Влітку – сонце, взимку – генератор. Як живеться у будинку з сонячними батареями і без під'єднання до мереж

Сім’я Родієвських, що мешкає на околиці Обухова, «проголосила енергетичну автономію» восени 2018-го, коли переїхала до свого щойно збудованого будинку на новому житловому масиві на околиці Обухова.

У них був вибір: платити чималий хабар за підключення до мережі або обійтися без мережі. Родієвські, як і ще кілька родин, обрали енергетичну незалежність. Тепер вони розраховують лише на енергію сонця та бензиновий генератор (у деяких ще є вітряки).

Господар будинку Борис Родієвський розповів ТЕКСТАМ, як зібрав власну сонячну електростанцію і як налагодилося життя родини в нових умовах. Далі – пряма мова.

В Обухові ми живемо з 2008 року, ділянку купили у 2014-му, після Революції гідності – тоді, замість еміграції до Європи, вирішили побудувати дім в Україні (з’явилася надія). Коли обирали, спокусились на ціну і розташування у новому масиві на рівнині (що для Обухова рідкість). Відсутність підведених комунікацій тоді не злякала – сподівалися, що підведуть, поки будемо будуватися.

Будинок Родієвських утеплений мінватою (15 см) та пінопластовими плитами зовні (5 см).
Загальна площа з гаражем і верандою 145 м², житлова – 100 м².
Висота стелі 280 см на першому поверсі, на другому – від 240 до 340 см.
Опалення водяне – твердопаливний котел і стандартні сталеві батареї.
Водопостачання – криниця з насосною станцією.
Водовідведення (каналізація) – двокамерний септик.
Підігрів води – комбінований бойлер (електрика та непрямий нагрів від системи опалення).

Наявність електропостачання під час будівництва не була критично важливою, оскільки дім будувався за класичною каркасною технологією. За потреби користувалися бензиновим генератором. Практично всі ці роки нам обіцяли підключення до електромереж, тому при будівництві ми планували електроопалення, а свій односкатний дах повернули на північ.

Читайте також Дев’ять тисяч доларів на даху. Як живеться власнику приватної сонячної електростанції

Навіть коли переселялися у новий будинок весною 2018 року, я сподівався до осені підключитись, тому все ще розраховував на електроопалення. Рішення поставити автономну електростанцію «дозріло» після того, як місцеві «рішали» озвучили вартість підключення до електромережі: понад 3000 доларів із кожного двору – за умови, що разом нас буде не менше десяти. Причому більша частина суми – «неофіційний» платіж. Офіційно відповіли, що «немає потужності».

Ми вирішили не платити. Я звернувся за допомогою до сусіда, що вже тут жив і мав власноруч зібрану автономну електростанцію. Він допоміг придбати необхідне обладнання та все змонтував. Таке ж рішення прийняли ще четверо сусідів, нас «автономних» – шестеро на масиві. Інші якось підпільно таки підключилися.

Олена Родієвська, дружина Бориса:
Ніколи не жила у приватній оселі, тому звикати довелося до всього одразу. Але я просто знала, що з переїздом до будинку стиль життя зміниться, то заздалегідь увімкнула в собі філософа.

Електростанція $3400–5000

Отже, з чого складалась наша перша електростанція:

- 6 сонячних панелей потужністю 280 Вт кожна;

- контролер;

- інвертор із номінальною потужністю до 3 кВт;

- 6 вживаних акумуляторів на 100 ампер-годин кожен;

- бензиновий генератор та зарядні пристрої.

Обладнання з монтажем обійшлося у $3400.

За ці майже три роки ми додали ще чотири сонячні панелі і два акумулятори, замінили контролер та інвертор на більш потужні. Також уже вдруге замінили бензиновий генератор.

Зараз стоїть питання про зміну акумуляторів, тому що нашим вже по шість-вісім років і вони погано працюють.

Якби я сьогодні збирав собі нову електростанцію, вона мала б такий вигляд:

- 14 сонячних панелей потужністю 280 Вт вартістю близько $80 кожна. (можна брати недорогі, термін служби в них досить довгий, і поки китайські в нас працюють не гірше італійських);

- Надійний інвертор (можливо комбінований з контролером) – $800–1000;

- Якісні карбонові (чи подібні) акумулятори загальною ємністю 800 ампер-годин (може бути 4 по $450 кожен);

- Якісний бензиновий генератор, бажано з автозапуском – $800–1000.

Тобто сьогодні зібрати надійну автономну систему електропостачання можна орієнтовно за 4500–5000 доларів. Приблизно такі пропозиції я зустрічав у кількох компаніях, що продають обладнання для сонячної енергетики. Але жодна з них не говорить про необхідність у системі бензинового генератора. А насправді близько двох місяців на рік (кінець листопада-грудень-початок січня) він є вкрай потрібним для комфортного життя.

150–200 літрів бензину на сезон

Дехто каже, що бензиновий генератор можна замінити вітрогенератором, але досвід показує, що це не так. Вітрогенератор може зменшити час використання бензинового, але повністю сподіватися на природу не можна. Це підтверджує і мій сусід, що має вітряк. Бензиновий генератор він теж використовує, хоч і рідше, ніж я.

Вартість вітряка з додатковим обладнанням та монтажем – не менш ніж $1000 – 1500 доларів. Тобто його окупність розтягнеться на роки, навіть якщо він зменшить час роботи бензинового генератора втричі. Орієнтовно ми за сезон спалюємо близько 150–200 літрів бензину.

Щоб нікому не платити за під'єднання до електромереж і за електроенергію щомісяця, доведеться викласти приблизно $5000 одразу та потім ще на бензин/обслуговування витрачати щороку близько 5000 грн.

Якщо маєте під'єднання до електромережі, але вас дістали перепади напруги та часті відключення, можете зробити подібну станцію значно дешевше. Бензиновий генератор при цьому не потрібен, заряду в акумуляторах вистачить, щоб пережити відсутність електропостачання на один-два дні. А якщо підключити «зелений тариф», то ще й держава вам буде винна за електроенергію.

Читайте також Як людство змінило вуглецевий баланс атмосфери. Наслідки зміни клімату убивчі, але до кінця не зрозумілі

Праска, фен і електрочайник – взимку це розкіш

Автономне електропостачання змушує змінювати свої звички. По-перше, треба постійно спостерігати за рівнем заряду акумуляторів, особливо, коли хочеш увімкнути електрочайник, мікрохвильовку чи кондиціонер. Пральну машину запускаємо теж не тоді, коли хочеться, а тоді, коли сонячна погода або коли працює генератор (якщо взимку).

Мене часто запитують, від чого довелося відмовитися, коли замість хабарів за підключення до мережі обрали автономну електростанцію.

По-перше, це електроопалення. Навіть тепловий насос потребує досить багато потужності, якої взимку не вистачає, тому нам доводиться користуватись звичайним твердопаливним котлом.

Дружина:
Найбільшою незручністю для мене була неможливість прийняти ванну (тільки душ), бо помитися треба усім, а бойлер хоч й досить великий, але ж не безрозмірний… Та й септик не безрозмірний – у ванній же кілька десятків літрів води.

Підігрів води комбінованим бойлером йде влітку від електрики (сусід встановив реле, що вмикає бойлер, коли вже заряджені акумулятори) а взимку – від котла опалення. По-друге, взимку (особливо в критичні листопад-грудень) ми майже не користуємось електрочайником та мікрохвильовкою, а іншими пристроями (праска, фен тощо) – теж дуже обачно.

Влітку сонячна електростанція виробляє навіть більше ніж достатньо енергії, тому про економію не йдеться. Ми користуємось елетроплитою (в нас комбінована панель газ/електрика), мікрохвильовкою, кондиціонером та іншими звичними в побуті пристроями. Але все одно бажано стежити, щоб не використовувати одночасно кілька потужних пристроїв і не вмикати їх, коли немає сонця.

Це не критично, система має запобіжники, але чим рідше і менше розряджаються акумулятори, тим довше вони працюватимуть (а це, мабуть, найдорожча і недовговічна частина системи).

Дружина швидко адаптувалась і стала стежити за рівнем заряду, відчуваючи відповідальність. Діти трохи важче адаптувалися, спочатку просто запитували, чи можна увімкнути, скажімо мікрохвильовку, а потім звикли і вже теж знають, що якщо заряд на акумуляторах впав нижче критичного рівня – потрібно увімкнути генератор.

Олена Родієвська:
Особливо весело було слідкувати за зарядом батарей та гріти воду у бойлері: для цього треба було постійно бігати сходами вверх-вниз. Але з іншого боку – це непогана зарядка.

Перша «автономна» зима

Ми боялися вперше зимувати у своєму будинку. Хвилювалися, що може відмовити обладнання і залишимось без світла, тепла та води; що не вистачатиме потужності сонячних панелей взимку, і не зможемо «дозаряджати» акумулятори генератором і знову-таки будемо сидіти без світла, тепла та води.

Олена Родієвська:
Першу ніч у будинку ми майже не спали – спочатку місяць світив у вікно, потім вітер завивав, потім сови почали кричати, ми перелякалися, бо не знали, що це за звуки. А під ранок налетіли гави, бігали, тупали по даху і теж галасували.

Боялися, що замете снігом дорогу до нас – і опинимось відрізаними від цивілізації.

І таки в жовтні довелося відмовитися від нагріву води електрикою, а в листопаді стало зрозуміло, що без додаткової підзарядки акумуляторів не обійтись.

Бензиновий генератор у нас був, а от знайти зарядний пристрій більшої потужності виявилося непросто. Ті, що знаходив, були дуже дорогими. Зрештою придбав чотири невеликих зарядних пристрої для зарядки автомобільних акумуляторів.

Коли підключив їх, завів генератор, ми побачили, як росте напруга на акумуляторах – видихнули усією сім’єю, без світла і тепла взимку не будемо!

Самі собі ЖЕК

Власний будинок з автономними системами швидко лікує від патерналізму. Якщо зникло світло чи холодно в хаті, то в ЖЕК не зателефонуєш, щоб приїхали і полагодили. Розраховувати маєш лише на себе, сім’ю та друзів. Але й не мусиш нікого чекати, «заглючило» – ремонтуй чи міняй, вибір майстерень і магазинів – великий, і все можна зробити за бажання досить швидко.

І як щось сталось, винуватити маєш себе, бо, наприклад, обрав найдешевший варіант обладнання (дружина мені це згадувала кілька разів).

Але коли будуєш дім без жодного фінансового запасу, обираєш недорогі варіанти. Причому більшість обладнання для автономних електростанцій, що пропонується на ринку, для неспеціаліста – невідомі марки. Тому звертали увагу на озвучені характеристики, ціну, відгуки в інтернеті.

У результаті за рік довелось замінити інвертор і контролер. Вони мали чудові характеристики, але виявились недовговічними.

Олена Родієвська:
Довелося привчитися контролювати кількість увімкнених електроприладів («Не можна включати фен, коли заманеться, – сварився чоловік. – Треба спочатку дивитися на заряд акумуляторів»).

Інвертор згубила блискавка

Наприклад, інвертор згорів від того, що десь неподалік у землю вдарила блискавка. Сталось це якось під вечір у п’ятницю. Незадовго до того ми саме відсвяткували першу річницю переїзду та вже почали забувати проблеми своєї першої автономної зими.

А тут «бах» – і в нас «відключили світло». Але добре, що знайшовся продавець, який швидко продав інвертор, і гарний сусід, який того ж дня його встановив. Завдяки генератору без світла ми майже не сиділи. Тобто всі проблеми, що виникають з автономним енергопостачанням – вирішувані, але це непередбачувані витрати.

Цієї зими я дуже хвилювався, коли в нас «заглючив» модний інверторний (але теж недорогий) генератор, яким ми раніше замінили свого китайського ветерана.

Я тоді мав серйозні проблеми зі спиною і майже не міг ходити, а без генератора взимку в нас – біда, потужності не вистачає зовсім ні на що. Дружина сама возила його до майстрів. Після того, як друга поспіль майстерня повернула його зі словами: «Зробити ми зробили, поки працює, але більше не привозьте», довелося просто купити новий.

Читайте також "Електрифікація всієї країни". США мають усе, щоб повністю відмовитися від викопного палива. На цьому зароблять усі

От що значить «пощастило з сусідом»

Наш сусід за фахом інженер-електронік, працює у відділі автоматизації Київського картонно-паперового комбінату, розташованого в Обухові. Проєктування і монтаж автономних станцій – то його хобі. Найбільше, звичайно, він експериментує в себе вдома, а нам вже пропонує те, що перевірив на собі. Наприклад, він встановив спеціальне реле, що вмикає бойлер для підігріву води, коли вже заряджені акумулятори, і вимикає, коли рівень заряду зменшується. Раніше ми слідкували за акумуляторами самі, і часто бувало, що забудеш увімкнути або вимкнути, тобто, або вода не нагріється, або акумулятори посадиш. Сусід не раз пропонував його встановити, але мене «давила жаба» витрачатися. Коли нарешті поставив, вся сім’я зітхнула з полегшенням. Тепер влітку практично немає перебоїв із гарячою водою, акумулятори теж у безпеці.

А страх про заметені дороги не збувся – дороги чистили справно, лише одного разу «забули», але потім виправились.

Олена Родієвська
Зараз вже про бойлер можна не думати – за цим слідкує спеціальне реле. Але звичка заглядати в комірчину під сходами і стежити за зарядом батарей лишилася.

«Тепер маю звичку економити електроенергію»

Владислав, син Бориса:

— Зараз я живу у Києві, додому приїжджаю провідати батьків та сестру пару разів на місяць. Але сформовану в автономному будинку звичку економити електроенергію та воду взяв із собою і до зйомної квартири. Раніше ніколи не задумувався про економію електроенергії, про те, скільки приладів можна одночасно вмикати, наскільки часто ними користуватися. Але до цього можна звикнути.

Якось жив у будинку сам майже тиждень, коли всі поїхали відпочивати. Отримав від батьків усну і письмову інструкцію на час «сторожування». Коли залишився сам, зауважив абсолютну тишу – і в будинку, і біля нього, особливо вночі, коли вимикаються всі прилади. Після шумного офісу у Києві (у докарантинні ще часи) та життя у міській квартирі слухати цю тишу було просто неймовірно.

А ще було незвично відчувати повну відповідальність за будинок і його комунікації. На щастя, за той тиждень жодних ексцесів з усіма моїми підопічними – електростанцією, акумуляторами, бойлером, і собакою – не сталося.

До речі

Сонячну енергію в Україні використовують вже понад 27 тис. домогосподарств. Такі дані оприлюднила пресслужба Держенергоефективності у жовтні 2020 року. Найбільше їх у Дніпропетровській області – 3,7 тис., на другому і третьому місцях – Тернопільська та Київська області (2,3 і 2,2 тис.). Найменше – 81 – у Луганській області.

Але це станції, які під'єднані до електромережі, а їхні власники продають державі електроенергію за «зеленим тарифом» (0,16 євроцентів / 1кВт⋅год).

Повністю автономні приватні сонячні електростанції – велика рідкість, але вони ніде не обліковуються, тому неможливо порахувати, скільки саме їх в Україні.

сонячні панелі автономна електростанція сонячна енергія