10 пунктів про «опитування» Зеленського. Чому воно схоже на російський «референдум» у Криму, і як протидіяти?

Цей матеріал також можна прослухати:

13 жовтня звичний перебіг кампанії з місцевих виборів порушило дивне відеозвернення президента. У ньому Володимир Зеленський заявив, що «право народу України на власну думку священне, йому не потрібне благословення від політиків». «25 жовтня на виборчій дільниці я задам тобі 5 важливих питань» і «буде так, як вирішиш ти» – повідомив президент.

Після чого виголосив передвиборчий слоган партії «Слуга народу»: «Україна – це ти». Затаврувавши «політиків», «експертів» та «агентів інших держав», які буцімто досі не давали дізнатися думку народу, Зеленський, утім, так і не сказав одразу, про що ж йому раптом захотілося запитати співгромадян: «До речі, які будуть питання – про це пізніше».

Їх він озвучив порціями впродовж наступних кількох днів у нових відеозверненнях, постійно називаючи свою ініціативу «загальнонаціональним опитуванням», яке відбуватиметься «на виборчих дільницях».

Що не так із цим опитуванням? Якщо коротко – не так із ним усе. Це взагалі не опитування, а незаконна агітаційна акція, яка не має нічого спільного зі з’ясуванням думки людей, але створює умови для небезпечних маніпуляції влади. А тепер докладніше.

1.Президент не має права проводити жодних «загальнонаціональних опитувань».

Україна – демократична правова держава, в якій громадяни можуть робити все, що не заборонено законом. Натомість «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» (частина 2 статті 19 Конституції України).

Як відзначив Конституційний суд у своєму недавньому рішенні:

«Приписи Конституції України, які визначають обсяг і зміст повноважень Президента України та Верховної Ради України, можуть бути деталізовані лише на рівні законів України. Проте така деталізація не може призводити до викривлення приписів Конституції України або виходити за її межі»;

«Перелік повноважень Президента України визначено у статті 106 Основного Закону України»;

«Установлений у Конституції України перелік повноважень глави держави (…) є вичерпним».

Тобто, якщо у законодавстві немає згадки про опитування, які проводить Президент, то він і не має права їх проводити. «Саме так працює істинна демократія», – процитуємо сайт Президента. Саме так, як написано в Конституції, а не як розповідають Зеленський і його Офіс.

2. Втручання президента у вибори та незаконна агітація.

Уже чимало сказано, що і відеозвернення президента, і саме опитування є агітацією, покликаною врятувати рейтинг партії «Слуга народу», якій загрожує поразка на місцевих виборах. Однак такі дії є незаконними. Всі виборчі процедури розписані у Виборчому кодексі, і вони не передбачають втручання президента у виборчий процес. Виборчий кодекс забороняє незаконний вплив на вільне волевиявлення виборців, включно з будь-якими формами прямої й непрямої агітації у день голосування.

3. Некоректно сформульовані запитання.

Ми не будемо відволікатися від незаконності опитування на зміст конкретних запитань, але радимо послухати експертну думку з цього приводу провідних українських соціологів.

Недаремно, крім ненависних «політиків», Зеленський у своїх відео таврує й не менш ненависних йому «експертів», адже вони заважають йому безсовісно дурити людей, та ще й називати це демократією.

4. Де проводитиметься опитування?

Хоча президент не раз повторив, що «на виборчих дільницях», відповіді на це запитання досі нема. Виборча дільниця – це не лише приміщення для голосування, а й територія проживання певної частини виборців. Якщо це опитування відбуватиметься в приміщенні для голосування – це відвертий злочин, оскільки ні члени виборчих комісій, ні будь-хто інший не має права цього робити. Виборці ж мають право бути в цьому приміщенні лише протягом часу, потрібного для голосування.

Україна – не лукашенківська Білорусь, і члени комісій представляють різні політичні сили. Якщо б президент спробував організувати опитування в приміщенні для голосування, очевидно, що частина членів комісій і спостерігачів заблокували б такі спроби.

Тому, найпевніше, ця акція проводитиметься на вулиці, але безпосередньо біля приміщень для голосування.

5. Хто проводитиме опитування?

Хоча Зеленський неодноразово наголошував, що це саме він ставить запитання громадянам, він не може перебувати водночас біля всіх дільниць. Тож, очевидно, це будуть представники партії «Слуга народу» чи інші організовані прибічники президента. І вже сам собою цей факт ставить хрест на всіх розмовах про «демократичність» цього опитування. Про жодну прозорість чи змагальність процесу не може і йтися. Понад те, виникає безліч питань про підстави й процедуру делегування главою держави тисячам інших людей права здійснювати це опитування.

6. Яка взагалі процедура опитування?

Оскільки жодних законних підстав для проведення цієї акції немає, то не існує і процедури її проведення. Це означає, що агітатори Зеленського, які, вочевидь, називатимуться «волонтерами», робитимуть усе, що їм заманеться, або що накажуть організатори дійства. Жодних виборчих комісій, жодних спостерігачів і жодного контролю за таких обставин бути просто не може.

Можливо, «опитування» виглядатиме так, як повідомляють джерела видання «Лівий берег».

У будь-якому разі суть процесу полягатиме в тому, що якісь люди «від президента» в день голосування чіплятимуться до виборців із пропозицією вкинути якісь начебто бюлетені в подобу виборчих скриньок. Ці папери й урни ні фізично, ні юридично не захищені від жодних махінацій.

Мимоволі виникають паралелі з Донбасом і Кримом 2014 року, де окупанти проводили псевдореферендуми без жодної законної процедури. Якісь люди без законних повноважень збирали якісь папірці у скриньки, після чого окупанти оприлюднили абсолютно вигадані результати «референдумів» і заявили, що ці фейкові цифри відображають «волю народу». Практично те саме робить зараз Зеленський.

І що б не казали на Банковій, там чудово усвідомлюють і правомірність цих паралелей, і незаконність «опитування». За первинним задумом, цю проблему мав розв'язати парламент, де у Зеленського є монобільшість. І у вересні «слуги народу» двічі намагалися ухвалити спочатку один, а потім інший законопроєкт, який дозволяв би владі організовувати «опитування» в день голосування. Але протягнути цю відверту лукашенківщину не вдалося, оскільки проти ініціативи президента збунтувалася не лише опозиція, а і демократичне крило його власної фракції.

Звісно, закріплення в законі маніпулятивного інструменту «опитувань» під час виборів не зробило б цей інструмент менш небезпечним, але принаймні дозволило б Зеленському перекласти відповідальність на парламент і заявити, що його дії тепер законні. Попри те, що президенту це не вдалося, він все одно вирішив оголосити своє «опитування» без жодних правових підстав і процедур.

7. Хто відповідатиме на запитання Зеленського?

Зеленський заявив, що «кожен громадянин». Але як це реалізувати на практиці? Адже не всі громадяни мають виборче право, і не кожен має право голосувати на конкретній виборчій дільниці і поготів. Якщо хтось надасть «волонтерам» Зеленського списки виборців, це буде прямим злочином, оскільки вони містять персональні дані і їх передача стороннім особам забороняється.

Якщо ж «волонтери» не користуватимуться списками виборців, це значить, що взяти участь в опитуванні в будь-якому місці може хто завгодно і скільки завгодно разів.

Водночас є всі підстави припускати, що багато виборців узагалі відмовиться брати участь у цьому фарсі. До того ж далеко не факт, що «волонтери» Зеленського взагалі доберуться до всіх дільниць по всій країні і будуть там із ранку до вечора.

Тож навіть ті з виборців, хто сприйняв «опитування» Зеленського за чисту монету, можуть просто не зустріти людей, які це опитування проводитимуть. У будь-якому разі зрозуміло, що про жодну «всенародність» і репрезентативність цього опитування не може бути й мови. Але владі це й не потрібно, оскільки її метою і близько не є «дізнатися думку народу».

8. Результати «зі стелі».

Одне з ключових запитань: а як же будуть встановлюватися результати опитування? Хто і як рахуватиме? Відповідь – очевидна. Не існує жодних законних процедур підрахунку і способів контролю за тим, що від початку до кінця є незаконним. Зеленський і його прибічники можуть робити зі своїми папірцями для опитування і скриньками що заманеться.

Їм навіть не потрібно докидати цю макулатуру чи домальовувати цифри в неіснуючих протоколах. Вони просто оголосять підсумки «загальнонародного опитування» зі стелі. З огляду на всі вищеописані обставини проведення «опитування», надійнішого джерела даних про підсумки «опитування», ніж фантазія Зеленського і його оточення просто немає.

«Волонтери» зі скриньками, в які вкидатимуться якісь папірці «на виборчих дільницях», потрібні Зеленському, звісно, не для того, щоб рахувати ці папірці. А лише для того, щоб створити видимість реального всенародного опитування, щоб якомога більше людей повірили в озвучені ним фейкові цифри. Які значно перевищуватимуть реальну кількість накиданих у скриньки Зеленського папірців, інакше міф про «всенародність» опитування не триматиметься купи.

Словом, той самий почерк і та сама схема, що й під час псевдореферендумів на Донбасі і в Криму шість років тому.

Також нею користуються численні псевдосоціологи, діяльність яких Тексти відстежують вже п'ятий рік.

9. Незаконне фінансування.

Якщо незаконне «опитування» Зеленського фінансуватиметься з бюджету, це нецільове використання бюджетних коштів, тобто відвертий злочин.

Але і фінансувати такі дії за рахунок неназваних «меценатів», про що кажуть «слуги народу» – також незаконно. Адже антикорупційне законодавство забороняє фінансувати діяльність органів влади, зокрема й президента, за рахунок приватних коштів, оскільки це створює корупційні ризики. Не забуваймо, що це опитування проводить саме президент, про що він сам неодноразово публічно заявив.

Виборче законодавство так само забороняє фінансування агітації й інших заходів кампанії не з виборчих фондів. Профінансувати президентське опитування, не порушивши антикорупційного, податкового чи виборчого законодавства – неможливо.

Адже йдеться про десятки тисяч людей (у безкоштовність роботи яких повірити складно, а от в оплату чорним кешем – ні), мільйони псевдобюлетенів, десятки тисяч скриньок, транспортні та інші логістичні видатки, потрібні для того, щоб імітація опитування бачилася більш-менш переконливо. За найскромнішими підрахунками, йдеться про десятки мільйонів гривень.

Як саркастично зауважив колишній заступник генпрокурора Віктор Чумак, це і є корупція в особливо великих розмірах, за яку Зеленський пропонує давати довічне ув'язнення.

10. Нічого спільного з референдумом.

Президент і «слуги народу» всіляко дають зрозуміти, що анонсоване «опитування» – майже референдум. Мовляв, у обох випадках влада запитує у народу і реалізує його волю. Насправді все з точністю до навпаки.

Референдум – це передбачений Конституцією інструмент реалізації народовладдя, процедура якого має детально регулюватися законом. Проєкт такого закону вже ухвалено в першому читанні. Процедура «загальнонаціонального опитування» від президента нічим не регулюється й регулюватися не може.

Запитання, що виносяться на референдум, також мають формулюватися за певними правилами і проходити перевірку не лише Центральною виборчою комісією, а й Конституційним Судом. Більшість із п'яти запитань, озвучених Зеленським, не мали б права ставитися на референдумі через некоректність формулювань.

Президент не може призначити референдум коли йому заманеться, для цього перевірені ЦВК і Конституційним Судом запитання мають підтримати своїми підписами 3 млн громадян України.

Референдум не може проводитися в день загальних виборів, саме для того, щоб він не використовувався для маніпуляцій.

На референдум можна буде виносити лише одне запитання, а не цілу купу.

Запитання референдуму оголошуються задовго до голосування, щоб дати людям змогу розібратися в питанні, а противникам і прихильникам агітувати «за» чи «проти».

І, звісно, голосування і підрахунок здійснюють виборчі комісії в приміщеннях для голосування, а спостерігачі можуть реально контролювати процес. І рішення референдуму мають силу лише тоді, коли в голосуванні візьме участь більшість виборців України. Як бачимо – нічого спільного з тим, що затіває Зеленський 25 жовтня.

То як кожен з нас може протидіяти цьому беззаконню?

Просто ігнорувати «опитування» – недостатньо

Здавалося б, можна просто не звертати увагу на це опитування: хай хто хоче, кидає папірці в скриньки якимось людям, а хто не хоче, не бере в цьому участі. Адже, навіть за словами Зеленського, опитування «не матиме прямих юридичних наслідків». Але піддаватися на ці заколисування не варто.

По-перше, «опитування» є нахабним втручанням президента у виборчий процес і формою агітації. За допомогою адмінресурсу і тіньових схем президент прагне незаконно вплинути на вільне волевиявлення виборців. І це не можна залишати без реакції.

По-друге, після 25 жовтня Зеленський озвучить фейкові «результати» і почне зомбувати суспільство, видаючи ці вигадані цифри за «волю народу» й вимагаючи від органів влади втілювати цю волю в життя. Саме про це каже і нардеп від “Слуги народу” Качура, який відомий своїми проросійськими ініціативами, і сам президент, коли заявляє, що «як ти вирішиш, так і буде».

Будь-яка участь чи мовчазна згода у цій афері легітимізує в очах частини суспільства фейкові цифри, що, за задумом влади, мають, вочевидь, замінити в масовій свідомості сакральні 73%, від яких після місцевих виборів не лишиться й сліду.

По-третє, Зеленський публічно заявив, що робитиме так і надалі, можливо навіть «щомісяця». Якщо ми не хочемо, щоб президент занурив країну у темряву перманентних фальсифікацій «волі народу» з будь-яких питань, про які йому захочеться «просто поговорити», треба зупинити його вже зараз.

Як протидіяти фейковому «опитуванню»?

Насамперед – чітко і публічно говорити про його незаконність, заанґажованість і неможливість встановити реальний результат. А отже, це ніяке не «опитування», тим паче «загальнонаціональне», а небезпечна політтехнологія за межами правового поля.

Не втягуватися в обговорення змісту незаконних запитань і «голосування» за чи проти цих запитань.

Якщо є час і натхнення – звернутися до правоохоронних органів, як це зробив, наприклад, народний депутат В’ятрович.

У день голосування – відкрито протидіяти незаконній агітації та іншим формам впливу на волевиявлення виборців.

Слід, як слушно закликає Юрій Бутусов, «зробити все можливе, щоб зірвати незаконне опитування Зеленського».

Якщо «опитування» проводитиметься в приміщенні для голосування – фіксувати факт злочину, негайно викликати поліцію і звертати увагу комісії та спостерігачів.

Якщо зустрінете «волонтерів»-агітаторів Зеленського, які чіпляються до людей на вулиці, використовують агітаційні гасла, символіку, намети тощо – публічно заявіть їм про незаконність їхніх дій і закличте ці дії припинити.

Зніміть цю ситуацію на відео. Розпитайте під запис «волонтерів», хто і як їм платить кошти, від кого конкретно вони отримали вказівки, імітацію бюлетенів, скриньки, як вони верифікують виборців, кому звітують, куди повезуть «бюлетені» тощо.

Безумовно, «волонтери» плутатимуться в показах. Викладайте все це в соцмережі. Якщо явно незаконні дії не припиняються, викликайте поліцію. Звертайтеся по допомогу до інших виборців, спостерігачів, представників партій та кандидатів.

Звісно, не беріть участь у жодних «голосуваннях» під час цього «опитування», але фейковий бюлетень можете взяти, щоб демонстративно порвати чи забрати з собою на згадку.

Що більше людей активно протестуватимуть проти фарсу, то менше українців повірять брехні Зеленського, коли він оголосить фейкові цифри «народного волевиявлення».

До речі, якщо опитування на Вашій дільниці не відбуватиметься, так само фіксуйте й оприлюднюйте цей факт, щоб розвіювати міф про «всенародність» опитування.

Якщо достатньо багато людей діятиме саме так, афера Зеленського зазнає краху, і навряд чи він наважиться повторювати її знову. Ба більше, ця афера рано чи пізно має стати предметом розслідування правоохоронних органів.

А справжні цифри, які покажуть рівень підтримки Зеленського народом – це результати кандидатів у депутати і голови громад від партії «Слуга народу», які вони продемонструють на виборах 25 жовтня.

диктатура авторитаризм вибори-20 політика аудіотексти небезпека зеленський