Лише 22 депутати Київради зі 120 пройшли завдяки «відкритим спискам»
Перед місцевими виборами ми писали про те, як працюють нові «відкриті списки» та чому вони не зовсім відкриті. Результати виборів підтвердили наші прогнози — «відкриті списки» не працюють.
Нагадаємо, вибори до Київради відбуваються за пропорційною системою, люди голосують за політичну силу, а вона розподіляє мандати. Але інновацією цих виборів були «відкриті списки» — можливість голосувати за конкретну людину всередині партії та просувати її вище за партійним списком. Тобто збільшувати її шанси здобути мандат. На жаль, у чинній версії «відкритих списків» є занадто багато формальних перешкод, які майже нівелюють вплив виборців.
Але спершу, де ми все-таки помилилися? Ми очікували, що за конкретних кандидатів на округах проголосує менше людей. За результатами виборів, 83% виборців віддали голоси за конкретних кандидатів. Ми очікували, що їх буде десь половина. Це гарна новина — виборці хочуть впливати на партії і готові це робити. Але це чи не єдиний позитив для «відкритих списків». Для прикладу візьмемо Київ і подивимося, чи змогли кияни змінити порядок у виборчих списках й обрати депутатами тих, кого партійні боси поставили нижче прохідної частини.
Хто пройшов до Київради?
Усього в Київраді 120 депутатів. Із них шість — це перші номери кожної з прохідних політсил, вони гарантовано проходять, і їх призначає партія. Наступні 49 депутатів пройшли в Київраду за загальним списком партій. Він також незмінний — його визначає сама партія, виборці на нього не впливають. Про те, як працює цей механізм, читайте докладніше у нашій попередній статті. Разом це 55 депутатів. Майже половина складу ради, на яких жодним чином не вплинули відкриті списки.
Решта 65 депутатів обиралися за окружними списками. Нагадаємо, на кожному окрузі (їх усього 13) партія виставляє свій перелік кандидатів і ранжирує їх, але виборці можуть посунути певних кандидатів у верхню частину списку своїми голосами. Та є одна проблема — щоб просунутися вгору списку, кандидатам потрібно набрати 25% виборчої квоти, тобто 1195 голосів виборців (на цих виборах). Наприклад, у 11 окрузі у Святошинському районі кандидат під 3 номером зі списку «Слуга народу» набрав найбільше голосів на своєму окрузі. Але він не просунувся у списку і не міг би претендувати на мандат, бо його результат все одно менший за 1195 голосів.
На графіку нижче видно, що 35 депутатів пройшли з майже гарантованого першого місця у списку. На це місце їх поставило керівництво партії. Тому вони теж не скористалися відкритими списками. Разом 35 + 55 = 90, тобто лише четвертина депутатів мала конкурувати між собою для того, щоб отримати свій мандат.
Але навіть серед цих 30 депутатів, восьмеро вже стояли на прохідних місцях. Таким чином лише 22 депутат(к)и потрапили у Київраду завдяки конкурентній боротьбі, скориставшись перевагами нової системи. Більшість із них були депутатами Київради у минулому скликанні.
Як видно на графіку, з-поміж депутатів, що пройшли за відкритими списками, непропорційно багато депутатів із ЄС та УДАРу, як ми і прогнозували.
Чому так сталося?
Чи не найбільша проблема нової системи — це загальноміський список. Якщо партія не набирає на окрузі виборчу квоту (понад 4 тис. голосів), ніхто з її кандидатів на цьому окрузі в раду не проходить. А голоси переходять у загальний список, на який виборці вже не мають жодного впливу. На практиці лише ЄС та УДАР набирають у більшості округів понад 4 тис. голосів. Решта партій змогли набрати стільки лише на найбільших округах, тому, наприклад, у «Голосу» лише дві людини пройшли за окружним списком у найбільшому в місті окрузі.
Непропорційні округи
Також у Києві потрібно по-іншому скомпонувати виборчі округи. Зараз між ними є колосальна різниця у кількості виборців. Округ номер 2 у Дарницькому районі в кілька разів більший за округ у Печерському районі. Тому для кандидатів із більшості партій набрати виборчу квоту було найлегше у великому Дарницькому окрузі, і складніше у маленьких округах. На решті округів вони просто «заробляють» голоси для загального списку.
Дарницький округ настільки впливовий, що він єдиний забезпечує високий результат «Єдності» колишнього мера Олександра Омельченка. Партія набрала четвертину з усіх своїх голосів на цьому окрузі, а більшість із них у двох десятках дільниць біля Харківського масиву та Дарницького вокзалу.
Острівок фанатів Омельченка
Ми порівняли кількість голосів на кожній дільниці цього району для різних партій. Як видно на графіку, партія колишнього мера на деяких дільницях набрала по 300–400. На них «Єдність» значно перевищила результат лідера київських перегонів — партію ЄС. Інколи в три-чотири рази. Варто зазначити, що такий високий результат однієї партії у конкретній місцевості видається підозрілим і натякає на можливу купівлю голосів.
Нова виборча система — це крок уперед для української політичної системи. Потенційно вона дасть змогу збільшити кількість нових незаангажованих політиків та зменшити вплив політичних босів на партії. Але в тій формі, в якій вона існує зараз, ця система незначно впливає на результати виборів. Щоб виправити це, потрібно прибрати «приховані» елементи закритості: «загальноміський список», високі квоти для депутатів на округах і нерівномірні розміри останніх.
