Зе Тариф. Чому подорожчав газ і що потрібно робити уряду? (пояснення)
В Україні подорожчав газ для населення. ТЕКСТИ пояснюють зрозумілою мовою, чому так сталося і що з цим робити
2021 рік розпочався для українців із соціального шоку: ціни на газ для населення суттєво зросли. У платіжках за грудень, які громадяни отримали «подаруночком» на старий Новий рік, суми до сплати розраховані за тарифами, вищими не лише за осінні, а й за позаторішні грудневі. Населення не приховує обурення. У регіонах почалися протестні акції, зокрема з перекриттям доріг. Ці настрої активно роздмухує опозиція до влади Зеленського – до того ж як проросійська, так і проєвропейська. Оголошені постачальниками газу ціни на січень ще вищі, а очікувані в середині місяця морози призведуть до вимушеного збільшення споживання, тобто невдоволення і дестабілізація в суспільстві зростатимуть. ТЕКСТИ дослідили ситуацію, щоб з’ясувати, що відбулося, чому і з чиєї вини. І підготували відповіді.
1.Люди кажуть: газ подорожчав, і по телевізору про це весь час говорять. Це справді так?
Подорожчання однозначно відбулося, до того ж істотне. Наприклад, порівняно з вереснем вартість кубометра у компанії «Київоблгаззбут» зросла в грудні із 6 грн 67 к. до 8 грн 82 к. – на 2 грн 15 к. Понад те, вона майже на три гривні вища, ніж у цей же час рік тому.
Тарифи на газ "Київоблгаззбут" за минулі півтора роки
2.У мене інший постачальник газу, і в платіжці інша вартість кубометра, ніж наведена в статті. Це помилка?
Так цілком може бути. Річ у тім, що в Україні єдиної ціни на газ для населення не існує з 1 серпня. Тарифи зараз не регулюються урядом чи Нацкомісією з держрегулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Натомість вони вільно встановлюються між постачальником і споживачем. Пряма аналогія – тарифи на мобільний зв'язок. Оператор заздалегідь повідомляє про зміну тарифу, і в різних операторів вартість пакету послуг може суттєво різнитися.
Із ціною на газ точно так само. На січень газопостачальні компанії оприлюднили тарифи, де різниця між найнижчим і найвищим становить понад три гривні. Найбільше споживачів отримають рахунки з тарифом приблизно 10 грн. Найвигідніші тарифи становлять близько 7 грн за кубометр.
3.А як таке може бути взагалі?
Починаючи з жовтня 2015 року, коли набув чинності закон «Про ринок природного газу», в Україні поступово здійснювався перехід до ринкового ціноутворення на газ – причому як для оптових покупців (підприємств), так і для роздрібних (домогосподарств). Водночас держава залишила за собою контроль за монопольною складовою газової галузі – транспортуванням, розподілом та зберіганням. А от відносини між покупцем і продавцем газу як товару мали відбуватися на ринкових засадах. Аби пом’якшити цей перехід, у 2018-му уряд ухвалив постанову про так звані спеціальні зобов’язання. Згідно з нею, постачальники газу для потреб населення та релігійних організацій купували цей газ у «Нафтогазу» і продавали за визначеним урядом тарифом.
Щодо розмірів цього тарифу між «Нафтогазом» та владою тривали постійні суперечки – уряд вимагав менших тарифів, «Нафтогаз» – більших. Утім, світове падіння цін на нафту, яке потягнуло донизу і ціни на газ, у поєднанні з теплими зимами дало змогу відносно безболісно знижувати тарифи. Так, навесні 2020-го вони опустилися нижче трьох гривень за кубометр.
Проте 1 серпня 2020-го постанова про спецзобов’язання припинила дію. Відтак ціни стали вільними, а постачальники дістали змогу змінювати їх на власний розсуд.
4.А що з тарифами на транспортування газу? Вони теж зараз встановлюються вільно?
Ні, ці тарифи визначає НКРЕКП для кожної з 19 газорозподільчих компаній окремо. Для 17 тариф зріс, причому в суттєвому діапазоні – від 6% до 110%. Для двох (ПрАТ «НГХП «Сірка» та ТзОВ «Спектргаз») тарифи знизили.
5.Так що, тепер будь-який газзбут може задерти тариф як йому заманеться?
Теоретично так. Утім, демонополізація ринку має й іншу складову – постачальників тепер багато, а споживач дістав право безкоштовно і порівняно просто переходити від одного постачальника до іншого. Постачальник своєю чергою зобов’язаний заздалегідь повідомляти про зміну цін, щоб клієнт мав час відмовитися. Або навпаки – втримати його, запропонувавши фіксовану ціну на опалювальний період. Вона вища, ніж мінімальні «літні ціни», але в середньому за рік нижча. І застрахована від непрогнозованих коливань, які можуть виникнути внаслідок холодної погоди, проблем із постачанням тощо.
Ціни на газ у січні (дані консультаційного центру «Газправда»)
6.Газзбути кажуть, газ у Європі подорожчав – звідси і зростання «зимової» ціни?
Зростання цін у опалювальний сезон – об'єктивне і регулярне явище. Однак є один момент – зараз Україна не імпортує газ із Європи. Починаючи з останнього тижня грудня 2020-го, надходження газу через газорозподільчі пункти Будінце (Словаччина), Германовичі (Польща) та Берегдароц (Угорщина) дорівнюють нулю. Тож на українських січневих тарифах чинник подорожчання європейського газу не мав позначатися.
Із кінця грудня 2020-го Україна не імпортує газ із Європи
7.У постачальників є газ по 7 гривень. Так у чому проблема перейти до них?
Теоретично ні в чому. За законодавством, клієнт не має займатися «розлученням» із попереднім постачальником – він просто повідомляє нового про бажання купувати газ у нього, надсилаючи йому заявку з пакетом документів. І якщо той погоджується, то «відв’язуванням» займається самостійно – клієнту не треба розривати угоду з колишнім газзбутом. Ба більше, компанії, які мають дешевший ресурс газу (той-таки «Нафтогаз»), активно лобіюють перехід клієнтів до них.
У реальності ж ситуація непроста – і відразу з кількох причин.
По-перше, навіть за ідеального сценарію (перехід відбувається онлайн на сайті нового газзбуту, і попередній не створює перешкод) є велика категорія користувачів, для яких подібна операція є апріорі складною і малозрозумілою. Це літні люди, які не користуються сучасними цифровими сервісами. Для них щомісячна зміна постачальника – це стрес не менший, ніж завищена сума в платіжці.
По-друге, газзбути та облгази, яким не вигідний відтік клієнтів, практикують специфічні, а простіше кажучи, підлі методи тиску, щоб зірвати перехід до іншого постачальника. Найбільше претензій у цьому сенсі звучать щодо ТОВ "ЙЕ Енергія" – групи газзбутів, яка належить олігарху Дмитру Фірташу. Саме вони наразі контролюють найбільшу частку ринку газу для потреб населення.
8.А що це за перешкоди?
Найпростіша хитрість – це приховування унікального ідентифікатора газоспоживача, так званого ЕІС-коду (про те, як він застосовується під час переходу, розповімо нижче). Він має бути на сайті газзбуту та на квитанції. З сайту код зникає, а на квитанції його друкують дрібним шрифтом вертикально – по лінії розриву. Відкривши квитанцію, користувач мимоволі знищує цей код.
Ще один метод – це нарахування штучних боргів за газ. Клієнт отримує квитанцію, де йому пропонується сплатити явно завищену суму. Він відмовляється це робити, але поки є номінальна заборгованість, змінити постачальника неможливо. Відомий спосіб формування такого штучного боргу – це так звані температурні коефіцієнти. Газзбут заявляє, що взимку газ відповідно до законів фізики стискається, а отже, споживач отримує більші обсяги, ніж показує лічильник. Потім йому надходить квитанція з вимогою сплатити більше відповідно до температурних коефіцієнтів. Такого роду «фізичні досліди» є незаконними і заборонені, але їх досі практикують.
Але найпідліше – це дії, пов’язані з фізичним блокуванням газопостачання. До газзбуту надходить інформація, що певні будинки в певному селі хочуть змінити постачальника. Тут же організується перевірка, яка виявляє, що газ до будинку – ну це ж треба – провели з порушенням технічних регламентів або, що труби і крани «не тієї системи», чи котел встановлений без належної документації. Або висуваються претензії до лічильників, які раптом треба замінити, причому на найдорожчу модель. І газ перекривають, а кран опломбовують.
Так, усі ці безпідставні претензії можна оскаржити і зрештою перейти до дешевшого постачальника. Але газзбутам вистачить і того, що протягом місяця чи двох вони змогли «обдирати» свого клієнта.
9.А якою є процедура зміни газового постачальника?
По-перше, слід мати ЕІС-код – унікальний 16-значний ідентифікатор вас як покупця газу. Його можна знайти на сайті у вашому онлайн-кабінеті, на квитанції про сплату за газ (про хитрощі, пов’язані з його приховуванням, йшлося вище). Або ж його можна отримати, зателефонувавши на гарячу лінію газзбуту. По-друге, потрібний ваш ідентифікаційний код (індивідуальний податковий номер). І по-третє, документ, що підтверджує ваше право власності на житло. Всі ці документи разом із заявкою слід надіслати онлайн як фото чи скан чи принести до офісу нового газзбуту. Після цього останній повідомляє, що ви стали їхнім клієнтом. "Відписування" від попереднього газзбуту він бере на себе – клієнту не треба звертатися з заявою щодо відмови від послуг.
10.А що ж влада? Вона збирається якось реагувати на ситуацію з тарифами?
Трагікомічність усієї цієї історії в тому, що обіцянка знизити тарифи була одним із ключових чинників, який забезпечив перемогу Володимира Зеленського на президентських виборах, а його партії «Слуга народу» – на парламентських. Понад те, рік тому Зеленський у себе на фейсбук-сторінці оприлюднив стильне чорно-біле відео, де він з прем’єром (уже звільненим і опозиційним) Олексієм Гончаруком та головою Офісу президента (вже звільненим й опозиційним) Андрієм Богданом міркує над тим, як знизити суму в платіжках українців "на плюс-мінус 50%" вже наступного опалювального сезону – тобто зараз.
Ще більш фарисейськими бачаться заяви нинішнього в.о. міністра енергетики і колишнього виконавчого директора «Нафтогазу» Юрія Вітренка. На попередній посаді він енергійно відстоював принцип ринкового ціноутворення, ба більше – лобіював прив’язку ціни на газ до його вартості на європейських газових біржах. При цьому ігнорувався той факт, що Україна видобуває 20 млрд кубометрів власного газу і його собівартість в рази нижча, ніж ціна імпортного газу та його доставки.
Натомість на новій посаді Вітренко розвернувся на 180 градусів. І тепер пропонує, по-перше, відновити обов’язкові продажі газу «Нафтогазу» для потреб населення – як це було до запровадження ринку. А по-друге, запровадити схему «хаб мінус», тобто виключити з ціни вартість транспортування газу через територію України до європейської біржі, де він придбаний для споживання в Україні. Таку ціну, на думку Вітренка, слід фіксувати на рік і щорічно переглядати. За його розрахунками, «Нафтогаз» міг би продавати в січні газ по 5,9 грн за кубометр, що значно нижче від середньозваженої ціни газзбутів – 9,6 грн.
Така схема з регулюванням ціни справді могла б знизити ціни на газ – зрештою, за подібною моделлю «Нафтогаз» забезпечував населення раніше. Втім, не факт, що вона буде прийнята – адже це множить на нуль результати багаторічних переговорів України з МВФ та Євросоюзом щодо запровадження повноцінних ринкових взаємовідносин у газовій сфері (саме їх свого часу активно просував Вітренко). По-друге, «Нафтогаз», яким керує колишній соратник, а нинішній ворог Вітренка Андрій Коболєв, аж ніяк не радіє перспективам відновлення регульованих, а не ринкових цін для населення. Там пропонують іншу модель – мовляв, хай газзбути публікують тариф одразу на рік, щоб населення заздалегідь знало, на що чекати. Зрозуміло, що від цінового шоку ця пропозиція не рятує. Зазначимо, що повернення до регулювання ціни на газ означає зростання корупції в цій сфері і крадіжок газу, який під виглядом "газу для населення" продаватимуть дорожче підприємцям.
Сталося те, чого й очікували. 13 січня президент Зеленський і прем'єр Шмигаль заявили про запровадження державного регулювання ціни на газ. Ринкове ціноутворення скасовується щонайменше на час опалювального сезону, щонайбільше – на час карантину (який може тривати пів року, рік чи довше). Газ у цей період, починаючи з лютого, коштуватиме 6,99 грн за кубометр. Пояснюючи це рішення, президент Зеленський наголосив: "Ринкові ціни на сьогодні завеликі, особливо якщо зважати на пандемію". А прем'єр Шмигаль заявив інше: "Рішення про державне регулювання ціни на газ не означає, що Уряд відмовляється від розвитку ринку газу в Україні".
А тепер перекладімо цю словесну еквілібристику на зрозумілу мову.
По-перше, влада, не впоравшись із стратегічним завданням переходу на ринкове ціноутворення, де факто відновила колишню модель із державним регулюванням тарифів.
По-друге, пояснювати, що це все тимчасово і лише на час пандемії, Зеленському та Шмигалю доведеться не читачам своїх фейсбук-сторінок, а посадовцям МВФ та іншим міжнародним кредиторам. Схоже, що про наступні транші від МВФ у першому півріччі 2021-го влада може забути.
По-третє, цінове регулювання запроваджується лише з лютого, тобто платіжки з тарифом по 6.99 населення отримає лише в березні. А у лютому їм доведеться платити ще більше, ніж зараз, тож чинники суспільного невдоволення не зникнуть, а лише посиляться. Так що будуть і перекриття доріг, і мітинги під Кабміном та Офісом президента.
По-четверте, починаючи з березня, ринкова ціна на газ падатиме і влітку знизиться до мінімуму – але попередній досвід свідчить, що регульований тариф відображує таке здешевшання із запізненням і не в повному обсязі. Тобто, влітку газ коштуватиме дорожче, ніж за умов вільного ціноутворення. І насамкінець: до ринкової моделі продажу газу все одно доведеться повертатися – і розв'язувати по новому колу всі ті проблеми, які треба було вирішувати зараз. Сподівання Зеленського, що вони якось самі собою розв'яжуться, марні.
11.Яке правильне рішення?
Збільшити субсидування і компенсувати зростання ціни для найбідніших, водночас максимально спростивши процедури, пов'язані із обранням та зміною постачальників газу. Швидко і жорстко карати ті компанії, котрі чинять перешкоди клієнтам, які хочуть змінити поставника. Як це правильно зробити – тема окремої розмови.
