Екстрим і пригоди на пенсії. Як польським «сеньйорам» вдається це влаштувати
Сеньйори, а не пенсіонери – так називають у Польщі вікову групу 60+. Це не евфемізм – польські пенсіонери вміють жити так активно, що їм позаздрять молоді. Як саме старшим людям вдається утримувати оберти, авторка пішла подивитися у Центр активності сеньйора.
Час для екстриму
У Польщі жінки виходять на пенсію у 60 років, чоловіки – у 65. Польща в останні десятиліття цілком стабільна країна, тож нелінива людина, яка пропрацювала належно свої роки, отримує пенсію у розмірі півтори-дві тисячі злотих – приблизно 500 євро. Це небагато. У цьому віці людина зазвичай має власне житло, на утримання якого витрачає до чверті пенсії. Має дітей і внуків, готових допомогти (Польща – суспільство з традиційним родинним укладом). І, здавалося б, скромно, але спокійно і в міру здоровим можна було б осісти на заслуженому відпочинку.
«Та де! – заперечує мені Еля – Після шістдесяти життя починає новий виток. Головне не боятися ловити попутні вітри».
Еля на вітрах знається! Більшість своїх екстремальних активних пригод – віндсерфінг, кайтсерфінг, парасейлінг, вейкбординг – Еля почала з виходом на пенсію, якої не могла дочекатися. Чекала нетерпляче, бо треба було досягти офіційного пенсійного віку для участі у регаті, яку планувала ця невгамовна жінка.
Ельжбета Томчик-Мічка – багатогранна особистість. «Жінка-Ренесанс» – кажуть про таких у Польщі. Журналістка та мандрівниця, авторка кількох кулінарних путівників, колишня директорка проектів Малопольської туристичної організації, координаторка Центру активності сеньйора «Моряк». Еля любить танцювати фламенко і замість поштивого «пані» воліє, щоб друзі називали її Кармен. Кращого провідника у світ активних сеньйорів не знайти!
Розігнатись до сотні за сім секунд
Це було перше, чим Кармен мені похвалилась при зустрічі – вона купила нове авто. Пристрасно описувала його плюси і повний привід, одночасно монтувала новий фільм про життя Центру. Її чоловік Кристіан допомагав зі зйомкою в якості оператора.
Центри активності сеньйорів (ЦАС) – це елемент «сеньйоральної політики» міста Кракова. Кожне місто у Польщі має свою політику в цьому напрямку і свої форми її реалізації. Краків обрав ЦАСи як мережу, в місті діє 42 таких Центри. У планах – 54 осередки, по три у кожному з 18 краківських районів. Подібних груп підтримки не має жодне інше місто.
Загалом при краківських ЦАСах задіяно 4,5 тисячі старших осіб. Центри повністю фінансуються містом. Усе в них для сеньйорів безкоштовно. Реалізують проєкти громадські організації, які місто обирає через конкурс. ЦАСи працюють з понеділка по п’ятницю, чотири години на день.
Що робить такий центр? На перший погляд, відповісти на це питання просто – пропонує різнопланові заняття для активізації життя людей на пенсії. Додана вартість: у ЦАСах можна знайти вітер для власних вітрил і оті сім секунд для розгону в нове життя.
Більше активних пенсіонерів – менше пацієнтів
2013 року Краків підписав Дублінську декларацію і робить усе, щоб бути містом, приязним для старших осіб. У місті є продумана сеньйоральна політика і спеціальна Уповноважена міського голови з цих питань. Власне вона, пані Анна Оконська-Валькович, ініціювала створення мережі ЦАСів.
«Ми як суспільство старіємо, і ця тенденція невблаганна. 27% мешканців Кракова на сьогодні – старші за 60 років. Це виклик для міста», – визнає пані Уповноважена.
Центри для сеньйорів придумали не лише для розваг на дозвіллі. Це стратегічний крок. Якщо заохочувати людей старшого віку до здорового і гідного старіння, дати імпульс до зацікавлення власним здоров’ям, харчуванням і потребами в русі, то це розвантажить службу охорони здоров’я, – в цьому полягає політика міста. Чим довше особа активна, тим пізніше вона стає пацієнтом медиків.
Читайте також: Старіння можна «вилікувати». Частково невдовзі саме це й робитимуть
Де взяти енергію для нового витка
«Добре, Кармен, – погоджуюся я зі співрозмовницею. – Але ти особлива, ти завжди була активною. Не кожен може мати ресурс на новий виток у поважному віці».
Кармен згодна: до ЦАСів люди часто звертаються спочатку за порадами психологів.
Як не романтизуй вільний час на пенсії, перехід у статус пенсіонера не дається так просто. Завершується кар’єра, нижчає статус, зменшуються прибутки, уриваються контакти. Найбільше, визнають старші люди, пригнічує те, що ти вже не корисний член суспільства, а утриманець. Тож часто людину після таких різких змін обсідають важкі думки, відчуття непотрібності, об’єктивні фізіологічні зміни, хвороби.
«Найкращий спосіб зберегти психічне здоров’я – залишатися активним», – кажуть психологи сеньйорам. І приклад пані Малгосі тому підтвердження.
Вона залишилася вдовою, живе окремо від дітей, до ЦАСу звернулась спершу за психологічною підтримкою. Просто поговорити про життя. Потім погодилась прийти на зустріч ЦАСу «Моряк» при краківському вітрильному клубі «Горн». Спочатку приглядалася. А згодом виявилося, що має чудовий голос і може грати роль у кабаре. Зараз пані Малгожата у своєму Центрі співає морські пісні-шанти, грає у виставах, виступає як солістка, бере участь у показах моди.
«Приклад активних надихає. Змінюється ментальність», – пояснює Кармен. У ЦАСах ти розумієш, чи хочеш залишатися домашньою помічницею для дітей і внуків, чи стати стерновим під вітрилами».
Пан Збишек Ковальчик, наприклад, при Центрі реалізував свою давню мрію – зробити пліт. Пліт вийшов таким гарним, що команда сеньйорів взяла на ньому участь у сплаві-розвазі Віслою.
Поезія, мови, спорт і комп’ютерна грамотність
Новачок може приходити на зустрічі, заняття та просто сидіти мовчки. Немає примусу, немає надриву. До того ж – можна обирати: одні ЦАСи занурені в поезію, риторику, літературу. В інших – співають, танцюють, ставлять вистави. У згаданому ЦАС «Моряк» – ходять під вітрилами, моржують, вчать іноземні мови, тренують йогу та бойові мистецтва, опановують комп’ютерні програми.
Останнє – дуже важливо. Бо старші люди почувають стрес через швидкі сучасні технології. Як встигати йти у ногу з часом, коли життя перебралося у загадковий віртуальний світ? ЦАСи допомагають і з цим. Навчають комп’ютерній грамотності, безпеці у мережі та житті, вчать тримати зв’язок із родиною через мобільні комунікатори.
Дистанційно це теж працює
Ізоляція, спричинена епідемією, показала, що мережа ЦАС – о диво! – стійка навіть до ковіду. Після початкової розгубленості координатори центрів спробували працювати віддалено. І це вдалося. Зв'язуються за допомогою Skype, ZOOM, Facebook та інших програм, проводять свої заняття, зустрічі, дискусії за чаєм і мистецькі майстер-класи. Що цікаво, ніхто з цих активних сеньйорів не хворів на коронавірус.
Читайте також: 25% українців генетично довгожителі. Лишилося не пити, не курити, нормально їсти й рухатися
Кармен вимушену ізоляцію також зуміла провести з користю. За допомогою Youtube вчилася монтувати, почала знімати фільми та створила мале телебачення для сеньйорів. На сьогодні випустила майже два десятки програм. І хтозна, які ще ідеї народяться у її світлій голові.
«До речі, Кармен, – не можу не спитати. – Звідки береш свої задуми?»
«Та просто з життя. З розмов, контактів, спільних мрій», – відповідає вона. І розповідає, як їздила волонтеркою в Південну Америку. Була в регіоні каньйону Кольки на півдні Перу, де вчила місцевих англійської мови.
Де взяти гроші і натхнення
Слухаю оповідки, мов казки: завдяки інтересу до сплавів, Кармен дізналася про взяття каньйону ріки Колька польськими байдарочниками. Знайшла інформацію про заснування очільником експедиції Анджеєм Пйєнтовським літньої мовної школи для місцевих. Через знайомих здобула контакти цього уславленого мандрівника в Чикаго, написала у його фонд і – вдалося! – потрапила на півтора місці в найбільші джунглі планети.
Після волонтерської програми ще півтора місяці подорожувала Південною Америкою сама, з маленькою валізкою. «Ну раз я вже опинилася у цьому закутку світу, треба ж його побачити», – каже Кармен. До речі, іспанську вона вивчала на заняттях у тому ж таки ЦАСі.
Делікатно запитую про кошти – такі поїздки на одну лише пенсію видаються трохи фантастичними. Кармен запевняє, що гроші приходять так само, як ідеї – з контактів і власного бажання. Розповідає, як влаштувалась кухаркою на катамарані, який три місяці плавав на Карибах. Побачила ще інший куток планети, а принагідно працювала. Зароблені гроші витратила на поїздку до Гватемали і міста майя Тікай.
Розмови з Кармен так надихають, що я цілком розумію, як діє мотивація.
Світ, де кожен почувається потрібним
Польща не є країною старої демократії. Волонтерство тут – не таке вже й звичне явище. Але, надихаючись прикладом активних, люди літнього віку все частіше волонтерять. Є Центри, де добре побудована співпраця різних поколінь. А є такі, де волонтерами для сеньйорів стають самі сеньйори. Відчуття потрібності, як ніщо інше, допомагає не випасти з життя. І потенціал старших людей, які хочуть залишатися активними, не згасає.
«Не дозволяй собі, щоб тебе визначав тільки твій вік», – каже на прощання Кармен. Я пригадую, що купила собі новий льодоруб. І цілком уявляю світ, де кожен почувається потрібним і має своє місце на власні сили.
