Жива ялинка на Різдво таки краща для планети, ніж штучна
Штучні ялинки мають низку переваг над живими деревцями. З них не обсипається хвоя, вони не становлять пожежної небезпеки, за ними не треба «полювати» на ялинкових базарах. А ще, за версією їхніх прихильників, штучні ялинки запобігають нищенню природи. Але чи так це насправді?
За розрахунками британської організації Carbon Trust, виробництво однієї штучної ялинки в середньому продукує 40 кг викидів вуглекислого газу (СO2). Штучні ялинки здебільшого виготовляють у Китаї, а тому до цієї цифри також варто додати викиди СO2, що утворюються під час транспортування морем, залізницею чи літаками. Окрім цього, виробництво товарів із пластику споживає великий об’єм води, а також продукує токсичні відходи, що можуть додатково забруднювати довкілля.
Переважну більшість живих ялинок вже давно не вирубують у лісі. Лісівники або приватні господарства вирощують їх на спеціальних фермах чи навіть плантаціях. До товарного вигляду новорічні деревця дозрівають від шести до восьми років. У перші роки життя їх активно поливають та підживлюють добривами, проте згодом кількість заходів догляду зменшується, а потім від них відмовляються взагалі.
Згідно з розрахунками Carbon Trust, жива ялинка заввишки до стелі, що гниє на сміттєвому полігоні, вивільняє в атмосферу близько 16 кг СO2. Проте, якщо спалити її у промисловій печі або переробити на щепу чи мульчу, тобто подрібнене дерево, то кількість викидів можна скоротити всього до 3,5 кг СO2. Мульча вкриває ґрунт, робить його здоровішим, сприяє росту рослин. Розкладаючись, вона переважно залишає вуглець у ґрунті. Тому можна сказати, що її використання навіть дозволяє прибрати якусь мікрочастку викидів з атмосфери – дерево звідти забрало вуглець і через мульчу передало його у ґрунт. На звалищах із деревиною відбуваються абсолютно інші процеси гниття, що утворюють метан, а це небезпечний парниковий газ.
Сіянці сосни звичайної у лісовому розсаднику. Agravery.com
Таким чином, враховуючи транспортування, вуглецевий слід штучної ялинки більший, аніж у живої (навіть викинутої в Києві), яка поїде на звалище. Однією штучною ялинкою потрібно користуватися щонайменше п'ять, а часто й десять років, щоб його мінімізувати. Єдиним вагомим аргументом проти використання живих ялинок може бути їхнє браконьєрське походження. Насправді, попри усі проблеми, контроль за вирубкою лісів в Україні налагоджено краще, ніж зазвичай вважають. І всі легально зрубані ялинки мають спеціальну бирку із штрихкодом від Держлісагентства. Кожна бирка має унікальний номер, його можна перевірити у відповідній базі Держлісагентства за цим лінком. Ввівши номер, ви отримаєте всю потрібну інформацію про походження ялинки чи сосни. Якщо бирки немає, або її номер відсутній у базі Держлісагентства, значить ялинку вам продали чорні лісоруби. В таких випадках слід викликати поліцію та фіксувати нелегальний продаж.
Також комунальні служби міста мають налагодити збір і переробку викинутих ялинок, а ті, хто їх купував, – платити за це, можливо, у формі додаткового міського збору для продавців ялинок.
Історія виникнення штучної ялинки
На думку істориків, традиція встановлення різдвяного деревця зародилась у ранньомодерній Німеччині, звідки згодом поширилася на весь світ. А вже наприкінці XIX століття різдвяні ялинки стали такими популярними серед німців, що країна зіштовхнулась із реальною загрозою втрати лісів.
Саме тоді, у 1880-х, і з’являються перші штучні ялинки. Їх виготовляли із гусячого пір’я, котре фарбували в темно-зелений колір та накручували на металеві дроти-гілочки. Ця конструкція швидко здобула популярність у Європі, але вона не надто стійка, і на неї не можна навішати багато прикрас.
Деякі такі ялинки збереглися досі: фото Staffordshire Live
На початку XX століття британська компанія "Аддіс", що вперше запатентувала йоржик для унітаза, презентувала покращену версію штучної ялинки. Британці виготовляли її на тому самому обладнанні, що і туалетні йоржики, але додатково забарвлювали в різні відтінки зеленого. Післявоєнний розвиток технологій зумовив появу футуристичних алюмінієвих ялинок, але вже у 1980-ті їх змінили реалістичні пластикові ялинки сучасного зразка.
