Трамп не прийме поразку. Ніколи
Його нескінченна кампанія тільки починається.
Про це пише Енн Епплбаум для The Atlantic. Поки ми перекладали, Байден переміг Трампа, тож стаття стала ще актуальнішою, оскільки варіант "а якщо Трамп переможе" відпав:
Поки ви дивитеся, як президенство Дональда Трампа доходить до того, що здається його гидким кінцем, завжди пам'ятайте, як воно почалося: Трамп увійшов у політичний світ на плечах теорії змови про те, що Обама не народився у США – руху, важливість якого тоді недооцінювалася. Крім расистського підтексту, подумаймо про те, що справді випливало з віри у важливість народження. Якщо ви сумнівалися в тому, що Барак Обама народився у Сполучених Штатах – а це робила третина американців, включно з 72% відсотками зареєстрованих республіканців – це означало, що ви вважали Обаму нелегітимним президентом. Це означало, іншими словами, що ви вважали будь-кого – весь американський політичний, судовий та медійний істеблішмент, включно з Білим домом і Конгресом, федеральними судами й ФБР, усіх їх – співучасниками велетенської змови, що змусила громадськість прийняти фальшивого верховного головнокомандувача. Третина американців настільки мало вірила в американську демократію в широкому сенсі, що хотіла вважати весь період президенства Обами шахрайством.
Ця третина американців стала базою підтримки Трампа. Вони чотири роки продовжували аплодувати йому, хай що б він зробив, не обов'язково тому, що вірили кожному його слову, а часто тому, що не вірили ні в що. Якщо все є брехнею, то яка різниця, якщо президент є серійним брехуном? Якщо всі американські політики корумповані, то що з того, якщо і президент також? Якщо всі завжди порушували правила, чому йому не можна? Не дивно, що вони не заперечували, коли Білий дім Трампа безкарно відмовлявся свідчити перед Конгресом, або коли він використав Департамент юстиції заради особистих вендет, або коли він ігнорував етичні приписи та правила безпеки, або коли він звільняв представників нагляду та генеральних інспекторів. Не дивно, що вони схвально вигукували, коли він принижував ЦРУ та Державний департамент як "глибинну державу в державі" (теорія змови deep state), або сміялись і посміхалися, коли він називав журналістів "ворогами народу".
Не все це зробив Трамп. Багато американців втратили довіру до демократичних інституцій задовго до його появи на сцені. Недавнє опитування показало, що половина країни невдоволена політичною системою; одна п'ята заявила соціологам, що вони були б раді жити під військовим урядом. Трамп не тільки використав цей демократичний брак, аби здобути Білий дім, а й збільшив його за час перебування при владі. А тепер його політична, фінансова, а може, навіть емоційна стратегія вимагає, щоб він іще більше шкодив вірі Америки в її демократію.
Він починає діяти за цією стратегією зараз. І будьмо щирими: це стратегія, а не випадковий набір реакцій на події. Трамп поганий керівник, але він давно розуміє з інтуїцією досвідченого афериста, як створювати недовіру та як її використовувати на власну користь. Журналістка Леслі Стал сказала, що одного разу він заявив їй, що атакує ЗМІ для того, щоб "дискредитувати вас усіх, принизити вас усіх так, щоб, коли ви пишете про мене негативні статті, ніхто вам не вірив". Він дискредитував і принижував також і державних діячів, таких як Фіона Гілл та Александер Віндмен з Ради національної безпеки, щоб коли вони чесно говорять про його поведінку, їм також ніхто не вірив.
Тепер, коли Трамп місяцями похмуро говорив про те, як правила штучно спрямовують проти нього, він розклав низку пасток, спрямованих на дискредитацію виборчої системи, так що принаймні деякі американці втратили до неї довіру. Про це вже говорили інші, проте варто повторити це: те, що Пенсильванія, Вісконсін, Мічиган не завершили голосування в ніч після виборів – не випадковість. У кожному з цих штатів республіканські законодавці заборонили виборчим комісіям рахувати голоси, які прийшли поштою, до Дня виборів. Посеред пандемії, яку демократи сприймають значно серйозніше за республіканців, і після того як сам Трамп казав своїм прихильникам, що голосування поштою підозріле – різниця між тим, як голосують особисто й поштою прихильники різних партій, очевидно, мала бути разючою.
Трамп передбачав, що загальна кількість голосів може почати зміщуватися на користь Джо Байдена. Саме тому, коли він виступав о 2:20 ночі після дня виборів, ще до того, як результати хоч приблизно стануть зрозумілими, він оголосив це голосування "шахрайством проти американської громадськості" й заявив, що "ми не хочемо, щоб вони виявили о четвертій ранку голоси й додали їх до списку". Саме тому республіканці заздалегідь почали завалювати суди дивними справами, спрямованими на створення враження, що щось не так. Одну справу про нібито шахрайство в Мічигані було закрито через відсутність абсолютно будь-яких доказів. Тревор Поттер, президент неурядової кампанії "Юридичний центр" та головний радник кампаній Джона МакКейна у 2000 та 2008 роках, сказав мені, що один із позовів по Пенсильванії "сміховинний", а всі інші просто "тицяють у м'які місця", використовуючи різні юридичні обхідні шляхи для сповільнення підрахунків або визнання голосів недійсними у будь-який можливий спосіб.
Знову ж, це ретельно спрямована стратегія, а не раптовий спалах гніву, й вона може мати кілька стадій. Перша може набути форми сподівання на диво: нахабна нелегальна спроба залишитися при владі, попри все. Як писав мій колега Бартон Джеллмен, як риторика, так і лавина сміховинних позовів спрямовані на створення настільки глибокого хибного враження про махінації, що деякі республіканські законодавці у штатах навіть можуть піддатися спокусі проігнорувати результати виборів та просто призначити делегацію до Колегії виборників, яка проголосує за Трампа. Очільник Республіканської партії у штаті Пенсильванія згадував це як один із "варіантів", хоча лідер республіканської більшості сенату штату прямо відкинув цю ідею.
Але навіть якщо надія Трампа на диво швидко випарується, навіть якщо його спроба залишитись у Білому домі потоне в реальності підрахунку голосів та в цунамі заголовків "Байден переміг", то це не значить, що Трамп визнає чесність виборів – будь-коли. Навіть якщо Трампа змусять пробурчати промову передачі влади, навіть якщо Байден складе 20 січня 2021 року присягу президента США, навіть якщо родина Трампів буде вимушена спакувати свої валізи від Луї Віттона та втекти до Мар-а-Лаго – інтерес Трампа, і частина інтересів Республіканської партії полягає у підтриманні фікції про те, що вибори було вкрадено. Тому що та сама база підтримки – та, котра не довіряє американській демократичній системі, може залишатися вкрай корисною, як для Трампа, так і для Республіканської партії, в майбутньому.
Звісно, цими виборцями можна скористатися, щоб дискредитувати та зменшити ефективність президента Байдена. Так само, як колись Трамп допоміг переконати мільйони американців у тому, що Обама був нелегітимним, тепер він намагатиметься переконувати їх у тому самому щодо Байдена. Фейсбук-групи типу "Байден – фейк" буде використано, щоб збільшити підтримку республіканців та підтримку для республіканських справ. Імейли з заголовками "Пройдисвіт Байден" буде використано для збору коштів. Кампанія Трампа вже створила ось такий текст для збору коштів: "През.Трамп і ВП Пенс: Це настільки терміново, що ми ТАКОЖ надіслали смс. Дем. та Фейкові Новини хочуть ВКРАСТИ ці Вибори! 1000%-MATCH, щоб УДАРИТИ У ВІДПОВІДЬ! Дій ЗАРАЗ." Протрампівські лідери громадської думки, ймовірно, за допомогою кампанії та її мереж ботів, намагалися створити у соцмережах тренд на хештег #StopTheSteal (Припиніть крадіжку). Лора Інгрем із Fox News уже розпалює мільйони своїх підписників, пишучи твіти про "продовження зловживання нашою виборчою системою з боку корумпованих посадовців-демократів".
Інші республіканці приєднаються, бо вони також можуть зібрати гроші та привабити фанатичних прихильників, потураючи цій латентній недовірі. Новообраний сенатор від штату Алабама, колишній тренер з американського футболу Томмі Тубервіл вже пише твіти у належному народному стилі, що кампанія Байдена шахрує: "Це так, ніби свисток просвистів, гра закінчилась і гравці пішли додому – але раптом суддя додає тачдауни іншій команді". Й не має значення, що гра не закінчилась і ще довго не скінчиться: тепер Тубервіл може використовувати міф про "нелегітимність" Байдена як привід, щоб не співпрацювати з новим президентом, не дати провести закони про економічну допомогу під час пандемії, не дати зробити наступні чотири роки успішними для Байдена – та й для Америки.
Знаючи, чим є сім'я Трампів, очікуйте також експлуатації міфу про нелегітимність із комерційною метою. Як не парадоксально, поразка Трампа цілком може збільшити лояльність його найпалкіших фанів, які злитимуться, що його несправедливо позбавили його праведної ролі. Вони тепер стануть лояльними покупцями прапорів, краваток, бейсболок Make America Great Again, а може, навіть дипломів у відродженому Університеті Трампа. Вони могли б стати глядацькою аудиторією TrumpTV, медіакомпанії, яка постане як конкурент його новонабутих ворогів на Fox. Може, вони купуватимуть квитки на мітинги та інші публічні події, де він виступатиме зі старими добрими хітами, такими як "Хіларі за ґрати" й "Досить рахувати".
Враховуючи фінансові та юридичні проблеми, що постануть перед Трампом – сотні мільйонів доларів, які він винен, розслідування про ухиляння від податків та шахрайство, що тривають – йому більше, ніж будь-коли, потрібна буде політична база. Очікуйте, що Трамп і його діти зображуватимуть будь-які легітимні юридичні дії проти нього як політичні репресії: "Вони намагаються взяти мене, бо я борюсь із фейковим президентом". Очікуйте, що вони продовжать намагатися створювати заголовки, день за днем, за допомогою божевільних пресконференцій, із прямою трансляцією на Trump TV, стрімами на фейсбук, на перших шпальтах New York Post. Перспектива такого цирку змушуватиме замислитися деяких прокурорів. Ніхто не захоче, щоб його тролили мільйони MAGAботів, ніхто не схоче опинитись у центрі сповненого ненависті натовпу (hate mob) онлайн чи офлайн.
Утім, передусім міф про нелегітимність Байдена функціонуватиме підпоркою для власного невпевненого его Трампа. Нездатний упоратися з утратою президентства, неспроможний прийняти, що його перемогли, Трамп затулятиметься від реальності поразки, вдаючи, що її не було. Його особиста потреба жити у вічній фантазії, у світі, де він завжди перемагає, настільки поглинає все інше, що він зробить будь-що, щоб її задовольнити. У нарцисичному пориві до створення альтернативної реальності він поглиблюватиме розколи, поширюватиме параною, змушуватиме своїх прихильників іще більше боятися власних співвітчизників і не довіряти власним інституціям. Цей президент ніколи не сприймав інтересів Америки близько до серця. Не очікуйте, що поразка його змінить.
