Як ковід змінює транспортні звички. Хто пересів на моноколесо, а хто — на гелікоптер
Громадський транспорт — місце, де ймовірність підхопити вірус є однією з найбільших. Одна людина з безсимптомним ковідом — і за умови закритих вікон та півгодинної їзди — пасажири маршрутки мають великий шанс заразитися. Не дивно, що частина людей пересіла на автівки та таксі і транспортні затори розрослися до неймовірно дражливих масштабів.
Метро, автобус, трамвай чи маршрутка — що обираєте ви? Власну автівку як основний вид транспорту використовують мільйони людей в Україні. І їхня кількість тільки зростає. Лише за жовтень цього року українці купили понад 8 тис. автівок, за даними «Укравтопром».
А от глобальний автомобільний ринок просідає. За оцінками International Energy Agency, ринок легкових автомобілів скоротиться на 15% проти минулого року.
Як щодо велосипедів, моноколіс та іншої «мікромобільності»? Ми поговорили з людьми, які рухаються містом на двох чи одному колесі.
Велосипед
За даними The New York Times, у США за 2020 рік попит на велосипеди зріс на 121%. За даними української громадської організації U-Cycle («Асоціація велосипедистів Києва»), кількість киян, що пересіли на велосипеди, за час карантину зросла у 2,5 раза, якщо порівняти з 2019 роком.
Велосипедів більшає, чого не можна сказати про велодоріжки. У Концепції розвитку велосипедної інфраструктури Києва вказано, що в місті має бути 1100 км веломаршрутів, а по факту немає і сотні.
Водночас у світових столицях пандемія коронавірусу дала поштовх до розширення велоінфраструктури. За даними NACTO, в Парижі планують зробити 650 км велодоріжок, у Боготі розміщено вже більш ніж 100 км тимчасових велодоріжок.
Студентка Києво-Могилянської Академії Катерина Єфетова долучилася до спільноти київських велосипедистів якраз під час карантину.
Треба зупинятися, перетягувати велосипед через підземні переходи, тягнути знову нагору
«Пересіла на велосипед із початку карантину. Чому? Бо те, що відбувається з людьми у громадському транспорті, особливо в маршрутках, особливо в час пік — це страх», — згадує Катерина.
«На велосипеді доїхати це справді довше, враховуючи те, що відсутні велодоріжки й я їду переважно по тротуару. Треба зупинятися, перетягувати велосипед через підземні переходи, тягнути знову нагору. Але, скажу відверто, коли ти все проходиш і поряд випадково проїжджає маршрутка з людьми «як у банці» — відчуття щастя і подяки за те, що в тебе є вєлік», — ділиться своїми спостереженнями дівчина.
Крім уникнення загрози підхопити ковід у транспорті, велосипед — це ще додаткове кардіотренування. Найстрашніше для велосипедистів, коли автомобілі ігорують їхню присутність на дорозі та нехтують правилами дорожнього руху. «Деякі автомобілісти наче спеціально намагаються притиснути велосипедиста», — ділиться Ірина, котра їздить прокатними велосипедами в центрі Києва.
Альтернативні електричні
Самокат і моноколесо прийшли на заміну громадському транспорту дуже стрімко. Їхня популярність зростає. Часто люди не купують самокати, а користуються шеринговими сервісами. За підрахунками NACTO, американці у 2019-му здійснили майже 140 млн поїздок на орендованих електросамокатах та електровелосипедах, що на 60% більше за 2018 рік.
І хоча українське законодавство і правила дорожнього руху не регулюють пересування такого транспорту, проте за визначенням електросамокат можна зарахувати до мопедів, тож і рухатися він може по крайній правій смузі, так само як велосипеди чи мопеди.
У серпні 2020 року компанія Bolt запустила прокат електросамокатів по центру Києва. Це перший такий прокат у місті, але цікавість до цього виду транспорту у киян була давно. Загалом взяти в оренду самокат Bolt можна у понад 100 містах світу.
Журналістка Олександра Орлова стала власницею електросамоката у вересні. Дівчина мріяла про нього вже давно, але саме карантин пришвидшив процес покупки.
«Вже роки три-чотири я задумувалася про самокат. Спочатку хотіла звичайний, потім почала думати про електричний. Я довго сумнівалася, чи потрібна мені така дорога іграшка. І коронавірус обґрунтував, що самокат може бути не лише забавкою, а й транспортом», — розповідає Олександра Орлова.
Вона скаржиться, що Київ абсолютно не пристосоване для самокатів місто. Бракує паркувальних майданчиків, немає ні правил пересування, ні рівного дорожнього покриття. Відсутність наземних переходів створює додаткові незручності. Крім того, самокат чи моноколесо може розрядитися у невідповідний момент. Та й їхати разом із цим гаджетом в автобусі чи метро — дуже незручно. Стоянок для них також немає, як і великих камер схову.
«Якось їхала з Мінського масиву до Контрактової площі та назад, і на зворотному шляху самокат розрядився швидше, ніж зазвичай, через холодну погоду. Довелось викликати таксі, щоб доїхати додому», — ділиться Олександра.
І хоча дівчина бачить багато переваг у покупці, проте вигідною її назвати не може.
«Мій самокат коштує близько 14 тисяч, плюс потрібен насос. Я не знаю, скільки має минути часу, щоб він окупився. Електросамокати — це не про економію, а про задоволення їздити без людей, що кашляють на вухо», — резюмує журналістка.
Читайте також: Місто транспортних заторів. Що мерія Києва має зробити просто зараз, аби розв'язати проблему
Михайло Гнилоскуренко, студент КПІ — власник моноколеса. Цей вид транспорту менш поширений, ніж усі згадані вище. Михайло купив моноколесо ще у травні 2019 року, однак лише карантин розкрив усі плюси.
«Я пересів на колесо тому, що до нової роботи незручно добиратися на наземному транспорті. Колесо розв'язує руки. Я мобільний, по правому березі можу дістатися в будь-яку точку швидше, ніж на машині вдень, зручніше, ніж на метро. З «Печерської» до метро «КПІ» трохи менш як 30 хвилин», — розповідає Михайло.
Моноколесо розв'язує руки
На незручності моноколеса хлопець не зважає. Навпаки перераховує плюси: мобільність, компактність, можливість безпечного падіння через невелику швидкість, а також змога насолоджуватися краєвидами міста під час поїздки.
Михайло — фанат моноколеса.
Попит на альтернативні електричні види транспорту щороку зростає. За даними компанії «Алло», попит на електротранспорт протягом 2019-го зріс на 200% порівняно з попередніми роками.
Багаті пересідають на гелікоптери
Окрім бюджетної заміни громадського транспорту, є ще одна альтернатива. Повітряна.
Заможні люди дедалі частіше обирають замість автівки гелікоптер.
Шон Шавн — засновник першої в Україні приватної санітарної авіації — поділився спостереженнями щодо зміни цілей використання гелікоптерів та розповів про особливості повітряного транспортування людей з ковідом.
«На 30–40% зросли обсяги замовлень під час карантину. Ми возимо людей і по місту, і на великі відстані. Як почався туристичний сезон, возили до Одеси та у заміські комплекси Львова. Одного разу летів в Одесу і побачив свої ж гелікоптери назустріч. Так багато замовлень було», — розповідає Шон Шавн.
Якщо раніше гелікоптер був просто дорогою іграшкою, то зараз люди обирають його з трьох причин, на думку власника авіапарку.
По-перше — люди хочуть безпечно пересуватися. По-друге — прогулянки Києвом та середмістям на гелікоптері значно цікавіші, ніж машиною.
«Люди втомилися сидіти вдома. У нас влітку було багато замовлень просто прогулянок по Києву та області», — додає Шон.
По-третє — це можливість виїхати за межі країни, коли кордони закриті. Гелікоптери часто використовують для повернення українців із симптомами ковіду додому.
«Ми транспортували людей, хворих на ковід. Санітарний гелікоптер обладнаний краще за будь-яку швидку. Ми і з Домінікани, і з Туреччини евакуйовували людей. Була жінка у Туреччині на 5 місяці вагітності, не хотіла там лишатися. Бо якщо був би тест позитивний, то там треба сидіти 14 днів. Ми повернули її в Україну, і вона вже тут лікувалася», — коментує Шон Шавн.
Попит на цей вид транспорту не зменшиться. Люди, які купували гелікоптери, їх все одно купуватимуть. До того ж взимку, за словами Шона, погодні умови для польотів кращі.
