Т

Третя світова за тиждень до виборів. Моніторинг дезінформації №58

  • Обурюються, що імперіалізм Ердогана успішніший за імперіалізм Путіна
  • Рекламують російську «вакцину» від коронавірусу — вже навіть контрабандою переправляють
  • Про «утиски» російської мови в Україні
  • Намагаються видати Росію за «миротворця» та демонізувати Україну
  • Втягують Україну в закордонні конфлікти
  • Дивіться, як змінювалися теми дезінформації протягом року, на інтерактивній візуалізації

Період: 12–18 жовтня 2020 року.

Теми дезінформації

Відсоток новин із вказаною темою серед усіх новин із групи сайтів

Зеленський планує «опитування» і Третю світову

Минулого тижня в текстах про Зеленського очікувано часто згадували про п’ять запитань, які президент анонсував у своєму відеозверненні та планує поставити «народові» 25 жовтня, в день місцевих виборів. Ми вже писали чому це «опитування» – погана ідея. Українські маніпулятивні і російські видання теж критикували президентську забаганку, озброївшись аргументами про неприховану агітацію та додаючи свої емоційні коментарі. А російські дезінформатори несподівано цитували Мустафу Найєма, що це опитування може стати «отличным поводом, чтобы распустить саму Верховную Раду», якщо депутати відмовляться реалізовувати «волю народу» (себто результати цього «опитування»).

Проте анонсовані Зеленським п’ять запитань не надто зацікавили російські сайти, орієнтовані на українську тематику. Чого не скажеш про заяву Ердогана під час офіційного візиту Зеленського до Туреччини. Йдеться про цитату, що Туреччина не визнавала і не визнає окупації Кримського півострова та готова долучитися до проєкту «Кримська платформа» (інструмент консолідації міжнародних партнерів для захисту прав кримчан та деокупації українського півострова).

Майже всі російські публікації звинувачували Туреччину в імперських амбіціях та бажанні розширити свій вплив і території. Дезінформатори вбачали в мотивах Ердогана історичну несправедливість («Турция глубоко в душе не признает Крым российским еще с 1783 года»), тому робили висновок, що «”освобождать” Крым от “российской оккупации”, Эрдоган собирается вовсе не для своего умственно недоразвитого друга Зеленского, а для себя самого». Додавали, що одним лише Кримом справа не закінчиться – «для него же и Одесса турецкая земля», і що взагалі «Эрдоган хозяйничает не только в Турции, но и на Украине, Аджарии и в Молдавии, но его планы простираются дальше – вплоть до самой Сибири, ведь он собирается стать "правителем всех тюрок". Хан ханов, эмир эмиров, президент президентов». Тобто фактично звинувачували Туреччину в тому, чого прагне і вже навіть частково реалізувала сама Росія. Навіть обурювалися порушенням Туреччиною суверенності Росії — «наглые выпады Эрдогана в адрес России уже становятся нормой, так же как и вмешательство Турции во внутренние дела нашей страны». Цікаво, що ставлення від любові до ненависті в описах дій Ердогана змінюється в російських ЗМІ часто і радикально — залежно від поточних відносин двох країн і їхніх лідерів, кожен з яких має диктаторські й імперські амбіції.

Навіть російські провідні медіа публікували маніпулятивні та емоційні тексти під заголовками типу: «Крым в начале третьей мировой. Как Эрдоган и Зеленский сговорились о войне», в яких описували «одного турецкого президента, возомнившего себя султаном», Крим називали «главный стратегический узел, вотчина турецких интересов и мечтаний», а результатом зустрічі двох президентів вважали те, що «лидеры постановили главное — выбрали точку удара в грядущей третьей мировой».

Коронавірус і російська вакцина

Ми писали в попередньому та позаминулому випуску дезінфомоніторингу про те, як проросійські сили просувають російську вакцину в Україні. Тому цього разу дамо просто кілька свіжих цитат від російських дезінформаторів, які демонструють, як багато часу, сил і грошей вливають у розпалювання цієї теми. Ось, наприклад, гарні приклади дискредитації позиції української (а з нею і міжнародної) медичної спільноти через висміювання:

«Сразу после попадания их Sputnika в англо-саксонскую кровь носителей европейских идеалов начинаются необратимые процессы. В частности, тернопольские ученые установили, что при вакцинации разрушаются московские антитела, возникает ложная иллюзия принадлежности к славянскому братству, теряется вера в сакральный член ЕС и НАТО»

«Разве вы не понимаете, что коронавирус создан “москалями” исключительно для того, чтобы провести чипизацию и насильно вернуть вас в тоталитарное «совковое» прошлое?»

«Опять эти гадкие русские унижают США. Как можно разрабатывать уже четвертую вакцину, в то время как Цитадель демократии потратила уже 12 млрд долларов на вакцины, две из которых дают побочки, в том числе воспаление спинного мозга, прогноз по которому звучит сродни приговору».

Остання цитата може стати першою краплею у зливі дезінформації, що спрямована на підрив довіри до вакцини, яку визнали дієвою відповідні установи розвинених країн. До цього варто готуватися.

А ось приклади просування меседжу про контрабанду російської вакцини (або інших ліків) в Україну:

«Вместо “фейковой кремлевской вакцины” — терпеливое ожидание появления “настоящей прививки” в Европе или Англии. Не важно, когда появится препарат. Главное, что он не будет ментально ассоциироваться со “страной-агрессором”. Правда, рассматривается вариант закупки российских вакцин с последующей их продажей в Украине под видом израильских, французских или немецких. По подобной схеме у нас давно уже торгуют российским газом»

«Профессор-инфекционист, доктор наук, заслуженный врач Украины Ольга Голубовская заявила, что из-за отказа закупать противовирусные препараты в России, в стране возник острый дефицит таких препаратов и их приходится доставлять из России контрабандой». Насправді Голубовська в ефірі "Україна 24" розповідала, що в Україну контрабандою постачали сироватки від ботулізму та правцю. В Росії вони дешевші, ніж у інших країнах (23 хвилина у ефірі).

«Будни этноцида», або знову про мовне питання

Тема неіснуючої дискримінації російської мови в Україні ніколи не вщухає. Час від часу її підживлюють окремі події як, наприклад, звільнення в Одесі російськомовної вчительки за булінг учениці, яка сказала їй фразу українською на уроці малювання, та цитати відомих проросійських політиків і блогерів.

Тож і минулого тижня російські сайти, орієнтовані на російську тематику, продовжували роздмухувати тезу про утиски російськомовних в Україні, розмірковуючи про високу мету російської мови та її «связующую и поощряющую подобное разнообразие, миссию». З одного боку, вони плекали міф про «русский мир» як «географическое, экономическое, социальное, политическое и культурное пространство, проговоренное на русском языке», з іншого – висміювали ідею інакшості української мови та незалежності України загалом: «Я понимаю, опасения украинских политиков, чиновников, олигархов. “Впустить” на свою местечково окукленную и рогульски освоенную территорию русский язык — смерти для них подобно. Тогда рассыпается миф об инаковости их «цивилизации», субкультуры, архаичных верований. Тогда ставится под сомнение само их существование как ”хозяев горы”. Тогда из мелодичного украинского языка выпадает вирус или ген ненависти ко всему русскому. А без этого гена, сложновато обосновать саму “незалежность”».

Російські дезінформатори вкотре називали шкільну освіту державною мовою дискримінацією російськомовних (забуваючи, що в самій Росії немає жодної української школи, попри численну українську громаду) та супроводжували свої тези про начебто переписування історії в українських підручниках цитатами Шарія, коментарями про те як «производство фанатиков-националистов поставлено украинским государством на поток», і лякали, що через освіту державною мовою українці будуть «нападати» на Росію: «Это не значит, что завтра они вторгнутся в пределы МКАДа, (Московская кольцевая автодорога — Тексти), но отвлекать на себя часть вовсе не бесконечного силового ресурса российского государства смогут».

А російські провідні сайти, підтримуючи цей наратив, цитували “експертів”, що «Украина всегда была русской — как минимум наполовину». Хоча, згідно з переписом 2001-го, тоді в Україні російську мову визначили як рідну 29,6%. А нещодавнє опитування КМІС у травні-червні цього року продемонструвало підтримку подальшої імплементації закону про мову в усіх сферах серед 66% населення України (на Сході – 55%). Російську як основну мову спілкування вдома зазначили 29% опитаних, а російськомовними українцями можуть себе назвати 22%. Що зовсім не відповідає цитаті, згідно з якою «“русские украинцы” составляли если не большинство, то половину населения страны».

До речі, «русских украинцев» ці самі “експерти” визначають як тих, «кто считает себя русскими, а также разговаривает на языке РФ и имеет русский "культурный код"». Хоча за результатами опитування, в Україні лише близько 5% вважають себе росіянами (або “українцем та росіянином”), а поняття «культурный код» взагалі є псевдонауковим, а тому активно використовується в подібних пропагандистських текстах.

Також писали:

Путін — «миротворець», а українці хочуть насильства на Сході

Орієнтовані на українську тематику російські сайти писали, що встановити «мир» на Сході України «Можно было бы совместно с Путиным, но только Путин у нас — "главный злодей" для западной цивилизации». Росія з 2014 року намагається зайняти роль «миротворця» і змусити світову спільноту забути, що саме вона двічі напала на Україну та окупувала частину її території, а до того на Молдову та Грузію. Воєнні дії на Сході України відбуваються з її відома і під контролем російських військових, тому саме вона повинна їх припинити.

Окрім відбілювання ролі Росії, вони демонізують Україну. Пишуть, що вона вимагає: «”сдать” нынешнее руководство ЛНР и ДНР, поскольку не скрывает, что, получив контроль над границей, проведет зачистку территорий народных республик». Та лякають тим, що Україна «изучает опыт этнических чисток на Балканах». Насправді на окупованих Росією територіях мешкають такі українці, як у решті країни, і навіть отримують українські пенсії, а випускники шкіл можуть вступати до українських вишів, тому говорити про якісь майбутні етнічні чистки — це чергова маніпуляція.

Україна «окупована США» і «втручається» в конфлікти за кордоном

Щодо міжнародних подій, орієнтовані на Україну російські сайти продовжили шукати «український слід» у Карабаху та Білорусі. Вони поширювали новину з анонімних телеграм-каналів про те, що Україна «направила зенитно-ракетный комплекс С-125-2Д1» Азербайджану. Жодних підтверджень цьому не вдалося знайти. Нагадаємо, що Азербайджан офіційно купує зброю у Туреччини та Ізраїлю.

За спиною України дезінформатори звично бачать США. «2013-2014 годах, как говорят многие американцы, Украина была оккупирована американскими спецслужбами, это не майдан». Тобто вони стверджують, що у 2014 році в Україні змінилася влада не внаслідок демократичних протестів і самоусунення попереднього президента, а через «оккупацию» американськими спецслужбами. Російські ж мейнстримні видання лякали «ісламізацією» Грузії і пророчили, що вона стане «следующей жертвой Турции на Кавказе». Нагадаємо, частина території Грузії досі окупована Росією та місцевими сепаратистами.

Висновки

Цього тижня російські дезінформатори багато насміхалися з «опитування» Зеленського, але ще гучніше обговорювали його зустріч із президентом Туреччини Ердоганом. Вони чимало писали про те, що Туреччина бачить Крим «турецкой землей», а разом із ним ще й Одесу і ледь не все Причорномор'я. Загалом вони нагнітають емоції довкола зближення України з Туреччиною і погрожують «Третьей мировой». При цьому Росію вони прагнуть виставити ледь не «миротворцем», який намагається «вирішити» конфлікти своїх сусідів. Хоча більшість конфліктів на пострадянському просторі — справа рук російських військових і дипломатів.

Щодо епідемії коронавірусу в останні три тижні сформувалося типове висвітлення з боку дезінформаторів. Вони описують «жахи» епідемії в Україні, переконують, що їй не впоратися без російської «вакцини». Нагадаємо, що препарат, який винайшли в Росії, не пройшов усіх клінічних випробувань, тому нічого не можна сказати ні про його ефективність, ні про безпечність.

Наостанок дезінформатори згадали про російську мову. Відмову від її привілейованого статусу в Україні (порівняно з іншими мовами меншин та й державною мовою) називали «дискримінацією російськомовних». Водночас вони насміхалися з української культури та просували свій гротескний міф про «русский мир» на противагу «местечково окукленную и рогульски освоенную территорию» України.

Методологія

Ми шукали теми у 17504 матеріалах російською мовою з:

Маніпулятивність новини визначав покращений класифікатор із проєкту “У нас погані новини”. У моніторингу враховували лише матеріали про суспільно-політичне життя, які стосуються України.

Обмеження дослідження:

У цьому дослідженні ми враховували тільки ті теми, які співзвучні з російськими дезінформаційними кампаніями. Більшість із них спирається на реальні події, адже так дезінформація ефективніше працює. Назви тем відображають маніпуляції, використані в темі. Тож новини з теми на українських мейнстримних сайтах можуть мати абсолютно інший зміст, ніж маніпулятивні матеріали.

Теми російської пропаганди в Україні ми беремо з наступних груп матеріалів:

У першій та другій групах новин матеріали відбирались класифікатором маніпулятивних новин.

NDI logo

дезінфомонітор дезінформація

Знак гривні

Що читати далі

Деза війни

World War Three a week before elections. Disinformation monitor #58

Дезінформація поширюється в суспільстві подібно до вірусної епідемії, — дослідження
Знак гривні