Уряд дав дозвіл на видобуток руди у Поліському заповіднику. Величезний резервуар води під загрозою
Планують добувати берилій, це такий метал. Вхід у шахту буде поруч із заповідником, сама шахта — під ним. Це заборонено законом. До того ж ці території мають величезне значення для збереження водності усього Полісся, а отже — і Дніпра. В умовах змін клімату, коли зростають ризики посух, збереження цих територій стає питанням національної безпеки.
ТОВ «Пержанська рудна компанія» повідомила керівництво Поліського природного заповідника, що збирається видобувати на його території цінний метал. Для підготовки до розробки родовища ТОВ буде проводити підготовчі роботи.
Держгеонадра дають зелене світло
«Компанією 01 листопада 2019 через аукціонний продаж було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами, а саме — видобування берилієвих руд на Пержанському родовищі, ділянках Північна і Крушинка», — ідеться у листі ТОВ.
«Згідно з інформацією Міндовкілля, яку ми отримали у відповідь на наш запит, ділянка «Північна» не входить до території заповідника. А от інша ділянка — це територія, яка суворо охороняється законами України, її територія — 72 гектари», — говорить член ради Київського еколого-культурного центру, доктор біологічних наук Іван Парнікоза.
Незважаючи на те, що закон «Про природно-заповідний фонд» забороняє видобуток корисних копалин на території природних заповідників, «Пержанська рудна» почувається спокійно і впевнено. Вона ще в листопаді 2019 року отримала Спеціальний дозвіл Державної служби геології та надр на користування надрами за номером 6383, у якому фігурує і «Крушинка».
Інфографіка «Текстів»
У кишені (сейфах) власників ТОВ також лежить копія наказу Держгеонадр «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування, якими планується виставити на аукціон шляхом електронних торгів», датованого 27-м лютого 2019 року. У додатку №1 до наказу фігурує поміж інших і Пержанське родовище берилію в Олевському районі Житомирської області. А в долученій до наказу програмі робіт на Пержанському зазначено, що планується видобути 200 тис. тонн руди. В порушення законів України.
У Міндовкіллі запахло криміналом
Стаття 16 закону «Про природно-заповідний фонд» чітка й однозначна. Жодних шахт на території природних заповідників бути не може. Тут забороняється:
«…геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів…». Чому ж Держгеонадра видали дозвіл?
А тому, що мають можливість перекласти відповідальність на чиновників іншого відомства — Міндовкілля.
Фото Сергія Канциренка, проєкт «Полісся — дика природа без кордонів»
Саме Міндовкілля відповідає за перевірку законності планів бізнесу, пов’язаних із екологією. Міндовкілля є правонаступником Мінекоенерго, яке рік тому, у жовтні 2019, видало «Висновок з оцінки впливу на довкілля Видобутку, перероблення та збагачення корисних копалин Пержанського родовища берилію» (номер в електронній базі — 2019413271). Саме заступниця міністра охорони енергетики та захисту довкілля Ірина Ставчук, яка у Міндовкілля теж обіймає посаду заступниці міністра, підписала вищезгаданий документ.
Міністерство «… вважає за можливе розробку родовища за умови визначення її допустимою за результатами здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля на більш пізній стадії проєктування…», — зазначено у «Висновку...».
Цією хитрою вставкою — про якусь додаткову оцінку впливу — прикривається зараз міністерство у своєму небажанні визнати грубе порушення закону.
Фото Сергія Канциренка, проєкт «Полісся — дика природа без кордонів»
«Ми звернулися до пані Ставчук із проханням скасувати даний Висновок. Я особисто дзвонив до приймальні. Із заступницею міністра мене не з’єднали, проте уважно вислухали. А коли я подзвонив удруге, то повідомили, що для розгляду мого усного звернення відбулася нарада, на якій, крім пані Ставчук, були присутні: заступник міністра Олександр Краснолуцький (відповідає за природно-заповідний фонд), заступник міністра Роман Шахматенко (відповідає за оцінку впливу на довкілля) та керівник департаменту ОВД Марина Тищенкова. І що учасники наради вирішили, що підстав для скасування позитивного Висновку ОВД по Пержанському родовищу — немає», — каже директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.
Пікет біля Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів
Тому Київський еколого-культурний центр подав до суду з вимогою скасувати дозвіл, виданий Держгеонадрами. Окружний адміністративний суд м. Києва вже ухвалив відкриття позовного провадження. Наступним кроком екоактивісти планують підготовку позову з вимогою скасувати Висновок з оцінки впливу на довкілля (ОВД, спеціальна процедура, яка здійснюється перед початком робіт, детально про неї читайте тут).
«Ми також будемо звертатися до НАБУ, оскільки усі наявні факти дають підстави обґрунтовано припускати корупцію у діях заступниці міністра. Якщо ж це усе робилося через некомпетентність та халатність, то тоді справу має розглянути Кабінет Міністрів і зробити висновок про службову невідповідність пані Ставчук з негайним звільненням її з посади», — додав Володимир Борейко.
Кричуща халтура
Справді, вищезгаданий Висновок ОВД зроблений вкрай непрофесійно. Так, у ньому Поліський природний заповідник називають то «Поліським природоохоронним заповідником», то взагалі «Пержанським природним заповідником».
У документі робиться спроба довести, що все законно, оскільки вхід у берилієву шахту буде розташовано поза межами заповідника. І якщо, мовляв, шахтний коридор проходитие під заповідною землею, то це не на території заповідника. Але закон говорить інше. Він каже, що територія — це не тільки поверхня, а й повітряний та підземний простір. Недарма ж над заповідниками заборонені навіть польоти повітряних суден.
«… територія — частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси», — ідеться у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Фото Сергія Канциренка, проєкт «Полісся — дика природа без кордонів»
«На перший погляд, містобудівна діяльність не має стосунку до заповідника, до заповідної справи. Але насправді не має значення, що термін виписано в іншому законі. Юридично термінологія, яка фігурує у будь-якому законі, застосовується до усіх законів України», — пояснює кандидат юридичних наук Галина Левіна.
У «Висновку...», який фактично став індульгенцією власникам Пержанської рудної компанії, зазначається, що за умови виконання низки заходів вплив на довкілля буде мінімальним, допустимим. Але фахівці Поліського природного заповідника дотримуються іншої думки.
«Будь-які спроби видобування корисних копалин «берилію» на території заповідника, незалежно від глибини й способів добування, є вкрай недопустимими, оскільки це однозначно призведе до катастрофічних наслідків. На сьогодні не зроблена серйозна експертна оцінка впливу розробки цього родовища на територію природних екосистем не тільки заповідника, а й усього регіону», — вважає в. о. директора заповідника Павло Лінкевич.
Не вивчалися й питання впливу змін клімату на особливості гідрологічного режиму. А це важливо, оскільки риття шахт точно змінить гідрологічний режим. Але як саме? Наскільки погіршить ситуацію? Бо й без того все непросто.
«Останніми роками на Поліссі висихають соснові ліси і болота, міліють річки Уборть, Перга, Болотниця. На території Перганського лісництва, де планується видобуток корисних копалин, у катастрофічному стані знаходяться болотні реліктові види — шейхерія болотна, верби лапландська та чорнична, окремі види папоротей», — додає Павло Лінкевич.
Громадські організації та фахівці надали низку зауважень, які показали неприпустимість добування берилію на території заповідника. Зокрема, на прямий конфлікт із природоохоронним законодавством вказали в своїх листах Українська природоохоронна група та «Союз десантників Житомирської області». Перша, зокрема, в своєму листі екоміністру Остапу Семераку від 23 квітня 2018 вказувала, що «Постійна комісія з питань екології Житомирської обласної ради відмовила у наданні погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування берилію Пержанського родовища». Лист присутній у матеріалах ОВД, які розміщені на сайті Міндовкілля, і він же фігурує у Звіті про громадське обговорення проєкту видобутку берилію.
У вересні 2019 року в Олевську відбулися громадські слухання щодо видобування та збагачення берилію Пержанського родовища.
Грубе порушення заповідного режиму Поліського заповідника може зашкодити створенню міжнародного біосферного резервату Прип’ятське Полісся. З протоколу слухань видно, що, відповідаючи на запитання учасників слухань, представники Пержанської рудної визнали, що належних досліджень на території заповідника не проводилося, що шахтні води будуть зливатися в річки, що звіт з ОВД до кінця не розроблений.
А ось іще одне цікаве питання, яке поставив учасник слухань Станіслав Білюк: «Чи входить місце видобутку в межі Смарагдових територій Європи?».
Фото Сергія Канциренка, проєкт «Полісся — дика природа без кордонів»
«Так, входить», — відповідає представник фірми-розробника ОВД Ірина Корінєнко. Справді, крім національного, Поліський заповідник має міжнародне значення. Тут розташовані лісові та лісоболотні комплекси, яких більше немає в Україні. Є тут багато природних ландшафтів, які входять до територій Смарагдової мережі Європи. Це березові та хвойні заболочені ліси, верхові болота та водно-болотні угруповання. Цінність Поліського заповідника настільки значна, що він має стати одним із природних заповідних ядер майбутнього міжнародного біосферного резервату. Це ще і резервуар води, якої зі зміною клімату стає в Україні дедалі менше. І він може зникнути.
Довідково: Зона ядра — територія абсолютної заповідності. Зазвичай ядро утворюють природні заповідники, заповідні зони національних і регіональних природних парків, заповідні урочища. Тут дотримуються найсуворішого природоохоронного режиму. Дозволені лише наукові дослідження і моніторинг природних процесів. Зона ядра може бути як однією великою територією, так і складатися з кількох дрібніших.
«Українсько-білоруський міжнародний біосферний резерват, створення якого планується на території Рівненської й Житомирської областей України та суміжних територій Білорусі, має величезне значення для збереження водності усього Полісся, для водності Прип’яті, а отже — і Дніпра. В умовах змін клімату, в умовах зростання ризику посух, збереження цих територій набуває значення рівня національної безпеки. Адже без вологи наша країна опиниться перед загрозою втрати значної частини сільського господарства, одного з локомотивів нашої економіки», — вважає заступник голови ЕкоПраво-Київ Борис Васильківський.
Чи захочуть експерти ЮНЕСКО — а саме ця поважна міжнародна організація надає статус біосферного резервату — оголошувати одним із об’єктів свого піклування територію, де грубо порушується національне природоохоронне законодавство? Гадаю, що ні. Але й без того є вдосталь причин, щоб відкликати сумнівний Висновок ОВД і визнати помилки, яких припустилися керівники Мінекоенерго та Міндовкілля.
