Тактика випаленої землі. Росія систематично «запускає» пожежі в бік наших позицій

Через кліматичні зміни пожежі стали поширенішими на всій планеті, та є прямі свідчення, що принаймні частина займань на лінії фронту почалася із навмисного підпалу російськими окупантами. Наведемо кілька фактів.

За повідомленнями Штабу ООС, пожежа, що почалася 30 вересня, сталася внаслідок підпалу противником сухої трави трасувальними кулями на різних ділянках фронту:

«Майже тисячу людей евакуйовано з епіцентрів пожеж, що трапились унаслідок зумисних збройних провокацій з боку російсько-окупаційних військ. Учора, 30 вересня, противник, застосувавши трасувальні кулі, здійснив підпал сухої трави на різних ділянках місцевості на Луганщині. Через сильні пориви вітру окремі осередки загоряння за кілька годин перетворилися на справжню вогняну стихію, що загалом охопила понад 85 га». Пориви вітру в той день сягали 40 м за секунду.

Також представники Станично-Луганської РДА повідомили на своїй сторінці в Facebook про застосування противником важкого озброєння, після чого почали надходити повідомлення про пожежу у лісовому масиві біля КПВВ.

Водночас військовослужбовці однієї з бригад, що розташовується безпосередньо вздовж лінії зіткнення, надали представникам міжнародного благодійного фонду «Повернись живим» відеодоказ спроб підпалювання противником сухої трави у так званій сірій зоні.

Попередня велика пожежа, що сталася у липні на цьому ж напрямку, почалася не з передової, а з глибини лісу, а саме з району озера Ведмеже.

І все ж, ймовірність навмисного підпалу цього району залишається високою принаймні через те, що наступного дня після поширення пожеж співробітники контррозвідки СБУ затримали агента ФСБ РФ, який мав здійснити диверсію, підірвавши цистерни з аміаком місткістю 3500 т на території ПАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот».

Не виключено, що цей диверсійний акт мав відбутися у комплексі зі штучно створеними агентами Кремля пожежами.

Російські окупаційні війська використовують скеровані пожежі у бойових цілях.

«Сама тактика випалювання наших позицій не нова» — наголошує ветеран війни, менеджер по роботі з військовими МБФ «Повернись живим» Андрій Римарук. За його словами, з 2015 року противник регулярно застосовує такі методи на різних ділянках фронту з мінливим успіхом.

«Якщо говорити про минулі роки, то у 2018-му, наприклад, фіксувалися сильні пожежі по напрямках на Новотроїцьке, Зайцеве, Жованку та Волноваху» — каже Андрій. Попри це, в лісах уздовж річки Сіверський Донець таких великих пожеж до цього року не було.

Ось як описує пожежу, яку запалили окупанти навесні 2017 року, доброволиця Олена Білозерська у своїх спогадах «Щоденник нелегального солдата»: «Противник дочекався вітру у наш бік і підпалив сухі торішні бур'яни. Пожежа наближається до нас, усі бігають намагаються загасити. Хтось виносить речі та БК, хтось прикрившись димом, вискочив за бруствер і копає, щоб відгородитися від пожежі. Хтось стріляє по противнику... А в окопі до якого ось-ось дійде полум'я купа БК (бойовий комплект — ред.), в тому числі термобаричні постріли до РПГ-7. Якщо полум'я дійде до цього всього... коротше, воно не має дійти до цього всього... Починають бахкати наші розтяжки, встановлені перед позиціями... Але обійшлося. Вогонь зупинили. Частково відкопалися, частково відкидалися гранатами. Кілька гранат кинутих більш-менш одночасно, можуть збити полум'я. Якщо пощастить. Пощастило».

Такий вигляд має бліндаж наших бійців після того, як вогонь дійшов до позицій. Фото волонтерки Ірини Каптур, допис датований 6 вересня 2020 року.

Як противнику вдається створювати пожежі на нашій території

У зоні бойових дій російські окупаційні війська використовують наступні методи для підпалів:

• «коктейлі Молотова» або інші саморобні запалювальні суміші;
• трасувальні боєприпаси;
• сигнальні міни чи освітлювальні ракети;
• освітлювальні міни чи артилерійські снаряди;
• звичайні міни, артилерійські снаряди чи танкові постріли тощо.

Андрій Римарук також наголошує: «Останнім часом противник для скидання невеликих запальних снарядів все частіше використовує малі квадрокоптери».

Причини успіху в застосуванні спрямованих пожеж російськими окупаційними військами у зоні проведення ООС

На рівень успішності скерованих пожеж дуже сильно впливають погодні умови.

Чому ж цей різновид агресії був вдалим саме на Луганщині?

У цьому регіоні противник має вигідні позиції та сезонні сприятливі погодні умови, особливо на ділянці лінії розмежування Кряківка — Трьохізбенка — Лопаскине — Старий Айдар — Щастя — Піщане — Станиця Луганська.

1. Особливості місцевості

Позиції регулярних військ України та російських військ на вищевказаній ділянці фронту розділені річкою Сіверський Донець. Це значно знижує можливість перекидання осередків пожеж із нашої території на окуповану. Тому, створюючи такі пожежі, російські окупаційні війська фактично нічим не ризикують.

Власне ліси присутні лише на лівому (північному) березі річки Сіверський Донець, який контролюється саме регулярними військами України. Простіше кажучи — там є чому горіти. Ліси вздовж ріки є змішаними, але ті, що розташовані трохи вище — переважно соснові, які є дуже сухими й схильними до швидкого поширення вогню.

2. Вітри

Для південно-східних районів України характерні сильні вітри, зокрема в районі Донецької височини, розташованої в межах Харківської (частково), Донецької та Луганської областей.

Згідно з метеорологічними даними, протягом усього вересня 2020 року в районі поточних пожеж зберігалися східні панівні вітри. Саме вони дали пожежі змогу швидко поширитися далі на захід у бік Сєвєродонецька.

Заміри здійснено за допомогою сервісу www.meteo.farm у районі н.п. Кряківка, де був один з осередків займання.

Також дані по панівним вітрам доступні на сайті Гідрометцентру. Там зібрано інформацію з 1899 року, але найближчі станції, з яких є дані, — Сватове, Луганськ, Бахмут.

Планування таких операцій противнику також полегшують сучасні метеорологічні онлайн-сервіси у відкритому доступі (як-от windy.com). Такі портали дають змогу отримати доволі точний прогноз на кілька днів, зокрема, за напрямком і силою вітру. Цього достатньо, щоб підібрати вдалий час для організації скерованих пожеж.

3. Вологість

Гідротермічний коефіцієнт зволоження в місцях поточних пожеж вказує на те, що у регіоні сильна посуха.

Заміри здійснено за допомогою сервісу www.meteo.farm у районі н.п. Кряківка, де був один з осередків займання в період з 01 березня до 01 жовтня 2020 року.

Адже на Луганщині впродовж весни-літа 2020 року було обмаль дощів. За даними Гідрометцентру, в середньому у звичайні роки з березня по вересень (включно) в районі Луганська випадає 297 мм опадів.

За даними сервісу meteo.farm, цьогоріч тут випало лише 190 мм опадів, що на 36 % менше за середній показник (дані виміряно в районі Луганська в період з 01 березня до 01 жовтня 2020 року).

4. Режим «припинення вогню»

Напередодні оголошення нинішнього режиму «припинення вогню», протягом липня 2020 року, Україна зазнала бойових втрат через обстріли російських окупаційних військ, а отже, фактичних передумов для припинення вогню не було.

Доцільність запровадження режиму «припинення вогню» в його чинній редакції ставиться під сумнів у суспільстві та в самій армії. Через комплекс заходів з його дотримання ЗСУ, військовослужбовці не можуть давати відповідь на «неприцільні» обстріли противника.

Тобто наші бійці бачать, як противник починає пожежу, стріляючи трасувальними кулями в бік порожнього поля або лісу, але не можуть відкривати вогонь у відповідь.

Так само, як не можуть відкрити вогонь на ураження по окупантах, які застосовують запалювальну суміш, аби розпочати пожежу в «сірій зоні».

5. ЗСУ не пожежники

Українські військові не можуть оперативно гасити створені противником осередки займання трави або лісу, надто коли пожежа виникає на лінії зіткнення. Головна проблема не в тому, що бійці не мають спеціальних засобів для гасіння, а в тому, що працювати потрібно в безпосередній близькості противника, який може відкрити вогонь, і наявності в «сірій зоні» мінних полів та інженерних загороджень.

Водночас на бойових позиціях з-поміж засобів гасіння пожеж зазвичай є кілька лопат, ломів, сокир, відер та ящик із піском (або невелика діжка з водою).

Тому більш-менш ефективно гасити пожежі на передовій можуть хіба в межах опорного пункту, але не поза ним. Це означає, що вогонь легко поширюється вздовж лінії розмежування або далі в тил.

Чого досягає противник, утворюючи скеровані пожежі на території України

Створити осередок пожежі за сприятливих погодних умов надзвичайно просто та дешево. З погляду на співвідношення досягнутих результатів та витрачених ресурсів, цей метод війни є надзвичайно ефективним, тому вкрай важливо бути готовими до того, що він застосовуватиметься й надалі.

Українські війська не використовують цей метод ведення війни з низки причин:

• ми цінуємо життя цивільного населення;
• спрямовані пожежі фактично є зброєю невибіркової дії;
• крім цивільного населення, пожежі знищують флору та фауну (зокрема, врожай та худобу), що може призвести до принаймні часткової продовольчої кризи.

Російська Федерація неодноразово порушувала правила ведення війни: здійснювала артилерійські обстріли України з власної території, вела вогонь по населених пунктах, організовувала репресії та тортури цивільного населення у Криму та на Донбасі, збила борт MH-17 над Україною тощо — тому вона, ймовірно, й далі використовуватиме пожежі як метод впливу на Україну.

Скеровані пожежі у зоні бойових дій допомагають противнику досягти таких цілей:

• завдати фінансових, ресурсних та репутаційних збитків державі та її керівництву, зокрема керівництву ООС;
• військовослужбовці змушені на певний час покидати займані позиції, що призводить до часткової або повної втрати обороноздатності підрозділу;
• у штабів та інших підрозділів управління й забезпечення військових частин України може виникнути потреба здійснити термінове одночасне переміщення підрозділів із району, в якому вони базуються. Це може призвести до тимчасової втрати управління і дезорганізації підпорядкованих бойових підрозділів;
• полум'я може фізично знищувати:
  • особовий склад та цивільне населення;
  • озброєння та військову техніку;
  • дерев'яні та дерево-земляні фортифікаційні споруди, а також наметові містечка та інші пункти дислокації військових частин і підрозділів;
  • дроти зв'язку та силові дроти, що може призвести до втрати керованості та зниження інтенсивності застосування технічних засобів розвідки й іншого обладнання;
  • мінні та інші інженерні загородження;
  • особисте та військове майно, продовольчі запаси, запаси паливно-мастильних матеріалів і води;
  • лісові насадження, що значно знижує рівень маскування частин та підрозділів, які дислокуються в регіоні пожежі (надалі це виключає можливість прихованого переміщення військової техніки та особового складу).
    

«Тільки внаслідок двох пожеж у липні та жовтні 2020 року з-поміж допомоги Фонду у військових підрозділах було знищено силові кабелі, обладнання кількох камер спостереження (які безпосередньо допомагають фіксувати порушення режиму «припинення вогню» російською стороною), один квадрокоптер та кілька тепловізійних прицілів», — наголошує Андрій Римарук. Вочевидь, втрати військового майна та озброєння значно більші.

• виникає потреба у застосуванні військовослужбовців не за призначенням (до гасіння пожеж у зоні ООС можуть залучати більш ніж 1000 військових та сотні одиниць військової техніки), внаслідок чого зростає рівень небойових втрат (наприклад, випадкові підриви на мінних загородженнях) та знижується рівень бойової готовності залучених підрозділів;
• техніка (зокрема авіаційна), залучена до гасіння та ліквідації наслідків пожеж, витрачає багато паливно-мастильних матеріалів та використовує свій моторесурс, а отже, функціонуватиме менше;
• погіршується якість повітря, що може значно ускладнити дихання особового складу та його стан здоров'я загалом;
• пожежі можуть виконувати маскувальну функцію (як і димові завіси);
• зміщуються акценти уваги населення в інформаційному просторі;
• деморалізують особовий склад тощо.

Палитимуть і далі, якщо українська влада дозволятиме

Російська Федерація використовує поточний режим «припинення вогню» та сприятливі погодні умови для організації спрямованих лісових пожеж. У разі відсутності адекватної реакції вищого військово-політичного керівництва України, Кремль продовжуватиме аналогічну та іншу підривну діяльність як на лінії зіткнення, так і поза зоною бойових дій.

Аби противник принаймні знизив інтенсивність створення осередків пожеж, українській владі доцільно:

• визнати очевидні факти участі російських окупаційних військ у процесі утворення скерованих пожеж і публічно звинуватити їх у цьому;
• дозволити українським військовослужбовцям у зоні проведення ООС відкривати вогонь на ураження після кожного обстрілу противника, включно з «неприцільними»;
• прирівнювати навмисне створення пожеж до прямого прояву агресії проти України, зокрема поза зоною бойових дій.

Автор: Антон Шевченко, аналітичний відділ «Повернись живим»

війна пожежа оос тактика росія