Шлях Херсона. Від «міста моряків», «міста кавунів» та «міста-перевалу» до самобутнього «міста-променаду»

У місті популярним є історичний наратив російського імперського минулого, занедбано історичний центр, а великі промислові території перекривають доступ до узбережжя. Запропонований дослідниками проєкт громадського простору на єдиній пішохідній вулиці в центрі поєднує і підкреслює унікальні переваги міста: пішохідність, тісний зв’язок з природою, затишну архітектуру та дачні традиції.

Зупинімося докладніше на особливостях, що стали підґрунтям для пропонованої концепції та надихнули учасників проєкту.

Історія давня і недавня

Місто завдячує своєю появою чи то самовпевненості, чи то впертості князя Потьомкіна, який всупереч порадам та аргументам радників, які звітували про мілке дно Дніпра, все-таки вирішив заснувати місто саме тут.

Місцеві жителі дуже пишаються тим, що Херсон старший за сусідні Миколаїв та Одесу (якщо не враховувати, що Одеса це Коцюбіїв/Хаджибей, якому понад 600 років, – ТЕКСТИ), з якими херсонці так чи інакше порівнюють своє місто.

Терени сучасного міста були заселені значно раніше, ще з дохристиянських часів. Люди оселилися тут в епоху міді та бронзи. На місці колишньої Херсонської фортеці, де зараз один із центральних парків, було знайдено скіфське поховання IV—III ст. до н. е. Але сьогодні в місті домінує «російська імперська» історична риторика – у назвах вулиць, пам’ятниках, історичних постатях.

«Променадологія» Херсона

Якщо спробувати описати Херсон одним словом, то це було б слово «шлях», який треба пройти до усвідомлення своєї ідентичності, та шлях у розумінні прогулянки, які дуже люблять містяни.

Тут немає практики гуляти з точки А в точку Б, прогулянка містом – це формат дозвілля і спілкування для місцевих жителів.

Раніше маршрути будувалися через мереживо двориків – Херсон спланований наскрізь проникним. Прохідними дворами можна було швидко дістатися з одного кінця міста в інший – так розвивалися пішохідні традиції. Але то раніше, сьогодні ж більшість дворів – непрохідні. А про колишнє нагадують екскурсії «херсонськими двориками», де розказують історії окремих дворів та показують їх охочим.

«Хожу по городу, мне нравится находить места интересные, – каже один із мешканців. – Картографию изучаю, чтоб не теряться, не путаться... Тут суть, конечно, не в самих местах, а в разговорах, которые рождаются во время ходьбы. Когда идешь, более непринужденный разговор получается».

З часом Херсон розростався, з’явилися нові мікрорайони й залізниця, яка «розрізала» місто на кілька частин. Найзаселеніший район міста – Таврійський, де мешкає майже третина херсонців (понад 80 тис. осіб), відрізаний від центральної частини залізницею; мікрорайони Корабел та Шуменський теж ізольовані через залізницю.

З одного боку, пішохідності Херсона «сприяють» і особливості системи громадського транспорту: довгі маршрути побудовані так, щоб захопити якомога більшу територію і «розвезти» якомога більше людей. Тому дістатися пішки у пункт призначення часто значно швидше. Місцеві кажуть, що за годину можна дійти у найвіддаленіші куточки міста.

З іншого – ці маршрути часто неосвітлені й не завжди безпечні – над відчуттям безпеки у місті ще треба працювати, тим паче, що громадський транспорт у багатьох районах припиняє роботу вже о 18-й вечора.

Вода поряд, але доступ обмежений

• Це місто будувалося так, щоб заходити до нього з боку води, а не в’їжджати, розповідав нам гід під час прогулянки Дніпром на баркасі у перший день перебування в Херсоні.

І справді, повною мірою оцінити красу міста можна лише з боку води.

Історична частина забудована дво- триповерховими будинками, розташованими близько до води. На першому поверсі зазвичай – крамниці/офіси/приймальні, а на верхніх – житло. Завдяки низькоповерховій забудові й похилому рельєфу в історичній частині міста з багатьох точок видно Дніпро. Це було відкриттям, оскільки зазвичай бачити воду так далеко в інших містах неможливо.

Але доступ до води у мешканців – обмежений, оскільки вздовж узбережжя розташовані промзони, адже одна з основних функцій міста – транспортне суднобудування.

«Прогулянковий» вихід до води лише в кількох точках, це набережна «Арестанка», набережна «Фрегат», Річпорт.

Кожна з набережних має свої унікальні особливості та своїх прихильників. Нам було цікаво спостерігати, як під час прогулянок-інтерв’ю містяни обирають маршрут, виходячи з настрою, бажання спокою/усамітнення, часу доби.

Річпорт – зона тихого відпочинку, куди приходять дивитися на воду і спостерігати за кораблями та кранами. Через запустіння місце не дуже популярне серед молоді, натомість придатне для прогулянок людей поважного віку, які пам’ятають цю територію повною сил та подій. Ввечері поодинці тут не ходять – через темряву і бездомних собак.

Набережна «Фрегат» – активна прогулянкова зона, популярна серед молоді. Близькість готелю «Фрегат» та парку відпочинку для малечі робить цю територію привабливою для батьків з дітьми. Крім того, це транспортний вузол: сюди приходять баркаси та човни з дач, тут зупиняються маршрутні таксі, що прямують далі по місту.

Набережна «Арестанка» – частина меморіального «Парку слави». Улюблене місце велосипедистів, рибалок, тут часто вигулюють собак, займаються йогою. Місце тихіше, ніж набережна «Фрегат», але не таке усамітнене, як Річпорт. Тут відбуваються масштабні міські події – похилий ландшафт служить амфітеатром, а сцена розташовується на воді.

Усі три прибережні зони, різні за настроєм, краєвидом і атмосферою, є фрагментами маршрутів містян і гостей Херсона. Найдовший з них – тривалістю кілька годин – включає вулицю Суворова, міські парки та три набережні.

Згідно з генпланом Херсона, територію від «Арестанки» планується розширити вглиб приватного сектора, продовживши бетонну набережну. Це напівдике місце зі збереженим унікальним ландшафтом та можливістю підійти впритул до води. Тут можна відчути себе на природі, перебуваючи в самому серці міста.

Звивисті стежки, зарості очерету, рибацька вернакулярна архітектура («народна» архітектура з використанням характерних для певної місцевості методів, ресурсів і традицій) дають цій території дуже особливу атмосферу. Трансформація цієї зони має бути обережною, з мінімальним благоустроєм, що допоможе зберегти унікальну атмосферу та забезпечить зручний доступ до води.

Дачі по-херсонськи

Окремий феномен Херсона – дачне життя. Здається, дача є у кожного херсонця. Від ранньої весни, коли скресає крига, і аж до пізньої осені місцеві жителі, особливо старшого віку, перебувають на дачі, рідко навідуючись до міста, щоб поповнити запаси продовольства.

“Моя бабушка на даче все лето, вот только неделю назад вернулась", – розповіла на початку листопада 25-річна мешканка Херсона.

До багатьох дач доступ є лише з води. Маршрути через заплаву захоплюють і занурюють в інший світ, з якого «повертаєшся у місто іншою людиною», як каже місцевий художник Слава Машницький, що заснував Музей сучасного мистецтва в себе у квартирі.
Він вважає, що вода і дачі у плавнях дуже вплинули на херсонців.

Архітектура: цікава, але занедбана

У Херсоні багато цікавих самобутніх будівель кінця XIX – початку XX століття з характерними кольоровими та фасадними рішеннями. Складно знайти дві схожі – у кожної своя історія, своя функція. Історична частина міста – це низькоповерхова житлова забудова, де перші поверхи зайняті офісами та магазинами, що зараз популяризується архітектурною спільнотою як приклад здорового, людиноцентричного планування. Але цей спадок часто зіпсований, занедбаний, або й зовсім закритий невпорядкованою рекламою.

За радянських часів у місті з’явилися виразні зразки архітектури модернізму, які, здається, лише зараз стають предметом досліджень та захоплень. Цікаво те, що на відміну від інших міст, де радянська ідеологія мала на меті «закрити», знівелювати історичну забудову, в Херсоні цієї конкуренції зовсім не відчувається. Навпаки, є відчуття, що вони ніби між собою «домовились» і поділили зони впливу.

Загалом причиною занедбаності архітектурних пам’яток є не так небажання містян дотримуватися правил, як відсутність останніх. Місто не має регуляторних документів щодо використання, збереження та реставрації пам’яток архітектури, не налагоджена взаємодія між різними міськими департаментами, що опікуються цією сферою. Частину повноважень з розвитку міста могла б взяти на себе «Агенція розвитку міста» (детальніше про це – нижче).

Отже, з чого пропонується почати перевтілення Херсона у самобутнє місто?

Щоб обрати місце для втілення акупунктурного проєкту, команда дослідників відобразила ключові характеристики міських локацій на карті. Акупунктурний означає точковий – той, що може дати старт подальшим змінам у місті. Що насиченіший червоний на карті міста – то більше певна локація підходить для втілення такого проєкту.

Сприятливі для акупунктурного проєкту умови:

1. гарний транспортний зв’язок (зупинки громадського транспорту, велошляхи, пішохідні шляхи)
2. висока щільність молодих людей (заклади освіти, соціальна інфраструктура + місця тусовок молоді)
3. рекреаційні зони (зелені зони, водні об’єкти)
4. наявність пам’яток історії, архітектури

До ускладнювальних чинників зараховуємо:

1. приватний сектор (нещільна забудова)
2. впорядковані місця
3. місця частих викликів поліції (з міркувань безпеки)
4. місця паркування

Мапа демонструє, що особливо потребу в публічних просторах відчувають мікрорайони: Шуменський, Корабел, ХБК, Антонівка. Як не дивно, але центральна частина міста теж у цьому списку, що свідчить про те, що Херсон дуже потребує як просторів загальноміського значення, так і публічних просторів в окремих мікрорайонах.

Простір на Суворова – точка трансформації

Для подальшої роботи обрали локацію на вул. Суворова, біля планетарію, яка поєднує в собі всі виявлені й описані вище цінності Херсона: транзитність/променадність, проникність, історичність.

Транзит як принцип

«Червоною ниткою» через процес проєктування проходить тема шляху, який ми виділили як основний наратив Херсона. Він ніби «затягує» людей з Суворова та спрямовує всередину. На цьому шляху можна зупинитися, перепочити, долучитися до якоїсь події й зрештою продовжити рух. Основним елементом концепції стала пергола (італ. pergola від лат. pergula — навіс, прибудова, от лат. per- + regere — направляти), яка ніби запрошує до простору всередині та підтримує ключову тему шляху.

Культурний кластер

На початку пішохідної вулиці розташовано кілька закладів культури: краєзнавчий і художній музеї та планетарій. Такий кластер є як туристичною атракцією, так і точкою тяжіння містян. Громадський простір поруч з цією локацією передбачає можливу інтеграцію з культурними інституціями та залучення аудиторії як подієвого майданчика.

Зв’язок з історією

Вулиця Суворова – насичена історичними подіями й персоналіями часів Потьомкіна, Катерини ІІ та заснування міста-фортеці у 1778 році. Дослідникам своєю чергою хотілося нагадати про іншу, не менш важливу історію Херсона, яка не так чітко артикулюється в історичному наративі міста.

Квартал, де пропонується втілити проєкт, називався «кварталом трьох синагог»: раніше на цьому місці були Новомиколаївська, Старомиколаївська синагоги та синагога Бет-Гамідраш. У будівлі Старомиколаївської наразі функціонує планетарій, на місці двох інших стоїть будівля Корабельної райради. Щоб зберегти «пам’ять місця» і зв’язок з історією, хоча б образно, пропонується інкрустувати в мощення силует тіні від синагоги Бет-Гамідраш. Для точної проєкції використовувалась 3D-реконструкція синагоги, створена за історичними фото (найпомітніша будівля зі шпилями). Таку інкрустацію можна зробити з листового металу.

Матеріали

Архітектура Херсона – «тепла». Історичні будівлі, яких так багато по вулиці Суворова та, наприклад, у парку «Херсонська фортеця», зроблені з блоків вапняку. Його колір та текстура одразу створюють настрій південного міста. Цей настрій хочеться підтримати, продовжуючи оздоблення підпірних стін, подібно до тих, що містяться з боку вулиці Воронцовської.

Озеленення

Пропонуються рослини, що не потребують крапельного поливу і можуть вижити за умови звичайного поливу у перші кілька років. За естетикою – орієнтир на степові пейзажі, суміш трав та злаків для покриву землі, та дерева, що характерні для міста: акації, платани, групи беріз.

Мікроклімат

Створення комфортного мікроклімату і затінення було одним із важливих завдань, враховуючи те, що ділянка проєктування перебуває на сонці майже весь день.

Місту потрібна стратегія

Запропонований акупунктурний проєкт – лише відправна точка, яка не зрушить розвиток міста без стратегічного бачення напрямку свого розвитку.
Херсон наразі – один з небагатьох обласних центрів, що не мають такого плану для розвитку міста.

Єдиним стратегічним документом, яким керувалося місто, був «Стратегічний план економічного розвитку». Документ розробили у 2009 році за підтримки USAID, і він діяв до 2019-го. В його пріоритетах, згідно з дослідженням аналітичного центру CEDOS, були приватні комерційні інтереси, а не суспільні інтереси громади. Хоча серед вказаних у ньому стратегічних цілей було оновлення генплану і зонування міста, збереження самобутності Херсона, впорядкування і створення нових зелених зон, але жодна з них – не виконана.

Головний виклик для Херсона і новообраного керівництва сьогодні – формування довіри жителів, партнерів, інвесторів; прозорі правила гри, чітке розуміння куди й з якими цінностями місто рухається.

Одним з перших важливих кроків має стати створення Інституту міста/Агенції розвитку міста, яка б опікувалася збереженням архітектурної спадщини, розвивала б зелені зони й публічні простори, долучилась до розробки стратегій розвитку міста/транспорту/територій, дизайн-коду, правил розміщення реклами.

Ми віримо, що за прикладом інших міст України, створення такої інституції дозволить Херсону почати свій шлях у напрямку розвитку та процвітання. Адже попри всю свою хаотичність, місто має величезний потенціал для розвитку.

Про інші джерела натхнення та докладніше про перебіг дослідження читайте у статті: Шлях Херсону

Текст
Ірина Яковчук, кураторка дослідження "Конструкції Взаємодії" в Херсоні.

Дослідницька команда
Віта Базан, Михайло Кльокта, Костянтин Кучабський, Катерина Лопатюк, Анастасія Маркелюк, Анна Соляник, Ірина Яковчук.

Учасники школи відкритих даних
Катерина Кукелко, Катерина Лопатюк, Анастасія Маркелюк, Сергій Пархоменко, Марія Растворова, Анна Соляник, Андрій Яременко; ментори — Денис Губашов, Ірина Яковчук.

Розробка архітектурної концепції
Костянтин Кучабський, Роман Сах — куратори; Катерина Лопатюк, Анна Соляник — архітекторки.

У межах школи відкритих даних «Місто і відкриті дані» для аналізу Херсона використовувалися відкриті дані з data.gov.ua, офіційних порталів місцевих органів влади, дані надані Управлінням патрульної поліції в Херсонській області та OpenStreetMap.

Проєкт реалізується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Проєкт опублікований спільно Texty.org.ua, Biggggidea, Urban Curators.

містопланування Конструкції взаємодії архітектура містобудування херсон