один інфікований) вдасться знизити до рівня менше одиниці, епідемію взято під контроль і поточна кількість хворих потроху зменшуватиметься.

Але для цього знадобляться політична воля влади і свідомі дії громадян.

Що може зробити кожен

Насамперед слід чітко усвідомити, що COVID-19 реально існує, і не лише за кордоном чи десь у «червоних зонах», а по всій країні, поруч із нами. Щонайменше кожна сота чи кожна п’ятдесята людина навколо нас є носієм цієї інфекції, і часто ця людина сама того не підозрює. Потенційно носієм вірусу є кожен, зокрема й Ви. Це не привід сахатися людей чи жити в постійному страху, потрібно просто поводитися відповідально, щоб не ставити своє життя й життя інших людей під загрозу.

• Відмовтеся від відвідання приміщень, які можете не відвідувати. Наприклад, замовляйте потрібний товар через інтернет, у кав’ярнях користуйтеся відкритими майданчиками тощо.
  
• Якщо можете працювати дистанційно – зробіть це. А якщо у Вас є підлеглі – переведіть на дистанційну роботу всіх, кого можна.
  
• Переведіть в онлайн максимум зустрічей, надто групових. Якщо вже проводите зустріч, робіть це на вулиці.
  
• Не влаштовуйте вечірки чи інші заходи з купою запрошених, особливо в приміщеннях. І не ходіть на такі заходи, які організовують інші.
  
• Відмовтеся від обіймів, поцілунків і рукостискань за межами кола найближчих людей. А зустрічаючи знайомих – розмовляйте з ними на трохи більшій відстані, ніж зазвичай, і не довше ніж кілька хвилин.
  
• Провітрюйте приміщення, де Ви перебуваєте. Відчиняйте вікна, де це тільки можливо. В приміщенні, де Ви працюєте, якщо неможливо там прочинити вікна і двері на вулицю, має бути гарна витяжна вентиляція (а не кондиціонер, який ганяє повітря з інфекцією по колу).
  
• Намагайтеся відвідувати магазини з правильною вентиляцією і бажано тоді, коли там менше людей.
  
• Не набивайтеся в ліфт разом з іншими людьми. Якщо маєте вибір – їдьте в менш повному транспорті. Взагалі зведіть користування громадським транспортом до необхідного мінімуму. Іноді на малих і середніх відстанях у Києві можна пройтися пішки там, де ви колись їздили на маршрутці, й це забере лише на 10 хвилин більше часу.
  
• У скупченнях людей (наприклад, у черзі) тримайте дистанцію.
  
• Звісно, завжди носіть маску в громадських місцях, таких як магазини, транспорт чи ліфт.
  
• Якщо у Вас виникли симптоми респіраторної хвороби – не з’являйтеся серед людей, доки хвороба не минеться або тест не покаже, що це не COVID. Чимшвидше зв’яжіться з сімейним лікарем.
  

І ще – робіть усе можливе, щоб інші люди чинили так само. І не зважайте на пропаганду «свідків коронавірусної змови».

Що має зробити влада

Наскільки б свідомо не поводилися громадяни, ефективна боротьба з епідемією неможлива без чітких дій влади. І влада може зробити чимало.

• Країни, які успішно долають пандемію (Швеція, Південна Корея, Тайвань) швидко і повною міроювідстежують контакти хворого, їх тестують та відправляють на самоізоляцію, якщо потрібно. На початку епідемії Україна намагалася це робити, але без особливого успіху. Та зі збільшенням хворих ці спроби, схоже, зазнали повного краху і, судячи з розповідей тих, хто перехворів, офіційні структури навіть не намагаються відстежувати і перевіряти контактних осіб. МВС та МОЗ мають негайно реанімувати систему відстеження контактів хворих.
  
• Негайно перевести на дистанційний режим заклади вищої освіти. Жодних очних лекцій в університетах.
  
• Перевести на дистанційну роботу тих держслужбовців, які можуть виконувати свою роботу віддалено. Максимум нарад і решту комунікації перевести в онлайн.
  
• Рекомендувати всім роботодавцям зробити те саме. Звичайно, дистанційно можуть працювати далеко не всі, але значно більше, ніж зараз. Крім усього іншого, перехід на дистанційну роботу й навчання зменшить концентрацію людей у транспорті.
  
• Припинити розбазарювання антиковідного фонду, спрямувавши кошти передусім у медичну сферу та на заходи захисту людей від хвороби в місцях роботи й навчання. Спростити і максимально скоротити в часі процедури держзакупівель для цих потреб.
  
• Умовою роботи підприємств, установ та організацій (принаймні більшості) має бути надійна вентиляція: відчинені вікна і двері або витяжна вентиляція, що піднімає вгору й інтенсивно виводить нагору повітря. Заклади, що не дотримуються цих вимог, мають штрафувати / закривати. Те саме стосується транспорту.
  
• За рахунок коштів бюджету, зокрема коронавірусного фонду, лікарні, школи, дитсадки, інші державні комунальні установи мають бути забезпечені якісною витяжною вентиляцією та фільтрами повітря.
  
• Освітній процес у школах і дитсадках слід максимально перенести на вулицю, а принаймні частину шкільних занять проводити онлайн.
  
• Хорові співи в приміщеннях мають бути заборонені – починаючи від шкіл і закінчуючи закладами культури.
  
• Жодних масових гулянок, зокрема з нагоди весіль, особливо в приміщеннях чи наметах. Істерики тих, для кого традиція масових пиятик важливіша за людські життя, треба просто пережити.
  
• Жодні нічні клуби чи інші розважальні заклади, де натовпи людей перебувають у тісному контакті, не мають працювати.
  
• Натовпи з магазинів, кав’ярень та інших закладів слід прибрати. Одночасно в приміщеннях має бути лише невелика кількість людей, решта має стояти в черзі на вулиці, дотримуючись дистанції. За порушення цих правил заклади слід нещадно штрафувати.
  
• За порушення маскового режиму в закритих громадських приміщеннях та транспорті також мають реально штрафувати. Це стосується й промовців на засіданнях та нарадах, які мають бути в масці саме під час промови, а не скидати її на цей час.
  
• Слід нарешті забезпечити нормальне і швидке тестування всіх, хто має підстави підозрювати зараження (має симптоми хвороби чи контактував із хворими). Тести мають робити цим людям негайно і безкоштовно, а результати видавати за день, максимум – два.
  
• У закупівлю тестів, створення лабораторій і підготовку додаткового персоналу для тестувань треба залучити стільки коштів, скільки потрібно.
  
• Тестування має бути організоване так, щоб люди з підозрою на COVID-19 не мали пересуватися містом у громадському транспорті чи стояти в чергах у лабораторіях. Бо нинішня організація тестування в Україні не зменшує, а збільшує поширення хвороби.
  
• Медики мають отримати максимальний фізичний захист та реальне підвищення зарплат, щоб працювати в умовах пандемії.
  
• У лікарнях треба збільшити кількість місць, де можуть надавати кисневу терапію. Це стосується і машин швидкої допомоги.
  

І все це треба робити не колись після виборів, а негайно. Лік іде вже навіть не на тижні, а на дні.

влада карантин аудіотексти вірус коронавірус